Механізми запобігання концентрації ЗМІ в країнах Європи

Протягом тривалого часу в більшості країн Європи концентрація ЗМІ обмежувалась лише загальними положеннями антимонопольного законодавства, яке або встановлювало певні бар’єри концентрації (35-40% на ринку), або ж забороняло концентрацію ЗМІ у тих випадках, коли укладання відповідних угод про злиття/поглинання могло становити загрозу плюралізму ЗМІ. Практика показала, що відповідні обмеження на практиці не дотримувались, що зумовлювалось трьома основними чинниками – загальним розвитком технологій, лібералізацією світової економіки та природним прагненням національних урядів країн-членів підтримувати найбільш потужних власників ЗМІ, які мали достатній конкурентний потенціал на світовому ринку, і за рахунок подальшої транснаціональної концентрації могли забезпечити зростання національної економіки та зайнятість населення. Тому не викликає особливого подиву той факт, що у більшості країн ЄС ринки телебачення, радіомовлення і друкованих ЗМІ поділені між декількома компаніями, частка кожної з яких на ринку перевищує встановлену законодавством межу. У тих випадках, коли концентрація не загрожує плюралізму ЗМІ, уряди країн-членів просто дивляться „крізь пальці” на порушення встановлених антимонопольним законодавством обмежень часток на ринку.

Проте, поряд із загальним ліберальним підходом до регулювання концентрації на кожному окремо взятому „галузевому” ринку, в більшості країн ЄС на законодавчому рівні обмежується перехресна концентрація ЗМІ – власникам загальнодержавних телекомпаній (або радіокомпаній) прямо або опосередковано заборонено бути власниками (співвласниками) регіональних та місцевих ЗМІ. І навпаки: власникам місцевих або регіональних ЗМІ заборонено прямо або опосередковано бути власниками (співвласниками) загальнонаціональних компаній мовлення. Більше того, у зв’язку з бурхливою концентрацією медіа-власності в країнах Східної Європи, яка спостерігалась протягом 1990-х рр., в багатьох країнах цієї частини Європи на законодавчому рівні обмежено також вертикальну та горизонтальну інтеграцію в медійній сфері. У тих нових членах Євросоюзу, в яких на законодавчому рівні відповідних обмежень встановлено не було (приміром, Польща), питання їх запровадження є лише питанням часу.

Обидва з двох описаних підходів до регулювання концентрації ЗМІ (1) регулювання в межах антимонопольного законодавства; 2) встановлення обмежень (бар’єрів) горизонтальної, вертикальної та перехресної концентрації безпосередньо в законах про телебачення і радіомовлення) в загальних рисах описано в Таблиці 2 та конкретизовано в Таблиці 3.

Таблиця 2. Загальні підходи до обмеження концентрації ЗМІ в окремих країнах ЄС

Країна	Преса	Телебачення	Радіо	Перехресна концентрація
Великобританія	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри
Естонія	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри
Італія	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Латвія	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри	Бар’єри	Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Мальта	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри
Нідерланди	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Німеччина	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Польща	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Угорщина	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри	Бар’єри	Бар’єри
Франція	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Чехія	Загальні обмеження антимонопольного законодавства	Бар’єри	Бар’єри	Загальні обмеження антимонопольного законодавства
Джерело: D. Ward. Media Concentration and Pluralism: Regulation, Realities and the Council of Europe’s Standards in The Television Sector. Report. – http://www.venice.coe.int/docs/2005/CDL-UDT(2005)004-e.pdf

Регулювання концентрації на ринках ЗМІ в Україні сьогодні регламентується виключно Законом „Про захист економічної конкуренції”, який не дає чітких відповідей на низку питань, зокрема – про те, як (на основі чого) слід вимірювати обсяг ринку (аудиторія/наклад, доходи від реклами, загальні доходи), чи варто медійний ринок розглядати як єдиний ринок, чи як окремі субринки, які виділяються на основі регіональних, галузевих тощо критеріїв. Крім того, самі поняття вертикальної, горизонтальної та перехресної концентрації в українському Законі „Про захист економічної конкуренції” (на відміну від багатьох інших європейських країн) відсутнє як таке. З урахуванням очікуваного роздержавлення ЗМІ і можливої приватизації державних видавництв, відсутність відповідей на ці питання може створити для України ті ж самі проблеми, з якими в середині 1990-х років стикнулась більшість країн Східної Європи.

Саме тому до Закону України „Про захист економічної конкуренції” варто внести зміни які визначатимуть: 1) типи медійних ринків (субринків), критерії їх виокремлення; 2) критерії визначення часток суб’єктів господарювання на таких ринках; 3) поняття горизонтальної, вертикальної та перехресної концентрації. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” слід доповнити положеннями, які обмежуватимуть перехресну концентрацію власності на ЗМІ.

В контексті запровадження обмежень концентрації власності на ЗМІ в Україні досить плідним може бути використання відповідного досвіду країн Європи, який відображено у нижченаведеній таблиці.

Таблиця 3. Загальні підходи до обмеження концентрації ЗМІ в окремих країнах ЄС

Країна	Механізми деконцентрації і забезпечення прозорості власності
Австрія	· Частка іноземної власності в організації мовлення не може перевищувати 49% (за винятком держав-членів ЄС, до яких застосовується національний режим) · Організація мовлення зобов’язана погоджувати заплановані зміни у її структурі власності у випадку, якщо в результаті таких змін відбувається перерозподіл 25% капіталу; у разі, якщо перерозподіляється більше 50% капіталу відповідного ЗМІ, видана йому ліцензія анулюється. · Мовник може мати декілька ліцензій на право мовлення лише за умови, що мовлення не здійснюється на одну і ту ж саму територію · Організація втрачає право на здійснення загальнонаціонального мовлення у випадку, якщо вона контролює 30% ринку радіопрограм, 30% ринку щоденних друкованих ЗМІ, 30% щотижневих друкованих ЗМІ, 30% національних кабельник мереж. · Співвласники медіа групи не повинні покривати мовленням одну і ту ж саму територію, вони разом можуть отримати лише 1 ліцензію на радіомовлення, 1 ліцензію на аналогове мовлення (на всіх учасників) та 2 – на цифрове (на кожного учасника).
Албанія	· Одна телерадіоорганізація не може мати більше, ніж одну місцеву ліцензію на право теле- або радіомовлення (тобто не більше 2 ліцензій – одну на радіомовлення, одну – на телебачення), крім випадків, коли покриттям охоплено різні адміністративні одиниці. · Фізична особа не може бути співвласником теле- або радіомовника, який охоплює покриттям 200 000 осіб, а також власником загальнодержавної організації мовлення · Жоден суб’єкт не може бути власником більше 40% капіталу загальнодержавного теле- або радіомовника. Для місцевих ЗМІ обмежень немає. · Співвласник одного загальнодержавного теле- радіомовника не може бути співвласником іншого загальнодержавного теле- або радіомовника. · Один мовник не може одночасно мати загальнодержавну і місцеву ліцензію на право мовлення · Обмежень щодо власності на друковані ЗМІ немає.
Бельгія	· Фландрія: один мовник може мати лише одну ліцензію – оператора кабельного телебачення, загальнодержавну на право мовлення, регіональну або місцеву ліцензію. · Валлонія: суб’єкт вважається таким, що посідає домінуюче становище на ринку у разі, якщо він прямо або опосередковано володіє більш ніж 24% капіталу двох різних мовників (радіо- або теле-), або якщо мовники (мовник) охоплюють покриттям більше 20% аудиторії франкомовного регіону; у разі якщо суб’єкт посідає домінуюче становище на ринку, Вища рада з питань телебачення і радіомовлення проводить розслідування щодо дотримання підконтрольними суб’єкту ЗМІ права на свободу слова та забезпечення рівномірного висвітлення різних позицій, і у разі виявлення ознак зловживання монопольним становищем на ринку пропонує суб’єкту вжити заходи, спрямовані на усунення порушень. Якщо протягом 6 місяців відповідних заходів вжито не було, Вища рада застосовує до суб’єкта адміністративні санкції – від зупинення дії ліцензії до її анулювання ліцензії (залежно від тяжкості порушень)
Болгарія	· Один мовник не може одночасно мати загальнодержавну і місцеву ліцензію на право мовлення.
Боснія і Герцеговина	· Одна телерадіоорганізація не може мати одночасно більше, ніж одну місцеву ліцензію на право теле- або радіомовлення (тобто не більше 2 ліцензій – одну на радіомовлення, одну – на телебачення), крім випадків, коли покриттям охоплено різні адміністративні одиниці. · Власник мовника може мати у власності не більше одного періодичного (щоденного або щотижневого) ЗМІ. Щотижневий або щоденний ЗМІ може бути власником не більше однієї теле- радіокомпанії.
Естонія	· Міністерство культури може відмовити у видачі ліцензії на право мовлення у випадку, якщо після отримання ліцензії суб’єкт здобуде домінуюче становище на недійному ринку. · Теле- або радіомовник не може одночасно бути власником щоденного або щотижневого друкованого ЗМІ, що видається і розповсюджується в межах території, на яку поширюється сигнал мовлення. І навпаки: власник друкованого ЗМІ не має права на отримання ліцензії на право мовлення, якщо мовник здійснюватиме мовлення в тій самій адміністративній одиниці, де видається і розповсюджується друкований ЗМІ. Обмеження не поширюється на мовників, які є власниками видань, призначених для анонсів власних програм (телепрограми).
Ісландія	· Законодавство Ісландії, як і законодавство більшості скандинавських країн, не передбачає будь-яких механізмів запобігання концентрації ЗМІ. Відповідно до статті 19 Закону „Про телебачення і радіомовлення” мовник зобов’язаний поважати свободу слова і забезпечити висвітлення різних думок стосовно питань, які викликають неоднозначне ставлення.
Італія	· Телерадіомовникам заборонено бути співвласниками друкованих ЗМІ (щоденних) та бути засновниками або співвласниками видавництв (це обмеження діє до 2010 року). · Частка телерадіомовника на ринку не може перевищувати 20% Поняттям „ринок” охоплюється вся інтегрована телекомунікаційна система Італії з щорічним оборотом 26 млрд. євро (в ЄС це 18 окремих ринків); в результаті з-під її обмеження де-факто вилучено Mediaset С.Берлусконі · Більшість інших обмежень скасовано у 2003 році „Законом Гаспаррі”.
Латвія	· Одна телерадіокомпанія може здійснювати мовлення не більше, ніж на 3 каналах · Політичні партії і засновані ними підприємства не можуть виступати засновниками організацій мовлення, особи, які посідають посади в керівних органах партій, і є співвласниками організації мовлення, не мають права голосу під час розгляду питань, пов’язаних з діяльністю такої організації · Фізична особа – власник контрольного пакету акцій телерадіокомпанії, а так само члени його сім’ї (дружина, батьки, діти) не може володіти більше, ніж 25% акцій іншої телерадіокомпанії
Литва	· Концентрація ЗМІ обмежується виключно положеннями антимонопольного законодавства
Люксембург	· Єдина сфера, яка регулюється антимонопольними нормами в Люксембурзі – радіомовлення. Згідно із Законом „Про електронні ЗМІ” 1991 року в редакції Закону 2001 р. фізична або юридична особа не може бути співвласником більше ніж однієї організації, що отримала ліцензію на право здійснення радіомовлення, причому частка її власності (включаючи опосередкований контроль) у такій організації не може перевищувати 25%
Македонія	· Засновниками або співвласниками організацій мовлення не можуть бути політичні партії, органи державної влади і місцевого самоврядування, службовці та члени їх родин. · Кожна фізична, юридична та пов’язана з ними особа (пов’язана особа – член сім’ї, подружжя, акціонери або носії інших прав, які контролюють 25% голосів (повний перелік визначено ст. 18 Закону „Про телебачення і радіомовлення”) може бути співвласником лише однієї організації мовлення, яка має ліцензію на загальнонаціональне мовлення, і частка її власності не повинна перевищувати 50%. · Фізична, юридична та пов’язана з ними особа – співвласник організації мовлення, що має ліцензію на загальнонаціональне мовлення, може бути співвласником лише однієї організації, яка має регіональну ліцензію на мовлення та не більше двох організацій, які мають місцеві ліцензії на право мовлення, причому за умови, що відповідні організації здійснюють трансляцію на різні (несуміжні території) · Фізична, юридична та пов’язана з ними особа – співвласник організації мовлення, що має ліцензію на регіональне мовлення, може бути співвласником лише однієї організації, яка має регіональну ліцензію на право мовлення (за умови, що відповідні організації здійснюють мовлення на різні території), та двох організацій мовлення, які мають місцеві ліцензії на право мовлення (за умови, що ці дві організації здійснюють мовлення на несуміжні території) · Фізична, юридична та пов’язана з ними особа – співвласник організації мовлення, що має ліцензію на місцеве мовлення, може бути співвласником лише двох організацій, що мають місцеві ліцензії на здійснення місцевого мовлення, причому за умови, що всі три організації здійснюють мовлення на різних (несуміжних) територіях. · Фізична, юридична або пов’язана з ними особа – співвласник організації мовлення, не може бути засновником або співвласником видавництва, рекламної компанії, агентства новин, компанії з виробництва та розповсюдження фільмів, маркетингової та соціологічної компанії · Якщо в результаті угоди мовник або пов’язана з ним особа отримує контроль більше, ніж над 10% капіталу іншого мовника, він зобов’язаний отримати згоду на укладання такої угоди від Ради з питань телебачення і радіомовлення. Рада відмовляє у наданні згоди на злиття/поглинання у таких випадках: 1) якщо мовники в результаті перерозподілу власності будь контролювати 30% рекламного часу на радіо/телебаченні, або 40% аудиторії; 2) якщо в результаті перерозподілу власності між власниками регіональних або місцевих мовників власники охоплюватимуть покриттям понад 50% населення Македонії
Мальта	· Одна фізична або юридична особа може бути власником лише або однієї радіокомпанії, однієї телекомпанії і однієї компанії, послуги якої пов’язані виключно з прямим телепродажем товарів (робіт, послуг) · Без письмової згоди Комісії з питань телебачення і радіомовлення не може бути змінена структура власності мовника, укладено угоди про злиття або поглинання
Нідерланди	· Надання Антимонопольним комітетом згоди на злиття/поглинання є обов’язковим у випадках: 1) якщо учасниками угоди є не менше 8 підприємств; 2) загальний оборот компаній-сторін угоди (за умови, що вони є постачальниками послуг) перевищує 4 540 000 євро або 908 000 євро для всіх інших компаній · Суб’єкт, частка власності якого на ринку друкованих ЗМІ складає 25%, може мати у власності не більше 25% капіталу (прав голосу) компанії мовлення. · Суб’єкт, частка власності якого на ринку друкованих ЗМІ складає 50% (в межах окремого регіону) не можу бути співвласником організації мовлення у цьому ж регіоні за умови, якщо кількість мовників у цьому регіоні обмежена · Комісія з питань медіа може позбавити мовника ліцензії у випадку, якщо його співвласники або партнери разом або кожен окремо протягом останніх двох років контролювали 25% і більше ринку щоденних газет; а також, якщо юридичні особи-співвласники мовника, частка яких на ринку щоденних друкованих ЗМІ складає 25%, можуть призначити на посади або звільнити з посад третину членів наглядової ради мовника. · Один суб’єкт не може контролювати більше, ніж 1/3 ринку друкованих ЗМІ (саморегулівна норма, якої дотримуються всі власники друкованих ЗМІ)
Німеччина	· Телекомпанії, які знаходяться у власності одного власника, не повинні охоплювати більше 30% аудиторії в межах відповідної федеральної землі; для власника, який окрім телекомпаній володіє також радіокомпаніями і друкованими ЗМІ відповідне обмеження знижується до 25% · Кожен мовник, який охоплює покриттям 10% і більше аудиторії, повинен надавати не менше 260 хвилин ефіру на тиждень для програм незалежних телекомпаній.
Норвегія	· Суб’єкт вважається таким, що посідає домінуюче становище на медійному ринку якщо він контролює 1) 40% ринку щоденних друкованих ЗМІ, 2) 40% ринку телебачення; 3) 40% ринку радіомовлення; 4) 30% ринку щоденних друкованих ЗМІ, радіопрограм і телепрограм, але більше ніж 20 % одного з цих сегментів ринку; 5) більше 20% на кожному з сегментів ринку (друковані ЗМІ, телебачення, радіо) і загалом більше 30% всього ринку; 6) 10% всього ринку (преса, телебачення, радіо) і стає власником (співвласником) компанії, яка контролює 10% ринку; 7) 60% ринку комунальних та регіональних ЗМІ в межах одного „медіа-регіону” (межі регіонів визначає монарх за поданням уряду) · У випадку виникнення ситуації, коли в результаті злиття, поглинення або інших угод суб’єкт може посісти на ринку домінуюче становище, Агентство з питань медіа може заборонити злиття/поглинання ad hoc, заборонити суб’єкту укладати відповідні угоди протягом певного строку або погодити угоду, поклавши на контрагентів конкретні зобов’язання щодо забезпечення свободи слова.
Польща	· Відповідно до статей 36 -38 Закону „Про телебачення і радіомовлення” підставою для відмови у видачі мовнику ліцензії та анулювання ліцензії на право мовлення є виникнення загрози того, що ліцензіат отримає домінуюче становище на ринку (згідно з антимонопольним законодавством домінуючим вважається становище, за якого суб’єкт прямо або опосередковано контролює 40% відповідного ринку). Проте, відповідні норми Закону „Про телебачення і радіомовлення” на практиці не застосовуються: у 2001 році Агентство із питань захисту прав споживачів і конкуренції поінформувало Національну раду з питань радіомовлення і телебачення про те, що компанія TVP контролює 40% ринку реклами, проте жодних передбачених законом санкцій до TVP застосовано не було. · Сторони угод про злиття/поглинання зобов’язані отримати згоду на укладання таких угод від Агентства з питань захисту прав споживачів та конкуренції у випадку, якщо сумарний доход учасників угоди за звітний період перевищував 50 млн. євро. · Частка іноземних власників (крім країн ЄС) у статутному капіталі ЗМІ обмежена 49%, для власників (засновників) з ЄС жодних обмежень не встановлено
Португалія	· У відповідності до статті 4 Закону „Про телебачення і радіомовлення” на злиття і поглинання в медійній сфері поширюються загальні вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. На мовників покладено обов’язок забезпечувати прозорість власності, рівномірне представлення різних думок щодо питань, до яких існує неоднозначне ставлення в суспільстві.
Румунія	· Суб’єкт вважається таким, що посідає домінуюче становище на ринку, якщо його частка на ринку складає 30% і більше · Фізична або юридична особа прямо або опосередковано може бути власником лише одного мовника, частка її власності в інших компаніях мовлення не повинна перевищувати 20% · Фізична або юридична особа може мати лише 2 ліцензії на право мовлення (одного виду) в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.
Сербія	· Частка іноземного власника у всіх ЗМІ обмежується 49%. · Власник одного мовника не може прямо або опосередковано володіти більше, ніж 5% капіталу іншого мовника з аналогічним видом ліцензії. · В межах однієї адміністративно-територіальної одиниці мовник може мати не більше 2 ліцензій – 1 на телебачення, 1 – на радіомовлення · Власник телерадіокомпанії може мати у власності не більше 5% щоденного друкованого ЗМІ, що виходить накладом понад 30000 примірників, 5% агентства новин. Власник щоденного друкованого ЗМІ, який виходить накладом понад 30 000 примірників на день, агентства новин не може володіти більше, ніж 5% капіталу мовника. · Власник регіональної або місцевої компанії мовлення не може прямо або опосередковано володіти більше, ніж 30% іншої компанії мовлення, покриття якої поширюється на ту ж саму територію. · Власник регіональної або місцевої компанії мовлення не може володіти щоденним друкованим ЗМІ, що видається і розповсюджується на території покриття компанії або в прилеглих адміністративно-територіальних одиницях.
Словаччина	· Співвласникам телевізійних компаній заборонено бути співвласниками радіокомпаній та загальнонаціональних друкованих ЗМІ (і навпаки) · У власності одного суб’єкта може перебувати лише одна компанія мовлення, що має загальнонаціональну ліцензію на право мовлення · Власник регіонального друкованого ЗМІ, що виходить 5 разів на тиждень і розповсюджується щонайменше на половині території Словаччини, не може бути власником компанії, що має ліцензію на загальнонаціональне або міжрегіональне мовлення. · Один суб’єкт – власник компаній мовлення, що мають регіональні ліцензії на право мовлення – може охоплювати не більше 50% населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці · Фізична або юридична особа не може одночасно бути власником декількох мовників, що мають місцеві ліцензії на право радіомовлення та регіонального радіомовника, або власником декількох мовників, що мають місцеві ліцензії на телевізійне мовлення та компанії, що має регіональну ліцензію на телевізійне мовлення, крім випадків, коли сумарна аудиторія відповідних мовників не перевищує 50% населення.
Словенія	· Угоди щодо купівлі часток у власності ЗМІ потребують попередньої згоди Міністерства культури (крім випадків, якщо розмір частки є меншим за 20%). Міністр має право відмовити у затвердженні такої угоди, якщо в результаті її підписання суб’єкт контролюватиме 30% реклами на радіо та телебаченні або 40% радіочастотного ресурсу Словенії · Власник телевізійної компанії не може бути власником радіокомпанії · Власник теле- або радіокомпанії може володіти не більше, ніж 20% щоденного друкованого ЗМІ (лише газети, для журналів обмежень немає). Власник друкованого ЗМІ (газети) може володіти 20% компанії мовлення. · Рекламні агентства не можуть володіти більше, ніж 20% капіталу компаній мовлення і навпаки. Телекомунікаційні компанії не можуть бути власниками телевізійних та радіокомпаній.
Угорщина	· Один власник не може мати або лише одну ліцензію на загальнодержавне мовлення, або 2 ліцензії на регіональне мовлення і 4 – на місцеве мовлення, або 12 ліцензій на місцеве мовлення · Один власник теле або радіокомпанії не може мати у власності загальнодержавний друкований ЗМІ (щоденний або щотижневий) · Власних регіонального друкованого ЗМІ (з щоденним або щотижневим накладом понад 10 000 примірників) не може бути власником регіональної телерадіокомпанії, яка здійснює мовлення на ту саму територію, в якій розповсюджується друкований ЗМІ.
Франція	· Частка власності однієї компанії у загальнодержавній (аудиторія – 10 млн.) або місцевій телекомпанії не може бути більшою за 49%. · Якщо частка власника у загальнодержавній телекомпанії становить 15%, то частка власності цього ж власника в іншій загальнодержавній компанії не повинна перевищувати 15% · Якщо сумарна частка власника у 2 загальнодержавних телекомпаніях складає 5%, то частка власності цього ж власника в іншій загальнодержавній телекомпанії не повинна перевищувати 5%. · Одна загальнодержавна телекомпанія може мати лише одну ліцензію на загальнодержавне мовлення, один власник операторів кабельного телебачення – не більше 2 ліцензій на кабельні послуги. · Загальне покриття радіокомпаній, які перебувають у власності однієї компанії, не повинне перевищувати 150 млн. осіб, а частка таких радіокомпаній на ринку повинна бути меншою за 20%. · Частка власності однієї компанії в капіталі оператора кабельного телебачення повинна бути меншою за 50% · Якщо частка власника в капіталі одного оператора кабельного телебачення перевищує 1/3 (або сумарно 5% – для двох операторів), то частка власності цього ж власника в капіталі іншого оператора має бути меншою відповідно за 1/3 (5%). · Обмежень часток власності в радіокомпаніях французьке законодавство не встановлює. · Правило „2 з 3” (поширюється лише на телебачення і радіомовлення): компанія повинна відповідати максимум 2 з 3 правил: 1) охоплювати покриттям понад 4 000 000 телеглядачів; 2) охоплювати покриттям понад 30 000 000 радіослухачів; 3) видавати або мати контрольний пакет акцій однієї чи декількох газет, частка яких на ринку складає понад 20% · Частка іноземної власності у телерадіокомпаніях обмежується 20%.
Хорватія	· Одна телерадіоорганізація не може мати одночасно більше, ніж одну місцеву ліцензію на право теле- або радіомовлення (тобто не більше 2 ліцензій – одну на радіомовлення, одну – на телебачення), крім випадків, коли покриттям охоплено різні адміністративні одиниці. · Частка власності одного мовника із загальнонаціональною ліцензію у власності іншого мовника із загальнонаціональною ліцензією обмежується 25%. · Частка власності одного мовника із загальнонаціональною ліцензією у друкованому ЗМІ або юридичній особі, через який ЗМІ здійснює свою діяльність, не може перевищувати 10% (за умови, якщо щоденний наклад такого ЗМІ становить 3000 і більше примірників). Друкований ЗМІ, щоденний наклад якого становить 3000 і більше примірників, або юридична особа, через яку такий ЗМІ здійснює свою діяльність, не може володіти більше, ніж 10% акцій мовника із загальнонаціональною ліцензією на право мовлення. · Мовник із загальнонаціональною ліцензією не може бути співвласником друкованих ЗМІ, за умови, що їх сумарний щоденний наклад перевищує 3000 примірників · Частка власності телерадіоорганізації, яка отримала місцеву або регіональну ліцензію на право мовлення, в іншій телерадіоорганізації, яка отримала місцеву або регіональну ліцензію на право мовлення, не може перевищувати 30% (якщо мовлення здійснюється в той самій адміністративно-територіальній одиниці, регіоні) · Мовник із місцевою або регіональною ліцензією не може бути співвласником друкованих ЗМІ в тій самій або суміжних адміністративно-територіальних одиницях. · Юридична особа, частка капіталу якої у рекламному агентстві складає 10% і більше, не може бути співвласником телерадіокомпанії. · Частка власності власника друкованого ЗМІ у інших загальнонаціональних щоденних або щотижневих друкованих ЗМІ не може бути більшою за 40%. · Обмеження щодо іноземної власності на ЗМІ відсутні (до іноземних власників застосовуються ті ж антимонопольні обмеження, що і до національних власників).
Чехія	· Укладення угод, що можуть призвести до здобуття суб’єктом господарювання домінуючого становища на ринку (40% ринку або умови, за яких компанія „отримує змогу проводити незалежну політику відносно споживачів або інших компаній”, представлених на тому ж сегменті ринку) потребує отримання згоди Агентства із захисту економічної конкуренції. Всі мас-медіа вважаються одним ринком. · Юридична особа може власником (50%+1 голос) лише одного загальнодержавного (покриття частотами 70% населення Чехії) каналу телебачення або радіомовлення
Швейцарія	· Відповідно до Федерального Закону „Про монополії” (Kartellgesetz) суб’єкт визнається таким, що займає домінуюче становище на ринку, якщо він самостійно або разом з іншими суб’єктами може поводитись незалежно щодо інших учасників відповідного сегмента ринку. Антимонопольна комісія надає згоду на укладання угод про злиття і поглинання у двох випадках: 1) якщо сумарний доход сторін угоди за попередній звітний період перевищував 2 млрд. швейцарських франків – незалежно від місця здійснення діяльності, або 500 млн. франків в Швейцарії; 2) якщо сторонами угоди є два суб’єкти, доход кожного з яких за попередній звітний період перевищував 100 млн. франків), а Антимонопольна комісії за результатами розгляду відповідного повідомлення.
Швеція	· Учасники угод про злиття і поглинання, сумарний дохід яких складає понад 44 млн. євро (або дохід кожного з яких складає 11 млн. євро), зобов’язані інформувати антимонопольні органи про відповідно злиття або поглинання. · Закон „Про телебачення і радіомовлення” покладає на Агентство з питань телебачення і радіомовлення обов’язок гарантувати захист економічної конкуренції і представлення в місцевих ЗМІ різних думок. Відсутність інших антимонопольних правил у сфері ЗМІ в Швеції зумовлена тим, що у відповідності до Акту про свободу преси (він є однією) із складових конституції Швеції держава не має права втручатись у діяльність ЗМІ.

Дата добавления: 2015-10-31