В. Виконавча влада

тральних і місцевих органів виконавчої влади та самоврядування інформацію, документи й матеріали для виконання покладених на них завдань; скликати у визначеному порядку наради з питань, які належать до їхнього відання; залучати спеціалістів центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій для розгляду питань, які належать до їхнього відання; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними місцевих органів, а також підприємств, установ, організацій, підпорядкованих їм.

Рішення центрального органу виконавчої влади набуває юридичної сили, коли воно оформлене як правовий акт, виданий у межах повноважень на основі та на виконання Конституції і законів, актів Президента України й Кабінету Міністрів. Ці рішення (накази, розпорядження тощо) є обов'язковими для виконання всіма підпорядкованими органами й організаціями, посадовими особами.

Міністерство (від лат. ministro - служу, керую) - центральний орган, що керує певною галуззю державної політики. Функціонує 15 міністерств України: Міністерство аграрної політики, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство екології і природних ресурсів, Міністерство економіки, Міністерство закордонних справ, Міністерство культури й мистецтв, Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство палива і енергетики, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство транспорту, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство фінансів, Міністерство юстиції.

У травні 2001 року Указом Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» було запроваджено посаду державних секретарів у міністерствах. Державний секретар є посадовою особою, яку Президент України призначає й звільняє за поданням прем'єр-міністра. На неї покладається забезпечення діяльності міністра та організація роботи з виконання завдань міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністрові. Він організовує виконання завдань міністерства і забезпечує координацію його діяльності з іншими органами державної влади, установами. Введено також посаду Державного секретаря Кабінету Міністрів, який очолює Секретаріат Кабінету Міністрів.

Запровадження інституту державних секретарів пояснювали необхідністю звільнення міністрів від рутинної організаційної роботи заради більшого їх зосередження на розробленні державної політики. Та якими б не були наміри, на практиці це нововведення дало Президентові додатковий важіль впливу на Кабінет Міністрів.

Державний комітет — центральний орган виконавчої влади, що здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами. Створено 20 державних комітетів України та державних органів влади, статус яких прирівнюється до державного комітету України, а саме: Виша атестаційна комісія, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство, Державний комітет архівів, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Державний комітет зв'язку та інформатизації, Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, Державний комітет промислової політики, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації, Державний комітет статистики, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державний комітет з енергозбереження, Державний комітет по водному господарству, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет у справах ветеранів, Державний комітет у справах релігій, Національне космічне агентство, Пенсійний фонд.

Існують також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, які здійснюють виконавчі, контрольні, наглядові, координаційні та дозвільні функції. До таких органів, зокрема, належать: Антймонопольний комітет України, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Служба безпеки України, Фонд державного майна України, Центральна виборча комісія та інші.

Якщо до перелічених основних відомств додати агентства, інспекції, комісії, комітети, бюро, департаменти, ради, служби, управління і фонди, що виконують функції центральних органів виконавчої влади, то загальна кількість центральних органів виконавчої влади станом на вересень 2000 року перевищить дев'яносто.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні і районні, Київська та Севастопольська місцеві державні адміністрації, які утворюються і звітують за територіальним принципом, а функціонують здебільшого за галузевим. Ці органи є єдиноначальними органами виконавчої влади, владні повноваження яких реалізуються одноособово їхніми керівниками — головами місцевих державних адміністрацій. Вони наділені правом представляти інтереси держави й видавати від її імені розпорядження, чинні на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві державні адміністрації діють за принципом субординації, тобто підпорядкованості нижчого органа влади вищому, нижчого чиновника вищому.

Місцеві держадміністрації відповідальні перед Президентом і урядом, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також ра-

йонним і обласним радам у межах, передбачених законами України «Про місцеві державні адміністрації» і «Про місцеве самоврядування в Україні», їхня діяльність пов'язана з практичною реалізацією виконавчої влади, безпосереднім втіленням її рішень в життя. В управлінні місцевих адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, які забезпечують діяльність державних організацій, установ та служб, а також державні заклади освіти, культури, охорони здоров'я, комунальні служби тощо.

Головними завданнями місцевих державних адміністрацій є: виконання Конституції та законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади; забезпечення законності й правопорядку, дотримання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля; підготовка та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звітування про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодія з органами місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України за погодженням з Президентом може передавати місцевим державним адміністраціям повноваження органів вищого рівня в межах, визначених Конституцією та законами.

Для виконання завдань і функцій місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану дотримання Конституції та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ незалежно від форм власності і підпорядкування; давати обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій і громадянам з питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду; отримувати необхідну статистичну інформацію та інші необхідні дані від державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ; порушувати питання про дострокове припинення повноважень відповідних рад, сільських, селищних і міських голів згідно з чинним законодавством тощо.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови цих адміністрацій, яких призначає на посаду і звільняє Президент України за поданням Кабінету Міністрів на термін повноважень Президента, тобто на 5 років. У разі обрання нового Президента голови державних адміністрацій виконують свої повноваження до сформування Кабінету Міністрів і заявляють про свою відставку в день набуття повноважень новим складом уряду. Дострокове припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації можливе, зокрема, в тому разі, якщо орган місцевого самоврядування висловить недовіру голові, на підставі чого Президент приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент має прийняти рішення про відставку голови.

Голови місцевих державних адміністрацій, їхні заступники, керівники управлінь, відділів не можуть бути народними депутатами, мати інший представницький мандат, не мають права поєднувати свою службову діяльність з іншою роботою, окрім викладацької, наукової, творчої в позаробочий час, входити до складу керівного органу підприємства чи іншої організації, що має на меті отримання прибутку.

Голови місцевих державних адміністрацій одноосібно приймають рішення шляхом видання розпоряджень, за які несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Нормативно-правові акти цих органів підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції і з цього моменту набувають чинності. Акти, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набувають чинності не раніше, ніж з моменту оприлюднення.

8.4. Практика здійснення виконавчої влади в У країні

Ухвалення рішень і здійснення виконавчої влади в Україні. Узагальнено здійснення виконавчої влади в будь-якій країні складається з ухвалення рішень, організації й забезпечення їх виконання, контролю за здійсненням державної політики й застосування санкцій в разі необхідності. Рішення, які ухвалюють установи й конкретні посадові особи, можуть мати загальне (стратегічне або політичне) значення. Це також можуть бути поточні (робочі) рішення, ухвалені на виконання стратегічних рішень. Прийняті рішення втілюються у відповідних документах.

На виконання Конституції й законів України у межах своєї компетенції Президент України видає укази та розпорядження, Кабінет Міністрів ухвалює постанови й розпорядження, керівники міністерств та відомств видають накази й розпорядження. Ці документи мають бути зареєстровані в Міністерстві юстиції та опубліковані (за винятком тих, що містять відомості, віднесені до числа державних, військових та інших таємниць).

Акти Президента України готують у відповідних службах при Президентові України (найчастіше - в Адміністрації) за його дорученням або за ініціативою посадових осіб та служб. Ознайомившись із проектом акту, Президент приймає рішення про його підписання, відхилення чи відправлення на доопрацювання. Акти Президента України потребують контрасигнації (підпису) Прем'єр-міністра й міністра, відповідального за акт та його виконання. Політичні й розпорядчі рішення уряду готують у Кабінеті Міністрів, міністерствах і відомствах.

Нормативною основою політики Кабінету є закони, що їх приймає Верховна Рада, та рішення Президента, оформлені у вигляді обов'язкових для уряду указів і розпоряджень. Президент може зобов'язати Кабінет Міністрів

Дата добавления: 2015-11-26