Рекомендації до виконання графічної частини

Графічна частина складається з двох креслень, а саме, апаратурної схеми та загального виду апарата.

Креслення виконують, як правило, на аркушах креслярського паперу основного формату А1 (594×841 мм), згідно з ГОСТ 2.301-68. Разом із зазначеним форматом дозволяється користуватися іншими основними форматами, позначення та розміри сторін яких мають відповідати вказаним нижче:

Таблиця 1.Позначення та розміри сторін креслярських форматів.

Позначення формату	А0	А1	А2	А3	А4
Розмір сторін формату, мм	841×1189	594×841	420×594	297×420	210×297

Допускається застосування додаткових форматів, утворених збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам. Позначення похідного формату складається з позначення основного формату і його кратності, наприклад А1×3, А4×8 і т. д Розміри похідних форматів, як правило, слід вибирати за таблицею 2.

Таблиця 2. Розміри додаткових форматів

Кратність	Формат
А0	А1	А2	А3	А4
	1189×1682	–	–	–	–
	1189×2523	841×1783	594×1261	420×891	297×630
	–	841×2378	594×1682	420×1189	297×841
	–	–	594×2102	420×1486	297×1051
	–	–	–	420×1783	297×1261
	–	–	–	420×2080	297×1471
	–	–	–	–	297×1682
	–	–	–	–	297×1892

Поле креслення обмежують рамкою, яка проводиться суцільними лініями і відстоїть від лівої кромки креслення на 20 мм, а від інших кромок - на 5 мм:

Основний напис згідно з ГОСТ 2.104-6 (рисунок 2) розміщують у правому нижньому куті креслення і виконують за формою:

Рисунок 2. Оформлення основного напису

Крім того, у верхній частині листа розташовують додаткову графу розміром 70×14 мм, призначену для повторного запису позначення креслення, яке наводиться в основному написі.

При заповненні основного напису в його графи вносять такі відомості:

а) «Розроб.» – прізвище студента, який виконав проект, його підпис і дата

виконання проекту;

б) «Перев.» – прізвище керівника і його підпис із зазначенням дати;

в) «Т. контр.» – прізвище ініціали людини, що проводить технічний контроль, і його підпис із зазначенням дати;

г) «Керівн.» – прізвище керівника і його підпис із зазначенням дати;

д) «Н. контр.» – прізвище ініціали людини, що відповідає за нормоконтроль, і його підпис із зазначенням дати;

е) «Затв.» прізвище ініціали людини, що затверджує проект, і його підпис із зазначенням дати [1];

ж) у верхній графі вказують позначення креслення;

з) у центральній графі вказують найменування виробу в називному відмінку

однини, причому на першому місці поміщають іменник Найменування виробу повинно відповідати прийнятій термінології та бути по можливості коротким. Під найменуванням виробу записують вид креслення;

і) у першій нижній графі поміщають скорочену назву інституту та номер

групи;

к) у графі «Масштаб» вказують масштаб основної проекції.

ГOCT 2.201– 80 встановлює знеособлену класифікаційну систему позначення

6.1. Рекомендації до виконання апаратурної схеми

Апаратурні схеми виробництва розробляються у відповідності до нормативно-технічної документації (НТД) у галузі виробництва фармацевтичної продукції та мікробіологічних виробництв та єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД):

Апаратурна схема (АС) являє собою графічне зображення послідовності дій, що відповідають технологічній схемі процесу у вигляді умовних позначень апаратів, КВП і СА та трубопроводів.

Розробка апаратурно-технологічної схеми складається з двох етапів – з розробки технологічної та апаратурної схем. На першому етапі визначають технологічні процеси і операції, з яких складатиметься виробництво, їх технологічні параметри та послідовність. На другому етапі вирішують питання апаратурного оформлення виробництва та розташування обладнання. Паралельна розробка технологічної і апаратурної схем дозволяє контролювати і взаємно доповнювати єдиний процес створення апаратурно-технологічної схеми. Послідовність розміщення апаратури на АС відповідає стадіям та операціям технологічної схеми (ТС). Точки контролю на АС відповідають точкам контролю на ТС і супроводжуються відповідними контрольно-вимірювальними приладами.

АС виконується на окремому аркуші (аркушах) і всі апарати, представлені в ній, повинні бути пронумеровані наскрізною нумерацією, зліва - направо, за годинниковою стрілкою.

Креслення повинно заповнювати не менше 75% вільного простору аркушу відповідного формату.

Креслення АС схеми виконується із умовним дотриманням масштабу 1:50. При дуже малих габаритах апаратури (наприклад, пілотна установка) допустимий умовний масштаб 1:25.

Обладнання на листі показується відповідно його фактичному розташуванню по вертикалі або поверховому розташуванні у виробничому процесі.На апаратурній схемі зображується допоміжне обладнання (допоміжні збірники, теплообмінна апаратура аварійні місткості, насоси, компресори тощо).

На схемі не наводиться обладнання, яке використовується в кількох виробництвах (наприклад складські місткості заводу для зберігання меляси, централізовані станції для отримання інертного газу, насиченої водяної пари, кисню тощо). У цьому разі на кресленні стрілкою з написом показують, звідки надходить сировина, повітря та ін.

У схемах технологічних процесів з великою кількістю обладнання і приладів дозволяється креслити кожну стадію окремо, не розриваючи індексацію.

На кресленні не треба приводити всі позиції обладнання одного і того ж призначення. Досить показати такий вид устаткування один раз, а в специфікації вказати загальне число одиниць устаткування одного призначення, закріпленого за даним виробництвом.

Для позначення типового обладнання на апаратурних схемах використовуються літери наведені у Таблиці 3. У відповідних додатках наведені умовні позначення специфічних за конструкцією різних типів обладнання, на приклад: збірник вертикальний – ЗВ; збірник горизонтальний – ЗГ; реактор з На кресленні не треба приводити всі позиції обладнання одного і того ж призначення. Досить показати такий вид устаткування один раз, а в специфікації вказати загальне число одиниць устаткування одного призначення, закріпленого за даним виробництвом.

Для позначення типового обладнання на апаратурних схемах використовуються літери наведені у Таблиці 3. У відповідних додатках наведені умовні позначення специфічних за конструкцією різних типів обладнання, на приклад: збірник вертикальний – ЗВ; збірник горизонтальний – ЗГ; реактор з нижнім спуском – РС; реактор з трубою передавлювання – РТ.

Таблиця 3. Літерне позначення типового, що найчастіше застосовують для позиційного позначення апаратів, обладнання та устаткування

Літерне позначення	Тип обладнання
С	Сховища
З	Збірники
М	Мірники
Р	Реактори, автоклави
В	Випарні апарати
Т	Теплообмінники
Ф	Фільтрувальна апаратура
РК	Ректифікаційні колони
СШ	Сушарки
РМ	Розмельне обладнання
КВ	Компресори
Н	Насоси для транспортування продуктів
ВН	Вакуум-насоси
Х	Холодильні установки
РП	Регулюючі прилади
ТР	Транспортні пристрої
Ц	Центрифуги
ГФ	Обладнання та устаткування, яке застосовується на ділянках виготовлення готових лікарських форм

Все обладнання нумерується з використанням літер, якими позначають тип обладнання (індекс), і арабських цифр, якими позначають порядковий номер на схемі. Наприклад, теплообмінник – Т-1, реактор – Р-2 та ін.

Рекомендовані розміри шрифтів на полі креслення:

- позначення КВП і А – 2,5 пт;

- позначення трубопроводів і матеріальних потоків (в тому числі матеріалів, що загружаються в ручну) – 3,5 пт;

- позначення апаратів і стадій технологічного процесу – 5 пт;

- таблиця трубопроводів – 3,5 пт.

Всі текстові поля заповнюються шрифтом «GOST type A».

Позиційне позначення розміщують на полиці лінії-виноски, яка починається на апараті або на полі контуру апарату. Виносні лінії проводять тонкою лінією, вони повинні складати з вертикаллю, або горизонталлю кут, не менше 15^о, а їх полиця має бути не довше, ніж на 3 мм за довжину позначення. Кут між полицею і лінією-виноскою, по можливості, має бути тупим.

Полиці ліній-виносок розміщують поза контуром зображення, згруповуючи, по можливості, у лінію або стовпчик.

У разі відсутності стандартного умовного графічного зображення будь-якого типу обладнання використовується його умовне позначення з зображенням конструктивних особливостей (введення речовин, наявність специфічних конструктивних елементів, перемішуючих пристроїв тощо) у вигляді фронтальної проекції апарата.

На схемі показуються місця відбору проб, а в разі потреби і прилади або пристосування для відбору проб.

На апаратах та трубопроводах АС зображаються усі контрольно-вимірювальні прилади та систему автоматизації, зображуються сигналізатори, що сповіщають про раптову нерегламентовану зміну технологічних параметрів (температури, тиску та ін.), газосигналізатори вибухонебезпечних концентрацій, газоаналізатори гранично допустимих концентрацій (ГДК), а також сигналізатори, що сповіщають про припинення подачі енергоресурсів, води, газу і т. ін. Графічне зображення сигналізаторів виконується відповідно до ГОСТ 2.758 – 81, контрольно-вимірювальних приладів (КВП) відповідно до ЄСКД.Умовні позначення приладів для контролю технологічних параметрів розташовують в середині позначення контуру апарата, або за його межами.

На лініях подачі пари, природного газу, повітря, інертного газу встановлюються запобіжні клапани, на цехових лініях подачі інертного газу – зворотний клапан. У разі застосування стислого газу у балонах передбачається встановлення редукційних пристроїв.

На апаратах, що працюють під тиском або у вакуумі, повинні бути встановлені повітряні клапани для скидання тиску або гасіння вакууму.

Показуються лінії відведення повітря при заповненні місткостей рідиною або парою –повітряні лінії (повітряники).

Контрольно-вимірювальні та регулювальні прилади нумерують так само, як і технологічне обладнання, використовуючи індекс і порядковий номер за схемою. Контрольні точки на схемі позначають індексом Кт (контроль технологічний) та Кх (контроль хімічний) з наскрізною нумерацією.

6.2. Рекомендації до виконання креслень загального виду

Основні вимоги до креслень загального виду наведені нижче.

Креслення загального виду повинні виконуватися відповідно до основних вимог ГОСТ 2.119-73 (1995) ЄСКД на виконання ескізних проектів. Креслення загального виду повинно містити наступні відомості:

а) зображення виробу (апарата, машини), необхідні види, розрізи і перетини, що дають повне уявлення про устрій виробу;

б) основні розміри — конструктивні, приєднувальні і габаритні, а в разі потреби — настановні, монтажні і граничні відхилення рухомих частин;

в) позначення посадок у відповідальних з’єднаннях;

г) вид або схему з дійсним розташуванням штуцерів, люків, лап і ін.;

д) таблицю призначення штуцерів, патрубків і т.п.;

е) технічну характеристику;

ж) технічні вимоги;

з) перелік складових частин виробу.

На зображенні креслення загального виду допускається показувати умовно зміщеними штуцера, бобишки, люки і т.п., не змінюючи їхнього розташування по висоті або довжині апарата.

На виді виробу (апарата) зверху необхідно показати дійсне розташування штуцерів, бобишек, люків і т.п.; при відсутності виду зверху його варто зобразити схематично (рисунок 3), проставивши умовні позначки штуцерів, бобишек, люків і т.п., зазначених на головному чи на іншому виді виробу. При цьому над схемою необхідно зробити напис, наприклад: «Схема розташування штуцерів, люків і лап», а в технічних вимогах на кресленні обов'язково вказати: «Дійсне розташування штуцерів, бобишек, люка і лап дивися за схемою (за планом, виду В, і т.д.)».

Рисунок 3. Схема розташування штуцерів

Штуцера, патрубки, гільзи для термометрів, люки і т.п. на головному та сполученому з ним зображеннях, а також на схемі позначають умовно на продовженні їхніх осей або на полках ліній-виносок прописними буквами російського алфавіту розміром від 5 до 7 мм (букви Й, П, Р, О, X, Ъ, Ь не застосовують).

Таблиця призначення штуцерів, патрубків, гільз і інших елементів апарата виконується за формою представленою на рисунок 4:

Рисунок 4. Таблиця призначення штуцерів

Над таблицею поміщають заголовок «Таблиця штуцерів».

Літерні позначення за алфавітом (без пропусків і повторення) привласнюються спочатку видам, розмірам, перетинам, а потім штуцерам. У випадку недоліку букв застосовують цифрову індексацію, наприклад: «А₁, «У₁, У₂» і т.д.

Написи, технічну характеристику, технічні вимоги і таблиці виконувати на кресленні з дотриманням ДСТУ ГОСТ 2.316-2008.

Таблиці, технічну характеристику, технічні вимоги і перелік складових частин необхідно розташовувати над основним написом креслення. Як виняток допускається розміщення таблиці штуцерів ліворуч від основного напису. Розташування основних елементів, що рекомендується, креслення загального виду див. на рисунок 5.

Додаткові зображення (види, розрізи, перетини, виносні зображення і т.д.) повинні розташовуватися якомога ближче до елемента, що виноситься.

Рисунок 5. Зразок розташування елементів креслення загального виду.

У технічній характеристиці вказують:

призначення виробу (апарата); об’єм апарата — повний і робочий; продуктивність; площа поверхні теплообміну; максимальний і робочий тиск; максимальну і робочу температуру середовища; потужність привода; частоту обертання деталей; токсичність і вибухонебезпечність середовища; габаритні розміри апарату; масу апарату; інші необхідні дані.

У технічних вимогах на кресленні вказують:

позначення ДСТУ чи ТУ, згідно яким повинен бути виготовлений і випробуваний даний виріб; позначення ДСТУ чи TУ на основні матеріали, застосовувані у виробі; вимоги до випробувань на міцність і щільність зварних швів і з'єднань; відомості про необхідність теплової ізоляції й інших антикорозійних покрить.

На апарати, у яких робочий тиск у 0,07 Мпа (без обліку гідростатичного тиску), поширюються «Правила устрою і безпечної експлуатації ємностей, що працюють під тиском». У Правилах викладені вимоги, яким повинні задовольняти виготовлені ємності й апарати, а також вимоги по установці ємностей і безпеки їхньої експлуатації.

Перелік складових частин виробу розташовують на полі креслення загального виду над основним написом за формою представленою на рисунку 6:

Рисунок 6. Форма представлення переліку складових частин

Останній рядок переліку складових частин не повинен доходити до основного напису на відстань менш 10 мм. З метою спрощення складання переліку складових частин допускається залишати незаповненими кілька рядків переліку (дві, три) з відповідним пропуском номерів позицій після кожної групи переліку складових частин (складені одиниці, деталі, стандартні вироби).

У кожному рядку переліку не допускаються «двоповерхові» написи. Якщо запис не міститься на одному рядку, його варто розміщати на двох і більш рядках.

Усі дані, внесені в перелік складових частин виробу, варто записувати зверху вниз у порядку, передбаченому ДСТУ ISO 7573:2006: складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, у тому числі кріпильні та інші вироби. При великій кількості складових частин виробу допускається (по узгодженню з керівником) виключати з переліку другорядні деталі і невідповідальні стандартні вироби.

При заповненні переліку складових частин виробу розбивку виробу на складені одиниці і деталі варто проводити з урахуванням намічуваної технології виготовлення останніх. Так, для креслення загального виду конденсатора правильним буде наступний перелік: 1. Розподільна камера. 2. Камера, що гріє. 3. Кришка. 4. Фланець. 5. Фланець і т.д.

Такий порядок обумовлений тим, що складені одиниці, позицій 1, 2, 3 збираються, зварюються й обробляються по окремих кресленнях, розроблювальним на наступних етапах проектування. За складеними одиницями випливають деталі (позиції 4 і 5), що поставляються на зборку виробу по даному кресленню.

Графа «Позначення» у переліку в більшості випадків не заповнюється, тому що вона призначена для позначення вставних одиниць нижчого порядку і деталей, що у курсовому проекті не виконуються. Виключення складають проекти, графічна частина яких перевищує два листи формату А1. У цьому випадку виконуються рядки графи «Позначення» переліку складових частин виробу креслення загального виду всієї установки, для якої виконуються креслення загального виду.

Графа «Маса 1 шт» у переліку складових частин не заповнюється.

Дата добавления: 2015-10-30