Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Податки і збори. Бюджетні відносини 2 страница

Читайте также:
  1. A) жүректіктік ісінулерде 1 страница
  2. A) жүректіктік ісінулерде 2 страница
  3. A) жүректіктік ісінулерде 3 страница
  4. A) жүректіктік ісінулерде 4 страница
  5. A) жүректіктік ісінулерде 5 страница
  6. A) жүректіктік ісінулерде 6 страница
  7. A) жүректіктік ісінулерде 7 страница

1995 рік» та статті 9 названого вище Декрету Кабінету
Міністрів України від 21 січня 1993 року № 8-93 щодо
відстрочки і розстрочки недоїмок, які утворились після 1 січня

1996 року.

[Лист від 08.05.96р. № 01-8/174 «Про Закон України «Про Дер­жавний бюджет України на 1996 рік»].

36. Арбітражним судам необхідно мати на увазі, що
відстрочки сплати пені, фінансових та інших санкцій, визна­
чені Законом України «Про Державний бюджет України на


1996 рік», стосуються лише заборгованості по податках та не­податкових платежах, що вносяться до державного бюджету і державних позабюджетних фондів.

[Лист від 08.05.96 р. № 01-8/174 «Про Закон України «Про Дер­жавний бюджет України на 1996 рік»].

37. Статтею 16 Основ законодавства України про охоро­
ну здоров'я передбачено, які саме заклади віднесено до за­
кладів охорони здоров'я. Що ж до баз відпочинку, профілак­
торіїв та інших оздоровчих закладів, то про них йдеться у
статті 32 Основ - «Сприяння здоровому способу життя на­
селення». Отже, такі оздоровчі заклади не є об'єктами охо­
рони здоров'я і тому не підпадають під дію статті 10 Правил
застосування Закону України «Про оподаткування прибут­
ку підприємств», затверджених Постановою Верховної Ради
України від 27.06.95 р. № 247/95-ВР, у частині зменшення
оподатковуваного прибутку підприємств на суму витрат на
утримання оздоровчих закладів.

[п.9 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва при вирішенні спорів» (в редакції Листа від 15.05.97 р. № 01-8/167 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного за­конодавства у вирішенні спорів»)].

38. Стаття 37 Закону України «Про Державний бюджет
України на 1995 рік» (у редакції Закону України від 15 груд­
ня 1995 року «Про внесення змін і доповнень до Закону Ук­
раїни «Про Державний бюджет України на 1995 рік») в час­
тині формування Фонду розвитку паливно-енергетичного
комплексу за рахунок відрахувань 15 відсотків вартості обся­
гу реалізації бензину та дизпалива в роздрібній торговельній
мережі діє з 14 травня 1996 року, тобто з дня опублікування
постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.96 р. «Про за­
твердження Положення про Фонд розвитку паливно-енерге­
тичного комплексу».

[п.1 Листа від 13.11.96 р. № 01-8/388 «Про застосування статті 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 1995рік»»].

39. Кошти, внесені суб'єктами підприємництва та стягнуті з
них за рішеннями податкових органів до цього Фонду у розмірі
15 відсотків від вартості обсягу реалізації бензину та дизпалива
за період з 15 грудня 1995 року до 14 травня 1996 року, врахову-


ються у рахунок зменшення майбутніх платежів до Державного бюджету України.

[п.2 Листа від 13.11.96р. № 01-8/388 «Про застосування статті 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 1995рік»»].

40. Пеня і штрафні санкції до суб'єктів підприємницької
діяльності з питань розрахунків з Державним бюджетом Ук­
раїни щодо сплати 15 відсотків до Фонду розвитку паливно-
енергетичного комплексу не застосовуються до 1 січня 1997 ро­
ку. До цієї ж дати зазначені суб'єкти, які не внесли обов'язкових
платежів до Фонду, повинні розрахуватись з Державним бюд­
жетом без сплати нарахованих пені та штрафних санкцій.

[п.З Листа від 13.11.96р. № 01-8/388 «Про застосування статті 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 1995рік»»].

41. У відповідності до пункта 2 статті 15 Закону України
«Про систему оподаткування», місцеві податки і збори, до яких
належить і ринковий збір, та порядок їх сплати встановлюють­
ся виключно органами місцевого самоврядування, до бюджетів
яких зараховуються одержані кошти. Право надавати пільги
щодо сплати цих податків і зборів, звільняти від їх сплати або
розстрочувати внесення таких платежів надано органам місце­
вого самоврядування статтею 1 Закону України «Про систему
оподаткування» та статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 20.05.93 р. «Про місцеві податки і збори». Що ж до на­
казу Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі
України від 12.03.96 р. № 157, яким затверджено Правила
торгівлі на ринках, пунктом 21 цих Правил, яким передбачено,
що ринковий збір не справляється з сільськогосподарських та
деяких інших підприємств у разі укладення ними з дирекцією
ринку договорів оренди приміщень чи стаціонарних пунктів
торгівлі, по суті надано пільги щодо сплати ринкового збору
підприємствами, які орендують приміщення на ринках. До
компетенції Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і
торгівлі України надання пільг стосовно сплати місцевих по­
датків і зборів чинним законодавством не віднесено. До того ж
слід взяти до уваги, що ринковий збір зараховується до місце­
вого бюджету, орендна ж плата надходить орендодавцеві.

[Лист від 25.12.96 р. № 01-3/431 «До доручення Кабінету Міністрів України від 12.12.96 № інд. 67»].

42. Кошти, одержані без достатніх підстав, які згідно з пунк-

102-304 145


том 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» підлягають стягненню в доход держави, це, у даному разі, усі кошти, що одержані від торгівлі, наприклад, ал­когольними напоями або тютюновими виробами без отриман­ня відповідних ліцензій.

[п.7 Листа від 24.01.97р. № 01-8/23 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

43. Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України
«Про систему оподаткування» (у редакції Закону України від
19.04.97 р.) податки і збори (обов'язкові платежі), справляння
яких не передбачено Законом, крім визначених Законом Ук­
раїни «Про джерела фінансування дорожнього господарства Ук­
раїни», сплаті не підлягають.

[Лист від 13.05.97р. № 01-8/161 «Про Закон України «Про внесен­ня змін до Закону України «Про систему оподаткування»].

44. Статті 14 і 15 Закону України «Про систему оподатку­
вання» містять перелік загальнодержавних і місцевих податків
і зборів (обов'язкових платежів). Будь-які податки і збори
(обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України,
мають бути включені до цього Закону (частина шоста статті 1
Закону). Згідно з частиною третьою статті 2 Закону до
відповідних бюджетів зараховуються також відрахування та
збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання авто­
мобільних доріг загального користування України. Що ж до
відрахування коштів до державних та інших цільових фондів,
які не передбачені Законом, то згідно з пунктом 2 статті 16 За­
кону України «Про систему оподаткування» воно здійснюється
суб'єктами підприємництва виключно на добровільних засадах
за рахунок чистого прибутку після сплати усіх податків і зборів
(обов'язкових платежів).

[Лист від 13.05.97р. № 01-8/161 «Про Закон України «Про внесен­ня змін до Закону України «Про систему оподаткування»].

45. Пунктом 3 Порядку введення в дію Закону України «Про
систему оподаткування» встановлено також, що заборгованість
платників щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), у то­
му числі платежів у галузеві та інші фонди, обов'язковість спла­
ти яких не передбачена статтями 14 і 15 Закону, за станом на да­
ту введення Закону в дію списується з платників і сплаті не


підлягає. Отже, у арбітражних судів немає правових підстав для задоволення позовних вимог, пов'язаних із стягненням будь-яких відрахувань (платежів, внесків, зборів), які не зазначені у статтях 14 і 15 Закону і в Законі України «Про джерела фінан­сування дорожнього господарства України».

[Лист від 13.05.97р. № 01-8/161 «Про Закон України «Про внесен­ня змін до Закону України «Про систему оподаткування»].

46. За змістом пункту 11 статті 10 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» і пункту 8 статті 10 За­
кону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні» стягнення в доход держави коштів, одержаних
підприємствами, установами та організаціями за угодами,
можливе лише за умови визнання цих останніх недійсними.
Питання про застосування тієї чи іншої норми закону, на
підставі якої угода визнається недійсною, повинно вирішува­
тись залежно від конкретних обставин та матеріалів справи.
При цьому необхідно враховувати, що згадані Закони не став­
лять настання наслідків у вигляді стягнення одержаних за та­
кою угодою коштів у доход держави в залежність від наявності
умислу у сторін угоди.

[п.2.1 Листа від 15.05.97р. № 01-8/167 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

47. Будь-які кошти можуть бути одержані підприємством,
установою чи організацією лише з підстав, передбачених зако­
ном або їх установчими документами чи угодами, які
відповідають закону. Позов податкового органу чи органу дер­
жавної контрольно-ревізійної служби про стягнення коштів у
доход держави може бути задоволений лише за умови подан­
ня позивачем доказів зарахування цих коштів на розрахунко­
вий рахунок відповідача за відсутності названих підстав.

[п.2.2 Листа від 15.05.97р. № 01-8/167 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

48. Нарахування податку на прибуток банку за пільговими
ставками здійснюється, якщо податковий орган не доведе фак­
ту нецільового використання кредиту позичальником, тобто
Що останній використав одержані у кредит кошти не на прид­
бання сировини чи певної сільськогосподарської продукції у ЇЇ

ЗМ


виробника, а на будь-які інші потреби. У цьому випадку слід виходити з вимог пункту 8 угоди від 16.08.94 p., укладеної АКБ «Україна», Мінфіном України та Держкомлегтексом Ук­раїни щодо надання кредиту підприємствам легкої і текстиль­ної промисловості, згідно з яким у разі використання коштів не за цільовим призначенням одержані за наданий кредит про­центи враховуються при розрахунку доходів, що оподаткову­ються за ставкою 55%.

[п.2.3 Листа від 15.05.97 р. № 01-8/167 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

49. У законодавчому порядку поняття «будівля нежилого
призначення» не визначено. Вирішуючи це питання, слід вихо­
дити з умов договору оренди. Якщо комунікації по обслугову­
ванню орендованої будівлі не житлового призначення є пред­
метом договору, то витрати орендаря на їх капітальний ремонт
можуть бути віднесені на витрати виробництва, що відносять­
ся на собівартість продукції відповідно до статті 9 Закону Ук­
раїни «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунк­
ту «г» пункту 24 Постанови Верховної Ради України від
27.06.95 р. № 247 «Про затвердження Правил застосування За­
кону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

[п.2.4 Листа від 15.05.97р. № 01-8/167 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

50. У відповідності до статті 3 Закону України «Про опо­
даткування прибутку підприємств» оподатковуваний балан­
совий прибуток підприємства зменшується на суму витрат на
утримання об'єктів соціально-культурного призначення, що
перебувають на балансі підприємства. Частиною п'ятою статті
10 Правил застосування Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» до об'єктів соціально-культурного
призначення віднесено, зокрема, об'єкти охорони здоров'я і та­
бори відпочинку та оздоровлення дітей. Правила затверджено
Постановою Верховної Ради України від 27.06.95 р. № 247/95-
ВР. Статтею 16 Основ законодавства України про охорону здо­
ров'я передбачено, які саме заклади віднесено до закладів охо­
рони здоров'я. Що ж до баз відпочинку, профілакторіїв та
інших оздоровчих закладів, то про них йдеться у статті 32 Ос-


hob - «Сприяння здоровому способу життя населення». Отже, такі оздоровчі заклади не є об'єктами охорони здоров'я, про які згадано у частині п'ятій статті 10 Правил застосування За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підтвердженням цього висновку служить і новий Державний класифікатор України, затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. № 441, у якому до розділу «Охорона здоров'я та соціальна допомога» (коди 85.11.1-85.14.2) також не віднесено відпочинок на базах відпочинку чи у пансіонатах. Цей вид відпочинку вміщено у розділі 55 класифікатора (коди 55.2-55.23.2). На підставі статті 16 названих вище Основ Міністерство охорони здоров'я України наказом від 22.06.95 р. № 114 затвердило Перелік закладів охорони здоров'я, до яко­го також не включено бази відпочинку, пансіонати тощо (на­каз зареєстровано у Мін'юсті України 02.11.95 р. за № 399/935).

[п.2.5 Листа від 15.05.97 р. № 01-8/167 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

51. Згідно з пунктом 7 Інструкції про порядок застосуван­
ня та стягнення фінансових санкцій органами державної по­
даткової служби, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 20.04.95 № 28 відпо­
відальність у вигляді фінансових санкцій настає і в тому разі,
якщо порушення сталося через помилкове застосування зако­
нодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи
розрахункову помилку. Інструкцією (пункти 7,8) передбачено
випадки, у яких фінансові санкції не застосовуються, зокрема
у разі переплати по одному виду податків чи зборів (обов'яз­
кових платежів) у рахунок погашення належної до сплати су­
ми іншого податку (збору, обов'язкового платежу).

[п.1.1 Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

52. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року не ставить право по­
даткової адміністрації стягувати санкції за порушення строків
надходження валютної виручки у залежність від причин, з яких
резидент своєчасно не розрахувався. Таким чином, двосторонній


акт приймання, яким встановлено неналежну якість експортова­ного товару, може бути підставою для здійснення додаткових розрахунків між контрагентами, але не для звільнення від фінан­сових санкцій, передбачених вищезгаданим Законом.

[п. 1.2 Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

53. У застосуванні Закону України «Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби» між суб'єктами
підприємницької діяльності і державними податковими орга­
нами виникають адміністративно-правові відносини, які по­
ряд з іншими нормативними актами регулюються Кодексом
України про адміністративні правопорушення.

[Лист від 04.12.9?'р. № 01-8/465 «Про підвідомчість справ за скар­гами на постанови державних податкових органів про конфіскацію товарів»].

54. Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про
благодійництво та благодійні організації» передбачено мож­
ливість надання податкових та інших пільг фізичним і юри­
дичним особам, які віддають частину своїх прибутків, заоща­
джень або майна на благодійну діяльність. Зокрема, підпунк­
том 5.1.21 статті 5 Закону України «Про податок на додану
вартість» (у редакції Закону України від 19.11.97 р.) звільня­
ються від оподаткування цим податком операції з подання
благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів
(робіт, послуг) зазначеним у названому Законі установам та
організаціям (наукові, навчальні, спортивні заклади тощо), а
також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт,
послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги
відповідно до законодавства України.

[Лист від 14.01.98 р. № 01-8/9 «Про Закон України «Про бла­годійництво та благодійні організації»].

55. Благодійні організації, що існують лише на членські
внески і добровільні пожертвування, звільняються від сплати
податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів
(частина п'ята статті 20 Закону України «Про благодійництво
та благодійні організації»),

[Лист від 14.01.98 р. № 01-8/9 «Про Закон України «Про бла­годійництво та благодійні організації»].


56. Сама лише відсутність у складеному державним податко­
вим органом акті перевірки посилання на законодавчі акти, вимо­
ги яких порушено господарюючим суб'єктом, атак само недодер­
жання 10-денного терміну прийняття рішення про застосування
та стягнення фінансових санкцій не є підставою для визнання
відповідного рішення державного податкового органу недійсним.

[п. 1-1 Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

57. Днем встановлення порушення слід вважати дату скла­
дання працівниками державного податкового органу
відповідного акта перевірки.

[п.1.2Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

58. Чинне законодавство України не вміщує чіткого визна­
чення поняття «комплекс» чи то сільськогосподарський, чи
будівельний. Проте за змістом пункту 1 статті 1 Закону Ук­
раїни «Про списання та реструктуризацію податкової заборго­
ваності платників податків за станом на 31 березня 1997 року»
платниками податків, що мають право на реструктуризацію
недоїмок за податками, є, власне, суб'єкти господарювання
усіх галузей промисловості (крім платників, зазначених у
пунктах 2 і 3 статті 7 цього Закону), незалежно від форми
власності та приналежності до того чи іншого комплексу.

[п.1.3 Листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

59. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України на­
кладна є основним перевізним документом і обов'язковою
письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка ук­
ладається між відправником та залізницею; до того ж на
підставі накладної вноситься провізна плата та інші пла­
тежі за перевезення. За змістом статті 47 Статуту авто­
мобільного транспорту УРСР основним перевізним, а та­
кож і розрахунковим документом, що відображає розра­
хунки з провізних платежів, є накладна, яка є одночасно й
обов'язковою письмовою формою договору перевезення,
оскільки цей договір може бути укладено лише за умови
подання вантажовідправником разом з вантажем і наклад­
ної. Отже, для вирішення питання про віднесення видатків


на оплату послуг транспортно-експедиційних організацій на собівартість продукції платник повинен подати пер­винні документи, що підтверджують факт користування транспортно-експедиційними послугами.

[п.1.4 Листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

60. Під терміном «базис поставки», який вживається у
підпункті «з» пункту 25 «Правил застосування Закону Ук­
раїни «Про оподаткування прибутку підприємств», затверд­
жених Постановою Верховної Ради України від 27.06.95 р.
№ 247/95-ВР, слід розуміти погоджені сторонами умови дого­
вору поставки продукції (товарів), зокрема щодо розподілу
між сторонами транспортних витрат (див., наприклад, пункт
34 Положення про поставки продукції виробничо-технічного
призначення, пункт 27 Положення про поставки товарів на­
родного споживання, затверджених постановою Ради
Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888).

[п.1.5 Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

61. Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України «Про
списання та реструктуризацію податкової заборгованості
платників податків за станом на 31 березня 1997 року» на
спеціальному рахунку платника податків, відкритому у банку,
де знаходиться його розрахунковий рахунок, обліковуються
розрахункові документи щодо стягнення у безспірному поряд­
ку сум заборгованості (за винятком випадків безспірного стяг­
нення коштів за рішеннями суду, арбітражного суду та вико­
навчими написами нотаріусів). Отже, за змістом наведеного
пункту рішення арбітражного суду підлягає виконанню без
реструктуризації заборгованості незалежно від того, що стяг­
нення заборгованості звернено на майно боржника. До того ж,
слід мати на увазі, що реструктуруватись може лише заборго­
ваність за податками (платежами), пенею, штрафними та
фінансовими санкціями, зазначеними у пункті 4 статті 1 на­
званого вище Закону, а не взагалі будь-які борги перед бюдже­
тами відповідних рівнів.

[пЛ.6 Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].


62. Відповідно до статті 23 Закону України «Про під­
приємства в Україні» рівень вільних цін визначається виготов­
лювачами продукції (в т. ч. підакцизних товарів) самостійно або
на договірній основі. Що стосується включення до складу
вільних цін собівартості, то у введеному в дію з 1 липня 1997 р.
Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» відсутнє визначення по­
няття «собівартість» та її елементів. Крім того, вказаний Закон
не передбачає можливості трактування його положень будь-
якими органами виконавчої влади. Виходячи з цього, не може
вважатись порушенням Декрету Кабінету Міністрів України
«Про акцизний збір» заниження собівартості продукції.

[п.8 Листа від 10.03.98р. № 01-8/91 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

63. Правовий режим податкового векселя є спеціальним
порівняно з тим, що передбачений для векселя Женевською
конвенцією 1930 року та Постановою Верховної Ради Ук­
раїни від 17.06.92 «Про застосування векселів у господарсь­
кому обігу України». Зокрема, пункт 11.5 статті 11 Закону
України «Про податок на додану вартість», а також Порядок
випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму
податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) то­
варів на митну територію України, затверджений постано­
вою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 № 1104, не пе­
редбачають надання платниками податку податкового вексе­
ля з відміткою «без протесту» чи іншою рівнозначною.
Згідно з пунктом 18 цього Порядку протест у неплатежі по­
даткового векселя не здійснюється. У разі його несплати у
встановлений строк сума векселя підлягає стягненню з век­
селедавця державною податковою адміністрацією - векселе-
держателем у порядку, передбаченому для стягнення не­
доїмки за обов'язковими платежами до бюджету. У даний час
такий порядок регулюється Декретом Кабінету Міністрів
України від 21.01.93 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у
строк податків і неподаткових платежів».

[п.1.2 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].


64. Стаття 2 Закону України «Про списання та реструктури­
зацію податкової заборгованості платників за станом на 31 бе­
резня 1997 року» не ставить списання заборгованості за пенею,
штрафними та фінансовими санкціями у залежність від строку
виявлення цієї заборгованості.

[п.1.3 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

65. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» права, передбачені пунк­
том 7 частини першої цієї статті щодо застосування до
підприємств, установ і організацій фінансових санкцій, надають­
ся, зокрема, заступникам керівників податкових органів. Якщо
керівник податкової міліції є заступником керівника відповідно­
го податкового органу, то він користується згаданими правами у
повному обсязі. Оскільки у такому разі він діє саме як заступник
керівника податкового органу, зацікавлене підприємство, уста­
нова чи організація відповідно до статей 12 і 14 названого Зако­
ну не позбавлена права оскаржити рішення про застосування
фінансових санкцій за підпорядкованістю або звернутися до
арбітражного суду із заявою про визнання його недійсним.

[п.1.4 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

66. Пункт 17 частини першої статті 11 Закону України
«Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Зако­
ну України від 21.09.2000 р. № 1987-ІП) надає податковим ор­
ганам право звертатися у передбачених законом випадках до
суду або арбітражного суду з заявою про скасування держав­
ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

[п.1.5 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

67. За змістом статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України
від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (далі -
Декрет № 56-93) ринковий збір є платою, яку вносить прода­
вець власнику ринку за користування торговим місцем протя­
гом робочого дня ринку. Торгове місце може бути як у
павільйоні, так і на критих чи відкритих столах, майданчиках


тощо. Сплата ринкового збору не надає особі, яка одержала торгове місце, права власності на нього. Вноситься ринковий збір до початку торгівлі. Що ж до окремих кіосків, павільйонів, лотків, палаток тощо, які розташовані на території ринку, але належать на праві власності іншим суб'єктам підприємницької діяльності, то вони не є торговим місцем у розумінні статті 4 Декрету № 56-93. Стосунки власників цих об'єктів торгівлі з адміністрацією ринку регулюються статтею 17 Декрету № 56-93, Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12.03.96 р. № 157 (зареєстровано Мін'юстом України 25.03.96 р. № 138/1163), та іншими актами законодавства, зокрема тими, що регулюють відносини оренди. [п.1.6 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

68. За змістом пунктів 2 і 3 статті 15 Закону України
«Про систему оподаткування» та статті 17 Декрету № 56-93
відповідний збір встановлюється сільськими, селищними та
міськими радами не за діяльність з роздрібної торгівлі, а за
дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі. Отже, встановлення
такого місцевого збору не може стосуватися тих об'єктів
торгівлі, які збудовані до набрання чинності Декретом
№ 56-93. Збір за видачу дозволу на розміщення стаціонарно­
го об'єкта торгівлі повинен сплачуватись за кожний об'єкт,
на розміщення якого такий дозвіл надається (стаття 17 Дек­
рету № 56-93).

[п.1.7 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

69. Обов'язкове відрахування підприємствами, установами
і організаціями коштів для фінансування і матеріально-
технічного забезпечення сільських пожежних команд не пе­
редбачене Законом України «Про систему оподаткування»,
зокрема статтями 14 і 15 цього Закону.

[п.5 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].


70. Відповідно до частини другої статті 381 Цивільного ко­
дексу України без згоди юридичних осіб списання (стягнення)
коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допус­
кається, за винятком випадків, установлених законами України,
а також за рішенням суду та за виконавчими написами но­
таріусів. Чинні законодавчі акти не передбачають права Дер­
жавного казначейства стягувати плату за користування ко­
мерційними банками тимчасово вільними залишками коштів
Державного бюджету України та місцевих бюджетів і позабюд­
жетних фондів.

[п.11 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

71. Якщо рішення податкової адміністрації пов'язано з ви­
конанням зовнішньоекономічного контракту, необхідно
досліджувати питання про право, що застосовується до нього.

[п.7 Листа від 14.10.98 р. № 01-8/393 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

72. Згідно з пунктом 5.1.19 статті 5 Закону України «Про
податок на додану вартість» (в редакції від 26.09.97 р.) від цьо­
го виду оподаткування звільнено операції з приватизації дер­
жавного майна в обмін на приватизаційні папери або компен­
саційні сертифікати, а також з безоплатної приватизації жит­
лового фонду, присадибних земельних ділянок та земельних
паїв. Відповідно до пункту 7 статті 7 Закону України «Про
приватизацію державного майна» продаж майна, що є у кому­
нальній власності, здійснюють органи, створювані місцевими
радами, які згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про
податок на додану вартість» є платниками цього податку (див.
також пункт 1.4 цієї статті).


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.018 сек.)