Читайте также:
|
ВСТУП
Іноді посеред стрімкого руху насиченого різноманітними проблемами життя раптом замислюєшься – «а що найважливіше може бути для того, щоб продовжувалося життя на такій рідній планеті Сонячної системи?»
Да, є багато пунктів в переліку «необхідного»…
Але найважливішим дуже багато опитуваних можуть назвати «ВОДА».
Майже усім відома зі шкільної скам'ї та уроків хімії формула. Дві молекули водню з єдиною молекулою кисня. Це і є основа життя…
З неосяжного близького космосу наша планета здається блакитною. Завдяки тому, що майже 3/4 її поверхні вкрито суцільною пеленою води - океанами і морями.
Світовий океан єдиний, хоч і дуже розчленований. Площа його становить 361 млн.км. Світовий океан ділиться на п'ять основних частин:
· Тихий океан - найбільший і найглибший океан Землі;
· Атлантичний - другий за величиною;
· Індійський океан;
· Північний Льодовитий - найменший, самий холодний океан нашої планети.
· Південний океан.
Обсяг води Світового океану 1 338 000 000 кубічних км, середня його глибина 3700м, максимальна - 11022м. Ці 5 океанів не відособлені водні басейни, а єдиний океанічний масив з умовними межами. Отже, Світовий океан як частина гідросфери складається з океанів, морів, заток і проток. Усі вони пов'язані між собою. У океані, як і у атмосфері, немає різких природних кордонів. Єдність океану як водної маси забезпечується її безперервним рухом як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямах.
А чверть поверхні суші знаходиться посеред величезних водних просторів світового океану, доволі ізольовано друг від друга. І в цьому єднанні майже щосекунди проходить постійний обмін речовинами і енергією між ними. Тут здійснюється глобальний механізм трансформації енергії та обміну речовин.. Все це відбувається завдяки такому поняттю, як «круговорот води» у природі. Води Світового океану впливають на стан атмосфери планети Земля і є найпродуктивнішими її екологічними системами. Та ще є думка багатьох вчених про то, що саме «океан» став першоосновою і колискою усього життя на планеті.
А ще ці води здавна стали джерелами їжі й корисних копалин.
Вчені визначили, що загалом на одну людину в середньому припадає більше, ніж 311млн. тонн води.
Якщо усі плюси та мінуси поєднати, то виходить, що вивчення Світового океану – це дуже важливий процес.
Адже постійний обмін водними масами між його частинами, зміни в їх розподілі - все це призводить до відповідних змін в його частинах. В останнє сторіччя за умов сильного забруднення океанів та довкілля можна казати про зниження біологічної продуктивності Світового океану загалом.
Але ж екологічні проблеми ні в якому разі не можна ігнорувати!
І гасло деяких поборників Грінпісу «океан благає порятунку» - стає не просто словами.
Ось тому дуже багато вчених – дослідників займаються тим, що
· вивчають ресурси Світового океану;
· досліджують проблеми Світового океану.
РОЛЬ СВІТОВОГО ОКЕАНУ
Зовсім неможливо жити на такій планеті і забувати, що водний простір має середовищноутворюючу дію. А значення Океану для існування життя на Землі дуже велике й визначається його функціями у формуванні клімату й газового складу атмосфери, у здійсненні кругообігів мінеральних речовин. Океан впливає на формування метеопроцесів. Водна маса низьких широт району тропіків, накопичує тепло, отримане від Сонця. Потім течії переносять його у високі широти. Перерозподіл тепла, у свою чергу, збуджує атмосферну циркуляцію. Обмін тепла між Океаном й атмосферою в остаточному підсумку визначає клімат і погоду.
Велика роль фітопланктону (мікроскопічних рослин, що мешкають на дні морів, океанів і прісних водойм) Світового океану в газовому балансі атмосфери. Він визнаний найважливішим джерелом кисню. Найбільшою проблемою сучасності є порушення глобального циклу вуглецю за рахунок антропогенних впливів. Майже половина вуглекислого газу антропогенного походження, що надходить у біосферу, поглинається живою речовиною Океану.
Роль Світового океану в житті людства багатозначна. Він виконує промислову, середовищноутворюючу, сировинну, рекреаційну (оздоровчу), транспортну та ще деякі інші функції.
Розглядаючи значення Світового океану, слід відзначити промислове природокористування – рибальство й морський промисел. Адже щорічний доход перевищує 55 млрд. доларів. 99% всієї їжі (за вагою) одержують із суши й лише 1% з Океану. Але чверть усього тваринного білка, що йде в їжу людства, припадає на частку Океану. Стосовно жителів, наприклад Японії та Китаю, то більше половини тваринних білків їм дає море.
Активно розвивається й «марикультура» (від англійського “marine” – морський) відкритого Океану, так звані океанські «ранчо». Термін «марикультура» означає вирощування корисних водоростей, молюсків, риб та інших організмів у морях, лиманах, річкових естуаріях. Зараз на її частку доводиться десята частина всіх водних організмів, а в найближчі десятиліття марикультура дасть людям 50 млн. тонн харчової продукції в рік.
Дуже важливим останнім часом є й сировинне значення Світового океану. На сьогодні з усіх видів мінеральної сировини, що перебувають у надрах Океану, найбільше значення мають нафта й газ. На їхні морські родовища припадає від половини до 2/3 світових запасів. Світовий океан є й колосальним джерелом енергії. Це енергія припливів, океанських течій та хвиль прибою.
За оцінками вчених, загальна потужність хвиль Океану, переведена в енергію, наближається до 900 млрд. кВт. Світовий потенціал приливної енергії ще вище – 1 трлн. 200 млн. кВт. Перша приливна електростанція потужністю 240 тис. кВт запрацювала в 1967 р. у бухті Сен-Мало на Атлантичному узбережжі Франції, в усті ріки Рані. Особливо велике значення цей потенціал здобуває в умовах швидкої вичерпності традиційних паливних ресурсів.
Значні кількості мінеральної сировини втримуються у водах і на дні Океану. ООН, передбачаючи, що ці мінеральні ресурси незабаром можуть стати технічно доступними, створила Міжнародне агентство по морському дну як орган, що контролює видачу ліцензій на розвідку й видобуток корисних копалин й одержання доходу від цієї діяльності.
В умовах світової ресурсної кризи, що насувається у зв’язку з виснаженням багатьох видів невідновлювальних природних ресурсів, мінеральні ресурси океанів видаються перспективними та грандіозними. У Світовому океані розчинені тонни 75 хімічних елементів. Основні - це натрій, магній, кальцій, калій, уран, сірка, фосфоритів та міді. А ще «благородних» металів – срібла та золота. Вчені підрахували, що води Світового океану можуть подарувати кожному мешканцю Землі більше 1кг золота.
З морської води налагоджено виробництво магнію та брому. А видобуток фосфатів з океанських шельфів гарантовано має забезпечити промисловість добрив на багато років. На шельфха є також розсипні родовища важких мінералів – джерел для одержання рідких металів. Це великі скупчення полімінеральних руд, у яких вміст окремих елементів на порядок перевищує запаси їх у родовищах суши.
Морські розсипи Австралії, наприклад, дають 90% рутилового концентрату (мінерали рутил й ільменіт містять титан), 60% світового видобутку циркону (цирконій) і 25% монациту (торій). Не можна не згадати найбагатші розсипи узбережжя Бразилії, що простягаються на 1600км, півострова Флорида (США), південного узбережжя Індії, каситеритові піски в підводних розсипах Південно-Східної Азії (основного регіону видобутку олова). Підводний видобуток алмазів ведеться на шельфі Намібії.
Якщо згадати про річний обсяг послуг, що виконуються міжнародним торговельним судноплавством, то він перевищує 150 млрд. доларів на рік. Морська транспортна діяльність відрізняється високим ступенем динамізму й відносно низкою вартістю.
Останні десятиліття Океан та його узбережжя стало мати величезне рекреаційне значення. Мільйони людей відпочивають на океанічному узбережжі та здійснювати подорожі на океанських лайнерах.
Океан має й наукове значення. Саме в ньому відкриті явища планетарного масштабу, вивчення яких допоможе зрозуміти походження й розвиток Землі. Так, глибинне буравлення в Океані, що проводило спеціальне судно «Гломар Челленджер», підтверджує факт розширення океанів, розсування земної кори в рифових зонах, звідки починається безперервне «омолодження» океанічного дна. Чим більш значима роль Океану в розвитку людства, чим більше значення має він для світового господарства, тим серйозніші проблеми пов’язані з екологічним станом світового Океану. [12]
Світовий океан потрібно оцінювати як єдину систему.
Науковий підхід мирно вирішити проблеми океану залежить від вивченні закономірностей функціонування його як єдиної природної системи, визначенні просторової і функціональної неоднорідності, з'ясуванні характеру і інтенсивності антропогенного на різні блоки океанічній природної та господарської системи. Щоб осягнути ціле, необхідно розглянути взаємодію його окремих частин. І тому методи дослідження повинні бути комплексні, хоча і досить різноманітні.
Океан неоднорідний по физико-географическим умовам. Це величезні западини в рельєфі Землі. У ті западини потрапляє практично весь стік поверхневих вод суші, промиваючи найвіддаленіші ділянки земної поверхні.
Елементи цієї структури, різні за характером природних процесів, поділяють так звані активні граничні поверхні. І саме там, у тих областях, доволі бурхливо протікають біологічні процеси:
· контакт поверхневою товщі океану із атмосферою;
· контакт океану із сушею (морські мілководдя, шельф);
· контакт океану з дном.
Діяльність людини вже охоплює практично всю акваторію океану, але локалізується в тонких контактних зонах. Поверхнева зона служить для рибальства і мореплавання. Прибережна зона - щоб одержати біологічних, мінеральних, енергетичних, рекреаційних ресурсів, інтенсивного житлового і промислового будівництва. А дно океану - у найближчій перспективі область видобутку корисних копалин.[ 3 ]
**Будова Світового океану
Світовий океан має різну донну рельєфну будову. Як і на суші, рельєф океанічного дна змінюється під великим впливом екзогенних (зовнішні) та ендогенних (внутрішні) процесів. Внутрішні викликають вертикальні і горизонтальні переміщення ділянок земної кори, землетруси та виверження вулканів. До зовнішніх процесів належить осідання й накопичення продуктів руйнації гірських порід. Розподіл переміщення їх відбувається під впливом океанічних течій. [7]
Нині в рельєфі дна океану виділяють такі частини:
· шельф, чи материкова обмілина;
· материковий схил;
· ложе Світового океану.
** Шельф. Це прилегла до берега пласка чи трохи похила підводна частина. Її глибина - до 200м. І саме він є найпродуктивнішою частиною Океану. Оскільки саме тут видобувається 90% морепродуктів та корисні копалини, насамперед нафта і природний газ. У 1982 року Конвенція ООН встановила 200-мильную економічну і певну юридичну зони як зовнішній кордон шельфу до якої поширюються права прибережної держави.
** Материковий схил розташований за кордоном шлейфа. Він лежить на глибинах до 2000м. Це круті схили, по яким зсуваються зруйновані породи. І продуктивність Світового океану тут значно нижча. Бо рослинний світ набагато бідніший через брак світла. А тварини все більше ведуть придонний спосіб життя.
** Ложе Світового океану. Це глибини від 2500 до 6000 метрів. Продуктивність цієї ділянки найнижча. Кліматичні особливості та сильна солоність (до35%) – це фактори, через які неможливо розвиватися тут багатому тваринному та рослинному світу.
Але саме тут розташовуються хребти та розломи на кордонах літосферних плит. А з ними пов'язана вулканічна діяльність й землетруси. Там, де вершини океанічних хребтів виходять на поверхню, утворюються острова (наприклад, Ісландія).
Між підводними хребтами простираються великі глибоководні улоговини (більш 4000 метрів). Рельєф їх дна вирівняний морськими відкладеннями. Здебільшого поверхня улоговин мілкохолмиста. Над дном улоговин піднімаються високі конуси вулканів. Дійові вивергають лаву, яка розноситься водними потоками і осідає на дно. Вершини погаслих вулканів виповнені. Вони мають пласку форму. Вирівнювання вершин цих вулканів твориться з допомогою океанічних течій. Піднімаясь над водою, вершини вулканів утворюють острова (наприклад,Гавайскі).
Дно океанів покрито морськими опадами. За походженням вони бувають материковими і океанічними.
· Материкові опади утворилися шляхом смивання чогось із суші. Вони покривають переважно шельф океану. З берега тут часто відкладається галька, пісок, осідають найдрібніші частки, що утворюють глину. Материкові опади покривають приблизно 1/4 всієї поверхні морського дна.
· Океанічні опади, породжені самим океаном, покривають 3/4 поверхні морського дна. Товщина їх перевищує 200м. Це насамперед залишки мешканців океану. Але тут осідає і вулканічний попіл, який з виверженних вулканів розноситься іноді на тисячі кілометрів навколо. Усе це утворює найтонший мул. Він накопичується на дні океану надто повільно, приблизно за 2000 років. Чим ближче до берегів, тим накопичення опадів йде швидше. Наприклад, у Чорному морі слой накопичується за 25-40 років, а у берегів – усього за 5-6 років.
ВИСНОВКИ
Нині, в "епоху глобальних проблем", Світовий океан грає все більшу роль для людства. Будучи величезної коморою мінеральних, енергетичних, рослинних і тваринних багатств, (які при раціональному їх споживанні і штучному відтворенні) можна вважати їх практично невичерпними. Океан здатний вирішувати доволі гостро стояче завдання - необхідність забезпечення швидко зростаюче населення продуктами харчування. А якщо узяти до уваги ще й базу сировини для промисловості, небезпеку енергетичної кризи, недолік прісної води – усі ці проблеми реально можна вирішувати на базі Світового океану. [12]
Але потрібно пам”ятати про ті руйнівні проблеми, які загрожують Світовому океану. Це й техногенні катастрофи, отруєння хімічними відходами довкілля і навіть небажання когось замислюватися про чисте узбічча шляхів.
Тому гасло багатьох поборників Грінпісу «океан благає порятунку» - стає не просто словами.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 125 | Нарушение авторских прав