Теоретична частина. Лабораторна робота № 4

Лабораторна робота № 4

Тема: Робота з оперативною пам’яттю

Мета: Навчитися налаштовувати параметри оперативної пам’яті та проводити її тестування на швидкодію.

Теоретична частина

Оперативна пам'ять — один з найважливіших компонентів системи, вона необхідна для роботи операційної системи і застосувань, для обробки і тимчасового зберігання даних.

Рис. 4.1. Типи пам’яті

Оперативна пам'ять не дозволяє зберігати інформацію після виключення живлення, але вона працює набагато швидше за жорсткі диски і інші пристрої. Будь-яка програма спочатку завантажується з жорсткого диска в оперативну пам'ять і лише потім починає роботу. Об'єм оперативної пам'яті істотно впливає на загальну продуктивність системи, і його збільшення — найбільш простій і популярний метод модернізації комп'ютера.

Для оперативної пам'яті може використовуватися позначення ОЗУ (оперативний пристрій, що запам'ятовує) або RAM (Random Access Memory — пам'ять з довільним доступом).

Оперативна пам'ять виконується у вигляді окремих модулів, які складаються з декількох чіпів оперативної пам'яті і встановлюються у відповідні роз'єми на системній платі. Кожен чіп оперативної пам'яті — це особлива матриця з мільйонів мініатюрних конденсаторів, які є елементарними елементами пам'яті і можуть знаходитися в зарядженому (1) або розрядженому (0) стані. Окрім конденсаторів, чіп містить схеми управління читанням, записом і регенерацією даних. Остання служить для відновлення заряду конденсаторів, оскільки з часом вони мимоволі розряджаються.

Для доступу до певного елементу оперативної пам'яті на чіп пам'яті подаються сигнали вибору рядка RAS# (Row Access Strobe) і сигнал вибору стовпця CAS# (Column Access Strobe), потім вже дані читаються або записуються. Ці процеси виконуються з деякими затримками, значення яких встановлюються за допомогою BIOS і повинні відповідати фізичним можливостям чіпа.

Оперативна пам'ять, що працює за описаним принципом, називається динамічною, або DRAM (Dynamic RAM); подібне позначення можна зустріти в назвах деяких параметрів BIOS.

Динамічна оперативна пам'ять буває різних типів.

1. FPM і EDO. Застарілі типи динамічної пам'яті, що широко застосовувалися в комп'ютерах класу 486 і Pentium.

2. SDRAM (Synchronous DRAM). Цей тип пам'яті використовувався у вже застарілих системах класу Pentium I/II/III, в перших випусках Pentium 4, а також в аналогічних моделях з процесорами AMD. Пам'ять SDRAM випускалася в декількох варіантах, що розрізнялися робочою частотою: Рс66 (66 Мгц), Рс100 (100 Мгц), Рс133 (133 Мгц). Швидші модулі Рс100/рс133 не працюють в платах, що підтримують тільки Рс66.

3. DDR SDRAM (Double Data Rate SDRAM), або просто DDR. На відміну від звичайної SDRAM, в DDR за один такт передається два пакети даних, тому ця пам'ять працює в два рази швидше. Опа застосовувалася в системах на базі процесорів Pentium IV (Celeron) AMD Athlon (Sempron), але з 2008 року системні плати з оперативною пам'яттю DDR вже не випускаються. Залежно від тактової частоти модулі оперативної пам'яті DDR можуть мати позначення DDR266 (Рс2100), DDR333 (Рс2700) і DDR400 (Рс3200).

4. DDR2. Ця пам'ять являє собою подальший розвиток технології DDR: у ній за рахунок удосконалення внутрішньої архітектури модуля досягається вже чотирикратне збільшення об'єму передаваних даних за один такт порівняно з SDRAM. Модулі пам'яті DDR2 широко використовуються в сучасних комп'ютерах і випускаються в декількох варіантах, що розрізняються тактовою частотою. Модулі DDR2 можуть мати позначення DDR2-400 (PC2-3200), DDR2-533 (PC2- 4200), DDR2-677 (Рс2-5300), DDR2-800 (Рс2-6400) і DDR2-1066 (Рс2-8500).

5. DDR3. Пам'ять цього стандарту дозволяє передавати вже 8 пакетів даних за такт. На момент написання книги вона підтримувалася тільки найновішими чіпсетами, наприклад Intel Р35, Х38 і Х48.

Як вже наголошувалося, пам'ять виконується у вигляді модулів.

Їх існує декілька типів:

1. SIMM. Модуль пам'яті з одностороннім розташуванням виводів. Це невелика плата з декількома чіпами оперативної пам'яті, яка встановлюється у відповідний роз'єм на системній платі. Така конструкція використовувалася для застарілих типів пам'яті FPM і EDO.

2. DIMM. Модуль, аналогічний SIMM, але що має двостороннє розташування виводів. Він застосовується у всіх сучасних типах оперативної пам'яті SDRAM, DDR і DDR2.

3. SODIMM. Компактний варіант модуля DIMM, який використовується в ноутбуках.

Встановити модуль пам'яті не так складно, як процесор. Для цього потрібно виконати декілька дій:

1. Відключіть комп'ютер від мережі і зніміть кришку системного блоку.

2. Знайдіть на системній платі вільний роз'єм і відведіть фіксатори, розташованих по краях роз'єму, в сторони.

3. Встановіть модуль пам'яті в роз'єм вертикально так, щоб виріз на модулі співпав з перемичкою на роз'ємі.

4. Притисніть модуль оперативної пам'яті зверху так, щоб фіксатори самі защипнулися і зафіксували модуль.

Дата добавления: 2015-07-11