Читайте также:
|
У слов’янській міфопоетичній традиції утвердилася думка, що « світ складається з трьох поверхів – Неба, Землі, Пекла, поєднаних між собою центральною віссю» [21, с.176 ]. Таким чином, універсальна цілісна картина світу втілювалася в характерному для міфологічної свідомості мотиві « середині світу»чи « центру світу », основну специфіку якого визначив В. Топоров: «Вищою мірою володіє та точка простору і часу, де і коли здійснився акт творення, тобто центр світу, відзначений різними символами центру – світовою віссю,багато численними варіантами світового дерева …, – все те, що найкоротшим і найнадійнішим способом пов’язує землю і людину з небом і творцем…» [21, с.176].
Світове дерево уособлює в собі єдність усього світу. Це своєрідна модель всесвіту і людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами – своєрідна дорога, драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя. Цей образ відомий багатьом народам світу ще з епохи бронзи. Так, у скандинавів воно називається Ягдразіл (Всесвітнє Дерево), в іранців – Гом, а в індійців – фігове дерево, яке росте догори корінням. Намагаючись відтворити уявлення про нього, І. Нечуй-Левицький у праці « Світогляд українського народу » подав його опис: «Під тим деревом ростуть цілющі трави і живуть праведні душі. На тому дереві держаться всі мири, і з того дерева боги збудували небо й землю. Зверху на дереві сидять дві птиці, а на гілках сидять інші усякі птиці і п’ють з того дерева» [13, с.32].
В Україні Космічне Дерево зображено на керамічних виробах трипільської культури. На сокирі з оленячого рогу, яку було знайдено на Київщині, біля Світового Дерева зображені коні, свині та солярні знаки, на зворотному боці – постаті чоловіка й жінки, змія-охоронця і птах.
В образі дерева поєднались уявлення про час, простір, життя і смерть. Це можна відтворити на прикладі загадки:
Стоїть дерево, на дереві – квіти,
Під квітами – котел, над квітами – орел, -
Квіти зриває, в котел скидає,
Квітів не меншає, в котлі не більшає.
(Життя і смерть) [8, с.74].
Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення про те, як із хаотичного первісного океану з’явився світ. Наприклад:
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба, ні землі,
А лишень було широке море;
А на тім морі явір зелений [8, с.75].
Символом первісного Хаосу в колядці є широке море. З нього і постане Космос, тобто впорядкований, організований світ, який символізує зелений явір – модель Світового Дерева.
Одночасно із утворенням в уяві первісних людей образу світового дерева виникла й розгалужена система протиставлень: день – ніч, літо – зима, життя – смерть, праве – ліве, пряме – криве, чоловік – жінка тощо. У горизонтальній площині світове дерево і простір довкола нього поділяються на чотири частини, виражаючи уявлення про час (ранок, день; весна, літо) і простір (схід, південь). На вершечку дерева днює сонце, саме його « рух » зумовив « поділ » простору довкола нього начетверо. По вертикалі дерево ділиться на три частини: нижню – коріння (підземний світ), середню – стовбур (земний світ) та верхню – крону (небесний світ). До кожної з цих частин « приписані » певні істоти. Внизу, побіля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо низ дерева символізує не лише підземний світ, а й воду. У середній частині, на землі, розташовуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також і світ людей. У верховітті світового дерева селяться птахи і бджоли, тут же містяться небесні світила.
Світове Дерево відділяє світ космічний від світу хаотичного, вводячи до першого з них міру, організацію, роблячи його доступним для вираження в знакових системах текстів. Саме схема Світового Дерева містить у собі набір « міфопоетичних » числових констант, які упорядковують світ: три (членування по вертикалі, три казкові дійові особи, три найвищих чесноти, три спроби). У фольклорній традиції українського народу безліч текстів, що підтверджують це, наприклад: «Ішло три каліки через три ріки, рубали рожу, рожа не зійшла, кров червона пішла», «Бігли три дівчини, - вирвали три очеретини та заткнули три жерли рабу Божому Івану», «їхали три брати: Петро, Павло і Святий Юрій» [20, с.120].
Найчастіше у фольклорі дерево зображується з вісьмома гілками, по чотири з кожного боку. Мало воно і чотири головних кольори: червоний, чорний, білий і синій. У замовляннях червоний колір зближається з поняттям красивого. Пов'язаний з ласкою, прихильністю, любов’ю. Це колір царів, володарів, жреців: «їхав чоловік красним возом, красними волами, красні колеса, красне ярмо, красні притики». Чорний колір – колір сакральної сили, «потойбічний», «хтонічний». Білий колір – священний. Він є епітетом до таких священних об’єктів як камінь серед світового безмежжя, язичницький олтар, береза. Синій колір завжди – колір моря, очей, неба.
Найчастіше у фольклорі як світове дерево виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна. Розташовується Світове Дерево у казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, в чистім полі неподалік дороги, в пана-хазяїна на його дворі. Деревом позначали також час. Коли дерево позначає рік, то малюється чи вирізьблюється з багатьма гілочками, так званою «сосонкою».
У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани:
· Людина (мікрокосм);
· Суспільство;
· Всесвіт (макрокосм).
Як і в більшості символів, у світового дерева (дерева життя) є знаки-синоніми, які певною мірою замінюють його в деяких текстах або
підкреслюють і розвивають якесь одне зі значень чи окрему властивість дерева. Такими символами, як зазначає В.Топоров, в казках та обрядових піснях є «світове яйце», «міст», «світова гора», «стовп», «гора», «церква з трьома верхами», «три тереми», «корабель», «драбина», «ланцюг», «місто».
Якщо говорити про просторову сферу, то за допомогою світового дерева розрізняють основні об’єкти Всесвіту – три її зони: верхню – небесне царство, середню – земля, нижню – підземне царство. Часова сфера забезпечує зв'язок минулого й майбутнього через сучасне; часто вживаний варіант часового аспекту – генеалогічний ряд, призначений для розрізнення пращурів, теперішнього покоління й нащадків. Персонологічний план виділяє три категорії створінь – боги, люди, злі духи; анатомічний план – три частини тіла: голова, тулуб, ноги; «елементний» - три види елементів-стихій: вогонь, земля, вода [21, с. 180].
Семантика частин світового дерева орієнтована на цілісність. Світове дерево виступає немовби з’єднуючою ланкою між Всесвітом (макрокосмом) та людиною (мікрокосмом). Образ світового дерева і є тим місцем, де перетинаються обидва потоки. Ці особливості образу світового дерева гарантують цілісний погляд на світ, на все, що оточує людину, і на її саму.
Не менш важливу роль відіграє горизонтальна структура міфологеми, яка створюється самим світовим деревом, а також об’єктами, що розташовані обабіч нього. Найрельєфніше ця структура виступає у зв’язку з середньою частиною дерева – стовбуром. Важливим є те, що така структура моделює часові відношення та сторони світу, а також пори року, кольори, елементи світу (стихії, речовини), тваринне та рослинне царство, соціальні відносини і т.ін. На особливу увагу заслуговує та обставина, що горизонтальна площина з деревом посередині відбиває не лише конкретні часові структури (ранок, день, вечір; весна, літо; чотири століття існування людства; тижні, місяці), але й загальну ідею часу та напрямку його руху по горизонтальній площині. Саме на цьому шляху насамперед і складалися космогонічні уявлення про структуру часу, про просторово-часовий континуум у міфопоетичній традиції.
.
РОЗДІЛ 2
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 136 | Нарушение авторских прав