Майновий найом. Оренда. Лізинг 3 страница

[п.5 Листа від 11.12.2000р. № 01-8/737 «Про практику вирішення окремих категорій спорів»].

77. У разі поліпшення з дозволу орендодавця орендованого
майна орендар має право на відшкодування зроблених з цією
метою необхідних витрат.

In. 1 Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

78. У разі закінчення строку дії договору оренди та відмови
орендодавця від його продовження орендар зобов'язаний по­
вернути об'єкт оренди орендодавцеві.

[п.2 Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

79. Власник майна вправі на свій розсуд укладати щодо ньо­
го безпосередньо або через уповноважену особу будь-які угоди,
які не суперечать закону, у тому числі договори оренди майна.

[п 3 Листа від 12.04.2001 р № 01-8/442 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

80. Визнання недійсною додаткової угоди до договору
оренди не тягне за собою недійсність договору оренди в ціло­
му у разі його відповідності вимогам закону.

[п.4 Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

81. Нормативне встановлення нових орендних ставок є
підставою для внесення до договору оренди відповідних змін.

[п.5 Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Яро деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

82. Невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений
законом строк орендної плати є підставою для розірвання до­
говору оренди.

[п.6 Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

83. Відсутність у договорі оренди усіх істотних умов є
підставою для визнання такого договору неукладеним та при­
пинення провадження у справі про визнання його недійсним.

[п.7Листа від 12.04.2001 р. № 01-8/442 «Яро деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами»].

84. Об'єкт оренди у період дії відповідного договору не мо­
же бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним
пізніше.

[п.1.4 Оглядового листа від 20.04.2001 р. № 01-8/481 «Яро деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по пе­регляду рішень, ухвал, постанов)»].

85. Умова договору оренди, яка визначає розмір орендної
плати в іноземній валюті, не суперечить законодавству України.

[п.8 Листа від 11.06.2001 р. № 01-8/677 «Яро практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

86. З огляду на приписи статті 256 Цивільного кодексу Ук­
раїни та статей 2 і 19 Закону України «Про оренду державно­
го та комунального майна» у господарського суду немає
підстав вважати укладення договору оренди «наданням послу­
ги», а орендну плату за названим договором - «ціною», що
підпадає під ознаки Закону України «Про ціни і ціноутворен­
ня». Методика розрахунку і порядок використання плати за
оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету

Міністрів України від 04.10.95 № 786 (з наступними змінами і доповненнями), має застосовуватись господарським судом у вирішенні спорів виключно з урахуванням вимог Закону Ук­раїни «Про оренду державного та комунального майна», зок­рема статті 19 цього законодавчого акта. Що ж до повнова­жень державної інспекції з контролю за цінами, то вони стосу­ються виключно контролю за додержанням порядку форму­вання, встановлення і застосування цін і тарифів (стаття 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

[п.9 Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

ПІДРЯД

1. Колегія Державного комітету України у справах архітек-; тури, будівництва І охорони історичного середовища постано­вою від 4 грудня 1991 року № 59 затвердила Загальні умови-складання підрядних контрактів у капітальному будівництві України на 1992 рік, якими необхідно керуватись при розгляді господарських спорів.

[Інформаційний лист від 05.03.92 р. № 01-8/302 «Про Загальні умови складання підрядних контрактів у капітальному будівництві України на 1992 рік»].

1. Відповідно до статті 357 Цивільного кодексу України в даний час договори підряду на капітальне будівництво на те­риторії України укладаються І виконуються відповідно до Правил про договори підряду на капітальне будівництво, за­тверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1986 року № 1550

[п. 1 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

3. Згідно з п. 4 постанови Ради Міністрів СРСР від ЗО лип­
ня 1988 року № 929 майнову відповідальність за порушення
зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво,
встановлену зазначеними Правилами, застосовують до замов­
ника і підрядчика тільки за умови будівництва об'єктів за дер­
жавним замовленням. В усіх інших випадках відповідальність
за порушення зобов'язань щодо будівництва об'єктів сторони
мають право передбачати в договорі.

[п.1 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

4. При вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та вико­
нанням договорів підряду на капітальне будівництво,
арбітражним судам перш за все необхідно з'ясувати підстави
укладання договору, тобто чи будується об'єкт за державним
замовленням.

[п.1 Листа від 20.1192 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

5. Щодо укладення і виконання договорів між генеральними
підрядчиками та субпідрядними організаціями, то з цих питань
слід керуватись Положенням про взаємовідносини організацій
- генеральних підрядчиків з субпідрядними організаціями.

[п.1 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

6. Якщо договір підряду сторони укладають на підставі дер­
жавного замовлення, вони мають право передбачити в дого­
ворі санкції за невиконання таких зобов'язань, за порушення
яких чинним законодавством санкції не встановлені (пункт 37
Правил про договори підряду на капітальне будівництво).

[п.3 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

7. Правила не надають сторонам права при укладанні догово­
ру підряду на капітальне будівництво за державним замовленням
підвищувати розмір встановлених цими Правилами санкцій.
Щодо інших договорів підряду на капітальне будівництво, то сто­
рони не обмежені у визначенні розміру майнових санкцій за не­
виконання або неналежне виконання зобов'язань.

[п.З Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

8. Щодо обсягу відповідальності сторін за договором підря­
ду на капітальне будівництво, то незалежно від підстав укла­
дення таких договорів цей обсяг визначається статтею 356
Цивільного кодексу України, відповідно до якої за невиконан­
ня або неналежне виконання обов'язків відповідальна сторона
відшкодовує в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що вира­
зилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або
пошкодженні її майна. Таким чином, законом встановлена об­
межена відповідальність сторін за порушення договору підря­
ду на капітальне будівництво.

[п.З Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

9. При вирішенні спорів деякі арбітражні суди погоджують­
ся з вимогами підрядчика щодо обов'язку замовника відшкоду-

вати збитки, заподіяні порушеннями окремих умов договору, тобто без врахування того, що відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України та пункту 38 Правил ці збитки сторона відшкодовує в сумі, не покритій неустойкою, яку стяг­нуто не за порушення окремої умови, а в цілому за договором. [п.З Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

10. Правила не передбачають майнової відповідальності за­
мовника за необгрунтовану відмову від оплати рахунків за вико­
нані монтажно-будівельні роботи та прострочку платежу. При
вирішенні розбіжностей щодо встановлення в договорі цієї
відповідальності слід виходити з того, що згідно з пунктом 13 по­
станови Ради Міністрів СРСР від ЗО липня 1988 року № 929 за
необгрунтовану повну або часткову відмову від акцепту
платіжної вимоги за виконані роботи замовник сплачує підряд­
чику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від оплати якої він відмо­
вився. Що ж до неустойки (пені) за порушення строків платежів
за виконані роботи (надані послуги), то з цього питання слід ке­
руватися Законом України «Про відповідальність за несвоєчас­
не виконання грошових зобов'язань», а з моменту набрання чин­
ності Законом України «Про майнову відповідальність за пору­
шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт
на будівництві об'єктів» - статтею 5 названого Закону.

[п.4 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

11. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будів­
ництвом об'єктів державного замовлення встановлено поста­
новою Кабінету Міністрів України від 05.08.92 № 449, якою
затверджено відповідне Положення.

[п.6 Листа від 20.11.92 р. № 01-8/1386 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво»].

12. Відповідно до статей 207, 208 Цивільного кодексу Ук­
раїни зобов'язання має бути виконане в натурі. Виконання в
натурі договору підряду законодавством не обмежується стро­
ком дії договору. Обов'язку боржника виконати зобов'язання в
натурі протиставлене право кредитора в разі прострочки

відмовитись від прийняття виконання (стаття 213 Цивільного кодексу України). Таким чином, якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядчиком зобов'язання, ос­танній має нести майнову відповідальність у вигляді штрафу (пені) до моменту виконання зобов'язання в натурі або відмо­ви замовника від прийняття виконання.

[п.2 Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практи­ки застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

13. Відповідно до статті 27 Житлового кодексу Української
РСР жила площа у будинках, споруджених із залученням у по­
рядку пайової участі коштів підприємств, установ та ор­
ганізацій, розподіляється для заселення між учасниками
будівництва пропорційно переданим ними коштам. У випад­
ках, коли для будівництва певного жилого будинку дольщик
перерахував основному замовнику кошти і у договорі визна­
чені умови щодо кількості квартир з однієї, двох, трьох і більше
кімнат, які належить передати дольщику після прийняття бу­
динку в експлуатацію, слід виходити з такого. Якщо замовник
не виконує свого зобов'язання щодо передачі обумовленої до­
говором жилої площі дольщику, останній має право звернутись
до арбітражного суду із позовом і вимагати передачі площі у
натурі. У разі відсутності у договорі умови щодо конкретних
квартир, які належить передати дольщику, і спір вирішується
до видачі ордерів громадянам та до заселення прийнятого до
експлуатації будинку, арбітражний суд може прийняти рішен­
ня про передачу замовником дольщику певних квартир.

[п.5 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практи­ки вирішення господарських спорів»].

14. Якщо при вирішенні спору буде виявлено, що у процесі
будівництва жилого будинку сталося його подорожчання і
дольщик на обгрунтовану вимогу замовника не перерахував
додаткові кошти, то рішення про зобов'язання замовника пе­
редати дольщику квартири слід приймати у межах раніше пе­
реданих коштів. При цьому кількість квартир, що неналежить
дольщику, визначається виходячи з вартості жилої площі на
момент виділення квартир.

[п.5 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практи­ки вирішення господарських спорів»].

15. У тих випадках, коли при вирішенні спору встановлено,
що жилий будинок заселений на підставі належно виданих ор­
дерів, арбітражний суд за заявою позивача (дольщика) має
право змінити підставу або предмет позову, наприклад, замість
передачі жилої площі в натурі вирішити питання про стягнен­
ня із замовника вартості належних де передачі квартир або
стягнути із замовника кошти, внесені дольщиком на
будівництво будинку. В останньому випадку дольщик має пра­
во вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням
зобов'язання, зокрема, пов'язаних з придбанням відповідної
кількості квартир.

[п.5 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практи­ки вирішення господарських спорів»].

16. Згідно зі статтею 332 Цивільного кодексу України вико­
нання підрядчиком на свій ризик певних робіт по ремонту та
обслуговуванню ліфтів спеціалізованими ремонтно-будівель­
ними організаціями за завданням замовника здійснюється за
договором підряду і не є наданням комунальних послуг у ро­
зумінні названого вище Указу Президента України від 26.09.95
№ 884 «Про оплату за комунальні послуги та електроенергію
бюджетними установами і організаціями».

[п.6 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»-].

17. Закон України «Про поставки продукції для державних
потреб» регулює цивільно-правові відносини, пов'язані не ли­
ше з поставками продукції (товарів), але й з підрядом. Тому-то
у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням
державних контрактів, арбітражним судам слід керуватися
відповідними нормами законодавства, що регулюють такі
відносини, зокрема Цивільним кодексом України.

[Лист від 12.03.96 р. № 01-8/110 «Про Закон України «Про по­ставки продукції для державних потреб»].

18. Відсутність проектно-кошторисної документації за до­
говором підряду є підставою для визнання його неукладеним.

[п. 7 Оглядового листа від 20.04.2001 р. № 01-8/481 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по пе­регляду рішень, ухвал, постанов)»].

ПЕРЕВЕЗЕННЯ

1. Чинним законодавством, що регулює відносини за дого­
вором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-
доказів, які є підставою для покладення на перевізника
відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недо­
стачу вантажу. Отже ніякі інші документи не можуть підтвер­
джувати обставини, що є підставою для покладення на пе­
ревізника відповідальності за незбереження вантажу.

[п.2.2 Роз'яснення від25.02.92р. № 01-6/244 «Про деякі питання прак­тики застосування Арбітражного процесуального кодексу України»].

2. Відповідно до статті 365 Цивільного кодексу України і
статті 159 Статуту автомобільного транспорту Української
РСР до пред'явлення автотранспортному підприємству позо­
ву, що пов'язаний з втратами, недостачами, псуванням або по­
шкодженням вантажу, розрахунками за перевозку, стягненням
штрафів, а також з інших підстав, які випливають з цього Ста­
туту, обов'язкове пред'явлення до нього претензії. Позови мо­
жуть бути пред'явлені до автотранспортного підприємства
вантажовідправником чи вантажоодержувачем тільки у ви­
падках повної або часткової відмови задовольнити їх пре­
тензію або неодержання у передбачені статтею 166 Статуту
строки відповіді на претензію.

[п.1.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

3. Питання про те, кому належить право на звернення з
претензією та позовом, пов'язаними з перевезенням вантажів,
вирішується в залежності від предмета спору. Так, відповідно
до статті 160 Статуту у випадках втрати вантажу таке право
надане вантажовідправнику або вантажоодержувачу, а при не­
достачі, псуванні чи пошкодженні вантажу - вантажоодержу­
вачу. Щодо претензії та позовів про стягнення штрафу за про-
строчку в доставці вантажу при міжміських перевезеннях
(стаття 138 Статуту), то право на пред'явлення претензій та
позовів також надане вантажоодержувачу.

[п.1.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

4. Стаття 163 Статуту передбачає можливість передачі пра­
ва на пред'явлення претензій та позовів, зокрема вантажоодер­
жувачем вантажовідправнику і навпаки, що засвідчується пе-
реуступочним написом на товарно-транспортному документі
(параграф 5 розділу 10 Правил перевезень вантажів авто­
мобільним транспортом. Переуступка такого права може мати
місце за попередньою згодою іншої сторони. Оформлення пе-
реуступки права окремим листом чинним законодавством не
передбачено. Однак, якщо автопідприємство, незважаючи на
недодержання правил оформлення переуступки права, прий­
няло і розглянуло претензію по суті, воно не може потім поси­
латися на те, що позов пред'явлений неналежним позивачем.

[п.1.3 Роз'яснення від 21.07.92 p. № 01-6/S56 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

5. Претензії, що випливають з перевезення вантажів,
пред'являються автотранспортному підприємству, що видав
вантаж, а в разі повної його втрати - автотранспортному
підприємству, яке прийняло вантаж до перевезення (стаття
161 Статуту).

[п.1.6 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»}.

6. Перевезення вантажів у міжміському сполученні з за­
вантаженням у вантажовідправника і вивантаженням у ван­
тажоодержувача (система наскрізного руху) здійснюється
через обласні транспортно-експедиційні підприємства, які
виписують товарно-транспортні документи (пункти 7 та 8
Положення про організацію і виконання міжміських та
міжреспубліканських перевозок вантажів автомобільним
транспортом в УРСР, затверджене наказом Міністерства ав­
томобільного транспорту України від 14.07.86 р. № 159). От­
же, автотранспортним підприємством, що прийняло вантаж
до перевезення, вважається обласне транспортно-експе­
диційне підприємство, до якого у випадку повної втрати ван­
тажу слід пред'являти претензію.

[п.1.6 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

7. Якщо приймання вантажу до перевезення здійснило ав­
тотранспортне підприємство без оформлення через обласне
транспортно-експедиційне підприємство, претензії і позови
про втрату вантажу належить пред'являти до цього автотранс­
портного підприємства - володільця автомобіля.

[п.1.6 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

8. Відповідно до статті 127 Статуту автотранспортні
підприємства (у тому числі транспортно-експедиційні), ванта­
жовідправники та вантажоодержувачі несуть матеріальну
відповідальність за порушення зобов'язань, що випливають з
договору перевезень вантажів, на підставі Статуту. Будь-які
угоди між ними, що мають на меті змінити відповідальність
або звільнити від відповідальності, покладеної на них Стату­
том або Правилами, не мають сили. Таким чином, автотранс­
портні підприємства вантажовідправників і вантажоодержу­
вачі в разі невиконання або неналежного виконання зо­
бов'язань, що випливають із Статуту, несуть матеріальну
відповідальність в межах, передбачених відповідними його
статтями (стаття 153 Статуту).

[п.3.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

9. За загальними нормами цивільного законодавства особа,
яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним
чином, несе майнову відповідальність лише при наявності ви­
ни, крім випадків, передбачених законом (стаття 209 Цивіль­
ного кодексу України).

[п.3.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

10. Щодо підстав покладання відповідальності на авто­
транспортне підприємство, вантажовідправника та вантажо­
одержувача, то поряд із застосуванням принципу вини, Статут
передбачає випадки, коли встановлену ним відповідальність
зазначені особи несуть незалежно від їх вини.

[п.3.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

212-304 321

11. Дослідження наявності або відсутності вини необхідне
при вирішенні питання про покладання на автотранспортне
підприємство відповідальності за втрату, недостачу, псування
або пошкодження вантажу (статті 133 та 134 Статуту). Тільки
за наявності вини автотранспортного підприємства на нього
може бути покладена відповідальність за прострочку в до­
ставці вантажу (стаття 138 Статуту).

[п.3.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Яро деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

12. Як приклад застосування майнової відповідальності ав­
тотранспортного підприємства і вантажовідправника без вини
можна навести стягнення з них штрафу за невиконання зо­
бов'язання щодо обсягів належного до перевезення вантажу,
оскільки стаття 132 Статуту передбачає вичерпний перелік
обставин, за якими вони звільняються від відповідальності за
вказане порушення.

[п.3.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

13. Відповідальність за прийнятий до перевозки вантаж не­
се автотранспортне підприємство (стаття 362 Цивільного ко­
дексу України та стаття 133 Статуту). Розмір цієї відповідаль­
ності встановлений статтею 136 Статуту. Поряд з цим слід ма­
ти на увазі таке. Відповідно до підпункту «і«пункту 7 Типово­
го договору на централізований завоз (вивіз) вантажів на
станції залізниць, у порти (на пристані) і аеропорти (додаток 1
до розділу 47 Правил) перевізник зобов'язаний у випадках не­
достачі або пошкодження вантажу витребувати від станції
(порту, пристані) комерційні та інші акти, а в разі відмови від
складання акта оскаржити таку відмову у встановленому по­
рядку та здійснити прийомку у відповідності з чинними
інструкціями. Якщо перевізник не виконав цього обов'язку,
він несе перед замовником майнову відповідальність у розмірі
фактичної шкоди (пункт 15 Типового договору), тобто тих
сум, які б замовник мав право стягнути з попереднього пе­
ревізника або з вантажовідправника.

[п.ЗЗ Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

14. Відповідно до статей 140 і 165 Статуту вантаж вва­
жається втраченим по закінченні ЗО діб з дня закінчення строку
його доставки при міжміських перевезеннях і 10 діб з дня прий­
няття вантажу при міських і приміських перевезеннях. Строки
доставки вантажу і порядок їх обчислення встановлені парагра­
фом 12 розділу 45 та параграфу 16 розділу 46 Правил. Таким чи­
ном, якщо вантаж не доставлений в зазначені строки вантажо­
одержувач (вантажовідправник) має право пред'явити до авто­
транспортного підприємства, яке прийняло вантаж до перевоз-
ки, претензію про відшкодування дійсної його вартості (пункт
«а«статті 136 Статуту). Після пред'явлення такої претензії до­
ставка перевізником частки вантажу не породжує для заявника
обов'язку пред'явити нову претензію про недостачу вантажу.

[п.4.1 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

15. Видача вантажу провадиться автотранспортним
підприємством у залежності від того, як перевізник прийняв
його від вантажовідправника. Якщо вантаж прийнятий за ва­
гою та кількістю місць і перевозився не за пломбами відправ­
ника, автотранспортне підприємство повинно видати вантаж з
перевіркою у тому ж порядку, в якому вантаж було прийнято
від вантажовідправника.

[п.4.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

16. Відповідно до статті 65 Статуту вантажі, вантажі, що
прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях
автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими
пломбами відправника видаються вантажоодержувачу без пе­
ревірки ваги, стану вантажу і кількість місць.

[п.4.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

17. Перевізник зобов'язаний видати вантаж з перевіркою у
випадках прибуття його в несправному кузові або з пошкод­
женими пломбами, а також з пломбами попутної вантажної ав­
тостанції. Вантаж видається з перевіркою і тоді, коли наванта­
ження здійснено автотранспортним підприємством зі складу

ЗМ

вантажної станції або у випадках видачі зі складу автостанції (стаття 66 Статуту).

[п.4.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

18. В усіх випадках тарні і штучні вантажі видаються з пе­
ревіркою ваги і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях.

[п.4.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

19. У залежності від того, як вантаж прийнятий до перевоз-
ки, також стану транспортних засобів, у пункті призначення
вирішується питання про порядок оформлення результатів ви­
дачі вантажу одержувачу. Якщо відправник здав автотранс­
портному підприємству для перевозки вантаж без визначення
ваги і кількості, тобто в опломбованих транспортних засобах, і
автомобіль, його секція, контейнер прибули у справному стані
з непошкодженими пломбами відправника, вантажоодержувач
у товарно-транспортній накладній своїм підписом та печаткою
(штампом) засвідчує прийом вантажу (параграф 7 розділу 5
Правил). За цих обставин прийомка вантажу за кількістю та
якістю провадиться одержувачем без участі перевізника
відповідно до вимог Інструкції про порядок прийомки про­
дукції і товарів за кількістю та якістю. Оскільки у даному ви­
падку водій не уповноважений брати участь у складанні акту
прийомки вантажу одержувачем, акт, складений тільки за уча­
стю одержувача та водія, визнається одностороннім.

[п.4.2 Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

20. Обставини, що можуть служити підставою для ма­
теріальної відповідальності автотранспортних підприємств
при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в
товарно-транспортних документах. Якщо перевізник зо­
бов'язаний видати вантаж з перевіркою ваги і кількості місць,
результати видачі фіксуються в товарно-транспортному доку­
менті з зазначенням обставин, перелічених у параграфі 2
розділу 9 Правил. Відповідно до параграфу 3 цього розділу
Правил записи в товарно-транспортних документах, зокрема,

про невідповідність ваги І кількості місць вантажу, повинні засвідчуватися підписом одержувача та водія, який є пред­ставником автотранспортного підприємства.

Дата добавления: 2015-11-26