Висновки до розділу 1.

Таким чином, на підставі вище зазначеного можна зробити висновок, що право власності на природні ресурси – це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в інтересах як окремих осіб, так і суспільства в цілому.

Володіння – це право фактичного (фізичного чи господарського) панування над певним природним об’єктом. Користування – це право власника задовольняти за допомогою природних ресурсів свої потреби. З урахуванням екологічної специфіки природних ресурсів як об’єктів права власності під користуванням у даному випадку слід розуміти забезпечену законом можливість їх безпосередньої господарської експлуатації для наданих цілей шляхом вилучення їх корисних властивостей, у тому числі отримання плодів та інших прибутків. Розпорядження – це визнана за власником і гарантована йому можливість вчиняти дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, цільового призначення чи стану природних об’єктів, визначення їх юридичної долі

Важливою ознакою, яка характеризує сутність права влас­ності, є ступінь свободи власника у здійсненні правомочностей щодо належного йому майна. Власник має право вільно користуватися належним йому майном (навіть псувати чи знищувати), змінювати його місцезнаходження та здійснюва­ти інші будь-які дії, якщо тільки вони не суперечать закону.

Існують три форми права власності на природні ресурси в Україні, а саме державна, приватна і комунальна.

Право державної власності на природні ресурси та комплекс являє собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють приналежність природних ресурсів народу України в особі представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження природних ресурсів державної власності.

Право приватної власності на природні ресурси являє собою правовий інститут, що закріплює власність громадян та юридичних осіб. Суб’єктами права приватної власності на природні ресурси можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи, утому числі іноземні, іноземні держави.

Однією з форм публічної власності на природні ресурси є право комунальної власності, тобто право власності територіальних громад. Територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів декількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр.

Дата добавления: 2015-07-11