Розділ V. Адміністративні заходи

Стаття 25. Адміністративне сприяння. 1. Коли користування будь-яким пра­вом біженцями зазвичай потребує сприяння з боку органів влади іноземної держа­ви, до яких ці біженці не можуть звертатися, Договірні Держави, на території яких проживають згадані біженці, вживатимуть заходів для того, щоб таке сприяння надавалося їм властями цієї держави або будь-якою міжнародною владою.

2. Орган або органи влади, згадані в пункті 1, видають або забезпечують під своїм наглядом видачу біженцям таких документів або посвідчень, які зазвичай видаються іноземцям органами влади або через посередництво органів влади держав, громадянами яких вони є.

3. Документи або посвідчення, видані таким чином, замінятимуть офіційні до­кументи, які видаються іноземцям органами влади або через посередництво орга­нів влади держав, громадянами яких вони є, і визнаватимуться дійсними доти, доки не доведено, що вони недійсні. <...>

5. Положення цієї статті не зачіпають положень статей 27 та 28.

Стаття 26. Свобода пересування. Кожна Договірна Держава надаватиме бі­женцям, які законно проживають на її території, право обирати місце проживання та вільно пересуватись в межах її території за умови дотримання всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за тих же обставин.

Стаття 27. Посвідчення особи. Договірні Держави видаватимуть посвідчення особи біженцям, які знаходяться на їхній території та не мають дійсних проїзних документів.

Стаття 28. Проїзні документи. 1. Договірні Держави видаватимуть біженцям, які законно проживають на їхній території, проїзні документи для пересування за межами їхньої території, оскільки цьому не перешкоджають поважні причини державної безпеки та громадського порядку; до таких документів застосовува­тимуться положення правил, які додаються до цієї Конвенції. Договірні Держави можуть видавати такі проїзні документи будь-якому іншому біженцю, який знахо­диться на їхній території; вони, зокрема, прихильно поставляться до питання про видачу подібних проїзних документів біженцям, які знаходяться на їхній території та не мають можливості отримати проїзний документ у країні свого законного проживання.

<...>

Стаття 30. Вивіз майна. 1. Договірні Держави згідно зі своїми законами та розпорядженнями дозволятимуть біженцям вивіз майна, яке вони привезли з собою на їхні території, до іншої країни, в яку їм було надано право в’їзду для поселення.

<...>

Стаття 31. Біженці, які перебувають у країні притулку незаконно. 1. Дого­вірні Держави не накладатимуть стягнень за незаконний в’їзд або незаконне пере­бування на їхній території біженців, які, прибувши з території, де їхньому життю і свободі загрожувала небезпека, як зазначено у статті 1, в’їжджають або знахо­дяться на території цих держав без дозволу, за умови, що такі біженці без зволі­кань самі з’являться до органів влади і наведуть переконливі пояснення щодо свого незаконного в’їзду або перебування.

<...>

Стаття 32. Вислання. 1. Договірні Держави не будуть висилати біженців, які законно проживають на їхній території, окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку.

2. Вислання таких біженців проводитиметься лише на виконання рішень, ви­несених у судовому порядку. Крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні міркування державної безпеки, біженцям буде надано право надати для свого виправдання докази та оскарження відповідним інстанціям чи особі або особам, спеціально призначеним відповідними інстанціями, а також право мати для цих цілей своїх представників.

<...>

Стаття 33. Заборона вислання біженців або їхнього примусового повер­нення (в країни, з яких вони прибули). 1. Договірні Держави не будуть жодним чином висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належ­ність до певної соціальної групи або політичні переконання.

2. Ця постанова, однак, не може застосовуватися до біженців, які розгля­даються з поважних причин як такі, що є суспільно небезпечними і становлять загрозу безпеці країни, в якій вони знаходяться, або засуджені чинним вироком за вчинення особливо тяжкого злочину.

Стаття 34. Натуралізація. Договірні Держави будуть по можливості полег­шувати асиміляцію та натуралізацію біженців. Вони, зокрема, робитимуть все, що від них залежить, для прискорення діловодства з натуралізації та можливого зменшення пов’язаних з цим зборів та витрат. <...>

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН

Резолюція 47/135 від 18 грудня 1992 року

Дата добавления: 2015-07-14