Майновий найом. Оренда. Лізинг 1 страница

1. Відповідно до п. 5 статті 265 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму орендар зобов'язаний повер­нути майно у тому стані в якому він його одержав з урахуван­ням нормального зносу, або у стані обумовленому договором. У разі невиконання обов'язку щодо повернення майна в на­турі, він зобов'язаний відшкодувати наймодавцю завдані цим збитки (стаття 203 Цивільного кодексу України), зокрема, ба­лансову вартість майна з урахуванням зносу, а також неодер-жані наймодавцем доходи, які він одержав би, якщо майно бу­ло би йому повернуте.

[п.6 Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практи­ки застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

1. У вирішенні питання про те, чи є об'єкт оренди цілісним майновим комплексом, слід виходити з вимог частини першої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комуналь­ного майна».

[п.1 Листа від 05.10.93 р. № 01-8/1076 «Про деякі питання прак­тики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів»].

3. Якщо у встановленому порядку державне майно, зокрема, підприємство, передано в оренду підприємству іншої форми власності або організації орендарів, то це майно не втрачає ста­тусу державної власності (хоча саме підприємство вже не є дер­жавним). У цьому випадку ні орган, уповноважений управляти державним майном, ні орендодавець не мають права вимагати від орендарів частки доходу, одержаного внаслідок викорис­тання державної власності. Взаємовідносини сторін регулю­ються нормами договору майнового найму (оренди) і оплата за здане в оренду державне майно повинна здійснюватись згідно з методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 з подальшими змінами і доповненнями. Наведене стосується не тільки прибутку, одер­жаного за рахунок використання державної власності, але й майна, придбаного підприємством за рахунок свого прибутку.

[п.9 Роз'яснення від 02.04.94 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

4. На запитання, чи може бути розірваний достроково до­
говір оренди, якщо орендарем своєчасно не вноситься орендна
плата і якщо її розмір встановлено без урахування рівня
інфляційних процесів, дано таку відповідь. Договір майнового
найму (оренди) може бути розірваний достроково з підстав,
зазначених у статті 269 Цивільного кодексу України, пункт З
якої передбачає невнесення орендної плати як одну з таких
підстав. Що ж до дострокового розірвання договору з мотиву
встановлення розміру орендної плати без урахування
інфляції, то законодавство такої підстави не передбачає.

[п.3 Листа від 07.04.94 р. № 01-8/237 «Яро деякі питання засто­сування чинного законодавства при вирішенні спорів»].

5. У відповідності з пунктом 165 Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердже­
ної наказом Мінюсту України від 14.06.94 №18/5, нотаріус
вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверд­
жують безспірність заборгованості або іншої відповідальності
боржника перед стягувачем. Отже, якщо нотаріус безпідстав­
но відмовив у вчиненні виконавчого напису, його дії можна ос­
каржити до суду загальної юрисдикції у порядку, передбачено­
му главою 39 Цивільного процесуального кодексу України. У
разі, коли подані стягувачем орендної плати та комунальних
платежів, у т. ч. за енергоносії, документи не дають підстав вва­
жати його вимоги безспірними, стягувач має право звернутись
до боржника з відповідним позовом.

[п.3.2 Інформаційного листа від 01.07.96р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів»].

6. Суб'єктом права власності цілісного майнового комплек­
су відповідно до статті 20 Закону України «По власність» є ко­
лектив орендарів. Працівникам, які припинили трудові відно­
сини з цим підприємством, на підставі статті 23 цього Закону
має бути сплачена вартість їх вкладу і вони перестають бути
співвласниками майна підприємства. Вибуття працівників із
складу власників позбавляє їх права вирішувати питання
діяльності підприємства, які відносяться до компетенції влас­
ників майна. Так, згідно з пунктом 4 статті 14 Закону України
«Про підприємства в Україні» вищим керівним органом ко­
лективного підприємства, який вправі вирішувати будь-які

питання діяльності підприємства, є загальні збори (конфе­ренція) власників майна.

[п.5 Листа від 15.05.97р. № 01-8/167 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

1. За змістом статті 18 Закону України «Про банкрутство» та статті ЗО Закону України «Про оренду державного майна» ліквідаційна комісія не повинна включати до складу ліквідаційної маси орендоване майно, і отже на нього не може звертатися стягнення.

[п.11.6Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]

8. За загальним правилом, встановленим пунктом 3 статті
269 Цивільного кодексу України, дострокове розірвання дого­
вору майнового найму можливе у разі невнесення наймачем
найомної плати, тобто плати за користування майном, а не
будь-яких інших платежів, в т. ч. за користування теплої
енергією, охорону приміщення, опалення тощо. У разі уклаг
дення договору оренди державного або комунального майна
відповідний договір на підставі частини третьої статті 26 Заког
ну України «Про оренду державного та комунального майна»
може бути розірваний за рішенням суду (арбітражного суду)»
зокрема, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

[п3 Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

9. Відповідно до статті 1 Закону України «Про лізинг»
лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів і поля­
гає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визі
начений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю
лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням-і
погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавив
майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних
лізингових платежів. • >

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Пролізит»},

10. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про лізинг»
об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно,
яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до aat

конодавства, не заборонене до вільного обігу на ринку І щодо якої немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). За­значене майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює уп­равління цим майном, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідні органи визначені, зокрема, Дек­ретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 № 8-92 «Про уп­равління майном, що є у загальнодержавній власності».

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

11. Не можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди дер­
жавного майна, зазначені у статті 4 Закону України «Про
оренду державного та комунального майна», крім окремого
індивідуально визначеного майна державних підприємств, зе­
мельні ділянки та інші природні об'єкти. Договір лізингу, ук­
ладений з порушенням вимог згаданої норми Закону, може бу­
ти визнаний недійсним з урахуванням конкретних обставин
справи на підставі статті 48 або статті 49 Цивільного кодексу
України.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

12. За змістом пункту 2 статті 1 Закону України «Про
лізинг» лізинг може здійснюватись тільки на підставі догово­
ру лізингу. Такий договір укладається між суб'єктами лізингу,
перелік яких визначений у статті 3 Закону, у формі багатосто­
ронньої угоди - за участю лізингодавця, лізингоодержувача,
продавця об'єкта лізингу, або двосторонньої - між лізингодав-
цем і лізингоодержувачем (пункт 1 статті 6 Закону). Згідно з
пунктом 2 цієї статті Закону договір лізингу має бути укладе­
ний у письмовій формі. Недодержання такої форми не тягне
за собою визнання договору лізингу недійсним (стаття 46
Цивільного кодексу України). У разі виникнення спору,
пов'язаного з виконанням договору лізингу, арбітражний суд з
урахуванням вимог статті 153 Цивільного кодексу України та
статті 7 Закону, що містить перелік істотних умов договору
лізингу, може визнати договір неукладеним, якщо буде з'ясо­
вано, що сторонами не досягнуто згоди з усіх цих умов.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

13. За змістом пункту 2 статті 9 Закону України «Про
лізинг»у разі невиконання лізингодавцем обов'язків щодо пе­
редачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу останній вправі

І-ЗІН

звернутися з позовом про спонукання лізингодавця передати зазначений об'єкт та відшкодування завданих затримкою пе­редачі збитків або про розірвання договору та відшкодування збитків, завданих йому невиконанням умов договору. З іншо­го боку, у разі неповернення лізингодавцю об'єкта лізингу у строки і на умовах, визначених договором лізингу, лізингода-вець вправі звернутися до лізингоодержувача з позовом про витребування зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, відповідно до умов договору та законодавства України (пункт 4 статті 9 Закону). Відшкоду­вання збитків має здійснюватись на загальних підставах відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

14. Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про
лізинг» об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору
лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права влас­
ності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір
лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

15. Право на збереження чинності договору лізингу нале­
жить лізингоодержувачу незалежно від підстави переходу
майна від одного власника до іншого. Під «іншою особою»,
про яку йдеться у згаданій нормі, слід розуміти будь-якого на­
бувача об'єкту лізингу. Разом з тим, лізингоодержувач не мо­
же скористатися правом на збереження чинності договору у
разі переходу об'єкту лізингу до іншої особи без правонаступ-
ництва, наприклад, при конфіскації, оскільки в таких випад­
ках до нового власника не переходять права й обов'язки ко­
лишнього власника майна.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

16. Право користування об'єктом лізингу належить лізин­
гоодержувачу тільки на умовах, визначених договором лізин­
гу (пункт 3 статті 10 Закону України «Про лізинг»). Користу­
вання об'єктом лізингу з порушенням цих умов є підставою
для звернення лізингодавця з вимогою про розірвання догово­
ру на підставі пункту 2 статті 17 Закону.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

17. Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про лізинг»
встановлено, що у разі банкрутства лізингоодержувача, аре-

_шту чи конфіскації його -майна, об'єкт лізингу відокрем­люється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю. У вирішенні питання про пра­вомірність віднесення майнових об'єктів та коштів до ліквідаційної маси слід керуватися вимогами статті 26 Зако­ну України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

18. Статті 11 і 12 Закону України «Про лізинг» визначають
права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача. Зокре­
ма, підпункт 3 пункту 1 статті 11 і підпункт 2 пункту 1 статті
12 Закону встановлюють право лізингодавця і лізингоодержу­
вача вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок дій
або бездіяльності контрагента за договором при виконанні
умов лізингу. Відшкодування збитків повинне здійснюватись
на підставі і в розмірах, визначених статтею 203 Цивільного
кодексу України. Сторонами може бути погоджено додаткові
умови щодо майнової відповідальності за невиконання чи не­
належне виконання договору лізингу, і такі умови, що не супе­
речать чинному законодавству, повинні застосовуватись
арбітражним судом у вирішенні спорів.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

19. Після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт
лізингу не було викуплено лізингоодержувачем або строк ви­
користання об'єкту не продовжено, він підлягає поверненню
лізингодавцю (підпункт 5 пункту 2 статті 11, підпункт 5 пунк­
ту 2 статті 12 Закону України «Про лізинг»). У разі неповер­
нення об'єкту лізингу лізингодавець вправі звернутися з позо­
вом про його витребування у лізингоодержувача. Повернення
об'єкту лізингу може бути здійснено також у безспірному по­
рядку на підставі відповідного виконавчого напису нотаріуса
(стаття 87 Закону України «Про нотаріат»; пункт 8 Переліку
Документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів но­
таріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 29.06.99 № 1172). Слід мати на увазі, що відповідно
До статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє
виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують
безспірність заборгованості. Отже, якщо між сторонами дого-

вору лізингу існує спір, пов'язаний із поверненням об'єкту лізингу, справа з відповідного спору підвідомча арбітражному суду на загальних підставах.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

20. Стаття 16 Закону України «Про лізинг» містить вимоги
щодо внесення лізингових платежів і встановлює обов'язок
лізингоодержувача щодо їх своєчасної сплати. Розмір, склад
та графік сплати лізингових платежів є однією з істотних умов
договору лізингу (пункт 1 статті 7 Закону). У зв'язку з наведе­
ним необхідно враховувати, що підпунктом 2 пункту 1 статті
11 Закону передбачене право лізингодавця вимагати повер­
нення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо
лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох
чергових строків. Цьому праву лізингодавця відповідає перед­
бачений підпунктом 3 пункту 2 статті 12 Закону обов'язок
лізингоодержувача повернути лізингодавцю на його вимогу
об'єкт лізингу у разі несплати лізингових платежів протягом
двох чергових строків. Таке повернення відповідно до пункту
5 статті 9 Закону здійснюється у безспірному порядку згідно з
виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній
конторі. Витребування майна від боржника здійснюється у по­
рядку, визначеному главою 14 Закону України «Про нотаріат»
і главою 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юс­
тиції України від 18.06.94 № 18/5. Водночас лізингодавець не
позбавлений права на витребування об'єкту лізингу у судово­
му порядку.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

21. Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України «Про
лізинг» у разі порушення умов договору лізингу суб'єкти ма­
ють право вимагати розірвання договору у встановленому за­
конодавством України порядку. Зазначена норма може засто­
совуватись незалежно від того, чи містить договір лізингу умо­
ви його дострокового розірвання, як це зазначено у пункті 1
статті 7 Закону. Підставою для звернення з вимогою про
розірвання договору може бути, за змістом згаданої норми, по­
рушення будь-якої з його умов, зокрема тих, що стосуються
прав та обов'язків сторін договору.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

22. Закон України «Про лізинг» містить вимоги щодо обов'яз­
кової реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України
порядку договорів лізингу у разі, якщо об'єктом лізингу є дер­
жавне майно або договір майнового лізингу передбачає залучен­
ня державних коштів чи для забезпечення виконання лізингово­
го договору надаються державні гарантії. Згідно з пунктом 1
статті 21 Закону відповідні договори, не зареєстровані у встанов­
леному порядку, визнаються недійсними. У вирішенні пов'яза­
них з цим спорів слід застосувати як підставу визнання договору
недійсним саме зазначену норму Закону; що ж до наслідків виз­
нання договору недійсним, то вони визначаються відповідно до
частини другої статті 48 Цивільного кодексу України.

[Лист від 23.03.98р. № 01-8/104 «Про Закон України «Про лізинг»].

23. Якщо Фонд державного майна України чи його регіо­
нальне відділення дали дозвіл на укладення договору оренди
після його оформлення сторонами, у арбітражного суду немає
правових підстав визнавати такий договір недійсним тільки з
цієї причини. Якщо судом будуть виявлені інші порушення
чинного законодавства, що є підставами для визнання догово­
ру оренди недійсним чи не укладеним, арбітражний суд пови­
нен оцінювати їх у сукупності та приймати рішення за резуль­
татами такої оцінки (глава III Цивільного кодексу України).

[п.1.1 Листа від 14.10.98 р. № 01-8/391 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

24. Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України «Про
оренду державного та комунального майна» (у редакції від
23.12.97 р.) договір оренди припиняється в разі закінчення строку,
на який його укладено. Оскільки строк дії договору оренди, укла­
деного господарським товариством та підприємцем, закінчився,
орендодавець вправі порушувати питання про повернення йому
об'єкта оренди (пункт 1 статті 27 названого вище Закону) за умов
дотримання ним вимог частини другої статті 17 цього ж Закону.

[п.1.2 Листа від 14.10.98р. № 01-8/391 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

25. Земельні ділянки не можуть бути об'єктами лізингу
(пункт 3 статті 2 Закону України «Про лізинг»).

[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].

26. Відповідно до статті 7 Закону України «Про господарську
діяльність у Збройних Силах України» військові частини вправі
здавати закріплене за ними майно в оренду юридичним і фізич­
ним особам. Порядок одержання дозволу на передачу закріпле­
ного за військовою частиною рухомого та нерухомого майна в
оренду визначено постановою Кабінету Міністрів України від
11.05.2000 № 778. Арбітражним судам слід мати на увазі, що зда­
ча в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної
техніки забороняється (частина третя статті 7). Отже, у разі ук­
ладення військовою частиною договору оренди майна з пору­
шенням цього припису такий договір повинен визнаватись
недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу України.
Цією ж статтею передбачено, що передача в оренду військового
майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Умови та
порядок проведення конкурсів визначається Фондом державно­
го майна України за погодженням з Міністерством оборони Ук­
раїни. Вони ж здійснюють і оцінку вартості майна за затвердже­
ною Кабінетом Міністрів України методикою.

[п.6 Листа від 11.11.99 р. № 01-8/531 «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»].

27. Відповідальність за безпеку польотів повітряних суден,
у тому числі орендованих, несе експлуатант.

[п.9 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

28. Законом України «Про оренду державного та комунально­
го майна» регулюються правовідносини, пов'язані з орендою дер­
жавного майна, майна, що належить Автономній Республіці
Крим або перебуває у комунальній власності. Згідно зі статтею З
Закону ці правовідносини регулюються також нормами
Цивільного кодексу України, зокрема, главою 25 його, та іншими
нормативними актами. Крім того, Законом регулюється оренда
майна інших, крім державної та комунальної, форм власності
майна, якщо орендарями виступають державні підприємства.

[п.1 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

29. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріп­
леного за військовими частинами, закладами, установами та ор-

ганізаціями Збройних Сил України та інших утворених відпо­відно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються Законом з урахуван­ням особливостей, передбачених Законом України «Про госпо­дарську діяльність у Збройних Силах України» (стаття 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

[п.1 Роз'яснення від 25-05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

30. Правовий режим оренди майна, яке перебуває у приватній
чи колективній власності, може регулюватись Законом, якщо
інше не передбачено законодавством або договором оренди.

[п.1 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

31. Об'єктами оренди може бути лише майно, зазначене у
частині 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та
комунального майна». Укладення договорів оренди майна, яке
відповідно до пункту 2 статті 4 Закону та інших законодавчих
актів України, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України
від 31.12.92 № 26-92, не може бути об'єктом оренди, є підста­
вою для визнання таких договорів недійсними згідно зі стат­
тею 48 Цивільного кодексу України.

[п.2 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

32. Господарським судам слід мати на увазі, що передбачені
абзацом третім частини першої статті 4 Закону України «Про
оренду державного та комунального майна» викуп оборотних
матеріальних засобів та використання грошових коштів, одер­
жаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих оренда­
реві на умовах кредиту, повинні здійснюватись у порядку, вста­
новленому постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95
№ 629 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів
оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних за­
собів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних
паперів» (з подальшими змінами і доповненнями).

[п.2 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

33. Господарські суди повинні виходити з того, що статтею 5
Закону України «Про оренду державного та комунального
майна» в імперативному порядку визначено органи, яким нада­
но право бути орендодавцями. Щодо цілісних майнових ком­
плексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого
майна, що є державною власністю, а також майна, що не
увійшло до статутних фондів господарських товариств, створе­
них у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що
належить до майнового комплексу Національної академії наук
України, орендодавцями можуть бути Фонд державного майна
України, його регіональні відділення та представництва.

[п.З Роз'яснення від 25.05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

34. Підприємства мають право виступати орендодавцями,
як правило, тільки щодо окремого індивідуально визначеного
майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а для того,
щоб підприємство мало право передати в оренду структурний
підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю,
споруду, приміщення) площею понад 200 кв. м, воно
(підприємство) повинно одержати дозвіл Фонду державного
майна України, його регіонального відділення, представництва.
Якщо майно перебуває у власності Автономної Республіки
Крим або у комунальній власності, то такий дозвіл може бути
наданий органом, зазначеним в абзаці третьому статті 5 Закону
України «Про оренду державного та комунального майна».

[п.З Роз'яснення від 25.05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»]

35. Ініціатива щодо оренди майна може виходити від орен­
дарів, перелічених у статті 6 Закону України «Про оренду дер­
жавного та комунального майна», на яких покладений
обов'язок разом із заявою про укладання договору оренди на­
правити орендодавцю проект договору, а також інші документи,
перелік яких затверджено наказом Фонду державного майна
України від 17.04.2001 № 649. Під зазначеними у частині
першій статті 6 Закону «іншими юридичними особами» слід ро­
зуміти будь-яких юридичних осіб, у тому числі всі види
підприємств та їх об'єднань, передбачені статтями 2 і 3 Закону

України «Про підприємства в Україні». Прямої заборони орен­дувати державне або комунальне майно для підприємств з іно­земними інвестиціями, кооперативів, професійних спілок, політичних партій, регіональних та інших громадських об'єднань Закон не вміщує. За змістом частини сьомої статті 9 Закону ініціювати укладення договору оренди нерухомого май­на може і бюджетна установа, організація, яка має пріоритетне право на оренду нерухомого майна перед іншими заявниками.

[п.4.1 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питан­ня практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

36. У разі звернення місцевої державної адміністрації чи
органу місцевого самоврядування до Фонду державного май­
на України, його регіонального відділення, представництва з
пропозицією про розміщення бюджетної установи, організації
Фонд державного майна України (його відповідні органи) у
15-денний строк з дня одержання пропозиції може запропону­
вати підприємству, заснованому на державній формі влас­
ності, укласти договір оренди з бюджетною установою, ор­
ганізацією. Якщо підприємство не погодиться з цією пропо­
зицією, Фонд державного майна України (чи його органи)
вправі сам укласти такий договір.

[п.4.1 Роз'яснення від 25.05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питан­ня практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

37. Право укладення договору оренди з бюджетною устано­
вою, організацією за відсутності згоди підприємства, що є
власністю Автономної Республіки Крим або перебуває у кому­
нальній власності, надано також органам, уповноваженим уп­
равляти відповідною власністю (частина третя статті 9 Закону
України «Про оренду державного та комунального майна»).

[п.4.1 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 «Про деякі питан­ня практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

38. У разі відмови в укладанні договору оренди майна з підстав,
не передбачених абзацом сьомим частини четвертої статті 9 Зако­
ну України «Про оренду державного та комунального майна», а та­
кож неодержання відповіді у встановлений термін заінтересована
особа має право звернутися до господарського суду із заявою про

спонукання компетентного органу (підприємства) укласти договір оренди (частина восьма статті 9 Закону). Що ж до об'єктів інших форм власності (колективної, приватної), то укладення договору оренди такого майна може мати місце тільки за згодою власника або уповноваженої ним особи, незалежно від того, чи є орендар бюджетною або будь-якою іншою установою, організацією.

[п.4.3 Роз'яснення від 25.05.2000р. № 02-5/237 Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»].

39. Статтями 4-6 Указу Президента України від 30.12.94 р.
№ 827/94 «Про заходи щодо прискорення процесу малої прива­
тизації в Україні» (з подальшими змінами) передбачені випадки
надання державними органами приватизації приміщень в орен­
ду шляхом продажу патентів на право оренди цих приміщень. За
наявності обставин, визначених названим Указом, та за умови
додержання його вимог орган приватизації (орендодавець) зо­
бов'язаний здійснити продаж патенту відповідній юридичній чи
фізичній особі та протягом місяця з моменту виникнення права
на патент укласти виключно з власником патенту договір орен­
ди нежитлового приміщення (будівлі) на термін дії патенту
(пункт 4.2 Положення про патент на право оренди будівель
(споруд, приміщень), затвердженого наказом Фонду державно­
го майна України від 31.01.95 р. № 90 з подальшими змінами).
У разі коли орган приватизації відмовив у продажу патенту або
протягом зазначеного строку не уклав договір оренди з власни­
ком патенту, заінтересована особа не позбавлена права звернути­
ся до господарського суду із заявою про спонукання цього орга­
ну до укладення договору купівлі-продажу патенту та договору
оренди нежитлового приміщення (будівлі).

Дата добавления: 2015-11-26