Тема 7. Особистість і діяльність. Знання, вміння, навички. Зовнішні та внутрішні дії. Схема діяльності. Мотивація діяльності. Види діяльності. Поняття про провідну діяльності.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

ІНСТИТУТ МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ І МЕХАНІКИ

Кафедра диференціальної і спеціальної психології

Литвиненко О. Д.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до курсу «ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ»

Для студентів геолого-географічного факультету

Одесса, 2011

Основний зміст курсу

Курс «Загальна психологія» – важлива частина всієї системи підготовки студентів. Значення психології для підготовки фахівців педагогічного профілю визначається як необхідністю отримання професійних знань, так і особливим місцем психології в системі загальнолюдських знань.

Мета курсу – дати студентам системні знання в області загальної психології, сформувати уявлення про психічні процеси і психічні властивості особистості.

У процесі вивчення курсу «Загальна психологія» студенти повинні засвоїти знання теоретичних основ сучасної психології, а саме:

- поняття про психологію як науку, яка вивчає факти, закономірності та механізм психіки;

- структура, методологія і методи дослідження в сучасній психології;

- історія розвитку психологічних знань, основні концепції розвитку особистості;

- розвиток особистості, структура особистості;

- специфіка пізнавальних процесів і розвиток емоційно-вольової сфери особистості;

- темперамент як біологічний фундамент особистості;

- характер, його структура і властивості.

У результаті вивчення курсу «Загальна психологія» студенти повинні оволодіти знаннями основ загальної психології: предмет, основні закономірності, структура, методи; властивості особистості, зміст пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, характерні особливості людей з різними типами темпераменту, мати уявлення про вікову періодизацію; вміти застосовувати базові психологічні знання для організації діяльності та спілкування особистості, для планування, контролю і управління групою.

ПЕРШИЙ КРЕДИТ «Загальна психологія»

Тема 1. Вступ до психології. Предмет і завдання сучасної психології. Психічні явища: процеси, властивості, стану. Відмінності наукової і життєвої психології. Методологія та методи дослідження в сучасній психології.

Психологія – «наука про душу», наука, що вивчає феномени і об'єктивні закономірності психіки. Психологія – це наука, яка знаходиться на стику природничих, соціальних і філософських дисциплін, «інтегратор» всіх наукових дисциплін, предметом досліджень яких є людина»(Б. Ф. Ломов). Предмет психології (по С.Л. Рубінштейну) становить зміст внутрішнього життя людини, безпосередньо даний йому у відчуттях, образах, думках, почуттях і інших суб'єктивних проявах. Специфіка науково-психологічного пізнання: поліпредметність; збіг суб'єкта та об'єкта наукового пізнання; неможливість безпосереднього емпіричного дослідження душевного життя; перетворюючий і конструюючий характер психологічного пізнання. Теоретичні та прикладні завдання сучасної психології.

Психічні явища як факти внутрішнього, суб'єктивного досвіду діляться на три основні класи: психічні процеси; психічні властивості; психічні стани. Психічні процеси – первинні регулятори поведінки людини, що володіють динамічними характеристиками: пізнавальні, емоційні, вольові, психічні стани – цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність протікання психічних процесів залежно від відображення предметів і явищ дійсності, що передує стану і психічним властивостям особистості. Основні характеристики психічних станів: емоційні, активаційні, тонічні, тензіонні, тимчасові, полярність станів. Класифікація психічних станів. Психічні властивості особистості – найбільш істотні особливості особистості, що забезпечує певний кількісний і якісний рівень діяльності та поведінки людини: спрямованість, темперамент, характер, здібності.

Народження наукової психології. Відмінності життєвих (повсякденних) знань від наукових, психологічних знань: конкретність – узагальненість; інтуїтивний характер – логічна зв'язаність і узагальненість; способи передачі (трансляції) знань; методи отримання знань; джерела отримання знань.

Основні методологічні принципи сучасної психології: принцип детермінізму; принцип системності; принцип розвитку; принцип єдності свідомості і діяльності. Поняття наукового методу. Співвідношення методу і методики дослідження. Основні методи психологічного дослідження: спостереження, види спостережень (інтроспекція, феноменологічне спостереження, об'єктивне спостереження та ін.); експеримент, лабораторний і природний експерименти. Додаткові методи дослідження: бесіда, інтерв'ю, опитування, анкети, метод узагальнення незалежних характеристик, аналіз продуктів діяльності, методи математичної статистики, проективні методи, тести та ін

Тема 2. Галузі сучасної психології. Фундаментальні розділи психології. Вікова псіхологія. Педагогічна психологія. Основні проблеми соціальної психології. Психологія управління. Гендерна психологія. Юридична психологія та ін.

Сучасна психологія – це комплекс дисциплін, який на сьогоднішній день нараховує близько 100 різних галузей псаіхологічного знання, причому багато з них претендують на наукову самостійність. Підстави для класифікації галузей наукової психології: мета наукової діяльності, галузі застосування, етапи та рівні розвитку психіки, структура соціально-психологічних відносин людини і спільноти, міждисциплінарні зв'язки.

Фундаментальні розділи психології: загальна психологія як теоретико-методологічне ядро сучасної психології, диференційна психологія, психологія розвитку, соціальна психологія, психологія особистості, психофізіології, історія психології.

Вікова психологія. Галузі вікової психології: дитяча психологія, психологія молодшого школяра, психологія підлітків, психологія юності, психологія дорослої людини. Біогенетичний і соціогенетічний підходи до розвитку психіки дитини.

Педагогічна психологія. Основні проблеми психології навчання і виховання. Розвиток, формування та виховання особистості. Фактори, що впливають на формування особистості.

Соціальна психологія як наука, що вивчає зв'язки між людьми, людини серед інших людей. Галузі соціальної психології: психологія групи, психологія натовпу, психологія міжособистісних відносин, політична психологія та ін. Психологія управління. Планування, контроль і управління групою. Стилі керівництва, типи лідерів. Співпраця, конфлікт.

Гендерна психологія. Поняття «гендеру». Психологічні відмінності між статями. Класичні поняття маскулінності та фемінінності. Гендерна соціалізація.

Юридична психологія. Галузі юридичної психології: психологія оперативно-розшукової діяльності, кримінальна психологія, судова психологія, пенітенціарна психологія та ін.

Інші галузі сучасної психології: військова психологія, психологія реклами, економічна психологія, психологія мистецтва, етнопсихологія, зоопсихологія і т. д.

Тема 3. Історія розвитку психологічних знань. Антична філософія. Середньовічний погляд на людину. Ренесанс. Поява психології як науки. Розвиток експериментальної психології. Розвиток вітчизняної психології. Основні психологічні концепції 20 сторіччя.

Основні етапи розвитку психологічної науки: психологія як наука про душу; психологія як наука про свідомість; психологія як наука про поведінку; сучасний етап розвитку психології – вивчення факторів, закономірностей і механізмів психіки.

Антична філософія. Спроба пояснити за допомогою поняття «душа» всі явища в житті людини, живий, а іноді і неживої природи. Питання про природу душі. Погляди Геракліта, Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля про ідеальність/матеріальність душі. Фома Аквінський як ідеолог релігійного (середньовічного) погляду на людину. Ставлення до людини, її душі в епоху ренесансу (Л. Да Вінчі та ін.).

Рене Декарт. Поняття рефлексу, розуміння людини як механістичної моделі. Свідомість людини, аналіз його стану і змісту – предмет вивчення психології. Поняття «потоку свідомості» У. Джеймса. Досліди У. Вундта, створення в 1879 році лабораторії експериментальної психології.

Психологія як наука про поведінку. Біхевіоризм. Розвиток ідей Дж.Уотсона: поведінка – система реакцій, поняття стимулу, формули біхевіоризму (стимул-реакція і стимул – проміжні змінні – реакція Толма). Необіхевіорізм. Дослідження інструментальних (Е.Торндайк) або оперантних (Б. Скіннер) реакцій.

Розвиток вітчизняної психології. І.М. Сєченов і його «Рефлекси головного мозку», боротьба Сєченова з традиційною ідеалістичної психологією («Кому і як розробляти психологію»). І.П. Павлов: Вчення про умовні і безумовні рефлекси, типи вищої нервової діяльності, сигнальні системи дійсності, основи фізіологічного аналізу психічних процесів. М.М.Ланге, А.Ф. Лазурський, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв і ін. вітчизняні психологи. Розвиток психології в Одеському національному університеті.

Основні психологічні концепції 20 сторіччя. Гештальт-психологія. Психоаналіз. Теорія сексуальності З.Фрейда. Поняття «лібідо», «сублімація», інстинкт еросу, інстинкт танатосу, Едипів комплекс, Електро комплекс. Структура особистості за З. Фрейдом. Неофрейдизм. Аналітична психологія Юнга. Індивідуальна психологія Адлера. Гуманістична психологія.

Тема 4. Проблеми розвитку психіки. Філогенез. Стадії розвитку психіки в тваринному світі. Складні форми поведінки тварин. Антропогенез. Основні гіпотези походження людини. Еволюційна гіпотеза. Онтогенез. Вікова періодизація. Вікові кризи.

Поняття розвитку психіки. Основні тенденції розвитку психіки. Проблеми розвитку психіки в філогенезі. Стадії розвитку психіки в тваринному світі: стадія елементарної сенсорної психіки; стадія перцептивної психіки; стадія інтелекту. Складні форми поведінки тварин: інстинкт, навик, найпростіший інтелект. Навчання у тварин. Спілкування і мова тварин.

Проблеми розвитку психіки в антропогенезі. Основні гіпотези походження людини: креаційна теорія, космогенічна теорія, еволюційна теорія. Еволюційна теорія, біологічні передумови виділення людини з тваринного світу. Відмінності людської психіки від психіки тварин. Найважливіші новоутворення, притаманні тільки людині: свідомість, самосвідомість.

Проблеми розвитку психіки в онтогенезі. Періодизація психічного розвитку в онтогенезі. Вікова періодизація О. М. Леонтьєва. Психосоціальна концепція розвитку Е. Еріксона. Вікова періодизація З. Фрейда. Поняття вікової кризи. Опис вікових криз: криза новонародженості, криза одного року («не можна»), криза трьох років («я сам»), криза переходу до школи, криза пубертатного віку, криза життєвого самовизначення, криза тридцяти років, криза середнього віку, геронтологічна криза.

Тема 5. Будова ЦНС. Будова нейрона. Мозок, будова мозку, головний і спинний мозок. Периферична нервова система. Спеціалізація півкуль. Ретикулярна формація. Вчення Павлова про сигнальні системи дійсності.

Нервова система – центр діяльності всього організму. Функції нервової системи: комунікаційна, інтеграційна. Властивості нервової системи за І.П. Павловим. Нейрон – одиниця нервової системи. Будова нейрона.

Мозок. Еволюція мозку. Будова спинного мозку. Периферична, соматична і вегетативна нервові системи. Будова головного мозку. Ретикулярна формація як джерело активності в організмі. Сон. Фази сну: повільнохвильовий сон і парадоксальний сон.

Спеціалізація півкуль. Дослідження Сперрі (1968). Функціональна асиметрія кори головного мозку. Вчення Павлова про сигнальні системи дійсності. Перша і друга сигнальна система дійсності. Художній тип, розумовий тип, універсальний (середній) тип.

Питання на контрольну роботу № 1 (модуль):

1. Предмет і завдання сучасної психології.

2. Види психічних явищ.

3. Психічні процеси.

4. Психічні властивості.

5. Психічні стани.

6. Відмінності наукової психології від житейської.

7. Методологічні принципи сучасної психології.

8. Методи дослідження в сучасній психології.

9. Основні методи психологічного дослідження.

10. Додаткові методи дослідження.

11. Фундаментальні розділи сучасної психології.

12. Вікова психологія, і її значення у підготовці фахівців педагогічного профілю.

13. Педагогічна психологія. Психологічні проблеми навчання та виховання.

14. Основні проблеми соціальної психології.

15. Психологія управління.

16. Гендерна психологія. Психологічні відмінності між статями.

17. Юридична психологія.

18. Галузі сучасної психології.

19. Основні етапи розвитку психологічних знань

20. Розвиток психологічних знань як науки про душу. Античні філософи про душу.

21. Розвиток психологічних знань як науки про свідомість. Р. Декарт. У. Джеймс. В. Вундт.

22. Поява психології як науки.

23. Розвиток вітчизняної психології.

24. Психологія як наука про поведінку: біхевіоризм.

25. Основні психологічні концепції 20 століття.

26. Поняття розвитку психіки.

27. Проблеми розвитку психіки у філогенезі.

28. Стадії розвитку психіки в тваринному світі.

29. Складні форми поведінки тварин.

30. Проблеми розвитку психіки в антропогенезі.

31. Основні теорії походження людини.

32. Біологічні передумови виділення людини з тваринного світу.

33. Відмінності людської психіки від психіки тварини.

34. Проблеми розвитку психіки в онтогенезі.

35. Вікова періодизація О.М. Леонтьєва.

36. Вікова періодизація Е. Еріксона.

37. Вікова періодизація З. Фрейда.

38. Вікові кризи.

39. Будова ЦНС. Функції нервової системи.

40. Будова нейрона.

41. Еволюція мозку.

42. Спинний мозок. Периферична нервова система.

43. Будова головного мозку.

44. Ретикулярна формація. Сон, фази сну.

45. Спеціалізація півкуль.

46. Вчення Павлова про сигнальні системи дійсності.

ДРУГИЙ КРЕДИТ «ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ»

Тема 6. Психологія особистості. Соціальне середовище і особистість. Індивід, особистість, індивідуальність. Структура особистості за З. Фрейдом, Е. Берном, К. Платоновим. Спрямованість як основна підструктура особистості. Потреби людини, види потреб. Ієрархія потреб за А. Маслоу. Інші форми спрямованості особистості. Самооцінка. Рівень домагань.

«Особистість» – одна з найскладніших категорій наукової психології. Історія розвитку поняття «особистість». Аспекти наукового вивчення особистості (Л. Хьелл і Д. Зіглер): структура особистості, мотивація, розвиток особистості, психопатологія особистості, підстави психічного здоров'я особи, трансформація особистості в процесі коригуючого психологічного впливу. Компоненти особистості: природне, біологічне, спадкове, соціальне.

Соціальне середовище і особистість. Поняття індивіда як представника homo sapiens, носія загальновидових властивостей і певного генотипу. Поняття особистості як індивіда, включеного в суспільні відносини, суб'єкта свідомості і самосвідомості. Поняття індивідуальності як неповторне поєднання успадкованих і набутих спецефічних особливостей особистості. «Індивідом народжуються, особистістю стають, індивідуальність відстоюють» (О. Г. Асмолов).

Структура особистості. Психодинамічна теорія: структура особистості З. Фрейда (Воно, Я і Свех-Я). Е. Берн: дитина, батько, дорослий. Структура особистості за К. К. Платоновим: спрямованість; психічні процеси; досвід – знання, вміння, навички; біопсихічні властивості.

Спрямованість як основна підструктура особистості: сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості і відносно незалежних від готівкової ситуації. Форми спрямованості особистості: потреби, інтереси, потяги, бажання, інтерес, схильності, установки, ідеали, світогляд, переконання.

Джерело активності особистості – потреби. Види потреб: природні, культурні; матеріальні, духовні. Ієрархія потреб за А. Маслоу: фізіологічні потреби, потреби безпеки та захисту, потреби приналежності і любові, потреби самоповаги, потреби самоактуалізації.

Самооцінка – ставлення індивіда до себе (Куперсміт); ступінь розвитку в індивіда почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного ставлення до всього, що входить до сфери свого Я (Розенберг) та ін. Адекватна і неадекватна самооцінка. Висока і низька (завищена і занижена) самооцінка.

Рівень домагань – рівень складності обраних суб'єктом цілей. Занижений, підвищений рівень домагань. Співвідношення самооцінки та рівня домагань і успіху.

Тема 7. Особистість і діяльність. Знання, вміння, навички. Зовнішні та внутрішні дії. Схема діяльності. Мотивація діяльності. Види діяльності. Поняття про провідну діяльності.

Поняття діяльності як динамічної системи взаємодії суб'єкта з навколишнім світом (у широкому сенсі), і як організованої і соціально-детермінованої активності, спрямованої на певні аспекти навколишньої дійсності (у вузькому сенсі).

Схема (структура) діяльності, універсальна для всіх видів діяльностей. Поняття про мотивацію до діяльності. Мотиви – спонукання суб'єкта до діяльності. Види мотивів: особисті і соціальні; усвідомлені та неусвідомлені. Цілі як образ бажаного (прогнозованого) результату. Дія як процес, спрямований на реалізацію мети. Внутрішні (розумові) і зовнішні (предметні) дії. Поняття операції. Некоригованість, інтеріоризація.

Знання, вміння, навички. Види знань, перехід знання в уміння. Навичка – зміцнилий спосіб виконання певної дії при частковому контролі свідомості. Відмінності навичок від звичок. Види навичок. Види взаємодії навичок: перенесення, інтерференція.

Види діяльності. Основні види діяльності – гра, навчання, праця. Додаткові види діяльності – військово-спортивна, художня, громадська, педагогічна, науково-дослідницька. Універсальні види діяльності – орієнтаційна, організаційна. Поняття про провідну діяльність як складну систему, в якій формуються свідомість і особистість на різних етапах онтогенетичного розвитку.

Тема 8. Психічні пізнавальні процеси. Увага, властивості уваги, види уваги. Вчення Ухтомського про домінанту. Відчуття. Властивості відчуттів. Будова аналізатора. Рецептори (види та типи). Поріг чутливості. Сприйняття, Властивості сприйняття. Складні форми сприйняття. Пам'ять, теорії пам'яті. Процеси пам'яті. Закон забування, закони запам'ятовування. Види пам'яті. Мислення. Специфіка мислення. Інтуїція, інсайт, інтелект. Уява, види уяви. Мовлння і мова. Види мови.

Пізнання – вища форма психічного відображення дійсності, що носить активний, виборчий і відображає характер. Види психічних пізнавальних процесів: увага, відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мовлення і мова.

Увага як спрямованість і зосередженість психіки на певних подразниках. Фізіологічні механізми уваги: орієнтовний рефлекс. Види уваги: мимовільна (ненавмисна) увага, довільна (навмисна) увага і післядовільна увага. Вчення Ухтомського про домінанту. Властивості уваги: обсяг, стійкість, концентрація, розподіл, переключення, предметність, коливання. Внутрішні і зовнішні умови уваги. Способи організації уваги.

Відчуття – найпростіший психічний пізнавальний процес, що полягає у віддзеркаленні окремих властивостей і якостей предметів, безпосередньо впливаючих на органи чуття. Поняття рецептора. Будова аналізатора. Види рецепторів за подразником: тангорецептори, стіборецептори, фоторецептори, фонорецептори. Типи рецепторів і відчуттів у залежності від місця знаходження: екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори. Пороги чутливості: верхній, нижній, диференціальний. Властивості відчуттів: якість, інтенсивність, адаптація, синестезія.

Сприйняття – психічний пізнавальний процес, що відображає властивості і якості предметів в їх сукупності при безпосередньому впливі на органи чуття. Сприйняття – єдність чуттєвого і логічного, відчуття та думки. Властивості сприйняття: Предметність або об'єктивація, цілісність, константність, осмисленість, вибірковість, апперцепція. Складні форми сприйняття: сприйняття руху, сприйняття простору, сприйняття часу, сприйняття людини людиною. Пороги сприйняття. Канали сприйняття, репрезентативні системи: аудіальна, візуальна, кінестетична.

Пам'ять як процеси запам'ятовування, збереження, відтворення та забування слідів минулого досвіду. Місце пам'яті в системі пізнавальної діяльності. Теорії пам'яті: «слідових» умовних рефлексів Павлова, біохімічна теорія, асоціативна теорія. Види пам'яті за змістом (способом запам'ятовування): рухова (моторна), образна, емоційна, символічна (словесно-логічна). Види пам'яті за тривалістю зберігання інформації: миттєва, короткочасна, оперативна, проміжна (буферна), довготривала. Види запам'ятовування: довільне, мимовільне. Види відтворення: впізнавання, пригадування, спогад. Забування – процес згасання слідів минулого досвіду. Закон забування Еббінгауза. Умови успішного запам'ятовування: повторення, осмисленість, наявність установки, стан уваги, зв'язок з позитивними емоціями, усвідомлення необхідності запам'ятовування, ефект краю, ефект перерваної (незавершеного) дії (ефект Зейгарник), асоціація.

Мислення – вища форма психічної діяльності, найбільш складний пізнавальний процес, що представляє собою цілеспрямоване, опосередковане і узагальнене віддзеркалення суб'єктом суттєвих зв'язків і відносин предметів, явищ і ситуацій, встановлення закономірностей їх змін, причин і наслідків, загальних принципів, Прогнозування майбутніх подій, вирішення актуальних завдань. Основні особливості процесу мислення. Фізіологічна основа мислення: аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль. Думка як основна одиниця мислення. Види мислення: наочно-діюче, наочно-образне, словесно-логічне. Інші класифікації мислення. Основні операції мислення: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація, систематизація. Індивідуальні особливості мислення. Поняття інтуїції, інсайт, інтелекту. Функції інтелекту. Розум.

Уява – психічний пізнавальний процес формування образу предмета, ситуації чи іншого аспекту дійсності на основі наявних вражень і уявлень. Види уяви: відтворює, творче, аглютинація; пасивно-мимовільне, активно-довільне, мрія, марення.

Мовлення і мова. Мова – суспільно-історичний продукт, творцем і носієм якого є народ. Відмінності вимови від мови. Функції мовлення: комунікативна, номінативна, сігніфікатівная. Види мовлення: внутрішня, зовнішня, усна, письмова, монолог, діалог. Допоміжні засоби мови. Нейро-лінгвістичне програмування.

Тема 9. Емоції та почуття. Базові емоції. Керовані і некеровані компоненти емоцій. Теорії емоцій (Вундт, Джемса– Ланге, Симонова). Емоційні стани (стрес, дистрес, настрій, пристрасть, фрустрація, фізіологічний афект). Почуття– вищі емоції. Воля, вольова діяльність.

Загальна характеристика емоцій як переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, а також переживання суб'єктивного стану, який виникає у процесі взаємодії з навколишнім середовищем і задоволення потреб. Базові емоції – гнів, радість, страх. Керовані (сльозовиділення, дихання, поведінка, мова, міміка) і некеровані (діяльність травлення, серцево-судинної системи, потовиділення) компоненти емоцій. Стенічні та астенічні емоції.

Теорії емоцій. Тривимірна теорія емоцій В. Вундта: Задоволення – незадоволення, напруга – звільнення від напруги, збудження – заспокоєння. Периферична теорія емоцій Джемса – Ланге: емоція визначається як переживання специфічних змін у тілі, вироблених зовнішньої ситуацією. Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова: емоція є відображення мозку вищих тварин і людини, співвідношення величини потреби і можливості її задоволення в конкретний момент.

Види емоційних станів. Настрій – сталий емоційний стан помірної або слабкої інтенсивності. Пристрасть – інтенсивний, узагальнений і тривалий емоційний стан, домінуючий над іншими спонуками людини і призводить до зосередження на предметі пристрасті. Фізіологічний афект – стрімко і бурхливо перебігає емоційний стан вибухового характеру. Стрес – емоційний стан, що виникає у відповідь на різноманітні екстремальні впливи. Види стресів, поняття дистресу. Фрустрація як нездійснені очікування, емоційний стан, що виникає як наслідок реальної чи уявної перешкоди, що ускладнює досягнення мети та задоволення актуалізованої потреби.

Почуття – вищі емоції, складні, культурно-обумовлені переживання людини, в яких відображаються його стійкі відносини до певних предметів або процесів навколишнього світу. Види почуттів: етичні (моральні), інтелектуальні, естетичні, практичні. Поняття амбівалентності почуттів.

Воля як здатність людини здійснювати навмисні дії, спрямовані на досягнення поставленої мети, найбільш активна сторона свідомості. Поняття вольової діяльності, вольового дії. Прості і складні вольові дії, структура вольового дії. Мотиви вольового дії. Боротьба мотивів і вибір.

Тема 10. Темперамент. Історія розвитку уявлень про темперамент. Гуморальна теорія Гіппократа. Конституціональні теорії темпераменту (Кречмер, Шелдон). Неврологічна теорія темпераменту Павлова. Сучасні уявлення про темперамент. Типологічні групи темпераменту.

Поняття про темперамент як вродженої психодинамічної характеристики індивіда. Історія розвитку уявлень про темперамент. Гіппократ та його гуморальна теорія: змішання в організмі людини чотирьох основних рідин – sangvis (кров), phlegma (слиз), chole (жовта жовч), melan chole (чорна жовч). Типи темпераменту за Гіппократом і «бажані» хвороби. Гален (учень Гіппократа) і його психологічний опис типів темпераменту.

Конституціональні або морфологічні теорії темпераменту: виходить з уявлення про фізичну конституції людини (будову його тіла) як головної біологічної передумові її темпераменту. Френологія – вчення про будову черепа Ф. Галя. Фізіогномика – вчення про будову особи Ламбразо. Типологія Е. Кречмера: темперамент представляє ту частину психічного, яка знаходиться в кореляції з будовою тіла і безпосередньо відповідає типу статури. За Кречмером існує чотири типи статури, яким відповідають три типи темпераменту. Лептосоматік (астенічний тип статури), йому відповідає шизотимічний тип темпераменту. Пікніку відповідає ціклоідний або ціклотимічний тип темпераменту. Атлетику – іксотимічний тип темпераменту. Диспластик не має чіткого типу темпераменту. За концепцією У. Шелдона виявляється співвіднесення типів темпераменту з основними типами статури, а також зв'язок з ембріологією. Шелдон виділяє три основні типи соматичної конституції («соматотипу»): Ендоморфний тип – вісцератонічний темперамент; мезоморфний – соматотонічний темперамент і ектоморфний – церебротонічний темперамент.

Неврологічна (нейрофізіологічна) теорія темпераменту І. Павлова: типи темпераменту співвідносяться з певними параметрами функціонування нервової системи. Три основних властивості нервової системи, що визначають тип темпераменту: сила збудження і гальмування нервової системи, врівноваженість, рухливість. Типи вищої нервової діяльності, що відповідають певним типам темпераменту: Сильний, врівноважений, рухливий – сангвінік; сильний, урівноважений, інертний – флегматик; сильний, неврівноважений – холерик; слабкий – меланхолік.

Сучасні уявлення про темперамент. Темперамент – це інтегральна психічна властивість особистості, системна єдність її характеристик, що визначаються індивідуальним темпом, ритмом, інтенсивністю і швидкістю протікання психічних процесів. Темперамент – це сукупність типологічних особливостей людини, що виявляється в динаміці його психічних процесів, швидкості і силі реакції, в емоційному тонусі, в життєдіяльності. Психічні властивості як основа формування темпераменту: найбільш стійкі, вроджені особливості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності в різних її сферах. Сензитивність, активність, реактивність, пластичність/ригідність, темп реакцій, інтроверсія/екстраверсія, емоційна збудливість резистентність. Спілкування, самооцінка і оцінка труднощів. Холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик відповідно до якості наявних у них психічних властивостей.

Теорія темпераменту Цуканова Б.І. Суб'єктивна одиниця часу (тау-тип) і типологічна група темпераменту.

Опис типів темпераменту згідно усім існуючим теоріям.

Тема 11. Характер. Відмінності характеру від темпераменту. Властивості характеру. Типи характерів. Акцентуація характеру. Професійні деформації характеру. Здібності людини. Загальні і спеціальні здібності. Поняття про обдарованість та геніальність.

Поняття про характер як цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності поведінки людини і характеризується стійким ставленням до різних сторін дійсності. Характер – це цілісний і досить стійкий індивідуальний склад психічного життя, що виявляється в окремих психічних актах, процесах і станах, у властивих людині емоційних переживаннях, у звичних способах реагування і поведінки, у специфічних особливостях стосунків з навколишнім світом. Характер – це фенотипічні (прижиттєві) утворення.

Системи властивостей характеру, обумовлені ставленням до 1) суспільства; 2) себе; 3) праці; 4) продуктів праці, а також 5) вольові властивості характеру; 6) емоційні риси; 7) інтелектуальні риси.

Типи характерів. Вітчизняна типологія: гармонійно-цілісний; внутрішньо-конфліктний, але зовні гармонійно узгоджений із середовищем; конфліктний тип зі зниженою адаптацією; варіативний. За Фрейдом дві класифікації: 1) еротичний, нарцистичний, обсессивний і 2) прегенітальиі типи - оральний, анальний, уретральний, фалічний, і генітальний тип (підстава для класифікації – фіксація індивіда на певному періоді психосексуального розвитку). За Юнгом, всі люди поділяються на дві групи: екстраверти та інтроверти. Кожна з цих груп має по чотири рівні: емоційний (переживання), сенсорно-подібний (чуттєве пізнання), інтелектуальний (раціонально-логічне пізнання), інтуїтивний (віра). З ім'ям Фромма пов'язана розробка поняття «соціальний характер», а також опис стійких типів «соціального характеру». До непродуктивних типів характеру Фромм відносить: рецептивний, експлуатуючий, накопичувальний, ринковий типи. Окремо Фромм виділив продуктивний тип.

Поняття професійної деформації характеру як негативного впливу психологічних особливостей певного виду діяльності на особистість.

Поняття акцентуації як значного посилення і крайньої вираженості окремих рис характеру або їх сполучень. Дане поняття введено К.Леонгардом. Прихована і явна акцентуації характеру. Типи акцентуацій за класифікацією К. Леонгарда. Гіпертимний тип, дистимний, циклоїдний (циклотимічний), емотивний (емоційний), демонстративний, збудливий, застрягаючий, педантичний, тривожний (психастенічний), інтровертований (шизоїдний, аутичний), екстравертований (конформний), екзальтований. Особливості даних типів, основний спосіб поведінки, непереносимість ситуації, бажана діяльність.

Здатності індивіда визначаються як закладені в людині й реалізовані за життя можливості досягнення високого рівня ефективності і продуктивності в певній діяльності. Б.М. Теплов про людські здібності. Поняття про задатки як анатомо-фізіологічні передумови здібностей. Види здібностей: загальні (розумові, практичні), спеціальні, творчі. Рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.

Питання на контрольну роботу № 2 (модуль):

1. Історія розвитку поняття «особистість».

2. Соціальне середовище і особистість.

3. Індивід, особистість, індивідуальність.

4. Структура особистості за З. Фрейдом.

5. Структура особистості за Е. Берном.

6. Структура особистості за К. Платоновим.

7. Спрямованість як основна підструктура особистості.

8. Форми спрямованості особистості.

9. Потреби. Види потреб.

10. Ієрархія потреб за А. Маслоу.

11. Самооцінка

12. Рівень домагань.

13. Особистість і діяльність.

14. Поняття про діяльність.

15. Схема (структура) діяльності.

16. Мотиви, цілі, дії.

17. Внутрішні і зовнішні дії.

18. Некоригованість, інтеріоризація.

19. Знання, вміння навички.

20. Види знань.

21. Види діяльності.

22. Поняття про провідну діяльність.

23. Увага. Види уваги,

24. Властивості уваги.

25. Відчуття.

26. Будова аналізатора.

27. Види і типи рецепторів.

28. Властивості відчуттів.

29. Поріг чутливості.

30. Сприйняття. Властивості сприйняття.

31. Складні форми сприйняття.

32. Пам'ять. Процеси пам'яті.

33. Види пам'яті.

34. Закони забування, запам'ятовування.

35. Мислення. Види мислення.

36. Специфіка мислення.

37. Операції мислення.

38. Інтуїція, інсайт, інтелект.

39. Уява, види уяви.

40. Мовлення і мова. Відмінності мовлення від мови.

41. Функції мовлення.

42. Види мовлення.

43. Загальна характеристика емоцій. Базові емоції.

44. Керовані і некеровані компоненти емоцій.

45. Теорії емоцій.

46. Емоційні стани.

47. Опції емоцій.

48. Почуття. Види почуттів.

49. Поняття волі та вольової діяльності.

50. Структура вольової дії. Боротьба мотивів.

51. Історія розвитку уявлень про темперамент.

52. Гуморальна теорія Гіппократа.

53. Конституціональні теорії темпераменту.

54. Теорія темпераменту Кречмера.

55. Теорія темпераменту Шелдона.

56. Неврологічна теорія темпераменту Павлова.

57. Сучасні уявлення про темперамент.

58. Психічні властивості як основа формування темпераменту.

59. Теорія темпераменту Цуканова Б.І.

60. Описи холерика.

61. Опис сангвініка.

62. Опис меланхоліка.

63. Опис флегматика.

64. Порівняйте холерика і сангвініка.

65. Порівняйте холерика і меланхоліка.

66. Порівняйте холерика і флегматика.

67. Порівняйте сангвініка і меланхоліка.

68. Порівняйте сангвініка і флегматика.

69. Порівняйте меланхоліка і флегматика.

70. Відмінності темпераменту від характеру.

71. Поняття характеру.

72. Властивості характеру.

73. Професійні деформації характеру.

74. Акцентуація характеру.

75. Описати певний вид акцентуації характеру.

76. Здатності індивіда.

77. Види здібностей.

78. Поняття таланту і геніальності.

Теми рефератів (доповідей)

1. Основні проблеми соціальної психології.

2. Психологія управління.

3. Гендерна психологія.

4. Диференціальна психологія.

5. Основи успішної комунікації (психологія спілкування).

6. Нейролінгвістичне програмування..

7. Культурно-історична теорія Л.С. Виготського.

8. Психологічні погляди В. Франкла.

9. Е.Фромм та його внесок у психологічну науку.

10. Позитивна психотерапія Н. Пезешкіана.

11. Трансперсональна психологія.

12. Розвиток вітчизняної психології.

13. Розвиток психології в Новоросійському / Одеському університеті.

14. Гештальтпсихологія.

15. Біхевіоризм.

16. Психоаналіз З. Фрейда.

17. Трансактний аналіз Еріка Берна.

18. Аналітична психологія Карла Густава Юнга.

19. Індивідуальна психологія Альфреда Адлера.

20. Феноменологічна теорія Карла Роджерса.

21. Гуманістична теорія Абрахама Маслоу.

22. Когнітивна психологія.

23. Інтегративна психологія.

24. Екзістенціональна психологія

25. Конфлікти, види конфліктів. Стратегії виходу з конфлікту.

26. Психосоматика.

27.Психологія творчості

28. Психологія реклами.

29. Внесок І.М. Сєченова у психологічну науку.

30. Психологія мотивів людини.

31. Механізми психологічного захисту.

32. Гіппократ та його внесок у психологічну науку.

33. Внесок Павлова в психологічну науку.

34. Конституціональні теорії темпераменту

35. Теорія темпераменту Б.І. Цуканова.

36. Факторна теорія темпераменту Айзенка.

37. Сучасні уявлення про темперамент.

38. Теорії пам'яті.

39. Теорії емоцій.

40. Види емоційних станів.

41. Стрес і фрустрація.

42. Типології особистості.

43. Акцентуація характеру.

44. Вчення про характер В. Райха.

45. К. Хорні та її теорія особистості.

46. Теорії здібностей.

47. Психологія агресії.

48. Психологія влади.

49. Психологія волі.

50.Процесуальний підхід в психології А.Мінделла.

Література:

1. Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: Изд-во Москов. Ун-та, 1988.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 1997.

3. Будіянський М. Ф. Психологія особистості: Учбово-методичний посібник. – Одеса: Астропринт, 1999.

4. Дубравська Д.М. Основи психології. – Львіів: Світ,2001. – 280с.

5. Загальна психологія. За ред. Максименка С. Д. – 2 вид. - Вінниця: Нова книга, 2004.

6. Квинн Вирджиния. Прикладная психология. – Санкт-Петербург: Питер, 2000.

7. Майерс Д. Социальная психология. – Санкт-Петербург: Питер, 1999

8. Мясоїд П.А. Загальна психологія.К., Вища школа, 2000.

9. Немов Р. С. Общие основы психологии // Психология: В 3 кн.- М.,1995.

10. Основи психології. – 2 вид./ Під заг. Ред. О. В. Кирийчука, В. А. Роменця. – К., 1996.

11. Петровский А. В. с соавт. Общая психология. – М., 1986.

12. Платонов К.К. Занимательная психология.М.. 1990.

13. Рубинштейн С. П. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург: Питер, 1999.

14. Сергеев К. К. Общая психология как точная наука. – Херсон, 1995.

15. Урбанович А.В. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2002.

16. Филатов Ф. Р. Общая психология. – Ростов-на-Дону, 2005.

17. Хьелл Л. Зиглер Д. Теории личности. – Санкт-Петербург: Питер, 1999.

18. Ярошевский М. Г. Психология в ХХ столетии. – М.:Политиздат, 1974.

19. Ярошевский М. Г. История психологии. – М., 1985.

Дата добавления: 2015-10-30