Групування витрат за економічними елементами 4 страница

• витрати на оплату праці робітників, пов'язаних із перевіркою якості виробів деталей та вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов проведення епізодичних та періодичним випробувань (коротких контрольних)

• відрахування на соціаіьні заходи амортизаційні відрахування

• вартість тимчасових дослідних стендів або утримання постійшгх стендів, станцій та інших дослідних споруд

• послуги інших цехів

• оплата за проведення (або участь у випробуваннях стороннім спеціалізованим організаціям, послуг спеціального характеру, наданих за договірними цінами або спеціальними угодами)

3. Витрати, пов'язані з монтажем або демонтажем виробу, що випробовується

4. Витрати на відновлення або приведення виробу у товарний вигляд або вартість, зменшена на суму вартості ліквідних матеріалів і відходів, якщо в процесі випробування виріб буде приведено до повної або часткової непридатності.

Склад витрат за статтями калькуляції щодо окремих видів економічної діяльності наведено в додатках.

ЮС. Цал-Цалко

Витрати підприємства

1.5. Загальновиробничі витрати підприємства

Загальновиробничі витрати як складова частина виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не мають безпосереднього зв'язку з технологічним процесом основних і допоміжних структурних підрозділів підприємства, а пов'язані лише з його організацією й обслуговуванням і створенням для підрозділів необхідних умов виробництва та здійсненням управління.

Визначені підприємством загальновиробничі витрати за переліком і складом поділяються на постійні та змінні. До змінних за-гальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Змінні загальновиробничі витрати прямо і повністю відносяться на виробничу собівартість виробленої продукції (на рахунок виробництва).

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення, тобто ця частина витрат зразу списується на рахунок собівартості реалізації. Розподілена частина постійних загальновиробничих витрат відноситься на виробничу собівартість продукції.

Слід зазначити, що абсолютно точного розподілу витрат на постійні і змінні не може бути, так як існують витрати, що містять в собі постійну і змінну частини. Так, оплата праці апарат}' управління виробництвом може включати в себе пості йну частину* — оклад і змінну частин}' — винагороди (премії) за збільшення обсягів виробництва, за високі досягнення у праці тощо. Крім того, затрати, які для одного підприємства є постійними, для іншого можуть бути змінними.

Якщо випуск продукції за звітний період нижчий нормальної потужності підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляють-62

ся відповідно до нормальної потужності (витрати у межах нормальної потужності списуються на виробничу собівартість продукції, а понаднормальні витрати — на собівартість реалізованої продукції).

Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий від нормальної потужності підприємства, то вся сума постійних витрат розподіляється і всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість.

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в такому порядку:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або
декілька років визначається нормальний та фактичний рівень вироб
ничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробничих
витрат. При цьому треба враховувати технічні характеристики,
змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виробництва та
інші умови в залежності від особливостей вибраної бази розподілу.
При цьому змінні та постійні загальновиробничі витрати визнача
ються за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо
підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат,
або за обліковими даними неможливо визначити фактичну суму та
ких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена
питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, витрати
на електроенергію при незмінних тарифах будуть рости прямо про
порційно до рост}- обсягу виробництва. В зв'язку з цим суми змінних
витрат можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на су
му змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції;

б) розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних
та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу
(на І машино-годину, І виріб тощо) шляхом ділення суми постійних
та змінних загальновиробничих витрат при нормальному рівні потуж
ності на кількість відпрацьованих машино-годин, кількість одиниць
продукції чи інших величин в залежності від вибраної бази розподілу;

в) розрахований коефіцієнт (норматив) на постійні загальнови
робничі витрати помножуєгься на фактичну величин}' вибраної бази
розподілу за звітний період, одержана сума вважається розрахованою
нормою постійних фактичних витрат звітного період}':

г) розрахована норма постійних фактичних витрат звітного
періоду порівнюється з сумою постійних фактичних витрат звітного
періоду (яка в свою чергу визначається як різниця між загальною су
мою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період та су-

Ю.С. Цал-Цалко

мою змінних фактичних витрат цього ж періоду, обчисленою прямим шляхом на підставі первинних документів).

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої норми, вважаються розподіленими витратами і включаються до виробничої собівартості, а надлишок — нерозподіленими постійними витратами.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загаль-новиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Приклад розрахунку розподілу загальновиробничих витрат за додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" наведемо в таблиці 1.5.1.

Суми змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

У хімічній промисловості, за винятком добувних виробництв, загально-виробничі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до суми основних витрат на переробку, включаючи матеріальні витрати на технологічні цілі, витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальні заходи та витрати на утримання й експлуатацію устаткування.

У добувних виробництвах загальновиробничі витрати розподіляються таким чином: одним способом добування хімічних руд — пропорційно до видобутку кожним кар'єром або шахтою; різними способами (відкритим і закритим) — пропорційно до основних витрат, до яких включаються матеріальні витрати (паливо та енергія для технологічних цілей), витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальні заходи, витрати на утримання й експлуатацію устаткування.

Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на. утримання та експлуатацію устаткування підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва,

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, які неможливо розподілити між окремими видами продукції за прямою озна-

Витрати підприємства

кою або якщо вони не виділяються в окрему статтю калькуляції, включаються до загальновиробничих витрат і підлягають розподілу на постійні та змінні витрати у загальному порядку з подальшим їх розподіленням між окремими видами продукції

До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі включаються:

• повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих товарів;

• частково — коли ці товари виготовляються поряд з основною продукцією у цехах, які не спеціалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частка загальновиробничих витрат, пов'язаних з вироб-

Таблиця 1.5.1 Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат

з/п	Показники		На одини-	Включення загальновиробничих витрат до
Усього	розіюділу (1 машино-година)	витрат на виробництво продукції, грн.	собівартості реапізованої продукції, грн.
1	2	3	4	5	6
І	База розподілу за нормал ь-ною потужністю, м ашино-години		X	X	X
2 3 4 5	Загальновиробничі витрати за нормальною потужні с- тю, грн. Зних: змінні (ряд.З гр.4 = ряд.2 гр.З: рад.1 гр.З) постійні (ряд.5 гр.4 = рад.4 гр.З: рад.1 гр.З)	70000 50000		X X	X X
	База розподілу за факти ч- ною потужністю маш ино- години 1-й звітний період 2-й звітний період	8000 10500	X X	X X	X X
	Фактичні загальновиробничі витрати, грн.:

Ю.С, Цал-Цалко

Витрати підприємства

			Продовження	таблиці 1.5.1
1	2	3	4		6
	1-й звітний період
	з них:
	змінні		X		X
	постійні - усього
	(ряд.8гр.З- ряд.9гр.З)		X	X	X
	у тому числі:
10.1	постійні розподілені
	(ряд.б гр.З х ряд.5 гр. 4)		X		X
10.2	постійні нерозпод ілені
	(ряд. 10 гр.З - ряд. 10.1 гр.З)		X	X
	2-й звітний період
	з них:
	змінні		X		X
	постійні - усього (ряд. 11 гр.З - ряд.12 гр.З) у тому числі:		X	х	X
13.1	постійні розпод ілені (ряд. 7 гр.З х ряд.5 гр.4), але не більше суми факт и-чних постійних загально-виробничих витрат		X		X
13.2	постійні нерозпод ілені (ряд. 13 гр.З-ряд. 13.1 гр.З)		X	X

ництвом цих товарів. Для цього складається спеціальний розрахунок загально-виробничих витрат неспеціалізованих цехів.,.

У сезонних виробництвах для визначення планової, фактичної собівартості продукції витрати на обслуговування виробництва обчислюються виходячи із затвердженого річного кошторису цих витрат, обсягів продукції і норм витрат на одиницю продукції.

У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи, з тим щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення.

На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва відносяться до витрат майбутніх періодів.

Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати.

1.6. Калькулювання виробничої собівартості •, виготовленої та визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг)

Методику формування витрат для калькулювання собівартості виготовленої продукції наведено на рис. 1.6.1-1.6.2.

Для визначення (калькуляції) собівартості продукції здійснюють наступні розрахунки:

1. Визначають виробничі витрати звітного місяця, які формують ви
робничу собівартість за центрами калькуляції продукції (робіт, послуг)

ВВс = НВпзм + ВВзм - НВкзм; ВВзм = ПВВ + ЗЗв + РЗПв - ВПп; де ВВс — виробничі витрати звітного місяця, які формують виробничу собівартість; НВпзм — вартість незавершеного виробництва на початок звітного місяця; НВкзм — вартість незавершеного виробництва на кінець звітного місяця; ВВзм — виробничі витрати звітного місяця; ВПп — вартість попутної продукції; ПВВ — прямі виробничі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг); ЗЗв — загальновиробничі змінні витрати; РЗПв — розподілені загальновиробничі постійні витрати.

2. Обчислюють (калькулюють) собівартість калькуляційної оди
ниці продукції (робіт, послуг)

ВСп'=ВВс:КПр(Р,П), де ВСп — виробнича собівартість калькуляційної одиниці виготовленої продукції (робіт, послуг); КПр (Р, П) — кількість калькуляційних одиниць виготовленої продукції (робіт, послуг).

Попутна продукція — це продукція, що одержана одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Перелік попутної продукції в окремих галузях промисловості наведено в таблиці 1.6.1.

Попутна продукція самостійно не калькулюється. її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.

Під час калькулювання продукції, одержаної у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається з підсумкової собівартості виробництва усього комплексу продуктів, а величина витрат, що залишається після цього, вважається витратами на основ-

Ю.С. Цал-Цалко

ний (цільовий) продукт.

Попутна продукція оцінюється: _?

• за відпускними цінами;

• за плановою собівартістю аналогічного продукту;

• за ціною можливого використання — тільки для внутрішнього використання.

Рис. 1.6.1. Загальна схема формування виробничих витрат підрозділів підприємства та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

Рис.1.6.2. Формування витрат виробництва

Ю.С. Цал-Цалко

Витрати підприємства

Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріал}', що замінюється попутною продукцією (напівфабрикатом). і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою її до використання.

Підприємство своїм розпорядчим документом визначає, який варіант оцінки воно застосовуватиме.

До незавершеного виробництва належить продукція (вироби, заготовки, деталі), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплек-товані, що не пройшли випробувань і технічного приймання.

У хімічній промисловості до складу незавершеного виробництва належать залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що знаходяться в апаратах у процесі переробки; залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки; продукція, обробка якої закінчена, але яка не пройшла випробування і не прийнята відділом технічного контролю, неукомплектована, неупако-вана і незакоркована продукція, якщо вона відповідно до технічних умов вважається готовою і підлягає передаванню на склад в укомплектованому, упакованому й закоркованому вигляді; продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не передана на склад або замовнику до 24-і години останнього дня звітного місяця; у виробництвах, де працюють у три зміни, — продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не здана на склад до 8-ї години першого числа наступного за звітним місяця

Незавершеним виробництвом в умовах гірничо-хімічної промисловості є відбита руда, яка знаходиться в гірничих виробках і не піднята на поверхню.

У столярно-механічних цехах підприємств деревообробної промисловості під незавершеним виробництвом розуміють цикловий заділ складальних одиниць — детатей, вузлів (простих та складних) та виробів у складанні. При цьому до складу циклового заділу належать складальні одиниці, безпосередньо залучені у виробничий процес, тобто які перебувають на різних стадіях розкроювання, механічної обробки, склеювання, фанерування, збирання, оздоблення.

Не натежать до незавершеного виробництва забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, що не піддавалися процесу обробки.

Таблиця 1.6.1 Перелік супутньої продукції в окремих галузях промисловості

Виробництво	Наішенування супутньої пробу кції
1	2
Хлорна промисловість
1. Виробництво їдкого натру електролітичного (каустична сода)	• viop-газ • водень
2. Виробництво хлорметанів Азотна промисловість	• чотирихлористий вуглець
1. Виробництво аміаку (з природного газу)	• етиленова • багатий газ фракція
2. Виробництво аміаку з природного газу й твердого палива	• вуглекислий газ • сірка • паливний газ • фотогіпосул ьфіт
3. Виробництво карбаміду	• аміак або аміачна вода
4. Виробництво капролактату	• сульфат амонію
5. Виробництво метанолу	• продувний газ • вуглекислий газ • метанольна вода • димети повий ефір та фракції вищих і вищі спирти спиртів
Основна хімічна промисловість
1. Виробництво сірчаної кислоти технічної	• селенистий шлам
2. Виробництво кремнефтористого натрію	• кремнефтористоводнева кислота
Чорна металургія
1. Доменне виробництво	• шлак рідкий • шлак гранульований • шлак, що не використовується
2. Виробництво феросплаву	• очищений пічний газ
3. Коксохімічне виробництво	• смола в газі • бензол у газі
• неочищений коксовий газ
4. Виробництво магнезитових пороши	каустичний магнетизм
М'ясна промисловість
1. М'ясожирове виробництво	• оброблені • сира цівка субпродукти • роги сирі із • вирізка стержнем • жири • щетина-шпарка • ендокрини • вушний волос • шкури умовно придатне • кров харчова м'ясо сира • кишкові фабрикати • кров технічна

Ю.С. Цал-Цалко

Витрати підприємства

Продовження таблиці 1.6 1.

2. Переробка птиці і кролів	• жир • шиї і потр ухи • крильця • лапки • пух • шкурки кролів та лівер	• підкрилки • голівки • печінки • серця • шлунки • пір'я
3. Виробництво клею кісткового	• жир технічний
Харчова промисловість
	• бавовняне насіння • макуха • барда • жом	• висівки » сколотини • сироватка • меляса

Порядок визначення залишків незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва. Найточнішим є визначення залишків незавершеного виробництва шляхом його інвентаризації.

Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться з метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції, а з деяких їх видів— також і кількості корисної речовини (провідного елемента), з якої вони складаються; визначення фактичної комплектності незавершеного виробництва і виявлення неврахованого браку; перевірки даних обліку руху напівфабрикатів і деталей.

Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться шляхом фактичного заміру, зважування і підрахунку цінностей. Незавершене виробництво в закритій апаратурі внаслідок безперервності виробничих процесів визначається за технічними нормами і вважається постійним. Інвентаризація в цих виробництвах проводиться в період зупинки устаткування на ремонт.

Незавершене виробництво, а також напівфабрикати власного виробництва, що знаходяться в цехах і підлягають подальшій переробці, інвентаризуються за станом на перше число кожного місяця.

Після визначення кількості провадиться оцінка незавершеного виробництва,

Оцінка незавершеного виробництва під час інвентаризації залежить від прийнятого варіанта зведеного обліку витрат на виробництво:

• на підприємствах, що обчислюють витрати на виробництво в цілому по підприємству (підприємства з безцеховою структурою уп-

равління), фактична наявність деталей, вузлів, а також нестачі і надлишки незавершеного виробництва оцінюються на основі нормативних калькуляцій або технологічних карт за встановленими статтями витрат у відомостях, що складаються в цілому для підприємства;

• на підприємствах, що обчислюють власні витрати за цехами —
на основі нормативних (планових) калькуляцій або технологічних
карт, при цьому враховується частка витрат кожного цеху у загальних
витратах на виготовлення цих виробів (деталей, вузлів) за встановле
ними статтями витрат.

Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається згідно з порядком, встановленим у відповідній галузі промисловості. Затишки незавершеного виробництва оцінюються:

• за плановою (нормативною) виробничою собівартістю:

• за плановими прямими витратами;

• за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безперервним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати. Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.

У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначаються виходячи з кількості апаратів, які були завантаженими на кінець звітного періоду, та ваги сировини і матеріалів, які знаходились у кожному з них. При цьому за фактичні можуть бути прийняті і теоретичні залишки, розраховані на основі техніко-економічних характеристик.

Гірничодобувні цехи мають постійне незавершене виробництво. Тому під час визначення собівартості руди їх незавершене виробництво не підлягає оцінці і вартісному обліку, крім технічного і маркшейдерського відділів, де воно підлягає обліку у натурі.

У цехах з багатосерійним і масовим характером виробництва оцінка деталей і напівфабрикатів проводиться за нормативною собівартістю.

У цехах виробництв з коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва проводиться тільки за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що перебувають в переробці.

При індивідуальному і дрібносерійному характері виробництва вартість незавершеного виробництва визначають за вартістю витрат на незакінчені замовлення.

Ю-С. Цал-Цалко

Витрати підприємства

У цехах багатосерійного та масового виробництва важливе значення мае організація оперативного обліку руху деталей і напівфабрикатів у виробництві. З цією метою складається баланс руху деталей і напівфабрикатів по кожному цеху за місяць, де зазначається по кожному об'єкту обліку залишок на початок місяця, надходження і видатки за місяць, залишок на кінець місяця. У кінці місяця фактичний залишок порівнюється з даними інвентаризації.

Дані про собівартість залишків незавершеного виробництва по цехах узагальнюються по підприємству в цілому з виділенням витрат кожного цеху.

Групування даних незавершеного виробництва здійснюється в такому самому порядку, в якому ведеться зведений облік витрат на виробництво, тобто за калькуляційними об'єктами.

Катькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.

Перелік калькуляційних одиниць основних виробничих структурних підрозділів підприємств наведено в табл. 1.6.2

Якщо за одиницю вимірювання обсягу виробництва використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, мінеральні добрива в умовних одиницях, виходячи із складу корисної речовини. — у хімічній промисловості, умовний ящик скла — у скловиробництві), то ці ж показники є калькуляційними одиницями.

Продукція допоміжних виробництв калькулюється, як і продукція основного виробництва, за винятком тих випадків, коли вона виробляється в невеликих кількостях і повністю споживається на самому підприємстві.

Перелік калькуляційних одиниць продукції і послуг допоміжних виробництв установлюється з урахуванням прийнятих одиниць вимірювання у відповідних спеціалізованих підприємствах.

Дата добавления: 2015-12-08