|
Читайте также: |
ДЕЯТЕЛЬНОСТНИЙ ПІДХІД (у психологі§) - сукупність теоретико-методологічних та конкретно-емпіричних досліджень, в яких психіка та свідомість, §х формування і розвиток вивчаються в різних формах предметно§ діяльності суб'єкта; а у деяких представників Д. п. психіка і свідомість розглядаються як особливі форми ціє§ діяльності, похідні від зовнішньо-практичних §§ форм.
Передумови Д. п. складалися у вітчизняній психологі§ в 1920-ті рр.. Ними стали: 1) необхідність ново§ методологічно§ орієнтаці§, здатно§ вивести психологію з кризи, що почалася в 1910-1920-х рр..; 2) зсув тематики вітчизняно§ психологі§ з лабораторних досліджень абстрактних законів свідомості і поведінки на аналіз різних форм трудово§ діяльності; 3) історично зумовлене звернення психологів до філософі§ марксизму, в якій категорія діяльності - одна з центральних.
У 1930-ті рр.. складаються 2 найбільш проработанных варіанту Д. п.: Рубінштейна та Леонтьєва.
Рубінштейна 1930-х рр.., Де він сформулював основний теоретичний принцип - єдності свідомості та діяльност і.
Леонтьев розробляє проблему спільності будови зовнішньо§ та внутрішньо§ діяльності.
Відмінності:
1. Проблема предмета психологічно§ науки. (Рубінштейна - психологія повинна вивчати психіку через дослідження діяльності. Леонтьєв - діяльність неминуче повинна входити в предмет психологі§, оскільки психіка є формою предметно§ діяльності).
2. Суперечки стосувалися співвідношення власне зовнішньо-практично§ діяльності і свідомості. (Рубінштейн - не можна говорити про формування "внутрішньо§" психічно§ діяльності з "зовнішньо§" практично§ шляхом інтеріорізаціі: до всяко§ інтеріорізаціі внутрішній (психічно§) план вже налічествует. Леонтьєв - внутрішній план свідомості формується як раз в процесі інтеріорізаціі спочатку практичних дій, що зв'язують людини зі світом людських предметів)
Конкретно-емпіричні розробки принципу єдності свідомості та діяльності у Д. п. можна умовно розділити на 6 груп по формам психічного розвитку:
1) у філогенетичних дослідженнях розроблялася проблема виникнення психічного відображення в еволюці§ і виділення стадій психічного розвитку тварин в залежності від §х діяльності (А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, К. Е. Фабрі та ін);
2) в історико-антропологічні дослідження в конкретно-психологічному плані розглядалася проблема виникнення свідомості в процесі трудово§ діяльності людини (Рубинштейн, Леонтьєв), психологічні відмінності між знаряддями праці у людини і допоміжними засобами діяльності у тварин (Гальперин);
3) в соціогенетіческіх дослідженнях розглядаються відмінності відносин діяльності і свідомості в умовах різних історичних епох і різних культур (А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, М. Коул, представники критично§ психологі§ та ін), однак проблеми соціогенеза свідомості ще недостатньо розроблені Д. п.;
4) з найбільш численних онтогенетіческіх досліджень в руслі Д. п. виросли самостійні деятельностно орієнтовані теорі§ (теорія периодизации психічного розвитку в онтогенезі Д. Б. Ельконіна, теорі§ розвивального навчання В. В. Давидова, теорія формування перцептівних дій А. В. Запорожця і тощо);
5) функціонально-генетичні дослідження на основі принципу єдності свідомості та діяльності (розвиток психічних процесів в короткі тимчасові відрізки) представлені роботами не тільки шкіл Леонтьєва і Рубінштейна, але й ін відомих психологів (Б. М. Теплов, Б. Г. Ананьєв, А. А. Смирнов, Н. А. Бернштейн та ін);
6) пато-і нейропсіхологіческіе дослідження розпаду вищих психічних функцій і ролі конкретних форм діяльності у §х відновленні (А. Р. Лурія, Є. Д. Хомская, Л. С. Цвєткова, Б. В. Зейгарнік та ін.)
В рамках перерахованих напрямків досліджень Д. п. був розроблений ряд найважливіших теоретичних проблем психологі§, в т. ч.: проблема макро-і мікроструктури людсько§ діяльності (діяльність - дія - операція - функціональний блок), проблема будови свідомості-образу (чуттєва тканина, значення, особистісний сенс), проблема інтеріорізаціі як найважливішого механізму формування свідомості, проблема периодизации психічного розвитку з використанням розробленого в Д. п. поняття "провідна діяльність" та ін На основі общепсіхологіческіх ідей Д. п. розробляються деятельностно орієнтовані теорі§ в різних галузях психологі§ (соціально§, дитячо§ психологі§, патопсихологі§ та ін). (Е. Е. Соколова.)
N37. Проблема діяльності в системному підході.
Системний підхід - передбачає вивчення психічного явища як своєрідно§ системи, що має специфічні закономірності. Основні положення системного підходу такі:
1) діяльність, поведінка є багаторівневими, поліфункціональними системами;
2) людина як індивід, особистість, індивідуальність - компонент багатьох підсистем суспільства; багатоманітність підсистем і сторін, у які особистість включена, зумовлює і багатоманітність §§ властивостей;
3) психічне виявляється у багатьох зовнішніх і внутрішніх відношеннях, у яких вона існує як цілісна система.
Для розробки сутності системного підходу башато зробив видатний психолог Ломов Б.Ф.
Аналіз літератури з питань системного підходу, вивчення реальних процесів діяльності, поведінки переконує в доцільності §х розгляду як системи (див. рис.1), головними компонентами яко§ є:
-- потребнісно-мотиваційний,
-- операціональний,
-- інформаційний,
-- регулятивний.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав