Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення терміну «біженець». A. У цій Конвенції термін «біже­нець» означає особу, яка: <...>

2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів зна­ходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користу­ватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій [51], не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

У тих випадках, коли будь-яка особа є громадянином декількох країн, вислів «країна її національної належності» означає будь-яку з країн, громадянином якої вона є, і така особа не вважається такою, що позбавлена захисту країни своєї національної належності, якщо без будь-якої поважної причини, яка випливає з обґрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однієї з країн, громадянином якої вона є. <...>

C. Положення цієї Конвенції більше не поширюються на особу, яка підпадає під визначення розділу A, та яка

1) добровільно повторно скористалася захистом країни своєї громадянської належності; або

2) втративши своє громадянство, знову добровільно набула його; або

3) набула нового громадянства і користується захистом країни своєї нової громадянської належності; або

4) добровільно знову влаштувалася в країні, яку вона залишила або за межами якої вона перебувала через побоювання щодо переслідувань; або

5) більше не може відмовлятися від користування захистом країни своєї гро­мадянської належності, оскільки обставини, за яких вона була визнана біженцем, більше не існують; <...>

6) будучи особою без визначеного громадянства, може повернутися до країни свого попереднього звичайного місця проживання, оскільки обставини, за яких вона була визнана біженцем, більше не існують; <...>

D. Положення цієї Конвенції не поширюються на осіб, які в цей час користую­ться захистом або допомогою інших органів або установ Організації Об’єднаних Націй, окрім Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців.

У разі, коли такий захист або допомога з будь-якої причини були припинені до того, як становище цих осіб було остаточно врегульоване згідно з відповідними резолюціями, прийнятими Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних На­цій, ці особи автоматично набувають прав, які випливають з цієї Конвенції.

E. Положення цієї Конвенції не поширюються на осіб, за якими компетентні органи країни, в якій вони проживають, визнають права та обов’язки, пов’язані з громадянством цієї країни.

F. Положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо яких є серйоз­ні підстави вважати, що вони:

a) вчинили злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людя­ності, як це визначено в міжнародних актах, укладених з метою вжиття заходів щодо подібних злочинів;

b) вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці;

c) винні у вчиненні дій, які суперечать цілям і принципам Організації Об’єд­наних Націй.

Стаття 2. Загальні зобов’язання. У кожного біженця є зобов’язання перед країною, в якій він знаходиться, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримува­тися законів та розпоряджень цієї країни, а також заходів, які застосовуються для підтримання громадського порядку.

Стаття 3. Неприпустимість дискримінації. Договірні Держави застосовува­тимуть положення цієї Конвенції до біженців без будь-якої дискримінації за озна­кою їхньої раси, релігії або країни їхнього походження.

Стаття 4. Релігійні переконання. Договірні Держави надаватимуть біжен­цям, які знаходяться на їхніх територіях, принаймні таке ж сприятливе становище, як і своїм власним громадянам, щодо свободи сповідувати свою релігію і свободи надавати своїм дітям релігійне виховання.

<...>

Стаття 7. Вилучення з принципу взаємності. 1. Крім тих випадків, коли бі­женцям на підставі цієї Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна Держава надаватиме їм становище, яким взагалі користуються іноземці.

2. Після закінчення трирічного періоду проживання на території Договірних Держав усі біженці звільнятимуться від встановленої законодавчим шляхом вимо­ги взаємності.

3. Кожна Договірна Держава й надалі надаватиме біженцям права та переваги, на які вони, без усякої взаємності, мали право в день набуття чинності цією Кон­венцією щодо цієї держави.

<...>

Дата добавления: 2015-07-14