Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Майновий найом. Оренда. Лізинг 4 страница

Читайте также:
  1. A) жүректіктік ісінулерде 1 страница
  2. A) жүректіктік ісінулерде 2 страница
  3. A) жүректіктік ісінулерде 3 страница
  4. A) жүректіктік ісінулерде 4 страница
  5. A) жүректіктік ісінулерде 5 страница
  6. A) жүректіктік ісінулерде 6 страница
  7. A) жүректіктік ісінулерде 7 страница

[п.4.3 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

21. Односторонні записи як вантажоодержувача, так і водія
визнаються недійсними. Тому в разі розбіжностей між одер­
жувачем і водієм, а також при ухиленні водія від засвідчення
факту недостачі вантажу в товарно-транспортному документі
або від складання акту вантажоодержувач зобов'язаний поруч
із записом про недостачу вантажу у зазначеному документі,
здійснити його приймання за правилами, встановленими па­
раграфом 5 розділу 9 Правил.

[п.4.3 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

22. Автотранспортне підприємство несе відповідальність за
прийнятий до перевозки вантаж поки не доведе, що втрата, не­
достача, псування або пошкодження вантажу сталися через
обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього
не залежало. Перелік цих обставин, обов'язок доведення яких
покладений на перевізника, наведений у статті 133 Статуту.

[п.4.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

23. Якщо незбереження вантажу сталося за обставин, пе­
релічених у статті 134 Статуту, обов'язок доведення вини авто­
транспортного підприємства покладений на заявника пре­
тензії. Зокрема, якщо одержувач прийняв вантаж від авто­
транспортного підприємства за нібито справними пломбами
вантажовідправника, а потім судовими або слідчими органами
буде встановлено, що до видачі вантажу справність пломби не
була забезпечена, автотранспортне підприємство має нести
відповідальність за недостачу вантажу, встановлену одержува­
чем у належному порядку.

[п.4.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].


24. Згідно з параграфами 4 та 14 розділу 3 Правил пломби
вантажовідправника повинні мати скорочене найменування
відправника та контрольні знаки з літерним і цифровим позна­
ченням. Відповідно до параграфу 15 цього розділу Правил ав­
тотранспортне підприємство не повинно здійснювати переве­
зення вантажу з неправильно навішеною пломбою або з неяс­
ним відтиском встановлених знаків. При виявленні цих обста­
вин вантажоодержувачем за його вимогою автотранспортне
підприємство повинно видати вантаж з перевіркою, результати
якої зазначаються в товарно-транспортному документі або в
акті. У цьому випадку перевізник несе відповідальність за нез-
береження вантажу доки не доведе відсутність своєї вини.

[п.4.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про 'деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

25. З метою встановлення причин несхоронності вантажу,
що не виключає необхідності проведення експертизи пломб,
вантажоодержувач повинен індивідуалізувати пломби і
зберігати їх до вирішення спору про місце і причини недостачі
вантажу. Індивідуалізація пломб полягає у поданні доказів їх
незалежності до конкретного транспортного засобу і виклю­
чення можливості доступу до пломб у період їх зберігання.

[п.4.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

26. Відповідно до статті 128 Статуту автотранспортні
підприємства, вантажовідправники і вантажоодержувачі несуть
взаємну матеріальну відповідальність за невиконання плану пе­
ревезень і прийнятого до виконання разового замовлення.

[п.5.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

27. Оскільки в даний час до автотранспортних підприємств
плани перевезень вантажів не доводяться, сторони несуть за­
значену відповідальність за невиконання зобов'язань щодо об­
сягів належного до перевезення вантажу за договором (разо­
вим замовленням).

[п.5.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].


28. При вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням цих
зобов'язань, слід виходити з того, що статтею 128 Статуту
встановлена відповідальність за невивезення вантажу у
кількості, передбаченій «місячним планом«. У зв'язку з цим,
до зміни цієї статті Статуту, слід виходити з того, що встанов­
лений нею штраф стягується за невивезення вантажу у
кількості, передбаченій договором на певний місяць. Норма­
тивними актами, що регулюють вказані відносини, не передба­
чено загального принципу виконання квартальних обсягів пе­
ревезення вантажу рівномірно по місяцях і тому арбітражний
суд не має підстав при вирішенні спору, пов'язаного зі стягнен­
ням штрафу, для поділу квартального обсягу на три місяці. Та­
ким чином, якщо в договорі відсутні обсяги вивезення ванта­
жу по місяцях, жодна з сторін не має права на стягнення вста­
новленого статтею 128 Статуту штрафу.

[п.5.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозах вантажів ав­томобільним транспортом»].

29. Виконання зобов'язань щодо кількості належного до пе-
ревозки вантажу враховується в обліковій картці, яка підпи­
сується автотранспортним підприємством і вантажовідправ­
ником (вантажоодержувачем). На підставі цієї картки авто­
транспортне підприємство після закінчення місяця, але не
пізніше 10 числа наступного місяця, повідомляє ванта­
жовідправнику (вантажоодержувачу) розрахунок належної
кожній з сторін суми штрафу, які підлягають сплаті в п'яти­
денний строк. Якщо вантажовідправник або вантажоодержу­
вач відмовляється від підписання облікової картки, про це
складається акт (параграф 5 додатка 2 до розділу 1 Правил).

[п.5.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

30. У випадку ухилення боржника від сплати штрафу, пра­
во на пред'явлення до нього претензії виникає з дня закінчен­
ня строку, встановленого для звірення записів в обліковій
картці (параграфи 6 та 12 додатка 2 до розділу 1 Правил).

[п.5.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].


31. Відповідно до статті 44 Статуту автотранспортні
підприємства в разі неподачі з їх вини рухомого складу, перед­
баченого договором місячного обсягу перевезення вантажів,
зобов'язані на вимогу вантажовідправника (вантажоодержу­
вача) виділяти автомобілі для поповнення недовантаження
протягом наступного місяця даного кварталу. Рухомий склад,
не наданий в останньому місяці кварталу, повинен бути
виділений в першому місяці наступного кварталу.

[п.5.3 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

32. Порядок виділення автомобілів для поповнення недован­
таження встановлюється за погодженням сторін, і потім ці авто­
мобілі подаються на підставі заявок вантажовідправника (ванта­
жоодержувача) (параграф 11 розділу 1 Правил). Отже, при пору­
шенні цього погодженого порядку сторони несуть відпо­
відальність, встановлену статтями 128,128-1 та 131 Статуту.

[п.5.3 Роз'яснення вій 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

33. Статтею 132 Статуту встановлений вичерпний перелік
обставин, за якими сторони звільняються від сплати штрафу
за невиконання зобов'язань щодо обсягів належного до пере­
везення вантажу.

[п.5.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

34. При вирішенні спорів про стягнення штрафу слід мати
на увазі, що: а) автотранспортне підприємство має право
відмовитись від перевезення, якщо вантажовідправником
пред'явлено до перевезення вантаж, не зазначений заявкою
або прийнятим до виконання разовим замовленням, або з при­
значенням в інший пункт (стаття 145 Статуту); б) вантаж,
який був пред'явлений вантажовідправником у стані, що не
відповідає правилам перевезення, і не був приведений ним у
належний стан у строк, який забезпечує своєчасне відправлен­
ня, вважається непред'явленим (стаття 52 Статуту); в) до вне­
сення провізної плати автотранспортні підприємства, як пра­
вило, вантажі до перевезення не приймають (стаття 104 Стату-


ту); г) подача рухомого складу, непридатного до перевезення, передбаченого договором вантажу, дорівнюється неподачі транспортних засобів (стаття 44 Статуту).

[п.5.4 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 •«Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

35. Відповідно до статті 128-1 Статуту автотранспортне
підприємство, вантажовідправник несуть відповідальність за
неподачу або невикористання контейнерів, що належать авто­
транспортному підприємству. Таким чином, ця норма поши­
рюється на випадки невиконання автотранспортним
підприємством зобов'язань по завозу контейнерів, що нале­
жать залізниці. За невиконання такого зобов'язання авто­
транспортне підприємство несе відповідальність за статтею
128 Статуту, тобто не за кількість недоданих контейнерів, а за
тонни невивезеного вантажу.

[п.6.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

36. Згідно з параграфом 19 розділу 25 Правил перевезення
вантажів в універсальних контейнерах Міністерства шляхів
сполучення при здійсненні транспортно-експедиційного обслу­
говування за договорами між автотранспортним підприємством
і залізницею відповідальність перед залізницею за затримку ЇЇ
контейнерів понад встановлені норми (стаття 157 Статуту
залізниць) несуть автотранспортні підприємства. Виключення
з цього зроблено лише щодо відповідальності за умови відкрит­
тя пунктів обміну контейнерів на підприємствах-одержувачах.
Відповідно до параграфу 27 зазначених Правил у випадках за­
тримки контейнерів на цих пунктах понад встановлені норми
відповідальність перед залізницею несе те підприємство (ор­
ганізація), у веденні якого є такий пункт обміну контейнерів.

[п.6.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

37. З набранням чинності Законом України від 3 грудня
1996 року «Про внесення зміни до Цивільного кодексу Ук­
раїнської РСР» не може застосовуватися стаття 149 Статуту.
Спори, пов'язані зі стягненням штрафів, передбачених стаття-


ми 142, 143, частиною другою статті 146, статтею 148 Статуту, вирішуються арбітражними судами на загальних підставах.

[п.6.3 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про 'деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

38. Згідно з пунктом 25 Інструкції про порядок заванта­ження у попутному напрямі підприємствами автомобільного транспорту загального користування порожніх вантажних автомобілів підприємств і організацій відповідальність за не-схоронність вантажів перед вантажовідправниками несуть автостанції, які завантажили порожні автомобілі. У свою чергу володільці автотранспорту несуть цю відповідальність перед автостанціями, які забезпечили завантаження. Таким чином, вантажоодержувачі, які не одержали вантаж або одер­жали його з недостачею, зіпсованим або пошкодженим, не мають права пред'являти претензії та позови ні до авто­станції, яка завантажила автомобілі у попутному напрямі, ні до володільця автотранспорту.

[п.7.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

38. Взаємовідносини сторін щодо перевезення вантажів у
попутному напрямі не випливають із Статуту автомобільного
транспорту. Виходячи з п. 29 зазначеної Інструкції, питання
про відшкодування шкоди, заподіяної несхоронністю ван­
тажів, слід вирішувати на підставі загальних норм цивільного
законодавства України. Щодо порядку доарбітражного врегу­
лювання спору, то з цього питання необхідно керуватись
розділом 2 Арбітражного процесуального кодексу України, а
не Статутом автомобільного транспорту.

[п.7.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

39. Відповідно до параграфу 12 розділу 4 та параграфу 14
розділу 3 Правил перевозок вантажів визначення ваги нетто
здійснюється шляхом відрахування з ваги брутто маси вагону
за трафаретом (з бруса).

[Лист від 14.08.92 р. № 01-8/958 «Про результати вивчення справ, пов'язаних з недостачами вугілля при поставках та перевозках»].


40. Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок прийомки
продукції за кількістю, якщо продукцію одержано у декількох
вагонах, вартість якої сплачена за одним розрахунковим доку­
ментом, одержувач зобов'язаний перевірити кількість цієї
продукції в усіх вагонах.

[Лист від 14.08.92р. № 01-8/958 «Про результати вивчення справ, пов'язаних з недостачами вугілля при поставках та перевозках»].

41. Арбітражний суд відповідальність за недостачу
вугілля поклав на залізницю тільки на тій підставі, що на
станції відправлення представником залізниці було підтвер­
джено правильність визначення ваги вантажовідправником,
про що складений акт зважування. Помилковість такого
підходу до вирішення спору полягає у тому, що участь
залізниці у зважуванні вантажу, завантаженого засобами
відправника, відповідно до Статуту залізниці ще не є дока­
зом вини перевізника у несхоронності вантажу.

[Лист від 14.08.92р. № 01-8/958 «Про результати вивчення справ, пов'язаних з недостачами вугілля при поставках та перевозках»].

42. Деякі підприємства-одержувачі залучають як пред­
ставників громадськості вантажників, прийомоздаваль-
ників транспортного цеху, майстрів завантаження, вагарів
тощо, які за змістом Інструкції про порядок прийомки про­
дукції за кількістю не можуть залучатись як представники
громадськості.

[Лист від 14.08.92р. № 01-8/958 «Про результати вивчення справ, пов'язаних з недостачами вугілля при поставках та перевозках»].

43. В процесі перевезення вугілля дрібних фракцій мо­
же вирівнюватися і тому констатація комерційних актів
про рівномірне навантаження ще не є обставиною, яка
свідчить про відсутність відповідальності перевізника за
схоронність прийнятого до перевозки вантажу. Якщо на
станції призначення буде встановлено, що вагон прибув за­
вантажений не до повної місткості, залізниця має нести
відповідальність за недостачу вантажу доки не доведе вину
вантажовідправника (стаття 148 Статуту залізниць). До
того ж у розпорядженні залізниці є правовий засіб, засто­
сування якого усуне розбіжності щодо місця виникнення
недостачі вантажу, а саме використання залізницею нада­
ного їй права відмовляти у прийнятті вагонів, які недован-


тажені до технічних норм або повної місткості, і вимагати здійснення дозавантаження таких вагонів (параграф 36 розділу 3 Правил перевозок вантажів).

[Лист від 14.08.92 р. № 01-8/958 Про результати вивчення справ, пов'язаних з недостачами вугілля при поставках та перевозках»].

44. Прибуття вагону з відкритими люками слід розглядати
як одну з ознак несхоронної перевозки, а тому згідно зі ст. 148
Статуту залізниць перевізник повинний нести відповідальність
за недостачу вантажу, доки не доведе відсутності своєї вини. Та­
кими доказами можуть бути, зокрема, несправність запорів, що
виключає можливість закриття люка; відсутність ознак
відкриття люків іззовні та ін., що повинно знайти своє відобра­
ження в комерційному акті та акті технічного огляду вагона.
Перевізник зобов'язаний довести, що вагон був відправлений з
відкритими люками з вини вантажовідправника, а залізниця не
могла виявити цього при відправленні.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

45. Вивантаження вагону залізницею з одночасною вида­
чею вантажу і перевіркою його кількості передбачає водночас
приймання вантажу представником одержувача або авто­
транспортного підприємства загального користування, який
повинен засвідчити особистим підписом обставини, зазначені
в комерційному акті, та кількість вантажу. Відсутність такого
підпису є порушенням вимог параграфу 10 розділу 37 Правил
перевозок вантажів і не дає підстав вважати цей акт доказом
вини вантажовідправника в недостачі вантажу.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

46. Якщо факт прибуття вантажу в справному вагоні за непо-
шкодженими пломбами відправника повинен засвідчуватись
відміткою станції призначення про видачу вантажу в порядку, пе­
редбаченому ст. 65 (67) Статуту залізниць, він не може засвідчу­
ватись будь-якими іншими документами, в т.ч. і довідками
станції призначення. Залізниця, як це передбачено її Статутом,
повинна на вимогу одержувача в гр. 6 накладної робити відмітки
про порядок видачі вантажу. При вирішенні спорів, пов'язаних з


недостачами, коли в накладній відсутня належна відмітка про те, в якому стані отримано вантаж від органу транспорту, немає підстав покладати відповідальність за недостачу на відправника, оскільки вона могла статись внаслідок несхоронної перевозки.

[Лист від 24.12.92 р. № 01-8/1530 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з недостачами продовольчих товарів при поставках і перевозках»].

47. Передбачена статтею 52 Статуту залізниць плата за збе­
реження вантажів не є штрафом, а тому арбітражний суд не
має права зменшувати цю плату.

[п.9 Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики за­стосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

48. Статтею 133 Статуту залізниць України і статтею 163
Статуту автомобільного транспорту України передбачений
вичерпний перелік осіб, яким кредитор має право уступити
свої вимоги щодо перевізника. Таким чином, переуступку та­
кого права іншим особам слід визнати протиправною.

[п.2 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].

49. Радою по залізничному транспорту держав - учасниць
Співдружності 26 - 27 травня 1994 року затверджено Інструк­
цію по актово-претензійній роботі на залізницях держав -
учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської
Республіки, Естонської Республіки. Інструкція набуває чин­
ності з 1 січня 1995 року. Відповідно до Статуту залізниць та
Правил перевозок вантажів Інструкцією передбачений поря­
док складання комерційних актів, визначення розміру фак­
тичної втрати та пошкодження вантажу при перевозках, об­
числення та застосування норм природної втратида гранич­
них розходжень в результатах визначення маси нетто, порядок
пересилки комерційних актів та розгляд претензій при пере­
возках вантажів у міжнародному сполученні тощо.

[Лист від 08.12.94 р. № 01-8/891 «Про Інструкцію по актово-пре­тензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки»].

50. Згідно з параграфом 147 Інструкції по актово-пре­
тензійній роботі на залізницях держав - учасниць Співдруж­
ності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Ес­
тонської Республіки з недостачі маси вантажу, виявленої на


станції призначення, необхідно відрахувати норму природної втрати, встановлену для цього вантажу, та граничне розход­ження в результатах визначення маси нетто.

[Лист від 08.12.94 р. № 01-8/891 «Про Інструкцію по актово-пре-тензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки»].

51. Слід звернути увагу на те, що відповідно до параграфу 133
Інструкції по актово-претензійній роботі на залізницях держав -
учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської
Республіки, Естонської Республіки, якщо згідно з транспортни­
ми документами вантажоодержувачем (вантажовідправником) є
структурна одиниця об'єднання (підприємства), яка не має ста­
тусу юридичної особи, з претензією до залізниці має право звер­
нутись об'єднання (підприємство) без оформлення переуступки
такого права переуступочним написом. Інструкція не вимагає на­
явності переуступочного напису і у тих випадках, коли з пре­
тензією до залізниці за дорученням об'єднання (підприємства)
звертається структурна одиниця, яка не є юридичною особою.
Така структурна одиниця разом з документами, що обґрунтову­
ють претензію, повинна додати до претензії виписку з положення
про структурну одиницю, доручення або наказ об'єднання
(підприємства), які свідчать про надання їй права на звернення з
претензією до залізниці.

[Лист від 08.12.94 р. № 01-8/891 «Про Інструкцію по актово-пре­тензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки»].

52. Згідно з пунктом 33 статті 9 Закону України «Про
ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензу­
ванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і ван­
тажів. Тому, якщо такі перевезення не мають характеру послуг,
що надаються іншим юридичним чи фізичним особам, а
здійснюються суб'єктом господарювання виключно для забез­
печення власних потреб, немає правових підстав вважати їх
такими, що потребують ліцензування.

[п.2 Листа від 26.06.95 р. № 01-8/453 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

53. Згідно зі статтею 372 Цивільного кодексу України та
статтею 25 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93
№ 47-93 «Про страхування» страхова компанія не позбавлена


права зворотньої вимоги (регресу) до залізниці. При визна­ченні обсягу відповідальності залізниці слід виходити з вимог статті 13 Закону України «Про транспорт» та Статуту залізниць. Відповідні претензії та позови повинні пред'явля­тись до Управління залізниці призначення.

[п.4 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

54. Частина перша статті 7 Закону України «Про транспорт»
передбачає безакцентний порядок розрахунків за послуги транс­
порту на основі чинних тарифів. Тому в разі надання послуг за до­
говірною ціною такий порядок їх оплати застосовуватись не може.

[п.6 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів»].

55. Статтею 5 Статуту залізниць України на Мінтранс Ук­
раїни покладено розробку і затвердження Правил перевезення
вантажів, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів
та деяких інших нормативних документів. До їх затвердження
згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91
«Про порядок тимчасової дії на території України окремих
актів законодавства Союзу РСР» у вирішенні спорів мають за­
стосовуватись відповідні нормативні акти Союзу РСР у час­
тині, що не суперечить Статуту.

[п.1 Листа від 17.04.98 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць України»].

56. Згідно з розділом III Статуту залізниць України
взаємовідносини залізниць з вантажовідправниками та ванта­
жоодержувачами будуються на договірних засадах. Форми до­
говорів щодо організації перевезень встановлюються названи­
ми вище Правилами.

[п.2 Листа від 17.04.98 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць України»].

57. Відповідальність залізниці, вантажовідправників, ван­
тажоодержувачів, транспортних, експедиторських і посеред­
ницьких організацій, представників вантажовідправника чи
вантажоодержувача визначаються Статутом залізниць Ук­
раїни та окремими договорами (розділ VII Статуту). Цим же
розділом передбачено розміри відповідальності, порядок і
строки звернення з претензіями та позовами, що випливають з


перевезень, а також порядок і строки розгляду претензій залізницею, умови, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкод­ження вантажу і прострочки його доставки.

[п.З Листа від 17.04.98 р. № 01-8/142 «Про Статут залізниць України»].

58. У вирішенні питання визначення плати за користуван­
ня вагонами, які належать іншим державам слід виходити з
вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.96
№ 1312 «Про номерний облік простою вантажних вагонів, які
належать іншим державам» і Правил користування вагонами і
контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транс­
порту України від 25.02.99 № 113, якими передбачено, зокре­
ма, що ці Правила визначають порядок і умови користування
вагонами і контейнерами парку залізниць інших держав.

[п.13Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякіпитання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

59. Статут залізниць України та Правила експлуатації, номер­
ного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами
власності інших держав, затверджені 24 травня 1996 року згідно з
дорученням Ради по залізничному транспорту, держав - учасниць
Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік,
надають право залізницям України використовувати вагони, що
належать власникам, розташованим за межами України, для пере­
везення вантажів у внутрішньодержавному сполученні. Вимоги
щодо такого використання вагонів містяться в розділі 1 згаданих
Правил. Отже, вантажовласники, порти на підставі статті 119 Ста­
туту залізниць України повинні відшкодовувати залізницям пла­
ту за користування вагонами інших держав від часу прийому цих
вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних
операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до
міжнародних договорів України з цих питань. Відповідний поря­
док встановлено Правилами користування вагонами і контейне­
рами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України
від 25.02.99 № 113, якими передбачено, зокрема, що ці Правила
визначають порядок і умови користування вагонами і контейне­
рами парку залізниць інших держав.

[п..7 Листа від 29.01.99р. № 01-8/46 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].


60. На підставі статті 358 Цивільного кодексу України,
статті 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР
та розділу 14 Правил перевезень вантажів автомобільним
транспортом України, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 14.10.97 № 363, розрахунки за переве­
зення вантажів випливають з договору перевозки, тому відно­
сини автотранспортного підприємства і замовників автотранс­
порту регулюються згаданим Статутом та Правилами переве­
зень вантажів. Отже, для позовів автотранспортних
підприємств про стягнення заборгованості за надані послуги з
перевезення вантажів слід застосовувати шестимісячний
строк позовної давності, встановлений статтею 366 Цивільно­
го кодексу України та статтею 168 Статуту автомобільного
транспорту Української РСР. Цей строк обчислюється з дня
настання події, що стала підставою подання позову.

[п.8 Листа від 29.01.99 р. JV? 01-8/46 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

61. Документом, який підтверджує вартість вантажу, не
обов'язково повинні бути передбачені статтею 115 Статуту
залізниць України рахунок або інший документ відправника.
Такими доказами за змістом статті 130 названого Статуту мо­
жуть бути й інші розрахункові документи, зокрема платіжні
доручення на перерахування коштів. Отже, якщо розрахунки
за продукцію здійснювались шляхом перерахування коштів
поставщику (продавцю), який не є відправником вантажу,
залізниця не має права залишати без розгляду претензію про
відшкодування втрат, недостачі, псування або пошкодження
вантажу тільки з тієї підстави, що до претензії не додано раху­
нок відправника вантажу.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.02 сек.)