Злочини проти виборчих прав громадян. 1 страница

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Кон­ституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.

Диспозиції всіх злочинів цієї групи є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року; „Про вибори народних депутатів України” від 25.03.2004 року; „Про вибори президента України” від 5 березня 1999 року, „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6.07.2005 року.

Злочини проти виборчих прав громадян посягають на відносини, врегульовані цими законами.

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 КК). Суспільна небезпека цього злочину полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це діяння порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здійснюється на засадах: загального, рівного і прямого виборчого права; таємності голосування; добровільної участі громадян у виборах; вільного і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; свободи агітації; гласності і відкритості виборчої кампанії. Внаслідок цих посягань до вказаних органів можуть потрапити особи, які фактично не були до них обрані, і навпаки, не потрапити кандидати, які отримали чи (за умови дотримання норм закону при проведенні виборів) могли б отримати підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявиітись фактично нелегітимними.

Об'єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію.

Потерпілими від цього злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб'єктивного права громадянина бути обраним до вказаних органів (довірені особи кандидатів, їхні офіційні представники та офіційні спостерігачі), члени виборчих комісій. Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на посаду суддів Конституційного Суду України, членів Вищої ради юстиції, Голови Верховної Ради України, його заступників та голів парламентських комітетів тощо), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сільськими, селищними, міськими головами.

Об'єктивна сторона злочину може виражатись у формі: 1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою; 2) перешкоджання веденню передвиборної агітації.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись, зокрема, у; безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові виборцю у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; неповідомленні або неправдивому повідомленні його про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо.

Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх офіційних спостерігачів, представника кандидата у Президенти України у Центральній виборчій комісії, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб'єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас перешкоджання, наприклад, діяльності офіційних спостерігачів від партій (блоків), зборів виборців, від іноземних держав і міжнародних організацій, а також діяльності інших осіб, які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 157 КК, оскільки воно безпосередньо не посягає на його об'єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин.

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Центральної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну посаду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т.ч. проти життя чи здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (ст. ст. 341, 356 КК), проти громадського порядку (ст. 296 КК), або адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186-2 КАП.

Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об'єднанням громадян, колективам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію за чи проти того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо.

Не утворює складу цього злочину обмеження у проведенні передвиборної агітації, визначені виборчим законодавством.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будьяким способом. До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп.

Під насильством розуміється застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі, заподіянні тілесних ушкоджень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, необхідного для Реєстрації кандидатом або відкриття рахунка для фінансування виборчої кампанії, одержання виборчого бюлетеня тощо. Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема за ст. ст. 115, 121, ч. 2 ст. 122 або іншою статтею КК.

Обман – це введення особи в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином свої виборчих прав або ведення передвиборної агітації. Обман може виразитись як у повідомленні такій особі неправдивих відомостей (про час та місце зустрічі з кандидатом, час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів, про особу кандидата тощо), так і в умисному замовчуванні фактичних обставин, які винний зобов'язаний був повідомити, наприклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним кандидатом своєї кандидатури з балотування або про організацію зустрічі з кандидатами тощо).

Погроза полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалізації його виборчого права. Змістом такої погрози у складі злочину, передбаченого ст. 157 КК, охоплюється погроза застосування фізичного насильства (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень, викрадення тощо), пошкодження чи знищення майна, вчинення інших дій, які є небезпечними для потерпілого, у т.ч. погроза вбивством, яка додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує. Виняток становить погроза, вчинена членом організованої групи, яку слід самостійно оцінювати відповідно до ч. 2 ст. 129 КК. Погроза повинна бути реальною і за своїм характером та інтенсивністю здатною перешкодити громадянинові реалізувати своє виборче право або вести передвиборну агітацію.

Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню громадянином своїх виборчих прав або вести передвиборну агітацію полягає у схилянні особи шляхом надання чи обіцяння надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинення певних дій, пов'язаних з реалізацією громадянином свого виборчого права, веденням передвиборної агітації (до голосування за або проти конкретного кандидата, зняття кандидатом своєї кандидатури з балотування, відмови члена виборчої комісії брати участь у роботі виборчої комісії, фальсифікації виборчих документів тощо). Підкуп може бути спрямований стосовно виборця, члена виборчої комісії, кандидата на виборну посаду в органі. державної влади чи органі місцевого самоврядування, а також його довіреної особи, офіційного представника чи будь-якої іншої особи, яка бере участь у виборчому процесі. Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст. 369 КК.

Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата у день виборів утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186-2 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Якщо такі дії вплинули на результати виборів, їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 157 КК.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим або непрямим умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

Суб'єкт злочину загальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину закон передбачає вчинення його; 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії; 3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157 КК), а особливо кваліфікуючою ознакою – вплив на результати голосування або виборів (ч. 3 ст. 157 КК).

Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 КК та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Обов'язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії чи іншою службовою особою є перешкоджання такими особами здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації з використанням влади або службового становища. Такі діяння можуть виразитись у: безпідставній відмові членами виборчої комісії громадянинові в реєстрації його кандидатом; перешкоджанні керівником звільненню підлеглого, який в установленому порядку зареєстрований кандидатом на виборну посаду в органах державної влади чи органи місцевого самоврядування, від виконання виробничих або службових обов'язків для проведення зустрічей з виборцями або проведення інших виборчих заходів; ненаданні службовою особою кандидату приміщень для проведення заходів, передбачених виборчим законодавством; наданні службовою особою переваг одному кандидату чи обмеженні іншого у можливостях виступити у засобах масової інформації; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за конкретного кандидата тощо.

Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохоронного органу або пов'язані з перевищенням влади чи службового становища, вчиненого за кваліфікуючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності (ч. ч. 2 або 3 статей 364, 365, 423, 424 КК). У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи орану місцевого самоврядування здійсненню виборчого права одночасно створювало перепони законній діяльності об'єднань громадян, у т.ч. політичних партій або Їх органів (наприклад, шляхом надання привілеїв та сприяння певним політичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 170 КК.

Таким, що вплинуло на результати голосування або виборів, слід визнавати перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації, що, зокрема, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандидата, визнання кандидата обраним (необраним) тощо. Для на. явності цієї кваліфікуючої ознаки не обов'язково, щоб наслідком перешкоджання було визнання виборів недійсними або такими, що і не відбулися.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 157 КК – обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; за ч. 2 ст. 157 КК – позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 3 ст. 157 КК – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців (ст. 158 КК). Статтею 158 КК в редакції Закону від 23 лютого 2006 року з доповненнями, внесеними Законом від 27 лютого 2007 року передбачено дев'ять самостійних, окремих складів злочинів, сформульованих у її частинах 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10 та 11. У частинах 3, 6 та 12 цієї статті сформульовані кваліфіковані склади злочинів, передбачених відповідно її частинами 2, 5 та 9-11, а у ч. 7 – окрім окремого самостійного складу злочину, передбачений кваліфікований склад злочину, сформульованого у ч. 6 цієї статті, який одночасно є особливо кваліфікованим складом злочину, передбаченого ч. 5 цієї статті – вчинення передбачених ч. 5 ст. 158 КК дій членом виборчої комісії чи членом комісії з референдуму, які призвели до настання передбачених ч. 6 цієї статті наслідків; у ч. 10 – окрім окремого самостійного складу злочину – розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців, – передбачений кваліфікований склад злочину, сформульованого у ч. 9 цієї статті – вчинення умисного надання неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців службовою особою з використанням службового становища.

Основні склади злочинів, сформульовані відповідно у частинах 1, 2 4, 5, 8 ст. 158 КК, є формальними, тобто ці злочини є закінченими з моменту вчинення дій, зазначених у диспозиціях відповідних частин ст. 158 КК.

Склад злочину, сформульований у ч. 7 ст. 158 КК, є матеріальним – його обов'язковою ознакою є наслідки у вигляді неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму. Матеріальними є і кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 5 ст. 158 КК, сформульовані відповідно у ч. 3 та у ч. 6 цієї статті: обов'язковою ознакою їх об'єктивної сторони є наслідки у вигляді: 1) спотворення результатів голосування на виборчій дільниці або у межах виборчого округу або 2) неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі). Зазначені злочини є закінченими з моменту встановлення факту або 1) неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму (ч. 7 ст. 158 КК), або 2) впливу вчинених дій на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу (ч.ч. 3, 6 ст. 158 КК), або 3) неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі) (ч.ч. 3, 6 ст. 158 КК).

Безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених частинами 9-11 ст. 158 КК, є 1) встановлений законом порядок формування бази даних Державного реєстру виборців, одержання та використання відомостей про виборців (персональних даних), внесених до бази даних, а також захисту таких відомостей від несанкціонованого доступу до них; 2) права громадян України, які досягли 18-річного віку, на включення їх до Державного реєстру виборців, достовірність відомостей про них, внесених до бази даних Реєстру, та їх використання лише в порядку, визначеному законом.

Відомості до списку Державного реєстру виборців надаються самими виборцями в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державний реєстр виборців» (при уточненні персональних даних), а також керівниками органів, закладів, установ, організацій, зазначених у ст. 22 цього Закону.

Предметом злочину, передбаченого ч. 9 ст. 185 КК, є відомості (інформація), які надаються громадянами, які не є службовими особами, до органу Державного реєстру виборців, у формі і в порядку, передбаченими статтями 18, 19, 20, 23 Закону, які вносяться до Державного реєстру виборців, а також передбаченому ст. 37 Закону, якщо первинне уточнення персональних даних Реєстру здійснюватиметься після 1 жовтня 2007 року.

Державний реєстр виборців – це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система (база даних), призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені Законом України «Про Державний реєстр виборців» відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.

Інформаційно-телекомунікаційна система (база даних) – це сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Інформаційна система – це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, а телекомунікаційна система – це сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб.

Під базою даних розуміється сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на момент їх проведення 18 років. Не мають право голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Згідно зі ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатною фізична особа визнається з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, за заявою опікуна або органу опіки і піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану в неї поновилась здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм правовим статусом інформація, яка вноситься про виборців до Реєстру, є інформацією про особу – сукупністю документованих відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) згідно зі ст. 23 Закону України «Про інформацію» є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. До Реєстру вносяться та в базі даних Реєстру зберігаються встановлені Законом «Про державний реєстр виборців» відомості про виборця (персональні дані) таких видів: 1) ідентифікаційні персональні дані виборця; 2) персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця; 3) службові персональні дані. Збирати і вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості (персональні дані виборців), не передбачені Законом «Про державний реєстр виборців» органами ведення Реєстру забороняється.

До ідентифікаційних персональних даних, які однозначно визначають особу виборця, належать: 1) прізвище виборця; 2) власне ім'я (усі власні імена) виборця; 3) по батькові виборця; 4) дата народження виборця; 5) місце народження виборця.

У разі відсутності у виборця по батькові відповідно до звичаю національної меншини, до якої він належить, вноситься службова відмітка про відсутність по батькові.

Місце народження виборця, народженого в межах сучасної території України, зазначається відповідно до сучасного адміністративно-територіального устрою України. При цьому до Реєстру вносяться: 1) зазначення країни народження (Україна); 2) власна назва відповідного регіону України, зазначеного у ч. 2 ст. 133 Конституції України; 3) власна назва району (міста обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення), до якого входить населений пункт народження; 4) категорія населеного пункту народження та його власна назва.

Зазначення місця народження виборця, народженого за межами сучасної території України, включає такі відомості, що вносяться до Реєстру: 1) сучасна назва відповідної країни; 2) для федеративних держав – назва відповідного суб'єкту федерації; 3) категорія населеного пункту народження та його власна назва.

До персональних даних, які визначають місце та умови голосування виборця, належать: 1) виборча адреса виборця; 2) номер територіального або зазначення закордонного виборчого округу, до якого віднесений виборець;.3) номер постійної виборчої дільниці, до якої віднесений виборець; 4) відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав).

Територіальний виборчий округ та виборча дільниця, до яких відноситься виборець, встановлюються органом ведення Реєстру на підставі відомостей про виборчу адресу виборця у порядку, встановленому законом.

Виборчою адресою виборця згідно з ч. 1 ст. 8 Закону «Про державний реєстр виборців» є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної постійної виборчої дільниці.

Виборча адреса виборця, як правило, визначається зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якщо виборець не звернувся до відповідного органу ведення Реєстру щодо іншої виборчої адреси (ч. 2 ст. 8 Закону).

За мотивованим зверненням виборця орган ведення Реєстру може визначити іншу виборчу адресу виборця, аніж визначену відповідно до частини другої цієї статті.

Виборець, який не має зареєстрованого місця проживання, визначає свою виборчу адресу за погодженням з відповідним органом ведення Реєстру та спеціалізованим закладом, який здійснює відповідно до закону облік бездомних громадян.

Виборча адреса виборця включає відомості, зазначені у пунктах 1-10 (для виборців, які проживають або перебувають за межами України) або пунктах 1, 2, 11 (для виборців, які проживають або перебувають за межами України) ч. 5 ст. 8 Закону «Про державний реєстр виборців»: 1) країна проживання (перебування); 2) регіон України, зазначений у частині другій ст. 133 Конституції України, або субнаціональна адміністративно-територіальна одиниця (штат, провінція, земля тощо) іноземної країни проживання чи перебування; 3) район або місто обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, до складу якого входить населений пункт; 4) населений пункт (місто, селище, село); 5) вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок, квартал, куток тощо); 6) номер будинку; 7) номер корпусу; 8) номер квартири; 9) інші відомості, які визначають визначають виборчу адресу; 10) поштовий індекс; 11) поштова адреса виборця.

Порядок та строки тимчасової зміни виборцем місця його голосування (виборчої дільниці) без зміни його виборчої адреси визначаються відповідним законом про вибори або референдуми.

До службових персональних даних Реєстру належать: 1) дата набуття виборцем громадянства України; 2) дата припинення громадянства України; 3) дата визнання особи недієздатною; 4) дата поновлення дієздатності особи; 5) дата смерті виборця або дата оголошення його померлим; 6) дата скасування рішення суду про оголошення особи, включеної до Реєстру, померлою; 7) службова відмітка, зазначена у ч. 2 ст. 5 Закону «Про Державний реєстр виборців»; 8) службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого місця проживання; 9) посилання на документи, які є у розпорядженні органу ведення Реєстру та стали підставою для внесення запису або персональних даних або знищення запису; 10) відомості зазначені у ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону «Про державний реєстр виборців», які зазнали зміни у порядку, встановленим цим Законом, і які зберігаються в попередній редакції як службові персональні дані Реєстру із зазначенням дати внесення зміни. Дата набуття виборцем громадянства України визначається відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України».

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 9 ст. 158 КК, виражається у наданні неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців.

До органу Реєстру належать: 1) розпорядник Реєстру; 2) орган ведення Реєстру; 3) регіональні органи адміністрування Реєстру.

Розпорядником Реєстру є ЦВК України.

Органами ведення Реєстру є: 1) у районі, районі в місті Києві, місті Севастополі – відповідний структурний підрозділ районної, районної у місті державної адміністрації; 2) у місті обласного (республіканського в АРК) значення без районного поділу – відповідний виконавчий орган міської влади; 3) у районі в місті обласного значення з районним поділом – відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ обласної, міської державної адміністрації.

Особа, згідно із Законом, за власною ініціативою може звернутися до органу ведення Реєстру з метою: 1) включити її до Реєстру; 2) змінити її персональні дані у Реєстрі.

Із заявою (письмовою) про включення до Реєстру може звернутися особа, яка: 1) досягла віку 18 років; 2) набула громадянства України; 3) поновлена в дієздатності; 4) виявила, що вона не включена до Реєстру. До заяви особи, форма якої встановлена ЦВК України і в якій зазначаються відомості про себе, вказані в Законі, нею додається документ, якій посвідчує особу і громадянство виборця.

Частиною 1 ст. 20 Закону «Про державний реєстр виборців» передбачено, що виборець у разі зміни його персональних даних за власною ініціативою може звернутися до органу ведення Реєстру із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі, до якої додається визначені цим Законом документи чи їх належно засвідчені копії, які підтверджують ці зміни, та довідка про включення його до реєстру.

Крім того, до органу ведення Реєстру виборець може звернутися при здійсненні уточнення персональних даних Реєстру, передбаченому ст. 28 Закону.

Частиною 1 ст. 20 Закону «Про державний реєстр виборців» передбачено, що виборець у персональних даних якого в Реєстрі зазначено про його постійну нездатність пересуватися самостійно, може письмове уповноважити іншу особу звернутися до органу ведення Реєстру про внесення змін до його персональних даних. Виборець, який проживає чи перебуває за межами України, звертається із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі до відповідної консульської установи України, яка невідкладно передає заяву та додані до неї документи до органу ведення Реєстру в МЗС України.

Під наданням неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців слід розуміти надання громадянином (виборцем чи особою, письмово уповноваженою виборцем, який не здатний пересуватися самостійно, звернутися до органу ведення Реєстру) органу ведення Реєстру заяви та документів, які надаються ним згідно з законом, в яких міститься недостовірна інформація, щодо його ідентифікаційних персональних даних чи персональних даних, які визначають місце та умови його голосування.

Дата добавления: 2015-11-26