Перехід якості в кількість поза мірою

перехід якості в кількість виглядає наступним чином. Висхідною категорією є чисте буття, тобто таке буття, яке позначається дієсловом є. Воно означає бути, або існувати. Ця категорія стосується усього, наскільки усе існує, або є і водночас категорія буття є чиста тому, що вона беззмістовна. Вона стосується всього, і жодного зокрема. В зв’язку з цим категорія буття є не більше ніж ніщо, небуття. Вона є порожнеча, беззмістовна, а тому і є ніщо. Таким чином у понятті буття шляхом аналізу ми відкриваємо внутрішню діалектику буття, наявність у бутті небуття. Небуття (ніщо) за своїм означенням є відсутність усякого змісту, існування. Але все ж таки, ніщо існує, небуття існує. Ніщо таким чином, оскільки воно існує як відсутність, є не більшим ніж буття.
Діалектика полягає в тім, що ми дістали прямий і зворотній, а небуття стає буттям, тому істиною буття і небуття є становлення (третя категорія), там вони синтезовані і виступають як моменти цілого.
В історичному плані категорія буття як чистого буття уперше була усвідомлена парменідом, який проголосив буття є, воно існує, воно є чисте і безмежне, а небуття неіснує. На противагу цьому в сх с-мах буддизу проголошувалось, що все є порожнеча, все є міраж, ніщо . Геракліт у своїй системі проголосив, що не існує чистого буття, як такого, як і навпаки (чистого ніщо безвідносно до буття). Буття переходить у небуття і навпаки небуття переходить у нове буття. Діалектика така: що було - не стало, не було - стало. І справді, геракліт проголосив: все тече, все змінюється. усе, що існує заслуговує загибелі. все, що існує володіє буттям, але рано чи пізно воно переходить у небуття. Разом з тим, відбувається перехід у ніщо, виникає нове буття’.
Перехід взятий з боку буття є виникнення. небуття переходить у буття. (наявне буття - єдність становлення і чистого буття). Усе, що нас оточує є наявне буття. Отже, визначене буття. визначеність наявного буття озн, що його доля визначена, тобто має місце межа його існування, а межа існування наявного буття означає, що воно володіє самозапереченням . Те, що є внутрішнім в наявному бутті, потенційним переходить у неявне буття. Тобто відбувається процес самозаперечення, це озн, що наявне буття є реальність і заперечення, які виступають у вигляді кінечного - усе є кінечне. Натомість виникає друге кінечне, яке заперечує перше. І так до безконечності ми отримуєм якісну безкоенчність, коли має місце сукупність заперечень одного кінечного попереднього. гегель казав, що така безконечність є погана, бо це тавтологія. нічим не відрізняється зміна одного як на початку процесу так і в середині. якісні зміни відбувається, а межі їм нема. ставиться проблема - як покласти край? для цього існує категорія для себе буття. це озн, що буття для іншого (наступного кінечного зн) відпадає, а існує лише буття для самого себе. Тобто в другому кінечному фактично йде повернення до самого себе.якщо так, то це означає що ми маємо співвідношення із самим собою. Коли якісні зміни завершуються і існує лише одна якість, а в такій якості яка існує для себе зміни вже існують лише всередині неї, не зачіпаючи її (кількісні зміни) така дедукція в результаті якої ми здійснили перехід якості у кількість. для себе буття є поворотний момент, де якість і кількість поєднані. Міра не одержиться, якщо перехід однобічний

Дата добавления: 2015-12-08