Локалізація домовика у будинку

Оскільки язичництво трактувало хатнього духа суто позитивно, в народі побутували різні думки щодо того, чи в кожній хаті є домовик. Одні казали, що домовики мешкають у пустках чи в оселях тих людей, які знаються з нечистим, а в освячену хату домовик не піде. Інші стверджували, що він є в кожній хаті.

Вважається, що домовик є в кожному будинку. Місце його перебування - піч, але полюбляє також сидіти у трухлому дереві, на горищі.

Піч - найулюбленіше місце перебування домовика. За повір’ями, домовик навіть має червоні палаючі очі. Розповідають, що він навіть «скидав» бабів з печі, якщо вони постійно займали грубку. За грубку кидали сміття, щоб домовик «не перевівся».

Отже, більшість переказів розповідають, що домовик мешкає в хатньому запічку. Для наших предків-язичників піч була чимось на зразок домашнього вівтаря, місцем священним, пов’язаним із обожненням вогню. Саме в печі мали мешкати духи-охоронці господи. З поширенням християнства уявлення про піч зазнали деяких змін: її шанували так само, як і вогонь, що виступав одним із символів християнського Бога. Крім того, в печі випікався хліб - джерело життєздатності людини. Спілкування через посередництво печі зі світом предків набуло негативного значення, а самі духи предків почали сприйматися не як добрі охоронці, а як ворожі людям створіння. Тому, за повір’ями, через піч влітала до хати всяка нечисть: відьми, вогняний змій, чорт, домовики.

Домовиків також можна пошукати біля порога, у кутку, під підлогою, на горищі, за стіною. А от у ванну кімнату (чи баню) домовики взагалі не заходять (там живуть інші істоти).

Домовик любить сам вибирати собі місце проживання.

За деякими переказами, місцем перебування домовика є хатнє горище чи поріг. Хата сприймалась як зменшений всесвіт, що поділявся на три частини: світ небесний, земний та підземний. Отже, розміщення домовика у верхній зоні, яка, відповідно, позначала небо, вказує на те, що первісно хатній дух сприймався на рівні божества й лише згодом почав асоціюватися з підземним світом, вхід до якого відкривався біля порога.

Дещо пізніше побутували уявлення про те, що місцем перебування домовика є стайня. У таких випадках хатній дух може зашкодити коневі, на якому він полюбляє кататися вночі і якого може заїздити до смерті. Щоб цього не трапилося, у стайні поряд із конем тримають цапа, тоді домовик їздить на ньому.

Буває, що хатній дух доглядає коня, розчісує та заплітає йому гриву. Подібні повір’я зближають домовика із чортом, який, за народними переказами, їздить на цапі, а про людське око іноді з’являється на вороному коні. Від відношення домовика, доброзичливого чи ворожого, залежало і здоров’я худоби. Тому намагалися приносити «жертви Домовику» (небагато їжі) у хлів, де він міг жити. Вороже налаштований домовик міг мучити худобу і приносити значні збитки господарству. Вважалося, що домовик частенько зближався з нечистою силою. Хоча і здатний їй протистояти.

Існують згадки, що домовики із сусідніх дворів можуть ворогувати між собою.

Отже, хоч переказують, що домовик сам вибирає собі місце в будинку, все ж піч вважається головним його місцем перебування (див.табл.3.1).

РОЗДІЛ 4

Дата добавления: 2015-11-26