Фіскальна політика(бюджетно-податкова) –
Складовими частинами фіскальної політики держави є:
- дискреційна політика, що полягає в свідомому регулюванні державою витрат державного бюджету (G) і розмірів оподаткування (T).
- недискреційна політика (політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витрати незалежно від оперативних дій держави.
Дискреційна фіскальна політика
Дискреційна фіскальна політика –
Інструменти дискреційної фіскальної політики:
· видатки держбюджету (G);
· система оподатковування (T).
Державні видатки поділяються:
- cпоживання в державному секторі CG (заробітна плата робітникам державного сектору та платежі за товари, що купуються для поточного споживання у державному секторі);
- трансфертні платежі (Tr);
- проценти по державному боргу (i∙ DG);
- державні інвестиції (IG).
G = CG + Tr + i× DG + IG
Ефективність податкової системи визначається максимальною сумою податкових надходжень у бюджет без гальмування економічного зростання і скорочення доходів населення.
Залежність доходів держави від рівня податків неоднозначна. У довгостроковому періоді вона описується так званою кривою Лаффера(рис. 11.1).
Рис. 11.1. Крива Лаффера
Крива Лаффера описує залежність доходів держави від рівня податків, згідно з якою обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку і величини доходу (ВВП).
Якщо ставка оподаткування дорівнює 0%, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня m супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету, але подальше збільшення податкового навантаження шляхом підвищення ставки податків (від m до n) пригнічує виробництво, що збільшує тінізацію економіки та зменшую надходження до бюджету. Отже, ставку оподаткування необхідно визначати на такому рівні, що забезпечить максимальні надходження до бюджету – на рівні m.
Зміна державних витрат викликає значно більший приріст реального доходу – спрацьовує ефект мультиплікації державних витрат.
Мультиплікатор державних витрат MULTG показує, у скільки разів зростає доход при збільшенні державних витрат на одиницю продукції.
MULTG = DY/DG = 1/(1 – MPC)
Мультиплікатор податків (MULTT) показує, на скільки одиниць зміниться сукупний доход при зміні податків на одну одиницю. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:
MULTT = - DY/DT = MPC/(1 – MPC)
де D T – приріст податків.
Застосування різних інструментів дискреційної фіскальної політики (зміна державних витрат або рівня податкових ставок) має різний макроекономічний вплив на сукупний попит (AD).
Мультиплікативний ефект розширення сукупного попиту (AD) внаслідок ¯T стимулює економіку меншою мірою, ніж однакове за розміром G. Це пов'язано з тим, що збільшення державних витрат є прямим розширенням AD, а мультиплікатор державних витрат перевищує податковий мультиплікатор (MULTG > MULTT ).
Така різниця має вирішальне значення для вибору інструментів бюджетно-податкової політики на різних фазах економічного циклу.
Отже, дискреційна фіскальна політика може бути:
- стимулюючою(держава збільшує AD за допомогою G та ¯T);
- обмежувальною(держава стримує AD за допомогою ¯G та T).
Обмежувальна політика застосовується для боротьби з інфляцією, а стимулююча – для згладжування циклічності розвитку економіки і забезпечення економічного зростання, але вона може породжувати інфляцію.
Якщо фіскальна політика орієнтована на розширення державного сектору, то з метою подолання циклічного спаду мають G, які створюють сильніший стимулюючий ефект.
А при необхідності стримування інфляційного підйому застосовується T, що є відносно м’яким обмежувальним заходом.
Коли фіскальна політика спрямована на підтримку приватного сектора, то у фазі циклічного спаду мають ¯T, а у фазі циклічного підйому – ¯G, що дає змогу досить швидко знизити рівень інфляції.
Недискреційна фіскальна політика
Недискреційна фіскальна політика –
Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори –це механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці без проведення спеціальної економічної політики.
Такими стабілізаторами є:
- податкові надходження (T);
- трансфертні платежі (Tr).
Розмір податкових надходжень як автоматичний стабілізатор у періоди піднесення збільшується, а в період спаду – зменшується (але знижується більш плавно, ніж одержувані прибутки).
Розмір соціальних виплат при піднесенні скорочується, оскільки зменшується кількість безробітних і малозабезпечених, що зменшує і соціальні виплати держави.
Слід зазначити, що автоматичні стабілізатори лише зменшують, а не зовсім усувають мультиплікативний вплив податків та державних видатків на економіку.
Для оцінки державного бюджету у фіскальній політиці використовують бюджетний мультиплікатор, адже збільшення державних витрат (G) часто не супроводжується таким самим збільшенням податків (T).
MULTB = T/G
У випадку дефіциту бюджету MULTB < 1.
У випадку надлишку (профіциту) MULTB > 1.
Для збалансованого бюджету MULTB = 1.
|
|
