Походження домовика

Домовик - це персонаж міфології слов'ян, демонологічна істота, «хатнє божество», що опікується, допомагаючи й іноді шкодячи, життям усієї родини, яка живе в одній хаті. Локальні назви - похатник, годованець, господар, хованець, служка, помічник, щасливець, доброзичливець, доброжіл, «Він», «Сам», лизун, жировик, нежить, сусідко, братанушко, дух-охоронець, кривдник будинку тощо [10, 176].

У вітчизняній науці існують неоднозначні трактування версій походження домовика.

За християнською традицією, домовики, так само як і водяники, лісовики, інші природні духи, розуміються як біси. З однією з апокрифічних легенд чорт уже був перед створенням світу, коли панував загальний хаос і Бог носився понад водами. Тоді побачив Бог чорта в піні, зацікавився ним і, довідавшись, хто він, взяв із собою. Самому чорту було сумно, і ось він забажав мати собі товариша. Бог порадив йому вмочити палець у воду і струсити позад себе – внаслідок чого дістане собі товариша. Але чорт вмочив усю руку, і, почавши нею трясти, наробив досить багато чортів. З спонуканням чорта вони повстали проти Бога і той покарав їх – скинув з небес. Вони летіли до землі повних 40 діб, коли ж Бог сказав «амінь», де котрий з них був, там і залишився: у воді – водяником, у лісі – лісовиком, у болоті – болотяником, на полі – польовиком, у домі – домовиком. За іншою версією, янголи, яких Бог вигнав з небес, впали на землю в різних місцях: хто впав на будинок – став домовиком, хто в ліс – лісовиком, хто в воду – водяником [3, 120]. Як бачимо, в таких легендах домовик не вирізняється від інших бісів. Проте, в народній уяві, він так і не перейшов в розряд «нечистої сили». Ймовірно, це можна пояснити тим, що, не зважаючи на впровадження християнства, язичницькі елементи світогляду все ще були досить сильними, і найяскравіше вони проявлялися саме у ставленні до персонажів так званої «нижчої міфології» - головних дійових осіб народних казок і легенд. Людина епохи родового ладу не могла наділяти негативними рисами істоту, яка мешкала з нею під одним дахом, була, фактично, «своєю».

Деякі вірування про домовика і приписувані йому народною уявою властивості вказують на чіткий зв'язок цього образу з потойбічним світом і культом предків. Зокрема, вважалось, що домовиком ставав найавторитетніший, найшанованіший член родини, який помирав. Це був позитивний образ, язичницький символ добра і хатнього затишку. Український письменник С. Плачинда, який багато уваги приділяв вивченню й реконструкції давньоукраїнських вірувань, зазначає: «Після скасування язичництва 988 р. церква зробила домовика образом негативним» [16, 25]. На це звертає увагу також І.Нечуй-Левицький, пишучи, що в давні часи домовик був богом хатнього вогню й печі і був, певно, добрим богом, а не дідьком [15, 86].

Під впливом християнства образ домовика переосмислився і почав сприйматися як нечиста сила, що може завдавати шкоди в хаті. Він стає символом домашніх розладів, негараздів. Видатний дослідник української минувшини й громадський діяч Іван Огієнко писав: „Якоїсь особливої однієї назви для домового бога в нас не склалося, але одною з них була, здається, Чур чи Цур та Пек. Цур і Пек так само оберігали родину, і в разі небезпеки на ворога пускали свого Цура й Пека закляттям: «Цур тобі, Пек!» Звідси й старі наші вирази: «цуратися» - відділитися, відійти від когось за межу Цура, «спекатися» - позбутися неприємного при допомозі Пека. Може сюди й слово: безпека, небезпечний /без Пека/. Чур або Цур, ст.сл. Щур, — це обоготворений предок, порівняйте пращур» [14, 125].

У народі є легенди, що багаті люди самі добувають собі домовиків: беруть малесеньке куряче яйце, кладуть собі під пахву і носять 9 днів; на десятий з нього вилуплюється домовик, який вірою і правдою служить своєму господареві (звідси походить прислів’я: багатому чорт дітей колише, в старій печі дідько топить). За білоруськими повір’ями домовик з’являється з яйця, знесеного півнем, яке необхідно шість місяців носити під пахвою з лівої сторони: тоді вилупляєтся змієня-домовик. Українська версія цього повір’я гласить про народження домовичка з першого яйця чорної курки або з яйця, знесеного семирічним півнем. Якщо людина протягом семи (за іншим варіантом — дев'яти) днів триматиме таке яйце під пахвою, сидячи на печі, не молитиметься, не митиметься й не голитиметься весь цей час, на світ з'явиться домовик. За повір’ями, такий дух носитиме людині золото і срібло, але по смерті людини візьме її душу.

Існувало також повір’я, що домовики – це люди, що вмерли без каяття.

Є уявлення про те, що домовики – це предки роду, які були прокляті Богом на певний часовий термін. Вони приречені служити декільком поколінням своїх нащадків, і кожен раз після смерті господаря приймають образ покійного. Інші розповідали, ніби на домовиків по семи роках перетворюються таємно зжиті зі світу матерями діти.

Менш розповсюджена версія, що будинковим духом може стати істота, що випадково ненавмисно погублена в межах будинку під час його будівництва. Існували уявлення, згідно яким будь-яка істота, обмірювана майстром-будівельником (мірка заривається під одним з кутів майбутнього будинку), вмирає, перетворюючись в домовика, але зберігаючи колишні риси, звички – наприклад, нявкаючи і дряпаючи, якщо була обмірювана кішка тощо.

За іншими легендами, домовик народжувався з душ дерев, які були зрубані і використані для будівництва.

Є версія, що сама назва «домовик» походить від слова «домовина» (труна, гроб).

Іноді вважалося, що домовик має родину – дружину (домаха, домовичиха) і дітей. За аналогією з іменами жіночого духу будинку (маруха, потвора) передбачається, що найдавнішою назвою домовика могла бути Мара. На відміну від самого домовика, його сімейство ніколи не буває не тільки видно, але і чутно. До речі, в Росії нерідко кікіморою або марухою називають злих домовиків. А в Білорусії марою називають домовика, якому недогодили господарі, за що він їх мучить ночами.

Отже, трактування походження домовика в науці неоднозначне. Найрозповсюдженіші версії його походження є «бісівська» версія, та та, що пов’язана з культом предків та культом небіжчиків одночасно (див. табл.1.1).

РОЗДІЛ 2

Дата добавления: 2015-11-26