Виконавча влада

Запобіжним засобом проти такої загрози є контроль з боку парламенту, який у своїх комітетах доопрацьовує підготовлені виконавчою владою законопроекти. Застосовується також механізм депутатських звернень і запитів, створення спеціальних слідчих комісій парламенту щодо певних питань. Велике значення має діяльність конституційного суду, який виступає в ролі своєрідного арбітра між президентом та парламентом і має останнє слово в тлумаченні конституційності та законності актів президента чи парламенту. Цей механізм спрацьовує, якщо судова влада є незалежною в організаційному, кадровому, матеріальному і фінансовому планах.

Характер і конкретні механізми відповідальності виконавчої влади за «змішаної» форми державного правління обумовлюються тим, що уряд формально призначається президентом, однак таке призначення неодмінно доповнюється процедурою інвеститури — голосування в парламенті за склад уряду і програму його діяльності. У разі, якщо партійна приналежність президента та парламентської більшості збігаються, діяльність виконавчої влади й реальні механізми контролю за нею наближаються до стандартів президентської республіки. Якщо ж президент та більшість (і відповідно, уряд) належать до різних партій, зростає роль прем'єр-міністра, і стосунки між президентом, парламентом і урядом (зокрема, й механізми відповідальності виконавчої влади) уподібнюються до стандартів парламентської країни (з дещо більшою роллю глави держави, зокрема щодо контролю за урядом, у визначенні засад зовнішньої і оборонної політики, здійснення «арбітражу» у разі політичних конфліктів між фракціями парламенту чи між ними та урядом).

Таким чином, ефективність вироблення державної політики й відповідальності виконавчої влади значною мірою залежить від моделі форми державного правління. Переваги кожної з них поєднуються з певними вадами. Так, парламентська модель дозволяє чітко ідентифікувати політичну силу, відповідальну за стан справ у державі, забезпечити підпорядкованість виконавчої влади. Однак тут існують передумови нестабільності виконавчої влади, складніше контролювати бюрократію. Президентська модель дозволяє забезпечити кращу підконтрольність нижчих органів управління, однак її недоліком є конфліктність відносин між законодавчою та виконавчою гілками влади, а також потенційна можливість авторитарних тенденцій у керуванні державою.

«Змішана» форма державного правління задумана як спосіб поєднання достоїнств кожної з охарактеризованих систем. Втім, на практиці ця мета досягається не завжди. У перехідних суспільствах, у тому числі й в українському, за певних обставин запровадження «змішаної» форми державного правління може обернутись поєднанням лише вад парламентської та президентської республік.

8.3. Організація виконавчої влади є Україні

Система організації влади, яка нині діє в Україні, почала складатися після прийняття 5 липня 1991 року закону УРСР «Про запровадження поста президента» як найвищої посадової особи в державі, що очолює органи державного управління. За Конституцією України 1996 року Президент є главою держави. Найбільш важливими ознаками, що характеризують обсяг повноважень Президента України, є:

- забезпечення здійснення державної влади на всій території України;

- забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів держав
ної влади;

- активна участь у здійсненні законодавчої, виконавчої і судової влади.

Повноваження Президента України є дотичними до функціонування інших гілок влади, однак їх не можна ототожнити з жодною з них. Визначальною особливістю системи органів влади в Україні є наявність посади «сильного президента», повноваження якого дають йому можливість втручатися в роботу практично всіх гілок влади, а головне — визначати особовий склад органів виконавчої влади й напрями їх діяльності. Водночас, формально не очолюючи систему органів виконавчої влади, Президент має змогу у разі потреби дистанціюватися від дій уряду та державної адміністрації, залишивши за собою роль «арбітра».

Президент України має широкі повноваження в різних сферах державної діяльності, і зокрема у виконавчій владі. За Конституцією України посаді глави держави (Президента) властиві такі (та деякі інші) риси:

- Президент очолює державу й виступає від її імені як у внутрішньому жит
ті, так і в міжнародних відносинах;

- його обирають на посаду шляхом загальних і прямих виборів, через що
він має мандат від цілого народу;

- його не можна усунути з посади впродовж усього строку інакше, як за
процедурою імпічменту у разі скоєння ним кримінального злочину;

- Президент за згодою Верховної Ради призначає або звільняє прем'єр-мі- |
ністра та подає на затвердження членів Кабінету Міністрів, керівників ін- \ ■
ших центральних органів, а також голів місцевих державних адміністра
цій; він же припиняє їхнє перебування на цих посадах;

- Президент присутній у законодавчій владі, оскільки володіє правом зако
нодавчої ініціативи і правом вето щодо ухвалених Верховною Радою законів;

- його присутність у судовій владі визначається правом призначати суддів; |
265

- глава держави має право проголошувати референдуми, за певних умов -
розпускати парламент і призначати нові вибори;

- він забезпечує обороноздатність і національну безпеку України, розроб
ляє стратегії її зовнішньополітичного розвитку.

Слід особливо підкреслити повноваження Президента на одноосібне звільнення прем'єр-міністра і фактично одноосібне — міністрів, визначальний вплив на рішення уряду, право вносити на розгляд парламенту власні законопроекти як позачергові. Ці повноваження роблять Президента України фактичним керівником виконавчої влади.

Структура та функції Адміністрації Президента України та дорадчих органів при Президентові України. Згідно з Конституцією України, для здійснення своїх повноважень Президент створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби. Керує ними Адміністрація Президента як робочий адміністративний апарат. Формально завдання Адміністрації Президента полягають в організаційному, правовому, консультаційному, інформаційному й аналітичному забезпеченні діяльності Президента. Фактично ж Адміністрація Президента України відіграє зростаючу самостійну роль в українській політиці, а її керівники (Д. Табачник, В. Литвин) ставали впливовими політичними фігурами. Аналогічні тенденції спостерігаємо в Росії, де глави президентських адміністрацій, постійно працюючи з президентом, мають можливість реально визначати політичний процес.

До складу Адміністрації Президента України входять: її глава та його заступники, помічники, радники, консультанти й референти Президента України, постійні представники Президента України у Верховній Раді, в Кабінеті Міністрів та Конституційному суді; головні управління (з організаційної і кадрової роботи та взаємодії з регіонами, з контролю за виконанням актів Президента України, з аналізу та прогнозування внутрішньополітичних питань, з аналізу економічних та соціальних питань, з питань зовнішньополітичної діяльності, державно-правових питань); управління (з питань забезпечення зв'язків з Верховною Радою України, з гуманітарних питань, документального забезпечення та інформатизації, управління справами), які підрозділяються на відділи та сектори; Канцелярія Президента України, прес-служба, служба протоколу, відділи державних нагород, громадянства, помилування, звернень і прийому громадян.

Для опрацювання пропозицій і рекомендацій щодо здійснення керівництва в різних сферах діяльності створено низку дорадчих органів, які мають назву рад (Рада по роботі з кадрами, Координаційна рада з питань внутрішньої політики, Національна рада з питань молодіжної політики, Рада з питань мовної політики, Координаційна рада з питань місцевого самовряду-

вання, Рада регіонів, Національна рада соціального партнерства, Міжвідомча координаційна рада з питань стратегічно важливих промислових підприємств, Експертна рада підприємців, Рада роботодавців та товаровиробників, Міжвідомча консультативна рада з питань діяльності банків, Координаційна рада з питань функціонування ринку цінних паперів, Національна рада з питань якості, Національна рада з питань статистики, Консультативна рада з питань іноземних інвестицій, Рада з питань розвідки, Рада з питань науки та науково-технічної політики, Політична рада та ін.). При Президентові існує також ряд комісій.

Конституцією передбачено існування спеціального органу при Президентові — Ради національної безпеки і оборони України. Функції цього органу аналогічні тим, які виконує Рада національної безпеки в Сполучених Штатах: внесення пропозицій щодо реалізації політики у сфері національної безпеки й оборони, координація та контроль діяльності органів виконавчої влади в цій сфері. РНБОУ поряд з підконтрольними і підпорядкованими Президентові Міністерством закордонних справ, Міністерством оборони, Службою безпеки України є фактором зміцнення позиції Президента як зовнішньополітичного лідера держави.

В Адміністрації Президента обговорюють найважливіші державні питання в політичній, економічній та інших сферах. Вона виконує важливі дорадчі функції в кадрових питаннях. Призначення і звільнення посадовців в Адміністрації Президента, Раді Національної безпеки та оборони, навіть допоміжних радах при Президенті стають політичними новинами, мають далекосяжні наслідки для державної політики. У багатьох випадках Адміністрація Президента перебирає на себе ухвалення урядових (політичних) рішень. Законодавчо функції і повноваження Адміністрації Президента України досі остаточно не визначені, що позбавляє потенційних опонентів можливості оскаржити її діяльність, посилаючись на норму конкретного закону. А це дає змогу чиновникам Адміністрації, яких не можна притягнути до політичної відповідальності, почувати себе «керівниками великого оркестру», що диригують державними рішеннями, і на свій розсуд вирішувати, що є «корисним для держави».

Штатний розклад Адміністрації Президента України включає 595 посад, а штатний розклад апарату Кабінету Міністрів України - 630. Схожим є й фінансове забезпечення діяльності Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів - 504,3 млн грн. та 634,3 млн грн. відповідно (2000 рік). Порівняймо: у Франції в штаті адміністрації президента працює лише 40-70 осіб, у її структурі є тільки три загальні відділи: Кабінет Президента, Генеральний Секретаріат, Спеціальні служби. Чисельною є адміністрація, яку створює американський президент - понад 1800 осіб; однак США - президентська республіка, а «адміністрацією» тут називають уряд.

Функції та відповідальність Кабінету Міністрів України. Взаємини між президентськими структурами та Кабінетом Міністрів (урядом) України досить складні, бо Адміністрація Президента України від початку свого існування прагнула зробити виконавчу владу однією з функцій «президентської влади», зробити її залежною від Президента, тоді як за Конституцією Кабмін є вищим органом у системі органів виконавчої влади України. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції.

До складу Кабінету Міністрів України входять прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністра України призначає Президент України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Членів Кабінету Міністрів України призначає Президент України за поданням прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності уряду, схваленої Верховною Радою України.

Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Кабінет Міністрів має скласти свої повноваження одразу після обрання нового Президента України. Ініціювати відставку уряду може й Верховна Рада України, ухваливши резолюції недовіри Кабінетові Міністрів. Відставка прем'єр-міністра України має наслідком відставку цілого складу Кабінету Міністрів. Уряд України, відставку якого прийнято Президентом України, за дорученням останнього продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів, але не довше, ніж шістдесят днів.

Конституцією України визначено такі головні повноваження уряду: забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; управління об'єктами державної власності; розробка державного бюджету України й забезпечення його виконання, подання Верховній Раді України звіту про його виконання; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організація й забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

---

Дата добавления: 2015-11-26