В) загальні фізичні властивості

Грунтогенез неможливо уявити поза впливом на цей біосферний мікропроцес розмаїтого спектра фізичних властивостей усіх його учасників, які завжди взаємодіють у пористому, явно оструктуреному субстраті. Саме через це в будь-якому ґрунті розрізняють два фізичних показники його щільності – щільність ґрунту і щільність твердих фаз ґрунту. Дуже багато ґрунтових процесів визначаються їх фізико-механічними властивостями, які виявляються в разі дії зовнішніх навантажень. Їх поділяють на деформаційні (без руйнування ґрунту при навантаженнях – стискуваність, просадність, ущільнення), міцність (поведінка ґрунтів при руйнівних навантаженнях – зсув, розрив), реологічні (характеризують ґрунт під впливом тиску із часом – в’язкість, пластичність).

До фізичних властивостей ґрунту відносять:

Щільність – це маса одиниці об’єму абсолютно сухого ґрунту взятого в нормальному складані.

Щільність твердої фази – це відношення маси твердої фази до об’єму твердої фази.

Загальна пористість (сумарний об’єм шпар усіх розмірів) виражається у відсотках від об’єму непорушеного ґрунту за даними питомої й об’ємної маси.

До фізико-механічних властивостей ґрунту відносять: твердість, зв’язаність, липкість, набрякання, усадка, пластичність.

Твердість – це опір проникненню в ґрунт будь-якого тіла певної форми. Він змінюється від 3-5 до 40-45кгс/см², а у висушеному важко суглинковому ґрунті навіть до 150-180кгс/см².мінімальне значення спостерігається у зволожених ґрунтах легкого гранулометричного складу. При підсушуванні ґрунту його твердість різко зростає.

Зв’язаність – це здатність ґрунту протистояти зовнішнім зусиллям яке прагне роз’єднати зовнішні частинки. Воно є найбільшим у глинистих ґрунтів з їх щільним укладанням дрібнодисперсних частинок. Із збільшенням у ґрунтах вмісту крупнодисперсних елементів та їх оструктурюванні зчеплення слабшає і зв’язаність зменшується.

Липкість – це зусилля (г/см²), потрібне для відриву ґрунту від металу або колеса. Липкість виявляється тільки за певного рівня вологості, близького до верхньої межі пластичності. При обробітку ґрунту в стані липкості поверхневий шар зазнає найгрубішої деформації. Найбільшу липкість мають солонці і солонцюваті ґрунти важкого гранулометричного складу. Піщані ґрунти не мають липкості. При вологості, коли виявляється липкість, якісно обробити ґрунт неможливо.

Набрякання – це збільшення об’єму ґрунту при зволожені.

Усадка – це зменшення об’єму ґрунту в результаті висихання.

Пластичність – здатність ґрунтів змінювати свою форму під впливом зовнішнього навантаження і зберігати утворену форму після усунення навантаження. У пересушеному і перезволоженому стані ґрунти не мають пластичності. Ця властивість виявляється тільки у певному інтервалі зволоження між верхньою і нижньою межами пластичності. За меншої вологості ґрунт з пластичного переходить у напівтвердий і твердий, а за більшої – з пластичного в текучий чи напіврідкий стан.

Число пластичності – це різниця між вологістю на межі стікання та вологістю межі розкатування.

Дані щільності, щільності твердої фази та загальна пористість даного господарства наведені в нижче зазначеній таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Загальні фізичні властивості ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Щільність,г/см^3	Щільність твердої фази, г/см^3	Загальна пористість, %
К^тк[сн];2,1,1 Л,↓,↓	0-20	1,37	2,68
20-40	1,39	2,69
40-60	1,43	2,70
К^тк[сн];2,1,1 Л, ↓,↓	0-20	1,40	2,64
20-40	1,39	2,68
40-60	1,43	2,69
Л^тк[сн];2,1,1 Л, ↓,↓	0-20	1,23	2,64
20-40	1,19	2,65
40-60	1,24	2,65
Бл^л[сн-ск];3,1,1 Л, ↓,↓	0-20	1,13	2,72
20-40	1,16	2,72
40-60	1,18	2,79

Щільність ґрунту для орного шару 0-20см для всіх чотирьох ґрунтів знаходиться в межах від 1,18-1,39/см³, з глибиною щільність збільшується, так, наприклад, ґрунт 2-й - щільність збільшується від 1,36-1,39г/см³, для 3-го - щільність збільшується від 1,36-1,39/см³. Це говорить про те що верхній шар ґрунту пригодний для вирощування сільськогосподарських культур.

Оцінку щільності ґрунтів проводимо за допомогою таблиці 4. оцінка щільності ґрунтів (методичних рекомендацій).

Пористість ґрунтів для кожного шару грунту визначають за формулою:

Р_заг. = (1- d/d_v)*100%

P_0-20 = (1-1,37/2,68)*100 = 49%(задовільна)

P_20-40 = (1-/1,39/2,69)*100 = 48%(задовільна)

P_40-60 = (1-/1,43/3,70)*100 = 47%(задовільна)

P_0-20 = (1-1,40/2,64)*100 = 46%(задовільна)

Р_20-40=(1-1,39/2,68)*100=48%(задовільна)

Р_40-60=(1-1,43/2,69)*100=46%(задовільна)

Р_0-20=(1-1,23/2,64)*100=53%(задовільна)

Р_20-40=(1-1,19/2,65)*100=55%(задовільна)

Р_40-60=(1-1,24/2,65)*100=53%(задовільна)

Р_0-20=(1-1,13/2,72)*100=58%(задовільна)

Р_20-40=(1-1,16/2,72)*100=57%(задовільна)

Р_40-60=(1-1,18/2,79)*100=57%(задовільна)

Пористість чотирьох ґрунтів орного шару 0-20см знаходиться в межах від 46-58%.

Висновок: поліпшення фізичних властивостей ґрунтів здійснюють агротехнічними, хімічними і біологічними способами.

Агротехнічними є різні способи обробітку ґрунту, за допомогою яких можна якісно підготувати посівний шар, зруйнувати підорну підошву, брили, здійснити безліч інших агрономічних корисних операцій.

Хімічними способами є вапнування, гіпсування та штучне оструктурювання ґрунтів. Заходи хімічної меліорації такі, як вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів позитивно впливають на фізичні і фізико-механічні властивості (твердість, опір обробітку, липкість та ін.).

Біологічні заходи є найбільш універсальними й добре відомими з давніх часів. Це передусім внесення гною та інших органічних добрив (різноманітних компостів, торфу тощо).

Дата добавления: 2015-07-11