Вибір напруги та джерел живлення

Електротехнічна частина

Відповідно до ДБН для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватися напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при заземленій нейтралі й у мережах постійного струму.

Для живлення окремих ламп варто застосовувати напругу не вище 220 В, що допускається для всіх стаціонарних світильників незалежно від висоти їхньої установки в приміщеннях без підвищеної небезпеки. У приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних при установці світильників загального освітлення з лампами розжарювання на висоті менш 2,5 м при відсутності спеціальної конструкції світильника, що виключає доступ до лампи без застосування інструмента, використовується напруга не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127–220 В допускається встановлювати на висоті менш 2,5 м від підлоги за умови неможливості випадкових доторкань до їх струмоведучих частин.

Для живлення ксенонових, дугових, металогалогенних і натрієвих ламп, розрахованих на напругу 380 В, і пускорегулюючих апаратів для газорозрядних ламп, що мають спеціальні схеми (наприклад, трифазні, з послідовним з'єднанням ламп), застосовується напруга не вище 380 В, у тому числі фазна напруга системи 660/380 В з заземленою нейтраллю при дотриманні наступних умов:

– введення в світильник чи ПРА має виконуватися проводом або кабелем з мідними жилами і з ізоляцією, розрахованою на напругу не менше ніж 660 В;

– заборона введення у світильник двох чи трьох проводів різних фаз системи 660/380 В;

– нанесення на світильник відмінного знаку з вказівкою застосовуваної напруги "380 В" при установці світильника в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних;

– забезпечення одночасного відключення усіх фазних проводів, що вводяться у світильник; це стосується і багатолампових світильників системи 380/220 В, за винятком світильників, які встановлюються у приміщеннях без підвищеної небезпеки.

Для світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання застосовується напруга не вище 220 В в приміщеннях без підвищеної небезпеки і не вище 42 В для приміщень з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних. Допускається застосування напруги до 220 В для світильників спеціальної конструкції: тих, що являються складовою частиною аварійного освітлення, під'єднаного до незалежного джерела живлення; тих, що встановлюються у приміщеннях з підвищеною небезпекою (але не особливо небезпечних).

Для місцевого освітлення допускається застосовувати світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127 – 220 В за умови неможливості випадкових доторкань до їх струмоведучих частин. Застосування люмінесцентних ламп місцевого освітлення в сирих, особливо сирих, жарких і приміщеннях з хімічно активним середовищем допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Для живлення ручних світильників переносного освітлення в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних має застосовуватися напруга не вище 42 В, при особливо несприятливих умовах – не вище 12 В.

При напрузі світильників 380 В можна використовувати мережі 660/380 В.

Використання самостійних освітлювальних трансформаторів необхідне лише тоді, коли силове навантаження викликає недопустимі коливання напруги або напруга 380/220 В - 220/127 В не можна прийняти за умовами безпеки. Сполучення трансформаторів для силового і освітлювального навантаження зменшує їх загальну кількість та сумарно встановлену потужність, скорочує кількість апаратури та об’єм приміщень підстанції, а також дозволяє спростити загальну схему електропостачання.

В якості джерела живлення використовую трансформатор потужністю 400 кВА cos φ = 0,9%, К_з = 0,9%, ∆U=5% (л.с. 344 Таб. 12-6)

2.2 Вибір схеми живлення

Схеми живлення освітлювальних установок повинні забезпечувати:

– необхідний рівень надійності живлення;

– регламентовані рівні напруги і постійність напруги джерела живлення;

– простоту і зручність експлуатації;

– економічність установки.

У більшості випадків освітлювальні навантаження живляться від силових цехових трансформаторів напругою 6(10)/0,38 кВ із заземленою нейтраллю вторинної обмотки.

Використання самостійних освітлювальних трансформаторів обмежується випадками, коли характер силового навантаження не дає можливість забезпечити необхідну якість напруги, коли використовується для силових навантажень напруга вище 380 В та коли система напруг 380/220 або 220/127 В неприпустима для освітлювальної установки за умовами безпеки.

В освітлювальних мережах розрізняють живильні і групові лінії. Живильна лінія з'єднує джерело живлення з груповими щитками освітлення. Групові лінії служать для приєднання світильників до групових щитків.

Групові щитки мають як вводний апарат захисту, так і апарати захисту на кожну групову лінію, що відходить. Згідно ПУЕ струм захисних апаратів на групових лініях не повинний перевищувати 25 А за винятком ліній, що живлять лампи розжарювання одиничною потужністю 500 Вт і більше і газорозрядні лампи потужністю 125 Вт і більше, у цьому випадку струм захисного апарата не повинний перевищувати 63 А.

Кількість світильників, що підключається на одну фазу групової мережі не повинна перевищувати:

– для ламп розжарювання, ДРЛ, ДРИ і натрієвих – до 20;

– для люмінесцентних ламп – до 50;

– для ксенонових ламп потужністю 10 кВт і вище – не більше однієї.

У конструктивному виконанні живильні лінії виконуються чотирипроводними при мережі з заземленою нейтраллю і трифазними в мережах з ізольованою нейтраллю. Групові лінії можуть бути однофазними (1ф + N), двофазними (2ф), двофазними з нульовим проводом (2ф + N), трифазними (3ф) і трифазними чотирипровідними (3ф + N). Останній вид лінії використовується найбільш часто, тому що дозволяє зменшити переріз провідникового матеріалу, забезпечити рівномірне навантаження фаз, знизити коефіцієнт пульсації при живленні світильників від різних фаз.

Середня довжина трифазних чотирипровідних групових ліній для системи напругою 380/220 В складає 80 м, для системи напруг 220/127 В – 60 м, довжина двопровідних групових ліній - відповідно 35 і 25 м.

Розрізняють радіальні, магістральні і змішані схеми живлення освітлювальних установок (рисунок 23). Радіальні схеми використовуються при високих навантаженнях групових щитків (порядку 100-200 А) і забезпечують більш високу надійність живлення. Магістральні схеми дозволяють заощаджувати провідниковий матеріал і апаратуру на розподільних пунктах, однак мають меншу надійність живлення. Змішані схеми одержали найбільше поширення через їхню гнучкість.

Освітлювальні мережі внутрішнього освітлення поділяють на лінії: живильну, що прокладається від трансформаторної підстанції до групових щитків, та групову – від групових щитків до світильників.

За надійністю електропостачання ОУ поділяються на:

I категорія – перерва в електропостачанні не допускається, або допускається лише на час автоматичного ввімкнення резерву. Живлення цих установок слід забезпечувати від двох незалежних джерел. Якщо перерва в роботі електропостачання може призвести до порушення, особливо важливого технологічного процесу, загрозі життю багатьох людей, то ОУ виділяються в особливу групу і живляться вони від двох незалежних джерел з перемиканням частини світильників на третє незалежне джерело живлення при повному вимкненні установки.

II категорія – допускається перерва в електропостачанні на час, необхідний для ручного вмикання резерву черговим персоналом або виїзною бригадою. Такі установки практично забезпечуються автоматичним вводом резерву.

III категорія – всі інші освітлювальні установки, в яких допускається перерва електропостачання на час ремонту або заміну пошкодженого елемента на протязі доби. Живлення цієї категорії може створюватись від однієї одно трансформаторної підстанції. Всі види навантаження живляться самостійними лініями від шин нижчої напруги підстанції або від вводу в будівлю.

Гасіння всього освітлення можливе тільки при знеструмленні трансформатора. В окремих будинках з невеликим навантаженням можна ввести тільки одну живильну лінію.

В живильних мережах освітлення використовуються магістральні і радіальні схеми живлення, в залежності від потужності і розміщення щитків. При магістральних схемах живлення однією лінією рекомендується живити не більше 5 щитків.

Живлення навантажень III категорії може здійснюватися від однієї однотрансформаторної підстанції. Аварійне та робоче освітлення повинні при цьому мати самостійне живлення, починаючи від розподільчого щита підстанції або від вводу в будівлю.

Рисунок 2.1 – Схема живлення освітлювальної установки

від однотрансформаторної підстанції:

1 – групові щитки робочого освітлення;

2 – щиток аварійного освітлення

Для проектуючого об’єкту вибираю систему живлення освітлення від однієї двотрансформаторної підстанції, зображену на рисунку 2.1 з напругою 380/220 В.

Дата добавления: 2015-10-30