|
Читайте также: |
4. Четверта зірка. У 70-80 роки почався перехід від тотального керування якістю до тотального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості:
1) стандарти ІСО 9000 (1987 р.), що зробили дуже істотний вплив на забезпечення якості:
2) МС 9000 "Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченню якості";
3) МС 9001 "Системи якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і/чи розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні";
4) МС 9002 "Системи якості, Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі";
5) МС 9003 "Системи якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й іспитах";
6) МС 9004 "Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні вказівки", а також термінологічний стандарт МС 8402.
5. П'ята зірка. У 90-і роки підсилився вплив суспільства на підприємства, а підприємства стали усе більше враховувати інтереси суспільства. Це привело до появи стандартів ІСО 14000, що установлюють вимоги з погляду захисту навколишнього середовища і безпеки продукції [14].
В міру розвитку економічних реформ в Україні все більша увага приділяється якості. В даний час однієї із серйозних проблем для українських підприємств є створення системи якості, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентноздатної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікаційним органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживач бажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється, буде стабільною і стійкою.
Забезпечення якості вимагає чималих витрат. Донедавна основна частка у витратах на якість приходилася на фізичну працю. Але сьогодні висока частка інтелектуальної праці. Проблема якості не може бути вирішена без участі вчених, інженерів, менеджерів. Повинна бути гармонія всіх складових професійного впливу на якість.
Значення якості продукції зводиться до того, що тільки якісна продукція відкриває експортну дорогу на платоспроможні західні ринки. Велику роль у забезпеченні якості продукції українських виробників і її успішної конкуренції на світових ринках покликані зіграти спеціальні конкурси.
Значення підвищення якості добре ілюструється на прикладі Японії. Після другої світової війни японські промисловці активно займалися пошуками шляхів підвищення ефективності виробництва і якості продукції. Групи японських керуючих вивчали досвід по усьому світі. Вони зустрічалися з керівниками ведучих промислових фірм США і Європи. Усе раціональне переносилося на національний ґрунт. Увага японських керуючих залучили такі поняття, як статистичний контроль якості і комплексне керування якістю.
Японські робітники та службовці вивчали нові методи в робочий час. Вивчаючи досвід різних країн, японські керуючі звернули увагу на те, що процвітаючі фірми висувають високі вимоги до своїх працівників і якості продукції.
У підсумку проведених досліджень і виконаних розробок з'явилися так називані „японські стандарти якості”. У Японії виникло нове поняття „культура якості” [1].
Культура якості – комплексне поняття, що включає якість сервісного обслуговування, якість звітної документації, якість виконання виробничих операцій і ін. Японія стала родоначальником нової методології діяльності підприємства і перейшла до тотального контролю якості.
Прийнята абревіатура концепції “загального управління якістю” - TQM (Total Quality Management). Концепці TQM охоплює всі структури підприємства, всі види виробничої діяльності і направлена на використання матеріальних (технічних) і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, суспільства і співробітників підприємства. Концепція TQM може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як показує міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників. На підставі концепції TQM може бути побудована система якості.
Загальне управління якістю– це підхід до управління організацією, націлений на якість, який ґрунтується на участі всіх її членів (персоналу у всіх підрозділах і на всіх рівнях організаційної структури) і направлений на досягнення як довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживача, так і вигоди для членів організації і суспільства.
Сформульовані цілі TQM є напрямами розвитку, а не кінцевим результатом. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, потреби споживачів, суспільства і співробітників постійно змінюються, їх необхідно постійно відстежувати, прогнозувати і задовольняти з деяким випередженням в часі; з іншого боку, технічні умови, що постійно змінюються, і технології припускають постійну зміну методів контролю і забезпечення якості, організаційних механізмів і управлінських методик. Такий підхід позначається спеціальним терміном “quality improvement” (“постійне поліпшення якості”).
Відмінності основних принципів традиційного управління і системи “загального управління якістю” приведені в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Відмінності основних принципів традиційної системи управління і системи TQM.
| Традиційні принципи управління | Принципи системи TQM |
| Задоволення потреб замовника | Задоволення потреб споживача, суспільства і співробітників організації |
| Виконання кожним автономно поставленого завдання | Координація і взаємодія діяльності всіх співробітників в області якості |
| Навчання управлінню якістю тільки співробітників відділу контролю якості | Навчання управлінню якістю всього персоналу |
| Покладання функцій забезпечення якості на відділ контролю якості | Покладання функцій управління якістю на всіх співробітників |
| Розробка дій, що переважно коректують | Розробка переважно застережливих дій |
Продовження табл. 1.2
| Вирішення в області якості питань, що тільки “горять”, і завдань сьогоднішнього дня | Регулярне виявлення і вирішення в області якості хронічних проблем |
Як видно з таблиці 1.2, підприємство з традиційними підходами до управління орієнтується на потреби замовника, що змінюються, і відповідно до них змінює характеристики продукції. Методичною базою традиційного підходу до управління є системи маркетингових досліджень і маркетингової інформації, визначення об'ємів ринку і вибір цільових сегментів, розробка нового товару, розповсюдження товару і подальше технічне обслуговування.
Підприємство, що використовує в управлінні концепцію TQM, орієнтується на потреби споживача, що змінюються, суспільства, співробітників і організації в цілому. Відповідно до виявлених потреб підприємство змінює характеристики продукції, процесів, методики, структуру.
Цикл загального управління якістю аналогічний циклу управління якістю продукції.
Управління якістю продукції починається з вивчення потреб замовника, потім розробляється нова продукція, на закінчення аналізуються ринкові позиції проведеної продукції; потім знову починається етап вивчення потреб замовника, що змінилися.
Загальне управління якістю починається з вивчення потреб споживача, суспільства, співробітників і організації в цілому, внутрішніх резервів організації і калькуляції майбутніх витрат. Далі цикл загального управління якістю проходить стадію планового вдосконалення існуючих процесів і розробки нових процесів. Завершується цикл самооцінкою підприємства по конкретних критеріях; далі знов починається етап вивчення потреб споживача, що змінилися, суспільства, співробітників і організації в цілому. На рис. 1.6. показаний цикл загального управління якістю в системі TQM.
Таким чином, методологія загального управління якістю являє собою філософію менеджменту, що охоплює всю організацію, націленого на задоволення вимог споживачів і на безперервне вдосконалення компанії, забезпечує правильне виконання роботи з першого разу. Постійне поліпшення є основою компанії.
Рис. 1.6. Цикл загального управління в системі TQM
В даний час успіхи, досягнуті фірмами в поліпшенні якості продукції та істотному скороченні витрат на якість, залежать повністю від функціонуючої системи управління якістю. Практичний досвід показує, що виробництво виробів або послуги, показники яких не відповідають вимогам якості, завжди є результатом слабо розробленої системи. Замовник, знайомлячись з пропозиціями фірми, ретельно перевіряє не тільки якість продукції, але і систему управління якістю на предмет її обгрунтованості, масштабності та ефективності. В умови ринкової конкуренції економіка підприємства не витримає витрат на численні переробки, доведення, ремонти, ліквідації наслідків аварій і т.д. Тому необхідні створення, розвиток і вдосконалення системи управління якістю на всіх рівнях - від малих до великих підприємств. Цей напрямок має стати одним з найважливіших пріоритетів у політиці розвитку підприємств [13].
1.3. Сучасний стан систем управління якістю в Україні та за кордоном
Якщо брати до уваги Україну, то розвиток якості в нашій державі, у відмінності від інших країн, розпочався порівняно недавно. Це дозволило врахувати досвід інших держав, що досягли значних успіхів на цьому шляху.
Контроль якості – шлях до виходу з кризи. Держава розуміє це і всіляко сприяє розвитку цієї галузі. Українська система стандартизації спрямована на забезпечення прав споживача з питань надання безпечної, якісної продукції і послуг, що відповідають розвитку науки, техніки і потреб населення.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 р. був створений Комітет України з питань стандартизації, метрології і сертифікації, що організовує роботу з функціонування державної системи стандартизації, здійснює планування, розробку, поширення і застосування держстандартів [6].
З метою підвищення якості і конкурентноздатності вітчизняної продукції і забезпечення захисту інтересів споживача 23 лютого 2001 року Президент України видав Указ "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції" [27].
У 1989 році була заснована громадська організація - Українська асоціація якості, що на сьогоднішній день має такі технічні комітети як "Якість харчової промисловості і водопостачання", "Якість навколишнього середовища і здоров'я людини", "Забезпечення якості в металургії", "Забезпечення якості в сучасному матеріалознавстві", "Забезпечення якості в приладобудуванні", "Якість і сертифікація в авіаційній промисловості" і багато інших. У березні 1996 року Україна була прийнята в Європейську організацію якості, де Українська асоціація якості стала її офіційним представником [30].
Сьогодні Україна знаходиться на шляху до Європи, і тому висловлювання доктора Едварда Демінга (США), ідея якого: «Основа якості продукції – якість праці та якісний менеджмент на всіх рівнях», стає для наших підприємств дуже важливим.
Орієнтація на якість – інструмент, який відкриває підприємству нові можливості в сучасному конкурентному середовищі. Для споживача сертифікат на систему управління якістю – серйозний аргумент на користь виробника, оскільки моделі систем управління, які націлені на задоволення потреб зацікавлених сторін (і в першу чергу споживача, що купує вироблений продукт чи послугу), природно враховують вимоги самого споживача до цього продукту чи послуги, незважаючи на технічне і організаційне забезпечення виробництва.
Все більше підприємств України, які стали на шлях євроінтеграції, підтверджують відповідність впроваджених систем управління шляхом оцінювання відповідності міжнародним стандартам. Як свідчить досвід, більше переваг від оцінювання відповідності систем управління якістю мають підприємства, які експортують свою продукцію у промислово розвинені країни. Підприємства можуть досягти успіху лише за умови, якщо якість стане рушійною силою для усіх працівників, а не тільки керівництва, а також забезпечуватиметься на кожній стадії життєвого циклу продукції та послуги.
Впровадження та сертифікація систем управління відповідно до вимог національних або міжнародних стандартів, насамперед, дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників. Другим не менш важливим аспектом є потенційна можливість активізації залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у сертифіковане виробництво. Наприклад, за оцінками міжнародних реєстраторів сертифікація системи управління якістю підвищує ринкову вартість підприємства в середньому на 10 %. Необхідно визнати, що більшість вітчизняних виробників-експортерів вже усвідомили, що наявність сертифікованої системи управління якістю є однією з передумов іноземних партнерів.
Сьогодні відомі українські підприємства і організації мають впроваджені та сертифіковані системи управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001. Продукція чи послуги таких підприємств користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Сьогодні в Україні діє багато сучасних систем управління якістю. До них відносяться:
1. Система управління якістю (СУЯ) відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001, остання версія 2009 року;
2. Система управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП) або НАССР (в перекладі з англійської – управління ризиками та контрольні критичні точки);
3. Система екологічного керування відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001;
4. Система управління безпекою та гігієною праці (OHSAS) відповідно до вимог ДСТУ OHSAS 18001 та ін.
Система управління безпечністю харчових продуктів (HACCP) – це, насамперед, запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації та контролювання небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних) в критичних точках технологічного процесу виробництва. Така система базується на безумовному виконанні підприємством-виробником вимог чинних санітарних норм і правил.
Cистема екологічного керування (СЕК) - частина всієї системи менеджменту організації, що допомагатиме організації сформулювати екологічну політику. Впровадження системи екологічного менеджменту покращує екологічну ситуацію шляхом переходу від ліквідації наслідків позаштатних ситуацій до їхнього попередження. Таким чином, сертифікована система екологічного керування у відповідності до вимог стандарту ДСТУ ISO 14001 підвищує економічні показники за рахунок скорочення фінансових витрат на виплату штрафних санкцій. Також, виконання вимог стандарту ДСТУ ISO 14001 допомагає організації проводити моніторинг і впроваджувати процедури вимірів, які дозволяють відслідковувати прямі або непрямі впливи на навколишнє середовище.
Система управління безпекою та гігієною праці (БіГП) – це частина загальної системи управління, яка спрямована на ідентифікацію небезпек, оцінку та управління ризиками в сфері безпеки та гігієни праці, що пов’язані з діяльністю організації.
Одним з основних завдань підприємств промислово розвинених країн є підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, що дозволяє їм при низькій її собівартості забезпечити високий прибуток і конкурентоспроможність на світовому ринку. Досягається це в умовах управління якістю [11].
В управлінні якістю продукції на підприємствах промислово розвинутих країн простежується багато спільного, але, тим не менше, йому також властиві й національні риси.
Загальновизнаними світовими лідерами в області управління якістю є підприємства США, Японії і ряду країн Західної Європи. Тому представляється досить цікавим розгляд їх досвіду.
Японський досвід управління якістю продукції дозволив цій країні випускати товари високої якості і дешевше, ніж аналогічні американські і західноєвропейські. Феномен Японії можна пояснити наступними причинами.
По-перше, японський економічний розвиток спрямовано на випуск конкурентоспроможної продукції більш високої якості, ніж в інших країнах-виробниках аналогічної продукції. Така цільова установка обумовлена бідністю сировинних і енергетичних ресурсів, що викликає необхідність випуску високоякісної продукції для ефективного функціонування і розвитку економіки. З одного боку, доводиться ввозити сировину та паливо, з іншого - вивозити і вигідно продавати якомога більше готової продукції, а це можливо тільки при високому її якості.
По-друге, широко поширена в промисловості країни система управління якістю охоплює всю діяльність фірми, що базується на теорії комплексної системи управління якістю продукції; вона увібрала в себе досягнення інших країн, у тому числі і США.
По-третє, досягнення Японії – це заслуга керівників промисловості і фахівців, які змогли практично реалізувати принципи та методи комплексного управління якістю продукції успішніше, ніж у будь-якій іншій країні.
Відмінною рисою японських програм підвищення якості та системного управління ним є спрямованість на запобігання дефектів, а не виявлення їх шляхом контролю. Для Японії характерна перевага контролю якості технологічних процесів над контролем якості продукції. Велика роль відповідальності безпосереднього виконавця за якість. Кожен на своєму робочому місці керується принципом: виконавець наступної операції - твій споживач.
Державний вплив на кардинальних напрямах поліпшення якості національної продукції. Введена обов'язкова державна сертифікація продукції, призначеної для продажу на зовнішньому ринку. Якщо продукція не пройшла сертифікацію і тим не менш робиться спроба її реалізації за кордоном, то такі дії розглядаються як контрабанда з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.
На американських підприємствах управління якістю розуміють як адміністративну діяльність, яка складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості; оцінки відповідності продукції цим вимогам; вживання заходів при невідповідності цим вимогам; подальшого підвищення вимог до якості.
У США вважають, що контроль якості значно впливає як на створення проектів високого технічного рівня, так і на високоякісне виготовлення і обслуговування продукції у сфері експлуатації. Тому контроль якості продукції посилюється на всіх стадіях її життєвого циклу і носить не тільки перевірки, але й аналітичний характер. Такий контроль прийнято називати загальним. Він ділиться на чотири стадії: контроль за розробкою нової продукції, вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів, контроль якості виготовлення виробів і контроль обслуговування продукції у споживача.
Контроль за розробкою нової продукції передбачає розробку та встановлення вимог до якості і технічним рівнем майбутньої продукції. Призначення вхідного контролю матеріалів і комплектуючих виробів в тому, щоб запустити у виробництво тільки ті з них, які повністю забезпечать якість готової продукції. Контроль якості виготовлення продукції передбачає план контролю, тобто розподіл контрольних операцій по ходу технічного процесу, а також забезпечення виробництва продукції, що відповідає заданим вимогам і що задовольняє вимоги споживача.
Система загального контролю охоплює всю організацію, її підрозділи та групи персоналу; вона дозволяє здійснювати постійний, скоординований контроль за ходом проектування і виготовлення продукції. Такий контроль багато фірм поширюють і на сферу обслуговування своєї продукції у споживача. Само собою зрозуміло, що конкретний зміст дій в рамках загального контролю визначається особливостями організації, її структурою, масштабом і характером продукції.
Загальний контроль якості є організаційною формою розподілу прав і обов'язків між підрозділами, пов'язаними із забезпеченням якості. Таким способом вище керівництво фірми звільняє себе від дрібних турбот і не втрачає часу на подолання повсякденних непорозумінь.
При здійсненні загального контролю за якістю американці виходять з двох положень:
1) загальний контроль - це справа кожного;
2) загальний контроль може призвести до загальної безвідповідальності.
Тому керівництво фірм організовує служби управління якістю, щоб окремі операції щодо поліпшення якості, що здійснюються окремими виконавцями і підрозділами, які виконувалися належним чином і ефективно.
В американській практиці управління якістю велику увагу приділяють витратам, пов'язаним зі створенням високоякісної продукції, забезпеченням та підвищенням її якості. Такі витрати називаються витратами на якість; вони складаються з витрат на технічний контроль, розробку і проведення заходів профілактичного характеру, а також із втрат від браку.
Але, мабуть, найважливішим критерієм ефективності системи управління якістю вважається ступінь задоволення запитів покупців. Цей показник зазвичай визначається методом опитування, що проводиться відділами маркетингу, посередницькими організаціями, представниками торгових фірм і, звичайно ж, організації самих споживачів. Отримані по всіх позиціях такої ревізії дані оцінюються в балах. Система управління якістю вважається ефективним, якщо сума балів не нижче 95 (з 100).
Заходи з удосконалення системного управління якістю орієнтовані не тільки на поточний період та найближчу перспективу, але й на більш віддалене майбутнє. Так, на багатьох фірмах США створені лабораторії для підготовки до технічного переоснащення, які розробляють перспективні стандарти, вимоги до якості майбутніх товарів, інші норми [22].
Світовий досвід свідчить, що сучасні системи управління дають значні переваги на міжнародних ринках тим, хто їх впроваджує. На жаль, в Україні спостерігається ситуація, коли стимулів у підприємств до впровадження систем управління явно недостатньо, щоб вони переважили фінансові та трудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи. Відсутність усвідомлення на рівні більшості керівників підприємств та організацій того, що без сучасних систем управління вони не матимуть у найближчому майбутньому стабільності та зростання, має бути компенсоване адекватними діями з боку держави.
Враховуючи світові тенденції та аналізуючи сучасний стан забезпечення якості продукції на вітчизняних підприємствах, відзначимо, що Україна хоч і має нижчі показники, ніж в Європі у кількості впроваджених та сертифікованих СУЯ, HACCP та СЕК, але вже має достатній рівень усвідомлення необхідності використання ефективних механізмів управління та господарської діяльності на принципах впровадження та функціонування сучасних систем на основі міжнародних стандартів якості серії ISO [19].
Висновки до розділу 1
У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість – комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг.
Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції.
Якість визначається послідовністю процесів, що створюють петлю якості, – це замкнута послідовність заходів, визначаючих якість товарів абопроцесів на їх виробництво та експлуатацію.
Вимоги до якості на міжнародному рівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Ці стандарти вторглись безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління й установили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей.
Управління якістю охоплює частину функцій управління, спрямованих на досягнення цілей у сфері якості. Цілі в сфері якості передбачають створення на підприємстві умов, в яких можливо контролювати, регулювати якість, забезпечувати відповідність прийнятим вимогам і гнучко змінювати встановлені вимоги.
В даний час однієї із серйозних проблем для українських підприємств є створення системи якості, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентноздатної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікаційним органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживач бажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється, буде стабільною і стійкою.
Сучасні системи управління дають значні переваги на міжнародних ринках тим, хто їх впроваджує. На жаль, в Україні спостерігається ситуація, коли стимулів у підприємств до впровадження систем управління явно недостатньо, щоб вони переважили фінансові та трудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи. Відсутність усвідомлення на рівні більшості керівників підприємств та організацій того, що без сучасних систем управління вони не матимуть у найближчому майбутньому стабільності та зростання, має бути компенсоване адекватними діями з боку держави.
Враховуючи світові тенденції та аналізуючи сучасний стан забезпечення якості продукції на вітчизняних підприємствах, відзначимо, що Україна хоч і має нижчі показники, ніж в Європі у кількості впроваджених та сертифікованих СУЯ, HACCP та СЕК, але вже має достатній рівень усвідомлення необхідності використання ефективних механізмів управління та господарської діяльності на принципах впровадження та функціонування сучасних систем на основі міжнародних стандартів якості серії ISO.
РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПАТ „ВІНТЕР” І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ
2.1. Загальна характеристика ПАТ „Вінтер”
Публічне акціонерне товариство „Вінтер”, зареєстроване 27.10.1994р. у Ленінському районі міста Донецька, створене шляхом перетворення орендного підприємства ТВП „Вінтер” відповідно до рішення засновників – Донецького регіонального відділення Фонду државного майна України та організації орендаторів торгівельно-виробничого підприємства „Вінтер”.
Місце знаходження підприємства: вул. Стадіонна, 22, м. Донецьк, Україна, 83102.
Метою діяльності підприємства ПАТ „Вінтер” є одержання прибутку (доходу) на підставі здійснення виробничої, господарської, торгівельної, комерційної, посередницької та інших видів діяльності, не заборонених законодавством України, та реалізації економічних і соціальних інтересів акціонерів та членів трудового колективу товариства.
За роки існування значно розширена матеріально-технічна база підприємства і сфери його діяльності. Замість зношеного морально і фізично застарілого обладнання, встановлені імпортні високопродуктивні холодильні машини з комп’ютерним керуванням. Підприємство переробляє молочну сировину и робить більше 90 найменувань морозива. Асортимент випускаємої продукції постійно обновляється, відповідно до потреби населення. На території ПАТ „Вінтер” розташовано храм „Почаївської ікони Божій Матері”
ПАТ «Вінтер» згідно Уставу може здійснювати такі види діяльності:
1) виробництво та реалізація морозива, макаронних виробів, м’ясних та молочних продуктів, напівфабрикатів, хліба, хлібобулочних, кондитерських і інших продуктів харчування;
2) оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання;
3) організація суспільного харчування;
4) заготівля та сбереження товарних ресурсів;
5) здійснення оптово-посередницької діяльності в області закупівлі, збереження, виробництва та реалізації м’ясних, молочних та інших продовольчих та непродовольчих товарів, продукції виробничо-технічного призначення;
6) здійснення інноваційної діяльності, організація та розширення власного виробництва, включаючи виробничі та переробні потужності, складські та інші допоміжні об’єкти, транспорт і роздрібну торгову мережу;
7) виготовлення продукції за заявками підприємств, організацій, приватних осіб в ініціативному порядку з її реалізацією на умовах, встановлених домовленістю сторін;
Господарська діяльність ПАТ «Вінтер» здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних ресурсів - за рахунок залучених коштів, тому важливу роль має незалежність підприємства від зовнішніх джерел.
Підприємство володіє значною часткою власного капіталу, тобто має високу ступінь фінансової автономності, високу ступінь захищеності інтересів інвесторів та кредиторів.
На підприємстві відбувається поновлення виробничої бази за рахунок придбання нових та списання чи ліквідації морально та фізично зношених основних засобів. Також істотним фінансуванням підприємства є короткострокові кредити.
Виробнича потужність комбінату сягає 19 тон морозива за зміну. Для виробництва морозива на підприємстві використовується високотехнологічне обладнання.
У 2007 році за рахунок кредитних коштів придбана лінія по виробництву морозива в ріжку „Хойер-стрейтлайн СЛ 600С1” потужністю 4 тони за зміну, у 2008 році придбано устаткування для наповнення морозива пластикових рукавів. Окрім цього підприємство має 6 фризерів потужністю 500 л/год [29].
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 156 | Нарушение авторских прав