Виконавча влада. Підготувати проект певного рішення, закону, конкретизувати положення свого указу

підготувати проект певного рішення, закону, конкретизувати положення свого указу тощо. Часто указ Президента визначає лише загальні напрямки певної політики (наприклад, концепцію реформи якоїсь галузі), а перелік конкретних заходів визначає Кабмін. Верховна Рада України може зобов'язати Кабінет Міністрів розробити заходи з реалізації відповідного закону, скласти відповідну програму дій. Уряд розробляє Програму діяльності Кабінету Міністрів, яку схвалює Верховна Рада України.

Проект акту Кабінету Міністрів, підготовлений у міністерстві чи відомстві й завірений керівником відповідної установи (в разі потреби — узгоджений з іншими зацікавленими міністерствами і відомствами), проходить попередній розгляд на одному з урядових комітетів (з питань безпеки й оборони, соціального та гуманітарного розвитку, економічного розвитку, реформування аграрного сектору та з питань екології, реформування паливно-енергетичного комплексу). До складу комітетів входять члени Кабінету, у віданні яких перебувають відповідні до профілю комітету питання. В разі ухвалення урядовим комітетом проект рішення обговорюють на засіданні Кабінету Міністрів і приймають, відхиляють або повертають на доопрацювання.

Суттєвою складовою практики ухвалення урядових рішень в Україні є надане Кабінету Міністрів право законодавчої ініціативи - направлення до розгляду парламентом проектів законів та інших нормативних актів. Важливим у здійсненні виконавчої влади є й те, що саме уряд розробляє проекти державного бюджету на кожен рік, подає його на затвердження у парламент і забезпечує його виконання.

Процедури прийняття рішень (як політичних, так і адміністративних) в Україні все ще залишаються закритими, що суперечить вимогам демократичного правління. В системі виконавчої влади не існує традицій відкритої адміністрації (open government), за якої відкритість процесу прийняття рішень є принципом, а секретність — винятком, що передбачає чітку регламентацію процедур функціонування бюрократії й оприлюднення її рішень. Ускладненість і закритість регулювання соціальної та економічної діяльності сприяє розквіту корупції, штовхає чиновників і пересічних громадян до пошуків неформального «порозуміння», аби уникнути заплутаних бюрократичних процедур.

Практична реалізація урядового курсу в Україні, керівництво внутрішніми й зовнішніми справами в державі здійснюють члени уряду, які очолюють відповідні міністерства й відомства, а також через підпорядкований їм розгалужений адміністративний апарат, що виконує урядові директиви.

Здійснення виконавчої влади й урядової політики на місцях, керівництво регіонами та місцевими громадами може відбуватися трьома різними способами:

- через так звану «відомчу вертикаль», коли міністерства та інші централь
ні органи виконавчої влади діють через підпорядковані їм територіальні
органи, що є підрозділами обласних, районних, міських державних адмі
ністрацій (наприклад, відділи освіти, управління охорони здоров'я то
що);

- через призначення для керівництва областями, районами чи населеними
пунктами безпосередніх представників центрального уряду. Наприклад, з
березня 1992 р. до червня 1994 р. в Україні існував інститут представників
Президента України;

- через систему органів місцевого самоврядування, яким делеговано певні
повноваження на виконання функцій державного управління в громадах.

Нагляд і контроль за реалізацією урядових програм є важливою складовою державної політики, оскільки дозволяє здійснювати ефективне управління цими процесами, зосереджувати і спрямовувати необхідні ресурси, коригувати намічені дії, в разі потреби бживати заохочувальні чи, навпаки, репресивні заходи. З цією метою у структуру виконавчої влади вбудовані різного роду контрольно-інспекційні органи, такі, приміром, як Державна податкова інспекція, Державна автомобільна інспекція, Контрольно-ревізійне управління. Працівники цих органів уповноважені вимагати від установ та громадян дотримання регламентів діяльності, накладати адміністративні, штрафні чи інші каральні санкції.

Уряд має виняткові повноваження на легальне застосування репресивних і каральних заходів, на обмеження свободи індивідів у разі невиконання директив, порушення законів та інших нормативів, виникнення загрози безпеці й стабільності в державі. Разом з тим сам уряд як сукупний суб'єкт виконавчої влади в державі є об'єктом нагляду і контролю з боку інших учасників політичного життя, зокрема таких як парламент, опозиція, засоби масової інформації.

Нагляд і контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Підконтроль-ність уряду є невід'ємною рисою відповідального демократичного правління. Основними методами нагляду і контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади є: внутрішній (відомчий), бюджетний, парламентський, судовий, громадський та інші.

Важливим чинником підвищення ефективності врядування, забезпечення належного рівня професіоналізму в діяльності структур та окремих посадових осіб у системі виконавчої влади є процедури внутрішнього (відомчого) нагляду і контролю - перевірки дотримання посадовими особами конституції, законів, підзаконних актів, професійної придатності. Цей вид контролю може регулярно чи вибірково здійснюватися з ініціативи самих органів виконавчої влади або ж бути реакцією на певне порушення встановлених норм

Дата добавления: 2015-11-26