Класифікації сколіозів

Тема 2

Лекція 4, 5, 6

Слайд 1) ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ СКОЛІОЗАХ

Поняття сколіозу, сколіотичної хвороби та етапи її розвитку

(слайд 2) Сколіоз являє собою хронічне захворювання хребта, що характеризується дугопо­дібним викривленням у фронтальній площині і скручуванням (торсією) хребців навколо вертикальної осі.

Так як одночасно із деформацією хребців розвивається деформація всієї грудної клітки і таза, це викликає значні зміни зі сторони внутрішніх органів та їх систем, а саме серцево-судинної, дихальної, сечостатевої та кишково-шлункового тракту. В результаті цих змін розвиваються патологічні процеси, які призводять до порушення їх функції. Тому доцільно вести мову про сколіотичну хворобу, в якій сколіоз виступає лише одним із проявів.

(слайд 3) У поступовому розвитку сколіотичної хвороби розрізняють основні етапи:
1) торсія;
2) бічне викривлення;
3) наявність елементів кіфозу;
4) деформація грудної клітки;
5) посилення поперекового лордозу;
6) остеохондроз в старшому віці у підлітків;
7) вторинні зміни таза;
8) одностороння контрактура м'язів;
9) зміщення серця і судин;
10) здавлення легені на стороні западання грудної клітки;
11) зміна положення спинного мозку і корінців.

Класифікації сколіозів

(слайд 4) Існуєвелика кількість класифікацій сколіозів.

Патогенетична класифікація сколіозів ґрунтується на виділенні провідного чинника, що обумовлює розвиток деформації хребта. Більшість фахівців виділяють 3 групи сколіозів: дискогенні, статичні та паралітичні.

Дискогенний сколіоз розвивається на ґрунті диспластичного синдрому (близько 90%). Порушення обміну в сполучній тканині при цьому призводять до зміни структури хребців, внаслідок чого слабшає зв'язок міжхребцевого диска з тілами хребців. У цьому місці відбувається викривлення хребта і зсув диска. Одночасно зміщається драглисте (пульпозне) ядро, розташовуючись не в центрі, як зазвичай, а ближче до опуклої сторони викривлення. Це викликає первинний нахил хребців, що обумовлює напруження м'язів і зв'язок тулуба і призводить до розвитку вторинних викривлень - сколіозу. Таким чином, дискогенний сколіоз характеризується дисплазією хребців, міжхребцевих дисків, що виражається в ексцентричному розташуванні пульпозного ядра.

Статичним (гравітаційним) сколіозом прийнято називати сколіоз, первинною причиною розвитку якого є статичний фактор - асиметрична навантаження на хребет внаслідок вродженої або набутої асиметрії тіла, наприклад, довжини нижніх кінцівок, патології тазостегнового суглоба, вродженої кривошиї, великих і грубих рубців на тулубі. Таким чином, безпосередньою причиною, що веде до розвитку сколіозу, є зсув загального центра ваги і дія маси тіла в бік від вертикальної вісі хребта.

Паралітичний (нейром'язовий) сколіоз розвивається через асиметричне ураження м'язів, що беруть участь у формуванні постави, або їх функціональну недостатність, наприклад, при поліомієліті, міопатії, дитячому церебральному паралічі.

(слайд 5) Морфологічна класифікація включає структурний і функціональний сколіози.

Структурний сколіоз характеризується зміною структури хребців, клиноподібною їх деформацією, торсією хребців.

Функціональний сколіоз - зворотне укорочення і розтягнення зв'язок, м'язів, асиметрія м'язового тонусу, початкові стадії формування м'язових контрактур, функціональні блоки міжхребцевих суглобів, формування порочного рухового стереотипу.

(слайд 6, 7) За клінічною картиною виділяють чотири ступені сколіозу:

І ступінь — характеризується простою дугою викривлення, хребетний стовп при цьому нагадує букву С. Клінічно визначається невелика асиметрія частин тулуба: асиметрія надпліч і лопаток при грудній локалізації дуги і асиметрія ліній та трикутників талії при поперековому викривленні. На стороні викривлення може визначатися невеликий м'язовий валик в поперековому відділі, який більше видно при нахилі тулуба. Деформація виражена незначно і зникає в лежачому положенні. Тор­сія хребців ледь помітна. Рентгенологічно вона визначається по невеликому відхи­ленню остистих відростків убік;

II ступінь — бічне скривлення хребта помітне, але не фіксоване. В прилеглих відділах хребтового стовпа з'являються компенсаторні викривлення, внаслідок чого хребетний стовп набуває форму букви S. Торсійні зміни виражені не тільки рентгенологічно, але і клінічно, на­мічається ребровий горб, чітко визначається м'язовий валик. Рентгенологічно визнача­ється деформація тіл хребців на вершині викривлення. Сколіотичне скривлення частково усувається після тривалих курсів регулярних занять ЛФК та масажу;

ІІІ ступінь — виражений сколіоз із чітким компенсаторним скривленням. Деформа­ція фіксована, є виражена торсія хребців, що викликає формування ребрового гор­ба внаслідок вторинних змін ребер, висота якого сягає 3 см. На увігнутій стороні викривлення різко западають м'язи і реберна дуга часто зближується з гребенем клубової кістки. Послаблюються м'язи живота, збільшується кіфоз грудного відділу. Рентгенологічно на вершині скривлення виявляються клиноподібно змінені хребці, міжхребцеві щілини на увігнутій стороні звужені, на опуклій — розширені. Виявляються змі­ни зі сторони внутрішніх органів, зокрема зі сторони серцево-судинної та дихальної систем;

IV ступінь — різко виражена фіксована деформація з важкою торсією і ребро­вим горбом, який не коригується. Деформація викликає скручування і відхилення тулуба, ребровий горб формується і ззаду, і спереду, реброві дуги опущені до гребе­нів клубових кісток, приєднується деформація таза. Положення нижніх кінцівок асиметричне. На рентгенограмах визначаються клиноподібні і торсійно змінені хребці, міжхребцеві щілини неоднакові, чітко визначаються явища деформуючого спондилоартрозу. Спостерігається різке порушення функції органів грудної клітини, нервової системи і всього організму в цілому.

(слайд 8, 9) Класифікація сколіозів залежно від величини кута деформації за Коббом:

І ступінь — викривлення до 10°;

II ступінь — кут деформації до 25°;

III ступінь — викривлення до 40°;

IV ступінь — сколіози з кутом більше 40°.

(слайд 10, 11) За формою викривлення і ознакою складності сколіози поділяються на 2 групи: прості і складні.

Прості сколіози характеризуються однією дугою викривлення, з відхиленнями хребта в одну сторону. Хребетний стовп при цьому нагадує букву С. Прості сколіози можуть бути локальними і тотальними. Локальні сколіози захоплюють один з відділів хребта. Як правило, вони утворюються в його рухомих частинах. За типом прості сколіози класифікують наступним чином: шийний, шийно-грудний, грудний, попереково-грудний, поперековий, попереково-крижовий. Тотальні сколіози захоплюють весь хребет, утворюючи при цьому велику дугу. Залежно від напрямку викривлення розділяють правобічні сколіози, коли верши­на викривлення спрямована вправо, лівобічні, коли вершина викривлення спрямова­на вліво.

Складні (комбіновані) сколіози характеризуються двома і більше відхиленнями хребта в кількох напрямках. Складні сколіози утворюються з простих - основна (первинна) дуга викривлення компенсується другою дугою викривлення. Тип сколіозу визначається локалізацією первинної дуги викривлення. Для вироблення реабілітаційної тактики важливо виявити первинну дугу викривлення, так як ефективність лікування багато в чому залежить від можливості виконати корекцію первинної дуги. Первинна дуга викривлення зазвичай більше компенсаторної. У ній завжди виражена клиноподібна деформація і торсія хребців, вона більш фіксована і менш піддається корекції. Якщо первинне скривлення ригідне, корекція вторинних дуг не буде забезпечувати належного лікувального ефекту.

(слайд 12) За розвитком процесу розрізняють непрогресуючий, повільно прогресуючий і швидко прогресуючий сколіози. Більше 50% сколіозів не прогресують і залишаються сколіозами І ступеня; 40% повільно прогресують; 10% усіх сколіозів бурхливо про­гресують, тобто через 2-3 роки сколіоз досягає вже III ступеня розвитку, нерідко з формуванням ребрового горба. Особливо небезпечний у цьому зв'язку пубертатний період розвитку дитини, під час якого відбувається бурхливий ріст кістяка. З його по­чатком перебіг сколіозу різко погіршується. При відсутності лікування швидкість прогресування хвороби збільшується в 4-5 разів, тому необхідний контроль за ростом дитини. Абсолютна величина росту не впливає на перебіг сколіозу, визначальну роль має крива швидкості росту. Із закінченням росту хребта, як правило, припиняється прогресування сколіотичної хвороби і, отже, можна говорити про припинення надзвичайно активних реабілітаційних заходів.

Дата добавления: 2015-11-26