Соціальні служби для молоді

Поява у нашій державі системи соціальних служб для молоді зумовила необхідність створення умов для використання збереженого інтелектуального та фізичного потенціалу дітей та молоді, розробки і впровадження у практику соціальної допомоги нових форм і методів роботи з цією категорією осіб. При цьому специфіка діяльності ССМ розглядалася не як альтернативна наявній системі спеціального навчання, виховання і соціального захисту, а така, що є допоміжною, з метою інтеграції дітей-інвалідів та молодих інвалідів у суспільство, створення для них рівних можливостей.

Протягом кількох років діяльність соціальних служб для молоді у напрямі соціальної підтримки дітей-інвалідів і молодих інвалідів здійснювалася відповідно до положення ст. 6 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" і Програми організації діяльності ССМ щодо соціальної роботи з дітьми і молоддю з особливими потребами. Програма передбачала розробку, впровадження і реалізацію регіональних соціальних програм з питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів, розробку комплексу взаємопов´язаних заходів з метою ефективної соціальної реабілітації дітей-інвалідів; визначення трьох основних напрямів діяльності соціальних служб: соціальної профілактики, соціального обслуговування, соціальної реабілітації.

Професійна та добровільна діяльність, спрямована на гармонізацію особистості інваліда у суспільстві, здійснюється у загальному контексті роботи соціальних служб. Специфіка соціальної роботи реалізується на рівні індивідуальної роботи, коли враховуються особливі потреби дитини або молодої людини, специфіка рівня життєдіяльності, психофізичних можливостей, розвитку духовної та інтелектуальної сфер людини.

Основу соціального обслуговування інвалідів п соціальних службах для молоді становить мобілізація джерел психологічної, соціально-педагогічної та правової соціальної допомоги інвалідам та членам їхніх сімей. Реалізація цього напрямку роботи здійснюється через проведення соціально-педагогічного патронажу сім´ї, яка виховує дитину-інваліда; соціальну допомогу молодим інвалідам, які мають потреби у лікуванні, догляді, фінансовій підтримці; соціальну допомогу дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків. Отже, зміст соціальної допомоги молодим інвалідам полягає:

· у наданні соціальних послуг у нагляді і догляді за непрацездатними інвалідами молодого віку, забезпеченні їх продуктами харчування, ліками, одягом, наданні їм допомоги у пересуванні, бібліотечному обслуговуванні з залученням добровільних помічників;

· наданні інформаційно-консультативних послуг з правових питань, організації культурно-дозвільневої діяльності, медичної реабілітації, працевлаштуванні;

· наданні допомоги у вирішенні проблем соціальної адаптації та реадаптації, відновленні соціального здоров´я, розв´язанні проблем соціального неблагополуччя та соціальних відхилень, які є наслідком інвалідності через проведення індивідуального психологічного консультування, тренінгів особистісного зростання, консультацій з правових питань та ін.;

· стимулюванні само- та взаємопідтримуючої діяльності шляхом створення груп взаємодопомоги.

Чимало молодих інвалідів не можуть забезпечити себе матеріально через непрацездатність. Тому для них організовується клубна робота, заняття художньою творчістю, плідною працею. З цією метою проводяться курси з плетіння ґерданів, мережива, виробів з бісеру, виготовлення іграшок і штучних квітів. Творчі заняття справляють психолого-педагогічний вплив на особистість, сприяють згуртуванню інвалідів, об´єднанню їх у неформальні групи. Для молоді, яка має функціональні обмеження та вади психічного розвитку, соціальні служби організовують центри праці, творчі лабораторії, реалізують проекти з надомної праці. Такі форми роботи поліпшують соціальне самопочуття інвалідів, сприяють їх інтеграції у суспільстві.

Недержавні організації та установи інвалідів (НДО)

На думку експертів ООН, забезпечення участі людей у прийнятті рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, — найважливіший принцип демократії. У цьому плані організації інвалідів виражають потреби своїх членів. До країн з висок організованою політикою щодо інвалідів Україну зараховують за критерієм наявності, активності та ролі у прийнятті рішень неурядових організацій.

У нашій країні громадські організації мають багаторічну історію. Вони відіграють велику роль у наданні соціальної допомоги інвалідам. Діяльність неурядових організацій інвалідів є важливим фактором допомоги у розвитку культури, освіти, охорони здоров´я, вирішенні їхніх проблем, їх соціалізації і залучення до активного суспільного життя. Тому органи виконавчої влади соціального захисту повинні бути зорієнтовані на найкращу взаємодію з громадськими організаціями інвалідів та різними благодійними організаціями.

Із загальної кількості в українському суспільстві громадських об´єднань, яких налічується близько 18 тис, понад 900 організацій зосереджують свою діяльність на проблемах інвалідів. Окрім можливостей вияву громадянської активності, ці неприбуткові об´єднання забезпечують робочі місця для певного контингенту людей, надають соціально важливі послуги інвалідам, таким чином сприяючи створенню умов для забезпечення життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Саме через ці організації здебільшого внутрішні бізнесові структури та міжнародні донори надають кошти для здійснення в Україні соціальних проектів.

Міністерством юстиції України з 1990 до 2002 р. зареєстровано 38 організацій, які об´єднують інвалідів. Органами юстиції на місцях здійснюється легалізація таких громадських організацій.

Найбільш тривалий час в Україні діють Українське товариство сліпих (УТОС) та Українське товариство глухих (УТОГ). Метою заснування їх у 1933 р. було організаційне об´єднання громадян з вадами зору та слуху, надання їм всебічної допомоги у професійній, трудовій і соціальній реабілітації, підвищення їхнього загальноосвітнього та культурного рівня.

УТОС та УТОГ протягом всього періоду свого існування займаються практичним вирішенням питань реабілітації осіб з вадами зору та слуху, основними з яких є: організація навчання робітничим та іншим професіям, працевлаштування на підприємствах товариств і підприємствах інших форм власності; проведення реабілітаційної роботи; розв´язання проблем інформаційного забезпечення та інтеграції інвалідів у навколишнє середовище; організація розроблення та виготовлення допоміжних технічних пристроїв.

Для всебічного обслуговування інвалідів УТОС та УТОГ створили розгалужену мережу навчально-внробничих підприємств і непромислових організацій, які спеціально пристосовані для роботи з інвалідами.

Чисельним об´єднанням інвалідів с Всеукраїнська організація інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (СОІУ). Метою діяльності організації є об´єднання інвалідів України в єдину структуру для ефективнішого розв´язання проблем осіб з обмеженими можливостями, створення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей, розвиток підприємницької діяльності як основи реабілітації, сприяння в працевлаштуванні інвалідів, розвиток мережі реабілітаційних центрів.

участь у розробленні законодавства з проблем інвалідів, а також здійснення міжнародної діяльності.

СОІУ складається з Кримського республіканського, 23 обласних, Київської, Севастопольської та Одеської міських, Ватутінського районного у м. Києві та 170 керівних осередків, які входять до його складу.

Членами СОІУ є 207 громадських об´єднань, зокрема, 7 всеукраїнських, 37 обласних, 120 міських та 43 районних. Всього ця організація інвалідів об´єднує близько одного мільйона інвалідів різних категорій.

Організація "Український конгрес інвалідів", зареєстрована Міністерством юстиції України 26 січня 1997 p., налічує чотири регіональних і сім міських відділень, 8 районних осередків у 17 областях України.

Основною метою їхньої діяльності є використання розумового і фізичного потенціалу людей з обмеженими функціональними можливостями для налагодження процесу особистої реабілітації, інтеграції інвалідів у суспільство, поступове забезпечення рівних можливостей для цієї категорії населення, сприяння захисту їхніх прав, створення умов для виконання людьми з обмеженими функціональними можливостями в повному обсязі своїх обов´язків як членів суспільства.

Активним учасником громадського руху інвалідів е Спілка шахтарів-інвалідів України, у складі якої налічується 300 тис. інвалідів. Основною метою її діяльності є соціальний захист зазначеної категорії осіб.

В Україні також діють ряд об´єднань інвалідів з числа військовослужбовців та ветеранів війни. Одним з них е Всеукраїнська організація інвалідів війни та Збройних Сил, легалізована 16 червня 1994 р. Міністерством юстиції України. Головною метою діяльності організації є сприяння органам державної влади та громадським організаціям у здійсненні заходів, спрямованих на охорону здоров´я та соціальний захист інвалідів з питань пенсійного забезпечення, матеріально-побутових умов життєдіяльності та сприяння підвищенню рівня їх добробуту.

До складу Всеукраїнської організації інвалідів війни та Збройних сил входять 10 обласних організацій, Київська, Севастопольська, 39 міських (на правах обласних), 89 районних організацій. Всеукраїнська організація інвалідів війни та Збройних Сил налічує у своєму складі 280 тис. інвалідів війни та вдів інвалідів.

Широкий громадський рух інвалідів в Україні забезпечує діяльність об´єднань інвалідів з числа осіб, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Міністерство юстиції зареєструвало такі об´єднання, як Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля, Міжнародна конфедерація інвалідів Чорнобиля, Міжнародний фонд інвалідів Чорнобиля "Чорнобиль-Надія", Всеукраїнська громадська організація інвалідів Чорнобиля "Прип´ять", Всеукраїнське об´єднання інвалідів Чорнобиля та війни "Відродження України", Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля".

Всеукраїнське благодійне об´єднання інвалідів Чорнобиля та війни "Відродження України" засноване у 1994 p., з метою захисту та соціальної реабілітації інвалідів з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідів війни і нараховує понад 200 тис членів.

Ряд неурядових організацій майже всіх регіонів України захищають права дітей-інвалідів. В останні роки помітно активізувався жіночий рух в Україні. Жіночі організації підтримують жінок з фізичними вадами у нових соціально-економічних умовах, допомагають їм розкрити і реалізувати свій потенціал у суспільно-громадському житті.

Одночасно відбувається процес зміни організації діяльності громадських об´єднань інвалідів для розв´язання проблем інвалідів, що визначає новий характер взаємодії органів державної влади та громадських організацій.

За рішенням 15 всеукраїнських та 10 регіональних організацій у вересні 2001 р. створено Всеукраїнське громадсько-політичне об´єднання "Національна Асамблея інвалідів України". Метою діяльності Асамблеї є об´єднання громадських організацій інвалідів, узгодження дій та консолідація зусиль, спрямованих на поліпшення становища інвалідів в Україні, захист конституційних прав інвалідів, підвищення їх ролі та соціального статусу в суспільстві. Одним із головних завдань є представництво конституційних прав і законних інтересів інвалідів та їх організацій у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, інших органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських об´єднаннях.

Одним зі шляхів професіоналізації громадських організацій є їх участь у розробленні урядових програм, надання партнерських грантів для їх спільного виконання. Таким самим чином утверджується партнерство українських громадських організацій із західноєвропейськими (за сприяння Демократичної програми ТАСІС), канадськими (за сприяння Канадського агентства міжнародного розвитку), американськими (Каунтерпарт Альянс) та іншими організаціями.

Накопичений міжнародний і вітчизняний досвід свідчать про те, що ефективне вирішення тих чи інших проблем реальне лише в межах моделі, де органічно поєднана зацікавлена, цілеспрямована політика держави, її правові, економічні, організаційні й наукові можливості, з одного боку, та ініціатива, інтереси відповідної соціальної групи населення — з іншого.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає механізм соціального партнерства держави та громадських організацій інвалідів.

У загальнодержавному процесі розв´язання проблем інвалідів їх організації можуть і повинні виконувати специфічні функції, які державні інститути або просто не в змозі виконати, або виконують з набагато меншим ефектом. Саме на цьому поділі та взаємному доповненні функцій і має засновуватися соціальне партнерство держави та організацій інвалідів у розв´язанні соціальної проблематики інвалідів.

Дата добавления: 2015-07-14