Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ефективність впровадження систем участі персоналу у прибутках підприємства

Читайте также:
  1. Cредньорічна сума коштів підприємства
  2. I. Осознание потребности в реорганизации системы
  3. I. Система прерываний программ в ПК
  4. II. Определение возможного способа разработки системы.
  5. II. Система зажигания
  6. II. Система ролей.
  7. III. КУЛЬТУРА КАК СИСТЕМА ЦЕННОСТЕЙ

 

Ефективність участі у прибутку полягає в необхідності залучення працівників до управління, процесу прийняття рішень, пошуку і вирішення виробничих проблем, шляхів удосконалення виробництва.

Переваги систем участі працівників у прибутку підприємства:

· зацікавлюють працівника в продуктивній праці та прибутковості підприємства

· підвищення продуктивності праці;

· забезпечення фінансової зацікавленості працівників, пов'язаної із застосуванням пільгового оподаткування;

· долається відчуженість працівників від результатів праці і зміцнюється інтеграція членів фірми;

· підвищується інформованість працівників про діяльність фірми, що сприяє її ефективності та усуненню конфліктних ситуацій;

· створюють довгострокові зобов'язання персоналу націлені на залучення працівників підприємства у власність та управління акціонерною компанією, консолідацію пакета акцій в руках персоналу, зацікавленого в його стійкому поступальному розвитку;

· заохочують ощадливість персоналу;

· сприяють зниженню плинності робочої сили;

· забезпечують можливості найманому працівникові до часу виходу на пенсію накопичити значні кошти;

· сприяють поліпшенню результатів діяльності, спонукаючи працівників виступати проти погано продуманих управлінських рішень;

· проведені дослідження також свідчать, що впровадження систем матеріального стимулювання позитивно відбівається на загально виробничому кліматі: поліпшення взаємовідносін між робітніком и керівніцтвом 80,6%; зниженя мотівів внаслідок незадоволення 47,2%; скорочення витрат робочого часу 36,1%; зниженя плінності кадрів 36,1%; підвіщення почуття колектівізму, гордості за фірму 47% (див. рис. 12) [7].

Рис. 12. Вплив систем участі працівників у прибутках на їх трудову поведінку, %

 

Згідно з даними ряду великих міжнародних досліджень, в компаніях, що мають довгострокові програми винагороди персоналу, відзначається підвищення загальної результативності діяльності. NCEO (Всесвітній дослідний центр з питань довгострокових програм), дослідивши в 1360 компаніях, NW University (великий університет в США), який проводив дослідження серед 382 компаній, і World at Work (Американська асоціація з питань оплати праці), що дослідила 295 компаній, отримали наступні результати:

- в компаніях, що мають довгострокові програми, середня продуктивність праці на 14,8% вище, ніж у компаніях, які не мають таких програм;

- прибутковість активів (ROA) компанії, що реалізує програми довгострокового винагороди, вище на 2,7%;

- прибутковість на капітал (ROE) і загальний дохід акціонерів (TSR) також в середньому вище, ніж у компаніях, які не мають подібних программ [21, с. 18].

Таблиця 3

Частка фірм, які відзначили позитивний вплив програм участі в прибутках
і розподілу доходів (у%)

Сфера впливу Участь у прибутках Розподіл доходів
Продуктивність    
Зниження витрат    
Якість    
Зменшення відходів та браку    
Трудові відносини    
Залучення робітників    
Комунікації    
Оплата    
Приведені данні за 200 фірмами США

Недоліки систем участі працівників у прибутку підприємства:

· труднощі розподілу акцій через відсутність можливості оцінити майбутній внесок працівника (цим самим порушується зв'язок між справами фірми і розміром винагороди);

· працівники схильні до прийняття рішень, в яких менше ризику, а при розподілі доходу орієнтуються на збільшення зарплати, а не на інвестиції;

· працівники уникають прийняття інноваційних рішень;

· працівникам важко пов'язати власні трудові зусилля з результатами діяльності фірми;

· розмір одержуваної компанією прибутку і, отже, величина премій залежать від безлічі зовнішніх факторів, які часто не залежать безпосередньо від працівників компанії;

· не забезпечується тісній зворотній зв'язок між рівнем ефективності і системою управління.

Слід виділити наступні напрямки, які будуть стимулювати участь робітників у капіталі підприємства:

· вдосконалення законодавчої бази, спрямованої на стимулювання діяльності тих підприємств, у капіталі яких беруть участь трудові колективи;

· надання податкових пільг тим акціонерним та орендним підприємствам, власниками яких є трудові колективи цих підприємств;

· розробка комплексу заходів щодо державної підтримки підприємств, власниками яких є трудові колективи цих підприємств;

· встановлення спрощеної процедури реєстрації таких підприємств;

· створення системи пільгового кредитування підприємств, в капіталі яких бере участь трудовий колектив у різних галузях економіки, а особливо - у сфері нових, високих і наукомістких технологій, імпортозамінних виробництв і підприємств, продукція яких постачається переважно на експорт;

· вироблення і здійснення державної програми з проведення акціонування і передачі в оренду ряду підприємств з наданням пільг і віддаючи перевагу трудовим колективам цих підприємств;

· інформаційна підтримка держави, спрямована на підвищення рівня професійної підготовленості управлінського персоналу підприємств в капіталі якого беруть участь його працівники [9, с. 362].

Серед першочергових заходів на рівні окремого підприємства можна запропонувати:

1. Внесення змін та доповнень до статуту підприємства та інші його внутрішні нормативні акти з метою посилення демократичних засад в його побудові;

2. Залучення (у разі необхідності) представницьким органом працівників - як акціонерів, так і неакціонерів, експертів (фахівців) до участі на постійній чи тимчасовій основі у підготовці та прийнятті найважливіших управлінських рішень, а також контролю за їх виконанням з метою протидії можливим зловживанням керівників своїм посадовим становищем;

3. Створення та функціонування постійно діючої системи навчання працівників та їхніх представницьких органів основ економічних знань і навичок участі в управлінні підприємством;

4. Організація спільно з іншими підприємствами і, бажано, за участі і активної підтримки регіональних та місцевих органів влади так званих інкубаторів - некомерційних організацій, які покликані надавати правову, освітню, консультаційну та іншу допомогу підприємствам, які стали чи збираються стати на шлях демократизації господарського влади на виробництві [9, с. 363].

Таким чином, можна сказати, що застосування системи участі працівників у прибутках є ефективною для:

· по-перше, працівника, бо він отримує додатковий дохід до свого бюджету;

· по-друге, для підприємства, тому що працівники безпосередньо зацікавлені у його результативній діяльності;

· по-третє, для економіки в цілому, оскільки функціонування підприємств стає більш ефективним, що позитивно відображається на економічній ситуації в країні.

Тому в Україні необхідно впроваджувати цю систему винагородження. Проте на цьому шляху на даному етапі існує багато перешкод, таких, як недосконалість законодавства у цій сфері, низьке значення профспілок та невідповідність їх кваліфікаційним вимогам. Окрім того, необхідне активне сприяння уряду для того, щоб упровадження даної системи було якомога ширшим, тому масове поширення участі працівників у прибутку на українських підприємствах поки що не спроможне мати місце [23, с. 60].

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, важливу роль у рішенні економічних і соціальних завдань підприємства, його структурних підрозділів відіграє колективна і індивідуальна матеріальна зацікавленість. Зв’язок між задоволенням потреб персоналу і ефективністю (результативністю) діяльності підприємства доцільно здійснювати через розподіл прибутку з урахуванням колективних та індивідуальних результатів роботи.

Участь у прибутках (доходах) або стимулювання персоналу через прибутки полягає в розподіленні певної їхньої частини між працівниками підприємства.

Таке розподілення може бути строковим (наприклад, щомісячні виплати) або відкладеним (на кілька місяців або навіть років), а також може набирати форми грошових виплат або передавання працівникам певної кількості акцій підприємства.

Наявність різних форм участі у прибутках пояснюється тим, що навіть найдосконаліші системи індивідуальної чи колективної оплати праці не завжди здатні породжувати в усіх працівників підприємства справжнє бажання бути співпричетним до стабільно високих загальних результатів діяльності. Справедливий, чіткий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутків між «економічними агентами» — власником, адміністрацією, спеціалістами, робітниками — усе більше стає визначальним не тільки для створення позитивного соціально-психологічного клімату, а й для процвітання будь-якого підприємства (фірми).

Додаткові виплати з прибутків залежать від багатьох обставин, включаючи, зокрема, рівень витрат на виробництво і рівень цін, конкурентні позиції, фінансову ситуацію підприємства тощо, їхні розміри визначаються окремою угодою, що укладається між відповідними сторонами в рамках проведення колективних переговорів на підприємстві.

Системи участі в прибутках використовуються в компаніях вже близько 100 років. Премії, які виплачуються по цим системам, не пов'язані з досягненнями конкретного працівника, а нараховуються на загальні підсумки роботи фірми. Це преміювання надає психологічний вплив на виникнення спільності інтересів між працівниками і підприємцями.

В Україну, яка має значний кадровий і інтелектуальний потенціал, підприємства сьогодні недостатньо використовують інструменти, пов'язані з підвищенням мотивації співробітників, роблячи основний акцент на «маніпулюванні зарплатою»: підвищуючи або знижуючи в залежності від успіхів діяльності на ринку. Виняток становлять тільки великі компанії. Разом з тим, в сучасному менеджменті все більшого значення набувають саме мотиваційні аспекти управління працею, оскільки мотивація безпосередньо впливає на результати роботи. Для мотивації співробітників зарубіжні підприємства використовують як фінансові, так і нефінансові методи винагороди. При цьому помітна роль відводиться способам мотивації, не мають відношення до матеріальних заохочень.

Для українських підприємств є корисним вивчення зарубіжного досвіду трудової мотивації, оскільки з урахуванням існуючої специфіки в економічному розвитку держави, менталітету українського народу, а також внутрішньої і зовнішньої середовища представляється реальним впровадження багатьох елементів систем стимулювання персоналу, що застосовуються за кордоном.

Отже, на сьогоднішньому етапі найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду в сфері розподілу частини чистого прибутку підприємств з метою створення власної національної моделі, в межах якої функціонуватиме система участі працівників у прибутках як форма матеріального стимулювання. Враховуючи світовий досвід та існуючий стан економіки України, головним завданням щодо впровадження систем участі робітників у прибутках є створення умов, за яких керівники будуть зацікавлені у створенні таких систем. Використання такого методу оплати праці дасть змогу значно підвищити мотиваційний елемент для усіх працівників. Преміювання працівників забезпечить підвищення результатів діяльності підприємства, а отже, збільшення прибутку, який, у свою чергу, створює базу економічного розвитку держави в цілому.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бабо А. Прибыль / Серия «Деловая Франция». – М.: Изд. группа «Прогресс», «Универс», 1993. - 358 с.;

2. Базарова Т.Ю., Еремина Б.Л. Управление персоналом: Учебник для аспирантов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 571 с.;

3. Бєтєєва О.Г. Співучасть трудового колективу в участі шляхом куплі акцій// Труды молодых ученных. Владикавказский научный центр РАН и Правительство РСО-А, Северо-Кавказский горно-металлургический институт (государственный технологический университет) Владикавказ, 2007. - №3. - С. 149-154;

4. Васильев О. В. Эволюция форм и теорий участия работников в управлении прибылью корпорации // Вестник Челябинского государственного университета. - 2009. - № 1 (139). - Экономика. Вып. 17. - С. 155–159;

5. Грачев М.В. Суперкадры: Управление персоналом в международной корпорации ЗМ.- М.: Дело Лтд. – 1999. – 254 с.;

6. Гриньова B.M., Шульга Г.Ю. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. — К.: Знання, 2010. — 310 с.;

7. Досвід мотивації праці у розвинутих країнах світу // Режим доступу: http://agroua.net/;

8. Дряхлов Н., Купріянов Е. Системи мотивації персоналу в Західній Європі та США // Режим доступу: http://www.cfin.ru/;

9. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. проф.О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - М.: ИНФРА-М. – 2003. – 458 с.;

10. Єськов О. Л., Дарченко Н. Д. Система мотивації персоналу, орієнтована на цілі та результати його роботи // Вісник Хмельницького національного університету 2010. - №2 T. 1. - С. 194 – 198;

11. Жулина Е. Г. Иванова Н. А. Европейские системы оплаты труда / М.: Интел-Синтез, 2007. - 191 с.;

12. Журавлев П.В., Кулапов М.Н., Сухарев С.А. Мировой опыт в
управлении персоналом. Обзор зарубежных источников/ Монография. М.: Изд-во Рос.
экон. акад., Екатеринбург: Де­ловая книга. - 1998. - 232 с.;

13. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ. - 2001. - 158 с.;

14. Иванова М. М., Исаенко І.І., Колупаева С.Р., Корнеева И.В., Хруцкий В.Е. Как добиться успеха: Практические советы деловым людям / М.: Изд-во Политической литературы. -1991. - 441 с.;

15. Кльоміна Т. Гнучкі системи винагородження персоналу за кордоном // Персонал-Мікс. – 2001. – №1 // Режим доступу: http://www.cfin.ru/;

16. Koзaчeнкo А., проф., д. е. н. Мотивація праці: досвід провідних країн світу // Режим доступу: http://toplutsk.com/;

17. Назарова Г.В. Економічні аспекти стимулювання праці в ринкових умовах // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/;

18. Покропивний С. Ф., д-р екон. наук, проф. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник. — К.: КНЕУ. - 2001. — 457 с.;

19. Радомський С.И., Гончаров Е.В., Кірнос А.И., Кірнос И.А., Задорожній В. П., Долгалева Е.В. Ринкові моделі оплати праці. - Харьків: Основа. - 2000. - 247 с.;

20. Рисін И. Е., Трещевский Ю. И. Економіка участі // Режим доступу: http://russeca.kent.edu/;

21. Савченко А. Участие в собственности и прибылях компании // "Кадровик. Кадровый менеджмент". - 2007. - N 2. - С. 15 – 20;

22. Сойник В. М., Урбан В. В. Система участі працівників у результатах діяльності підприємства як форма мотивації персоналу // Режим доступу: http://www.rusnauka.com/;

23. Стаднік Т. К. Участь працівника у прибутках підприємства як альтернативна форма оплати праці // "Управління розвитком". - №21 (97). - 2010. - С. 58 – 60;

24. www.hr-ru.com – Інформаційний портал «Управління персоналом»;

25. www.secmotiv.ru - Секрети мотивації: «Участь у прибутках», «Бонуси у західних компаніях», «Участь в акціонерному капіталі»;

26. www.учком.рф - «УчКом» - Академія бізнес – практик;

27. www.smolsoc.ru – Соціологія: державне управління «Участие в прибылях как современный метод управления фирмой».


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 395 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)