Сукупний попит

Тема 4. Товарний ринок

1. Поняття товарного ринку

2. Сукупний попит

3. Сукупна пропозиція

4. Модель АD-AS як базова модель економічної рівноваги

Поняття товарного ринку

Товарний ринок –     Суб'єктами товарного ринку виступають домогосподарства, підприємці, держава і нерезиденти.   Інфраструктура товарного ринку: товарні біржі, оптові торгові організації, роздрібні магазини і т.п.   Рівновага на товарному ринку розглядається за допомогою 4 компонентів: - загальний рівень цін – Р; - реальний обсяг виробництва (реальний доход) – Y; - сукупний попит – AD; - сукупна пропозиція – AS. Рівень цін –     Агрегування цін означає, що ціни на окремі товари і послуги усереднюються пропорційно обсягам виробництва останніх на внутрішньому ринку і характеризують загальний рівень цін усієї сукупності товарів і послуг в економіці. Реальний обсяг виробництва або реальний доход (Y) – це сукупність кінцевих товарів і послуг, обчислена в порівняльних (базисних) цінах.

Сукупний попит

Сукупний попит (AD - aggregate demand) –   Оскільки основними суб’єктами національного ринку виступають домогосподарства, підприємства, уряд і іноземці, то за своєю структурою сукупний попит (AD) складається з: - споживчого попиту домогосподарств на придбання товарів та послуг для задоволення своїх потреб (С); - інвестиційного попиту з боку фірм-виробників на інвестиційні товари (І); - попиту на певні товари та послуги з боку держави у вигляді державних закупок (G); - попиту з боку іноземців на вітчизняні товари, який розраховується як чистий експорт (Xn).   Отже, структуру складових сукупного попиту у відкритій економіці описують такою формулою:   AD = C + I + G + Xn (4.1.)   На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзогенну змінну функції сукупного попиту приймається лише рівень цін. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулюючу роль.   Сукупний попит має грошову форму. Тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту пояснюється за допомогою основного рівняння кількісної теорії грошей:   М*V = P*Y (4.2)   Номінальний доход економічних агентів (Y*P) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця.   YAD = MV/ P (4.3)   Чим більше грошей знаходить в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів послуг можуть вони купувати одні в одного при кожному можливому рівні цін.   За незмінної пропозиції грошей (М) та постійної швидкості (V) обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін (P).   З цього випливає закон сукупного попиту:     Рис.4.1. Крива сукупного попиту   Дію закону сукупного попиту підсилюють три ефекти (цінові фактори):   а) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства). Домогосподарства тримають частину активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованим доходом. Запас грошей є багатством, розмір якого залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати.   б) ефектом процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.   в) ефектом імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит таким чином скорочуються. Не ціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки – раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. До основних нецінових чинників відносять: 1) зміни вспоживчому попиті (впливає: добробут споживачів, інфляційні очікування, рівень споживчої заборгованості, рівень особистого оподаткування); 2) зміни у інвестиційному попиті (впливає: процентна ставка; очікувана норма чистого прибутку від інвестицій; рівень оподатковування підприємств; технологія; надлишкові виробничі потужності); 3) зміна в державному попиті, що залежить від особливостей економічної політики в той або інший момент часу; 4) зміна в попиті на обсяг чистого експорту (впливає: національний доход у країнах – торгових партнерах; співвідношення рівня цін у країні та світових цін;валютні курси тощо).   Графічно зміни в сукупному попиті відображаються зміщенням кривої АD вправо, якщо сукупний попит зростає, і ліворуч, якщо сукупний попит падає (рис. 4.2). Рис. 4.2. Зміни в сукупному попиті

3. Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (AS – aggregate supply) –   На зміни в AD виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв’язок між рівнем цін (Р) та обсягом сукупної пропозиції (AS) залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють скупний попит і пропозиція. Але в загальному випадку між обсягом пропозиції і рівнем цін існує пряма залежність, яка пояснюється збільшенням витрат на одиницю продукції зі збільшенням пропозиції. В короткостроковому періоді крива AS поділяється на три відрізки (рис. 4.3).   Рис. 4.3. Короткострокова крива сукупної пропозиції   На кривій сукупної пропозиції AS виділяють такі відрізки: 1) горизонтальний (кейнсіанський), який означає, що зміна обсягу пропозиції від Y0 до Y1 відбувається при фіксованому рівні цін. Цей відрізок характерний для спаду в економіці, коли відбувається вивільнення ресурсів і можна збільшити виробництво при виході зі спаду без зростання цін;   2) похилий (проміжний) відрізок кривої AS характерний для пожвавлення в економіці, коли обсяг пропозиції збільшується при деякому зростанні цін. Це пояснюється тим, що в період пожвавлення у виробництво залучаються більш дорогі ресурси;   3) вертикальний (неокласичний) відрізок розташований вище точки Y2 – точки повної зайнятості (потенційного ВВП – Y*). Подальше нарощування обсягів виробництва у короткостроковому періоді може бути досягнуто тільки за рахунок зростання рівня цін Р. Тобто зростає тільки номінальний обсяг виробництва. Причиною цього є повна зайнятість робочої сили і повне завантаження виробничих потужностей. Характерне для піку економічного розвитку.   На величину AS впливає також цілий ряд не цінових факторів: 1) зміна цін на ресурси: a. наявність внутрішніх ресурсів (їхня дефіцитність); b. ціни на імпортні ресурси; c. ступінь монополізації ринків ресурсів. 2) зміни в правових нормах: a. зміна в податках і субсидіях; b. зміни характеру державного регулювання економіки. 3) рівень продуктивності праці та технологій.   Наприклад: подорожчання ресурсів призводить до зсуву кривої сукупної пропозиції AS уліво, здешевлення означає, що при попередніх витратах на ресурси можна зробити більше продукції - AS зміщується вправо. Стимулююче регулювання економіки при спаді викликає зсув кривої AS управо, а стримуюче - уліво.

4. Модель АD-AS як базова модель економічної рівноваги

Дата добавления: 2015-10-30