Поняття договору позики

Позика є типовою формою кредиту для всіх форм кредитування і самостійним договором, що опосередковує кредитні відносини й зумовлює місце позики в системі цивільно-правових інститутів.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК України про позику, іншими актами цивільного законодавства. Передбачені ЦК України правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний договір і комерційний кредит, якщо інше не передбачено правилами про кредитний договір та комерційний кредит і не випливає або не суперечить суті таких зобов'язань4.

Цивільний кодекс не містить норми про субсидіарне застосування правил про позику до положень про банківський вклад. Однак включення банківського вкладу до складу гл. ЦК, що коментується, свідчить про визнання зазначеного договору формою надання кредиту і дає підстави застосовувати за аналогією правила про позику до положень про банківський вклад, що не суперечать нормам ЦК і суті зазначеного зобов'язання.

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Обов'язки з договору позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані йому позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Договір позики може бути строковим або безстроковим. Строковим вважається договір позики, що передбачає конкретний строк повернення отриманого позичальником боргу та іншого належного з нього майна.

Безстроковим є договір позики, в якому строк виконання позичальником його зобов'язання не визначений або визначений моментом витребування.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня повернення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК).

Договір позики може бути о платним або безоплатним. Позикодавець має право на отримання з позичальника процентів суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Відмежування позики від суміжних конструкцій

Договір позики слід відмежовувати від суміжних форм кредитування. Договір позики і кредитний договір є спорідненими і часто тотожними поняттями, які відображають сутність кредитних правовідносин і грунтуються на основоположному принципі: договір позики має значення загальної моделі, за якою будується регулювання всіх існуючих кредитних відносин.

Відрізняючись від грошового кредиту як договір, що не зобов'язує позикодавця, договір позики вважається укладеним в момент передачі грошей або речей.

Класичний грошовий кредит, який оформлюється договорами позики і кредиту, являє собою передачу грошей або інших замінних речей у власність боржнику із зобов'язанням наступного повернення еквівалентної кількості грошей або речей.

На відміну від імперативно о платного банківського кредиту, позика може бути безоплатною в імперативно визначених законом випадках або за згодою сторін договору позики. Нееквівалентне, з процентами, повернення предмета позики допускається за згодою сторін або презюмується за відсутності визначеності щодо розміру процентів.

Зазвичай позика надається без чітко визначеного цільового призначення, що неприпустиме для кредитних договорів. Однак припустимим є надання "цільової позики". У договорі позики може вказуватися конкретна мета, для досягнення якої надається позика, наприклад для придбання конкретної речі або для цілей оплати навчання у вищому навчальному закладі. Недотримання цільового характеру використання позичених коштів вважається порушенням позичальником прийнятих на себе зобов'язань, що може мати своїм наслідком вимогу позикодавця про дострокове повернення позики та розірвання договору.

Надання в позику речей, визначених родовими ознаками, істотно відрізняється від комерційного кредиту. Комерційний кредит - це просто відстрочка виконання будь-якого зобов'язання за основним договором (купівлі-продажу, підряду тощо). При цьому, за змістом ч. 1 ст. 1057 ЦК комерційним кредитом визнаються будь-які інші види надання кредиту, зокрема як авансу та попередньої оплати товарів, робіт або послуг. На відміну від грошового кредиту чи позики, комерційний кредит похідний від головного зобов'язання, є однією з умов його виконання і становить додатковий предмет зобов'язання, що передбачає надання кредиту.

Суміжним з позикою є банківський вклад. Договір банківського вкладу (депозиту) є способом заощадження коштів вкладників, прийнятих банком під зобов'язання зворотного повернення такої ж суми з приростом (процентами) в порядку і на умовах, встановлених договором. Зазначений договір є реальним, імперативно оплатним, строковим або укладеним на умовах видачі вкладу на першу вимогу. Предметом договору банківського вкладу є грошові кошти, передані вкладником чи отримані банком від третіх осіб. Стороною-боржником за цим договором зазвичай може бути лише банківська установа. Особливості предмета і суб'єктного складу банківського вкладу зумовлюють обов'язкове акумулювання залучених коштів на банківському (депозитному) рахунку і застосування до цих відносин положень ЦК про договір банківського рахунку, якщо інше не встановлено ЦК або не випливає із суті договору банківського вкладу (йдеться, зокрема, про особливості форми договору, видів і процентів за банківським вкладом тощо).

Основні елементи кредитного договору

Серед науковців немає єдиної думки щодо основних елементів договору. Так Кузнєцова Н.С. відносить до основних елементів: предмет, суму, строк повернення, розмір процентів[1]. Професор Дзера О.В. основними елементами кредитного договору називає предмет договору, забезпеченіст, зворотність, строковість, платність, цільова спрямованість. Відповідно до ЦК України основними елементами договору будуть ті умови за якими має бути досягнуто згоди сторонами. В даній роботі я зупинюсь на тих елементах які вважаю основними. Сторони кредитного договору Кредитором за кредитним договором є банк (резидент або нерезидент), а не кредитне управління (відділ) банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови, договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, вважається недійсним. Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції… Філія банку – відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку [9Закон України,,Про банки і банківську діяльність” ст.2]. Боржником виступають фізичні, юридичні особи. Фізичні та юридичні особи поділяються на резидентів та нерезидентів. Позичальнику: Бажано сформувати про себе позитивну кредитну історію (взяти споживчий кредит на невелику суму). Багато фізичних осіб мають неофіційні доходи, але зареєструвавшись фізичною особою-підприємцем, позичальник можете зараховувати на свій рахунок всі доходи сім’ї і таким чином повністю легалізувати дохід сім’ї. Це дає підтвердження доходів, які в свою чергу підтверджують кредитоспроможність. Щоб оцінити становище банку, слід брати до уваги не лише його надійність, а й рентабельність. Вибір того чи іншого банку для позичальника, це передусім суб’єктивний вибір і єдиного алгоритму для вибору банка кредитора немає. Банку: При здійснені кредитної політики, яка визначається Національним банком України, банк орієнтуються на необхідність поєднання інтересів акціонерів і вкладників цього банку. У процесі кредитування, банку рекомендується надавати перевагу позичальникам, які забезпечують вчасне та повне виконання договірних зобов’язань і зберігають свої кошти на депозитах та на інших рахунках. Потрібно оцінити платоспроможність та кредитоспроможність позичальника. Закон України, Про банки і банківську діяльність» зобов’язую банки перевіряти кредитоспроможність позичальників. Кредитні зобов’язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов’язань, повинні бути виконані виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний.

Дата добавления: 2015-10-30