Взаємовідносини домовика з людиною

В українських селян переважає поважне, з деяким побоюванням відношення до домовика. Домовики бувають добрі, а бувають лихі. Не залежно від цього вони мають великий вплив на господарство.

Домовий не любить сварок, він стежить за тим, щоб у сім'ї був лад і спокій, щоб сім’я дотримувалась традицій та звичаїв. Не любить домовик, коли дівчата ходять з непокритою головою і лягають спати голими.

Якщо кожен член родини поважає домовика, то він може допомагати в господарстві, особливо чоловікам. Якщо ж його чимось розгнівати, або ж не запросити в свій новий будинок, то тоді добра не чекай.

При переїзді в новий будинок належало зробити особливий ритуал, щоб умовити домовика переїхати разом з господарями, щоб уникнути неприємностей. Адже без людей домовик жити зовсім не може. Позабутий у закинутому будинку чи на попелищі, що позбавилося даху і господарів, домовик плаче, виє, кричить… Без людського товариства домовик лютує – стає злим і агресивним. Отже, при переїзді господарів на нове місце домовика забирають із собою. Вірили, що якщо не забрати домовика, то він почне робити шкоду. Тут знову простежується мотив помсти духа предка за зневагу до себе. Перевозили домовика, як правило, на лопаті, якою саджали хліб у піч, при цьому примовляючи: «Ось тобі сани, їдьмо з нами». За іншими версіями при переїзді з одного будинку в інший неодмінно обов’язком вважають в останню ніч, перед виходом зі старого будинку, з хлібом-сіллю просити домовика на нове місце.

Мешканка с. Артільне Лозівського району Харківської області Галіченко Альона Анатоліївна, 23 роки, розповіла історію своєї тітки Марії. Був час, коли тітка з сім’єю переїхали в новий будинок. Старий будинок здали дівчатам на тимчасове проживання. Дівчата стали скаржитися на те, що вони вже котру ніч не сплять через постійне нічне бешкетування: скрип, скрегіт, навіть битий посуд та зірвані з вікон занавіски. Тітка похвалилася своїй матері, а та й питає «А ви забирали домовика з собою в новий дім? Негайно бери совок та віник, іди в стару хату та забирай свого домовика в новий дім». При цьому звеліла проказувати такі слова «Домовик, домовик! Ось тобі сани, їдьмо з нами». І так тричі проказати. Наступного дня дівчата похвалилися, що вони нарешті виспалися. А в новому будинку стало тепло, а до того піч погано «тягла».

Існують і ще деякі способи перевезення домовика. Найстарша в сім’ї жінка востаннє розводить вогонь у печі на старому місці, рівно опівдні вибирає вугілля, кладе його у спеціально підготовлений горщик, накриває чистою скатертиною і припрошує домовика їхати з нею. Посудину ту несуть до нової хати. Там скатертину розтрушують по кутах, ніби випускаючи домовика, вугілля висипають у піч, горщик розбивають і закопують під переднім кутом хати. Коли в дім уперше приходить молода, вона мусить принести чорного півня - своєрідну жертву для «хатнього бога».

У гарних родинах після вечері завжди залишали на столі «харч для домовика». «Хазяїна» обов’язково «годували», тобто пригощали по великих святах (на Різдво, під Новий рік, у Чистий четвер, а також перед Великоднем). Є в домовиків і своє свято - 10 лютого на день Єфрема Сиріна. Кожна господиня цього дня повинна приготувати улюблену страву домовика - кашу, і залишивши її на ніч запросити домовика на вечерю.

Отже, можемо зробити висновок, що вшанування домовика дійсно в значній мірі було елементом культу предків, а не намаганням задобрити нечисту силу.

Домовик може сумувати за дітьми, які переїхали з будинку або померли.

Мешканка с. Орільське Сахновщинського району Харківської області Тихонова Тетяна Василівна, 48 років, розповідає, що однієї ночі відчула дотик чогось м’якенького до щоки. Поворушитися не могла, але чітко відчувала запах волосся недавно померлої донечки.

Мешканка с. Лигівка Сахновщинського району Харківської області Ахтирська Зоя Григорівна, 71 рік, повідала, що після того, як її діти з онуками переїхали з її будинку, то щоночі в дитячій кімнаті чотно було, що там ніби граються діти: складалися на машинку іграшки і возилися по всій кімнаті, торохтіло, а на ранок подивиться – все по своїх місцях. Стала боятися, читати «Отче наш». За третій разом гуркіт припинився.

Необхідно знати і про звички, здатні скривдити Домовика.

Домовик не виносить свист і іноді може майже відразу залишити будинок.

Домовиків серйозно дратує тютюновий дим: цей дим потім нікуди не вивітрюється, він осідає на меблі і накопичується по кутках квартири. Їх не можна лаяти, і навіть не можна проти ночі говорити про них.

Неприємних гостей домовик буде намагатися вижити всіма силами: він починає душити їх, давити на них. Наближення порчі домовик відчуває заздалегідь. Якщо, приміром, до вас у гості зайшла недобра людина з чорними думками, що принесла із собою купу злості, заздрості, то домовик починає турбуватися. Якщо хазяїн квартири не чує нашіптувань домовика, то останній пускається на все, щоб привернути на себе увагу. У недоброго гостя може вирватися з рук кружка і розбитися, розлитися що-небудь на скатертину. Іноді посуд б’ється в самого хазяїна – це теж попередження. Так само ніколи не варто залишати на ніч на столі предмети, що ріжуть, (ножі, ножиці) і деякі продукти (цибуля, часник, перець, сіль) – усе це дуже заважає домовику боротися проти злих сил і захищати будинок.

Існує думка, начебто після розмови з домовиком можна оніміти чи залишитися заїкою на все життя. Тому краще просто прислухатися до домовика.

Домовик вміє мислити, читати думки та, крім цього, навіть здатний бачити енергетичне сміття в будинку, через це він може дуже засмучуватися.

Домовик може провіщали долю. Для цього він душить людину уночі, і тоді треба запитати: «На добро чи на зло?». Якщо на добро, то нічого не скаже, якщо ж на зло, то дихне на вас холодним подихом.

За нашими місцевими дослідженнями дуже багато людей свідчать про те, що їх щось душило вночі. При цьому руки і ноги німіють так, що не можна поворушитися. Проте деяким з них все ж таки вдалося торкнутися того, хто душив. Воно було невелике та волохате.

Мешканка с. Орільське Сахновщинського району Харківської області Колотило Олена Порфирівна, 56 років, згадуючи молоді роки, розповіла, як її вночі душив домовик. Тоді вона працювала ткалею на фабриці. Розповівши своїм подругам про пригоду, вони їй сказали, що то був знак: скоро вона покине свій дім і кудись поїде. Так і сталося: вступивши до Харківського державного педагогічного інституту, Олена змушена була змінити місце проживання.

Домовики подають людям ще інші знаки. Загримить посудом – будь обережний з вогнем. Чи заохає, чи заплаче – до горя. Намочить кого вночі – про хворобу попереджає. Вити почне, дверима і ставнями ляскати – до небіжчика. Але якщо вночі лапою своєї м’якою погладить або сміятися почне чи на гребінці заграє – до радості. Інформація може подаватися у снах, знаменнях, пророцтвах, стукоті, натяках, якихось образах, побачених бічним зором.

Мешканець с. Володимирівка Сахновщинського району Харківської області Петько Анатолій Геннадійович, 38 років, розповів нам, що за день до того, як він зламав палець, йому вночі щось міцно стиснуло руку.

Мешканець селища Панютине Лозівського району Харківської області, Чуянов Микола Васильович, 54 роки, засвідчив, що перед тим, як він потрапив в аварію на мотоциклі, вночі хтось сміявся і ніби буцав м’ячиком в стіну.

Мешканець с. Надеждине Сахновщинського району Харківської області Гладкий Віктор Станіславович, 37 років, повідав нам історію, не схожу на всі попередні. Серед дня хтось постукав у вікно. Вони з матір’ю побачили на вікні долоню. Через декілька секунд за вікном почала спускатися ікона із зображенням їхнього батька. Невдовзі батько потрапив до в’язниці. З кілька днів до цього також вночі, коли Віктор хотів вийти вночі на вулицю, його не щось не пускало. А схоже воно було на дзигу, яка вертілася весь час і таким чином не давала втрапити в двері.

Також домовик може, наприклад, перед якоюсь подією пустити воду зі стелі на підлогу, на стіл, або навіть на їжу. Вночі міг покликати господаря на ім’я. У цьому випадку досвідчені люди радили не відгукуватися до трьох разів. Посеред ночі домовик міг спуститися і вилизати ложки, тому після вечері їх обов’язково треба було перемити або хоча б накривати.

Мешканка с. Червоний степ Сахновщинського району Харківської області Мельник Антоніна Петрівна, 68 років, згадує, як тільки-но вийшла заміж, то не злюби за щось її домовик. І став їй пускати жовту рідину зі стелі прямо в ліжко. А стеля - суха. Зарізали порося, тільки-но внесли в хату і поклали на стіл – аж раптом зі стелі знову полилося і зіпсувало м’ясо. Так і виїхала вона з села. А сусіди сказали, що не треба було бути скупою, треба ставити для домовика на стіл гостинці.

У давнину в степу не можна було лежати головою на захід, інакше домовик міг прибігти і налити в вухо отрути. Також треба сорочку, в якій була людина, коли її душив домовик, пом’яти у млині, в якому м’яли волокна льону й коноплі, виправити й знову надягти – дух більше не пристане.

Зверталися у давнину до домовика і за допомогою. Так, якщо дівиця сумнівалася в даному слові її нареченого і починала побоюватися, що він її обдурить і не одружиться з нею, то вона прибігала до такого обряду: у будь-який четвер, крім святкових, залишившись сам на сам у будинку, устань посередині кімнати, три рази перехрестися, три рази поклонися і прочитай чолобитну на домовика: «Домовий домовик, головам головик, оберег будинку, будинкової балки, підлоги, людей домашніх, худоби і домашніх птахів, заступник обманутих дівиць, допоможи мені, підсоби мені, викликни, викрикни, замани мені в чоловіки вінчані раба Божого (ім’я), щоб тягло його в мій будинок, на мою дорогу, до мого порога, до моїх дверей, мені, рабі Божій (ім’я), допоможи, у наречені раба Божого (ім’я) дай. До мого порога його сватів направляй. Амінь.» При цьому кидали під підлогу цукерку.

Домовик допомагає знайти зниклі речі. Для цього його потрібно просто попросити про це: «Хазяїн-панотець, допоможи, підкажи, де лежить те-те і те-те…». Чи: станьте в куток кімнати і зверніться до домовика: «Домовик, домовик, пограй і віддай».

Мешканка с. Лигівка Сахновщинського району Харківської області Дідоренко Віра Іванівна, 43 роки, повідала нам таку історію. Замикала хату. Ключ упав додолу. А була з подругою. Обидві почули, як ключ цокнув об поріг. Туди-сюди – нема ключа. Що робити? Згадали про домовика. Просять: «Домовик, домовик, погрався та й віддай». А була Віра Іванівна в брюках із закоченими холошами. Ключ, як виявилося, потрапив у холошу. Але ж цокіт ключа об поріг чітко чули обидві жінки!

У народі вірили, що відважний господар після закладин нової хати може дізнатися про майбутнє. Для цього увечері в новій хаті ставлять борону, на неї вішають ярмо, розводять невеличкий вогонь і дивляться крізь борону. Якщо погрітися біля вогню прийде волохата істота - у хаті буде достаток, а якщо лиса - чекатимуть злидні.

Від домовика залежить, якої масті худобу має тримати господар, щоб вона не гинула, а розмножувалася. Для цього потрібно з’ясувати масть свого домовика. Щоб побачити його, потрібно три роки вистояти службу Божу на Страсний четвер перед Великоднем із запаленою свічкою. На третій рік цю свічку треба принести додому так, щоб вона не згасла, обійти з нею господу і вилізти на горище, де й сидить домовик. Той, хто побачив домовика, буде щасливим.

Незадоволений господарями домовик у різний спосіб намагається вижити їх із насидженого місця, завдаючи всілякої шкоди: б’є або соває посуд; лякає мешканців хати нічними ходіннями чи позіханнями, душить чи щипає їх, залишаючи на тілі синці; псує худобу; не дає розвиватися рослинам тощо.

Якщо Домовик справляє в будинку всякі бешкетування, приносить збитки, потрібно спробувати домовитися з ним усіма доступними способами: і пожурити, і насварити, і приголубити, і тільки якщо вже нічого не виходить, і він дійсно дуже злий, тоді виганяйте, але треба пам’ятати, що без домовика життя погане. Треба брати віник і, приказуючи: «Вимітаю тебе, чужий, шкідливий домовик, виганяю» – мести підлогу, заглядаючи віником у кожен кут. І так щодня, крім п’ятниці, весь тиждень. Або ж треба взяти в руку батіг або ремінь і, обходячи будинок і стьобаючи меблі, стіни, підлогу і речі, засуджувати владним і сильним голосом:

«Знай своє місце, знай своє місце.

Ти домовик повинен будинок стерегти, господарство берегти,

Так господині догоджати, а не воювати,

Знай своє місце, знай своє місце».

Слова можна говорити будь-які, головне щоб вони були вимовлені господарем будинку.

Мешканка с. Червоний степ Сахновщинського району Харківської області Мироненко Валентина Федосіївна, 73 роки, повідала нам таку історію. Коли полягали спати в першу ніч у новому будинку, то почало щось гепати, ніби залізним по бильцях. Чоловік того не чув. На другу ніч – знову те саме. І знову вона чує, а чоловік – ні. На третю ніч почув і чоловік. Та як залається. Стукіт більше не повторювався. Сучасні екстрасенси наголошують на тому, що домовики не люблять матерних слів. І тоді відступають, не чіпають. Або ж то був знак, щоб почули, що він є в новому будинку.

Зв'язок домовика з культом предків і відповідне вшановування його як старійшого роду пояснює, чому в народній уяві він сприймається як обов'язковий оберіг будь-якої оселі. Залишившись без домовика, родина втрачала зв’язок зі світом предків, утрачала охоронця. За народними легендами, дружба господаря хати з домовиком може збагатити першого. Якщо ж людина, з якою домовик безпосередньо спілкувався, помирає, а інші члени родини не вміють налагодити контакт із хатнім духом, він починає тужити, сумує. Тоді в хаті можна чути стогін та плач, що лине невідомо звідки. Якщо домовик дуже засумує, він урешті-решт може спалити хату або зірвати дах і податися геть. Тоді родина не матиме щастя, а все нажите добро зійде нанівець. До речі, так само домовик чинить, якщо господарі чимось не догодили йому, наприклад, годували солоною їжею, тоді як солі хатній дух зовсім не зносить. Серед фольклорних записів є багато текстів, у яких розповідається, як домовик помстився хазяям за солону страву: перекинув миску, обваривши цією стравою господиню, скинув драбину, по якій господар ліз на горище із подібним несмачним для домовика їством тощо.

Хатній дух недолюблює жіноцтво, та й воно швидше боїться домовика, ніж шанує. Розповідають, що домовик може обіймати самотню господиню за плечі або за талію, виявляючи в такий спосіб свою присутність. І лише від реакції жінки залежить, як далі поводитиметься домовик: якщо вона запропонує йому дружбу, висловлюючи це, звичайно, у формі спеціального замовляння, хатній дух припинить свої «залицяння» й більше не з’являтиметься. Якщо ж господиня розгубиться або, ще гірше, перелякається, то може стати жертвою явища, яке сучасна преса називає полтергейстом: у хаті почнуть довільно пересуватися речі, літатимуть предмети, чутимуться голоси тощо. Домовик гнівається, коли заміжня жінка ходить із непокритою головою, тобто вподібнюється до відьми, з якою домовик не мириться. Неохайна жінка може спровокувати появу домовика, якщо залишить хату на ніч неметеною. Домовик прийде вночі й местиме долівку. Якщо ж у хаті довго немає чоловіка, то волохатий домовик уночі може душити господиню, хоча зазвичай цей дух є добрим охоронцем.

Для того, що б заслужити прихильність свого домовика і жити з ним мирно і дружно, не варто забувати щорічно приносити йому так звану жертву – в ніч на 28 січня необхідно ставити в духовку на найкрасивішому блюдечку його найулюбленіші ласощі (шматок чорного хліба і пару ложок гречаної каші), або ж те, що ви найбільше любите самі. На вранці частування слід прибрати, для того, щоб не розводити тарганів, яких він сильно не любить.

Люди ще в давнину помічали, що в одних людей тварини в будинку живуть довго, а в інших – хворіють або тікають, губляться, вмирають. Наші предки вважали, що це відбувається тому, що господар-домовик злюбив тварина. У разі, коли тварина подобатися домовому, то він її пестить і плекає, піклуватися про неї, шерсть у тварини завжди гладенька. Коли вона їсть, то домовик підгрібає йому корм прямо до рота. Але якщо домовик не полюбив тварину, то він буде її постійно смикати, щипати і кішка, в свою чергу буде постійно без причини здригатися і перебігати з місця на місце, шерсть у неї стане неохайною, матовою. Він не буде давати їй спокійно їсти, відганяти її постійно від миски. У такій ситуації, ще наші предки радили тварину підбирати в масть господареві. Якщо ваш чоловік брюнет – то кішка повинна бути чорною, а якщо блондин, відповідно білої. Перед тим, як придбати кішку, слід покласти шматочок добре посоленого чорного хліба на спинку стільця або дерев’яну ручку крісла. Якщо ж за ніч цей шматочок зникне або впаде, то в такому випадку домовик згоден з вашим вибором. Привівши додому тварину, її необхідно перевести через розстелений на підлозі хутром догори овечий кожух (в наш час підійде дублянка). Виконуючи всі ці вимоги, і добре доглядаючи за твариною, домовик полюбить вашого домашнього вихованця.

У домовиків є вороги, це безпосередньо духи з нижчого астралу. А саме, це душі самовбивць, які не були пропащі за всіма християнськими звичаями, яких не приймає ні небо, ні земля. Але так як їм теж потрібно десь бути, то вони й намагаються витіснити з дому доброго домовика. Духи з нижчого астралу селяться тільки в проблемні сім’ї.

Отже, як бачимо, домовик є носієм як позитивних, так і негативних рис характеру (див.табл.4.1). Узагальнивши свідчення мешканців Харківщини, можна прийти до висновку, що більшість людей вірять в те, що в кожній хаті мусить бути домовик. Добрий він буде чи злий – залежатиме від моральної поведінки самих господарів. Чистота в хаті, добрі взаємини між членами родини, повага до домовика – і ви заслуговуєте на дружні взаємини з «господарем».

ВИСНОВКИ

Отже, ми намагалися показати, що домовик є складною багатостороннім персонажем, в якому відобразилися нашарування вірувань багатьох епох. За два сторіччя етнографічних та демонологічних досліджень було накопичено значний обсяг описового матеріалу, написано низку праць, які приділяють увагу певним аспектам образу. Водночас, більшість з цих досліджень проведено на етнографічному матеріалі чітко окресленого регіону, що не дозволяє з’ясувати загальну картину образу в українській традиційній культурі.

Ця робота дозволила провести певне узагальнення, знявши чітке регіональне маркування уявлень. Провівши дослідження щодо різних уявлень народу про домовика та його характеристики, нам вдалося охопити і територію Харківщини.

Узагальнивши картину вірувань у домовиків, вдалося з’ясувати, що домовик є образом, що зі слов’янської доби зазнав чи не найбільших трансформацій серед інших демонологічних персонажів. Пов’язати таку гнучкість образу можна перш за все з тим, що між іншими персонажами демонології домовик є найбільш повсякденним для людини та найкраще інтегрованим в її щоденне існування.

Образ домовика вдалося розглянути в різних аспектах та проявах його існування, а також з різних точок зору. Обрані аспекти (походження, назва, локалізація, вигляд, функції та взаємодія з людиною) найбільш повно допомогли розкрити його образ.

Найбільш суперечливим питанням виявилося походження образу домовика. Саме уявлення про ґенезу образу, що побутують в певний період часу, визначають стан та характер вірувань у домовика - від пошани до ігнорування та боротьби з ним.

Наявний обсяг матеріалу дозволив виконати в ході дослідження усі поставлені задачі, та, завдяки цьому, досягти основної мети - узагальнити та систематизувати зібрані матеріали та етнографічні наукові виклади із заявленої проблематики.

Проведені дослідження доводять, що віра в домовика є стійкою і в сучасному суспільстві. Багато людей вірять в те, що в їх будинках «щось» живе, «якась сила», «домовик», хіба що ставлення до домовика та оцінка його дій достатньо різні.

Дата добавления: 2015-11-26