|
Читайте также: |
• плати за операційну оренду основних засобів (включаючи землю) та інших необоротних активів виробничого, загальновиробничо-го, загальногосподарського призначення та засобів, пов'язаних із збутом продукції, із виділенням окремо витрат на операційну орендну плату вказується операційна орендна плата за землю;
• суми податків, зборів та обов'язкових платежів, крім непрямих податків;
• на оплату послуг (робіт), виконаних сторонніми підприємствами з переробки давальницької сировини.
3. У розділі 4 "Запаси" відображаються витрати щодо формуван
ня запасів, зокрема:
• вартість придбаних сировини, матеріалів, комплектуючих та послуг (включаючи тварин на вирощуванні і відгодівлі), із виділенням окремо витрат на придбання енергії та палива;
• вартість придбаних товарів (послуг).
4. За розділом 6 "Валові інвестиції в основний капітал та у неви-
роблені активи, здійснені у звітному році" наводяться дані про валові
інвестиції в основний капітал та у невироблені активи, здійснені у
звітному році за рахунок усіх джерел фінансування, у фактичних
цінах, включаючи податок на додану вартість.
Валові інвестиції в основний капітат — це сукупність витрат, спрямованих на придбання, створення, відновлення основного капіталу. Основний капітал включає матеріальні та нематеріальні активи.
Валові інвестиції в матеріальні активи визначаються за фактичними витратами на виконання будівельних та монтажних робіт, про-ектно-вишукувальних робіт, на придбання будівель, споруд та незавершених будівництвом об'єктів, на придбання машин та обладнання, що потребує або не потребує монтажу, виробничого інструменту, господарського інвентарю (без малоцінних та швидкозношуваних предметів) та транспортних засобів, на придбання робочого та продуктивного стада худоби, на насадження та вирощування багаторічних плодово-ягідних культур, на створення захисних лісових смуг та інші витрати, що пов'язані із збільшенням вартості основних засобів. Також враховується збільшення первинної вартості основних засобів у розмірі витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинне очікуваних від його використання.
Витрати з поточного обслуговування та ремонту основних фондів не призводять до зміни технічних характеристик, до подовження терміну використання, до підвищення виробничого потенціалу, а лише підтримують основні фонди в робочому стані і тому не включаються до складу валових інвестицій в основні матеріальні активи.
Не включається до валових інвестицій в матеріальні активи також вартість будинків, споруд, обладнання, машин, інструменту, інвентарю та транспортних засобів, що придбані з метою подальшого перепродажу.
У валових інвестиціях на матеріальні активи окремо виділяються витрати на:
• будівництво, що здійснюються як господарським, так і підрядним способом (тобто усі витрати звітного року, пов'язані з проектуванням та будівництвом нових, розширенням та реконструкцією діючих будівель та споруд, витрати на монтаж та вартість придбаних машин, обладнання, інструменту, інвентарю, необхідних для забезпечення технологічного процесу в новозбудованих приміщеннях та на діючих підприємствах, а також витрати на придбання незавершених будівництвом об'єктів після зарахування їх на баланс звітуючою організацією). В цьому рядку також відображається вартість устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва. Капітальні витрати на
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати пІАприємствя
поліпшення земель до складу показника не включаються і наводяться окремо;
• поліпшення земель (освоєння колишнього морського дна за допомогою будівництва дамб, берегових зміцнень і гребель; осушення боліт або іригація пустельних земель за допомогою будівництва дамб, канав або зрошувальних каналів; культур — технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування, що проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення поля від каміння і валунів, зрізання купин (розчищення зарослів, очищення водоймищ тощо); запобігання затоплення або ерозії під впливом морів і річок за допомогою будівництва хвилеломів або протипаводкових бар'єрів та інші витрати);
• придбання раніше існуючих будинків та споруд, машин і обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів, тобто тих, що були придбані (або виготовлені для власного споживання) хоча б одним користувачем і обліковувались на балансі іншого підприємства в попередніх періодах;
• придбання або виготовлення нових основних засобів та об'єктів (крім вартості землі, капітатьних витрат на будівництво та поліпшення земель). Зокрема, окремо вказуються валові інвестиції, спрямовані на придбання нових основних засобів за видами: будівлі і споруди; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; робоча та продуктивна худоба (вартість витрат на придбання за виключенням вибуття та переведення молодняку до основного стада робочої та продуктивної худоби); багаторічні насадження (витрати капітаїьного характеру по закладанню і вирощуванню фруктових садів, виноградників та інших багаторічних плодово-ягідних культур); інші основні засоби.
Окремо із загальної вартості валових інвестицій в основний капітал наводяться витрати в нематеріальні активи і в тому числі за видами на:
• розвідку корисних копалин (відкриття нових родовищ міне
ралів або палива) для їх наступного освоєння протягом декількох
років. Розмір витрат на розвідку нафти, природного газу та інших ро
довищ включає витрати на придбання, оцінку, фактичні спробні бу
рові роботи, а також на аерозйомки та інші вишукування, транс
портні та інші витрати, які забезпечують проведення геологорозвіду
вальних робіт. Не включаються витрати, пов'язані з будівництвом
свердловин для промислової експлуатації;
• створення і придбання програмного забезпечення (комп'ютерні програми, описи програм і допоміжні матеріали для системного і прикладного програмного забезпечення) та баз даних для ЕОМ, які передбачається використовувати більше року;
• придбання оригіналів літературних та художніх творів, радіо — та телевізійних програм, фільмів, записів спортивних подій та ін.;
• інші матеріальні активи.
Довідково із валових інвестицій, спрямованих в матеріальні активи показуються витрати на;
- здійснення усіх видів будівельних і монтажних робіт, пов'язаних із зведенням будівель, споруд та встановленням обладнання (без витрат на закінчений капітальний ремонт);
- закінчений капітальний ремонт основних засобів, тобто удосконалення і поновлення основних фондів, що подовжують термін використання, значно підвищують виробничий потенціал, суттєво покращують технічні характеристики. Такі витрати збільшують первинну вартість основних засобів.
При капітальному ремонті будівель та споруд виконується заміна зношених конструкцій та деталей або заміна їх на більш міцні та економічні, що підвищують експлуатаційні можливості об'єкта, крім повної заміни основних конструкцій (стін, фундаментів, міжповерхових перекриттів та ін.).
Капітальним ремонтом машин, обладнання та транспортних засобів є вид ремонту, під час якого повністю розбирається агрегат, замінюються чи відновлюються всі зношені деталі та вузли, проводиться ремонт базових та інших детатей і вузлів та ін.). збирання та випробування агрегату, а також суттєво розширюється чи поліпшується діюча система програмного забезпечення
Із загатьної вартості валових інвестицій в основний капітал виділяються також витрати, пов'язані з передачею прав власності на існуючий основний капітал, які складаються з таких компонентів: усі фахові збори і комісійні, стягнуті з покупця активів, оплата послуг юристів, архітекторів, геологорозвідувальників, інженерів, оцінювачів та ін., включаючи комісійні, виплачені агентам по нерухомості, аукціоністам і т.п., усі податки, що сплачуються покупцем активів у зв'язку з передачею прав власності на ці активи.
Валові інвестиції в невироблені активи включають активи, що необхідні для виробництва, але самі не є результатом виробництва. Вони підрозділяються на матеріальні і нематеріальні активи.
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати підприємства
До валових інвестицій в невироблені матеріальні активи відносяться земля, надра, некультивовані біологічні ресурси, підземні водні ресурси.
Вшюві інвестиції в невироблені нематеріальні активи формуються із витрат на придбання авторських прав, патентів, ліцензій, торгових знаків, права на оренду або інших переданих контрактів, куплених ділових зв'язків ("гудвілів") та ін.
За даним розділом підприємство також інформує про витрати, пов'язані з передачею права власності на невироблені активи при їх купівлі, вартість об'єктів основного капіталу або основних засобів, які вибули через продаж чи безкоштовну передач}' та вартість неви-роблених активів, які вибули через продаж чи безкоштовну передачу.
5. У розділі 7 "Витрати підприємства на інновації та інформатизацію" підприємства вказують витрати на дослідження та розробки для власного виробництва, що здійснюються за рахунок поточних витрат і валових інвестицій в основний капітал.
Технологічні інновації передбачають проведення комплексу робіт, спрямованих на створення і освоєння нових видів продукції і упровадження прогресивних технологічних процесів, а також значні технологічні зміни продукції та процесів. Не відносяться до технологічних інновацій незначні модифікації естетичного, зовнішнього або технічного характеру продукції (у кольорі, декорі тощо), що не справили значного впливу на характеристики, властивості, собівартість продукції, а також на використання матеріалів та компонентів під час їх виготовлення.
В складі показника враховуються витрати на:
• виконання досліджень і розробок як власними силами підприємств, так і сторонніми організаціями;
• придбання прав на патенти, ліцензії, "ноу-хау", технології тощо;
• на технологічну підготовку виробництва: витрати на засоби технологічного оснащення, які доповнюють технологічне обладнання для виконання певної частини технологічного процесу; пробне виробництво або випробування, необхідні на початковому етапі випуску продукції, а також у випадках, коли це необхідно для виконання подальших етапів розробки та проектування: програмні засади адаптації до технічних вимог нових продуктів та процесів; розвиток та зміни організаційних структур виробництва, процеси контролю якості продукції, методи та стандарти, необхідні для випуску нового виробу чи застосування нового технологічного процесу;
• маркетинг та рекламу — витрати на дослідження ринку (маркетинг) та на рекламу, пробний продаж продукції на рику, за винятком діяльності із створення мережі розподілу продукції з метою удосконалення збуту продукції на ринку;
• придбання машин, обладнання, установок, інших основних фондів, що пов'язані із упровадженням технологічних інновацій;
• інші витрати, пов'язані з упровадженням інновацій: витрати на оплату консультацій запрошених кваліфікованих спеціалістів, оплату робіт, послуг технологічного характеру, навчання, підготовку і перекваліфікацію персоналу тощо.
Окремо вказуються витрати на інформатизацію: програмне забез
печення та обчислювальну техніку, оплату послуг сторонніх
підприємств у сфері інформатизації, витрати на придбання та ство
рення програмного забезпечення; витрати на придбання, створення
та оренду (оперативну та фінансову) обчислювальної техніки, вклю
чаючи Інтернет; оплату послуг сторонніх підприємств у сфері інфор
матизації: консультаційні послуги щодо типу та конфігурації
комп'ютерних технічних засобів, застосування певного програмного*** <
забезпечення, технічне обслуговування обчислювальної техніки. >
6. За додатком 1 "Розшифровка матеріальних витрат та послуг сторонніх організацій" формуються інформаційні ресурси про спожиті продукти та послуги в розрізі КВЕД. Зокрема, розшифровуються матеріальні витрати, як в цілому по підприємству, так по основному виду діяльності на рівні розподілу КВЕД, а також вартість послуг (робіт), виконаних сторонніми підприємствами, відображених за елементами витрат "Інші операційні витрати".
JO.С. Цал-Цалко
Виграти підприємства
Розділ 3. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
ФОРМУВАННЯ І АНАЛІЗУ ВИТРАТ
ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Економічний механізм визначення витрат при використанні виробничих запасів
Виробничі запаси, роботи і послуги при їх використанні повністю споживаються і переносять свою вартість на матеріальні витрати, пов'язані із створенням об'єктів господарської діяльності,
В процесі господарської діяльності виробничі запаси безперервно і послідовно змінюються. Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяльності матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб'єкт господарювання отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат (рис. 3.1.1).
Рис. 3.1.1. Кругообіг виробничих запасів
Сума виручки від реалізації об'єктів господарської діяльності підприємства (готової продукції, робіт, послуг, товарів) свідчить про корисність підприємництва і про розмір відтворення витрачених виробничих запасів та інших ресурсів.
Під витратами виробничих запасів розуміється фактичне їх використання безпосередньо при здійсненні господарської діяльності. Відпуск зазначених цінностей до складів та інших місць зберігання структурних підрозділів, а також при необхідності перетворення їх в товар розглядається не як витрати, а як переміщення виробничих запасів.
Фактичні витрати повинні бути підтверджені спеціальними розрахунками і звітами, в яких ці витрати порівнюються з витратами за нормами і розшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин і винуватців.
Якщо відпуск матеріальних цінностей структурним підрозділам проводиться "під звіт" (без зазначення об'єктів витрат), витратами вважається фактична видача матеріалів у структурному підрозділі за замовленнями на робочі місця та їх фактичне там витрачання (за даними внутрішньої документації щодо витрат або за спеціальним матеріальним звітом).
Найбільш простим для визначення фактичних витрат матерішгів є інвентарний метод. Фактичні витрати матеріалів визначаються на основі їх інвентаризації на початок та кінець калькуляційного періоду і даних надходження матеріалів на виробництво.
Наприклад, фактичне витрачання палива на експлуатацію автомобіля в календарному місяці визначають за розрахунком:
Фв = Зим + Кіі - Зкм,
де Фв - фактичне витрачання палива на експлуатацію автомобіля за календарний місяць; Зпм — залишок палива у підзвіті водія автомобіля на початок катеїздарного місяця; Кп — кількість палива, виданого водію автомобіля підзвіт за календарний місяць; Зкм — залишок палива у підзвіті водія автомобіля на кінець календарного місяця.
Вартість використаних виробничих запасів визначаеіься за формулою:
Ввз = Кв х Оц,
де Ввз -■- вартість використаних виробничих запасів для здійснення господарської діяльності; Кв — кількість використаних виробничих запасів; Оц — облікова ціна виробничих запасів.
При використанні виробничих запасів (в структурних підрозділах, продаж, інше вибуття) оцінка їх здійснюється за одним з таких методів (табл. 3.1.1).
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати підприємства
Таблиця 3.1.1 Характеристика методів оцінки вибуття виробничих запасів
| Методи оцінки вибуття запасів | Суть методу |
| 1 | 2 |
| 1. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів | Його застосовують для оцінки запасів, що відпускаються і послуг, що виконані за спеціальними замовленнями і проектами, а також запасів, що не замінюють одне одного. При цьому ведуть облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів |
| 2. Середньозваженої собівартості | Передбачає розрахунок вартості одиниці запасів виходячи із середніх цін. Оцінку проводять за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця (Впоч) і вартості отриманих у звітному місяці запасів (В™,™) на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця (Кпоч) і отриманих у звітному місяці запасів (Котрнм), тобто (Впоч + В0ТІШМ) / (Кпот + K0TDI1M) |
| 3. Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО - FIFO - "first in. first out" "першим прийшов, першим вибув") | Запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображенні в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж або будь-яке інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів |
| 4. Собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО - UFO - "last in, first out" -останнім прийшов, першим вибув") | Запаси використовуються у послідовності, що є протилежно їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та ін.), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів |
| 5. Нормативних затрат | Полягає у застуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановленні підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Норми затрат і ціни в нормативній базі слід регулярно перевірити і переглядати, щоб максимально наблизити нормативні затрати до фактичних |
| 6. Ціни продажу | Цей метод можуть застосовувати підприємства роздрібної торгівлі (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані), які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів^Среад) визначають як різницю між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів (Впрод) і сумою торговельної націнки за ці товари Суму торговельної націнки на реалізовані товари розраховують як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки одержують поділивши суму залишку торговельних націнок на початок звітного місяця (Нпо,) і торговельних націнок у продажній |
П родовже нн я пюбл. 3.1.1
| 1 | 2 |
| вартості отриманих у звітному місяці товарів (Н,,Г)1В,) на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок зві шого місяця (В „„) і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів (В пр). Наведено все це в одній формулі: С р^В^ - В,^ х (Hn<„, t H^^): (Вп„„ + Віт) |
Кожен із можливих методів оцінки запасів (табл. 3.1.1) має свої переваги та недоліки. Обираючи метод оцінки виробничих запасів слід пам'ятати, що зміна економічної політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати специфіку діяльності підприємства.
На підприємстві для визначення витрат можуть застосовуватись різні методи оцінки виробничих запасів. Нижче буде описано кожен fa можливих методів оцінки запасів, його переваги та недоліки.
Оцінка виробничих запасів та формування витрат за методом ідентифікованої собівартості
Цей метод може застосовуватись у випадку виконання спецза-мовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі виробничих запасів. Він передбачає визначення витрат за кожною конкретною одиницею використаних виробничих запасів. Очевидно, що цей метод зручно застосувати при використанні дорогих виробничих запасів. Також (як необхідна умова) кожна одиниця запасів повинна бути забезпечену ідентифікаційним серійним номером. Головною перевагою методу ідентифікації є те, що вартість використаних (проданих) виробничих запасів та їх залишки визначаються за фактичною вартісно. Але в результаті використання даного методу однакові виробничі запаси мають різну вартість. Це не завжди зручно. В залежності від того, які виробничі запаси використано (продано), може коригуватись прибуток (що є перевагою). Проте, на практиці можливість застосування цього методу обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових виробничих запасів.
Й Приклад. Використання виробничих запасів при виготовленні продукції за спеціальним замовленням характеризується даними, наведеними в табл. З.1.2.
Ю.С. Цал-Цалко
Таблиця 3.1.2 Визначення вартості використаних виробничих запасів на виконання спеціального замовлення методом ідентифікованої собівартості одиниці запасів
| ■і/і, | Показники | Ідентифікований код виробничих запасів | Од. виміру | Кількість | Собівартість одиниці, грн. | Загапьна сума, гри. |
| І | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7=5x6 |
| І | Залишок виробничих запасів на початок звітного міс яця: • дошки • цвяхи Усього залишок на початок звітного місяця | 205001 205010 | м3 кг X | 7,0 150 X | 150,40 2,05 X | 1052.80 307,50 1360.30 |
| Придбано виробничих запасів у звітному місяці: • дошки • цвяхи Усього придбано | 205002 250011 | м3 кг X | 5,3 45 X | 160,95 2,56 X | 853.04 115.20 968J24 | |
| Витрачено виробничих запасів на спеціальне замовлення: • дошки • цвяхи • дошки • цвяхи Усього витрачено | 205001 205010 205002 205011 | м3 кг м3 кг X | 4,0 X | 150,40 2.05 160.95 2,56 X | 601.60 205.00 193.14 38,40 1038,14 | |
| Залишок виробничих запасів на кінець звітного місяця: • дошки • цвяхи • дошки • цвяхи Усього залишок на кінець звітного міс яця | 205002 205011 205001 205010 | м3 кг м3 кг X | 4.1 30 3 50 X | 160,95 2,56 150,40 2,05 X | 659.90 76.80 45 І ДО 102,50 1290,40 |
За даними табл. 3.1.2 вартість використаних виробничих запасів формує витрати підприємства на спеціальне замовлення в сумі 1038,14 грн. (601,60 + 205,00 +193,14+38,40).
Витрати підприємства
Оцінка виробничих запасів та формування витрат за собівартістю перших за часом надходження (ФІФО)
Оцінка виробничих запасів за методом ФІФО (від англ. first - in, first out) означає списання їх у тііі послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Таким чином, при вибутті виробничих запасів будуть спочатку списуватись запаси, що надійшли раніше (за тією вартістю, за якою вони надійшли). Інколи у літературі зустрічається таке визначення методу: "першим прийшов — першим пішов". Інакше кажучи, цей метод передбачає, що виробничі запаси, які надійшли першими, використовуються у першу чергу. Метод ФІФО логічно застосувати до таких виробничих запасів, як фрукти, овочі, інші продукти харчування, коли перші продукти, що надійшли, повинні використовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.
При застосуванні методу ФІФО виробничі запаси, які знаходяться у залишку на кінець звітної о періоду формуються із запасів, що надійшли останніми. Таким чином, оцінка виробничих запасів на кінець звітного періоду буде наближена до їх реальної вартості, що справедливо в умовах інфляції (а в Україні спостерігається постійне зростання вартості придбання сировини, товарів та інших запасів). У свою чергу, менша вартість використаних виробничих запасів буде формувати більший прибуток.
Цей метод досить простий та запобігає можливості маніпулювання прибутком, а також забезпечує відображення у залишку суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Проте недоліком методу є відображення нереальних (занижених) витрат, що призводять до невиправданого завищення прибутку. У зв'язку з цим застосування методу ФІФО в умовах зростання цін буде сприяти збільшенню прибутку (це не вигідно для підприємства при визначенні дивідендів та податку на прибуток, але при цьому сам прибуток, а також запаси, відображені у залишку, будуть вищими, що є позитивним моментом при необхідності залучення інвестора, при намірах отримати кредит або інших ситуаціях, коли необхідно завищити показники результату діяльності).
Отже, оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що виробничі запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто виробничі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому
SS
Ю.С. Цал-Цалко
Витрати підприємства
варіість залишку запасів па кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
<j Приклад. Використання виробничих запасів при виготовленні продукції характеризується даними, наведеними в табл. 3.1.3.
Таблиця 3.1.3 Визначення вартості використаних виробничих запасів за методом ФІФО
| '№ з/п | Показники | Од виміру | Кількість | Собівартість одиниці, гри. | Загальна сума, грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6-4x5 |
| Залишок виробничих запасів на початок звітного місяця (квітень): • дошки - (17.03) • цвяхи - (26.03) Усього залишок на початок звітного місяця | м3 кг X | 7.0 150 X | 150,40 2,05 X | 1052.80 307,50 1360,30 | |
| Придбано виробничих запасів у звітному місяці (квітень): • дошки-7.04. «дошки-21.04. • цвяхи - 4.04. • цвяхи - 26.04. Усього придбано | м3 м3 кг кг X | 5.3 4,7 45 50 X | 160,95 181,96 2.56 2,97 X | 853.04 855.21 115.20 148.50 1971.95 | |
| Витрачено виробничих запасів у звітному місяці: • дошки-17.03. • цвяхи -26.03. • дошки - 7.04. • цвяхи-4.04. • цвяхи - 26.04 Усього витрачено | м3 кг м3 кг кг X | 7.0 150 4.0 45 20 X | 150.40 2,05 160,95 2.56 2.97 X | 1052.80 307.50 643.80 115.20 59.40 2178,70 | |
| Залишок виробничих запасів на кінець звітного місяця(квітень): • дошки-7.04 • дошки - 21.04 • цвяхи-26.04 Усього залишок на кінецьзвітного місяця | м3 м3 кг X | 1.3 4,7 ЗО X | 160,95 181,96 2,97 | 209.24 855.21 89,10 1153,55 |
Оцінка виробничих запасів та формування витрат за собівартістю останніх за часом надходження (ЛІФО)
Оцінка виробничих запасів за методом ЛІФО (від англ. last - — in, first - out) передбачає, що запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів, тобто проводиться списання запасів у послідовності, зворотній їх надходженню. Цей метод передбачає, що у першу чергу відпускаються у виробництво виробничі запаси, які надійшли останніми (тому його іноді називають "метод складу" — запаси, які надійшли пізніше складуються ближче до виходу, тому їх першими використовують, оскільки до них легше дістатися).
Прн цьому залишок виробничих запасів, відображений у залиш
ку, буде за вартістю запасів, що надійшли раніше (а ця вартість
відрізняється від реальної). Але прибуток буде визначено найбільш
достовірно.!
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 302 | Нарушение авторских прав