Динаміка формування психологічної структури курсантського колективу.

Саморегуляція у діловій, офіційній рольовій структурі колективу, не завжди задовольняє потребу курсантів у прояві своєї індивідуальності. Індивідуальність прагне інших сфер та можливостей. Значну роль у задоволенні потреби у самореалізації відіграє товариське спілкування, ствердження у неофіційній, психологічній рольовій структурі колективу, яка є більш складною, гнучкою, динамічною, багатого плановою порівняно з офіційною, діловою.

Товариське спілкування, через обмін оцінними ставленнями, стосовно соціально-психологічних та соціально-рольових взаємодій, підвищує рівень спроможності особистості до саморегуляції власних дій та вчинків, насамперед, морального спрямування.

Вивчення динаміки формування психологічної структури курсантського колективу показує, що вже до кінця третього місяця спільної життєдіяльності завершується вирізнення найбільш активних та ініціативних суб’єктів, складаються психологічні мікроструктури у колективі. Аналіз характеристик динаміки та розвитку психології стихійно сформованих мікрогруп загальною кількістю - 75, показав, що, у первинному курсантському колективі, більше ніж 60% із них, утворилися до кінця першого курсу навчання, 14% - на другому і 14% на третьому курсах. При цьому, приблизно, 20% таких мікрогруп склалися на першому курсі та протягом часу навчання не змінювали свого складу, більше 65% - частково оновлювались, 10-15% мікрогруп періодично створювались і розпадались.

Процес створення мікрогруп не мав прямолінійного характеру; між окремими курсантами, які претендували на провідну роль у групі, виникали негативні, не бажані для спільної праці явища, зокрема, недоброзичливе ставлення, упередженість, деструктивні конфлікти, які негативно впливали на моральну атмосферу колективу.

Отже, відбувались процеси розшарування курсантського колективу, лідерства, диференціювання спрямованості саморегуляції суб’єктів відповідно до потреб групи. Групи створювались на основі спільних поглядів, інтересів, оцінних критеріїв, позицій курсантів, спільного виконання службових завдань, внаслідок збігу обставин і т.ін.

Особливості механізмів саморегулювання.

Виокремлення груп означає появу нового у механізмах саморегулювання. В оцінні ставлення до інших вноситься інтегрована оцінка мікрогрупи, у процесах саморегулювання “образ-Я” розширюється, додається додатковий чинник, який до утворення групи був “не-Я”.

Разом з тим, в окремих групах, відбувається своєрідна моральна конкуренція, яка слугує соціально-психологічним механізмом спрямування становлення саморегуляції та розвитку курсантів.

Групи курсантського колективу, як правило, мають позитивне спрямування; таких, за результатами нашого дослідження, було більше ніж 80% від загальної кількості. Вони сприяли успішному формуванню і розвитку особистості курсантів, щоправда 10-15% груп ситуативно або тривалий час розхитували, якщо не ламали засади єдності, колективу через діяльність не адекватну його інтересам. У групах, які створилися на позитивних засадах і характеризуються морально-релевантними стосунками курсантів, конкурентність носить аналогічний характер, виявляється допомога іншим, співпраця, розуміння, підтримка, співчуття. Саморегуляція у таких групах стає опорою для подальшого самовизначення особистості у колективі вцілому.

У групах, які складались випадково, з’являлось лідерство - одна з активних форм саморегуляції. За результатами нашого дослідження, спонтанний процес неофіційного вирізнення найбільш активних та ініціативних курсантів, які прагнуть до лідерства в колективі або в його мікроструктурах, завершується вже у перші місяці існування колективу. Частина з таких курсантів за цей час досягає свого прагнення бути лідером. Встановлено, що лідери активно утримують своє положення, і у разі, коли його втрачають, прагнуть поновити або створити нову мікрогрупу.

Характерно, що склад мікрогруп та їх кількість у процесі розвитку колективу та тривалого спілкування, переважно, змінюється, проте, лідерами залишаються, як правило, ті самі курсанти. Багато з них утримують свої позиції протягом всього навчання.

Прийняття суб’єктом ролі у групі передбачає його оптимальне самосуб’єктне регулювання стосовно рольового розподілу, уточнення мети спільної діяльності, її обсягу, тривалості, вимог до кінцевого результату, крім того визначаються організаційні моменти: права, обов’язки, функції.

За такої моделі участі у мікрогрупі прослідковуються індивідуальні відмінності функціонування основних ланок структури саморегуляції: постановки мети, аналізу конкретної ситуації та прогнозу її можливої зміни, пошуку засобів, способів досягнення мети, можливість власного прийняття рішень, його реалізація, оцінка досягнутого та корекція.

Вивчення саморегуляції курсантів показує, що у первинному колективі в умовах навчання має місце різне лідерство, яке, в основному, відповідає типології, прийнятій у роботах[ 278; 360 ]. Так, залежно від цільової спрямованості діяльності лідера у курсантському колективі найбільш помітно вирізняються три види лідерства: ділове, емоційне та змішаний тип.

Дата добавления: 2015-12-08