BIOS features setup 2 страница

Макрокоманда – послідовність з декількох команд.

Мегабайт - одиниця запису інформації розміром 1024 кілобайта або 1048576 байтів.

Миша - пристрій введення координат.

Мітка тому - атрибут, що використовується для надання імені диску.

Міні-ЕОМ - комп'ютер до якого можуть підключатися одночасно кілька користувачів.

Монтування – процес присвоєння стиснутому дискові букви, за допомогою якої до нього можна звертатися як до звичайного диска.

Н

Нарощена пам'ять (ЕМВ) - пам'ять, яка розміщується в зоні починаючи з 1024 Кб. Розмір цієї пам'яті обмежується лише можливостями процесора. Процесор може використовувати нарощену пам'ять лише в захищеному режимі.

О

Область старших адрес (НМА) - пам'ять, яка розміщується в зоні 1024 — 1088 Кб і має розмір 64 Кб. З'явилася в результаті помилки конструкторів при створенні процесора і80286. До неї можуть мати доступ тільки процесори старше і80286.

Операційна система — це комплекс програм із керування роботою апаратної частини персонального комп'ютера та організації взаємодії користувача і комп'ютера.

Оточення - зона в оперативній пам'яті, у якій операційна система DOS автоматично завантажує значення змінних COMSPEC, РАТН, PROMPT, APPEND.

П

Пакетний файл – файл операційної системи DOS. Служить для виконання декількох команд операційної системи одною командою. Має розширення BAT.

Параметр пакетного файлу – додаткова інформація, що користувач може відправити у пакетний файл. Передаються в командному рядку DOS. Параметри відокремлюються від імені файлу хоча б одним пробілом.

Підшрифт – частина основного шрифта заданого розміру. Розмір задається за допомогою матриці символів. Наприклад - 8х14.

Повідомлення - текст, що виводиться на екран дисплея при виконанні команд ECHO та REM.

Програма - набір інструкцій процесору, що записані якою-небудь мовою програмування.

Програми-детектори - програмами для виявлення і вилучення вірусів у файлах і пам'яті комп'ютера.

Програми-компресори – програми, що забезпечують роботу зі стиснутими дисками.

Програми-ревізори – програми які запам'ятовують стан файлів і системних областей дисків, а при наступних запусках виявляють зміни на дисках і при виявленні підозрілих змін сповіщають про це користувачу.

Процесор – арифметико–логічний пристрій та пристрій керування, що виконані в єдиному корпусі.

Р

Розмонтування – припинення зв'язку між файлом стиснутого диска і символом, за допомогою якого здійснюється до нього доступ, як до диска.

Розпакування - витяг одного або декількох файлів із архіву.

Розширена пам'ять (EMS) - область верхньої пам'яті розміром 64 Кб. Розширена пам'ять поділяється на сегменти по 16 Кб, які називаються сторінками.

С

Сектор - частина дискети об’ємом 512 байт.

Скен-код - це однобайтове число, молодші 7 біт якого, представляють ідентифікаційний номер, який заданий кожній клавіші.

Слово - одиниця запису інформації розміром два байта.

Стиск - метод кодування даних, при використанні якого досягається зменшення їхньої довжини.

Стиснуті диски – диски створені програмою DriveSpaсe.

Супер-ЕОМ - комп'ютер який застосовуються при проведенні різних наукових досліджень, де потрібна велика швидкість розв’язування математичних задач.

Т

Теплий запуск - запуск, що відбувається за допомогою клавіш CTRL-ALT-DEL.

Том - складова частина багатотомного архіву. Створюючи архів із декількох частин, можна записати його частини на декілька дискет.

У

Упакування - переміщення файла в архів, звичайно, зі стисканням.

Ф

Файл (File ) - інформація, що міститься на одному з пристроїв комп'ютера і якій привласнюється власне найменування, так зване ім'я файлу.

Форматування – це розмітка дискети на сектори і доріжки.

Форматування низького рівня - форматування диску при якому створюються доріжки і сектори. Сучасні жорсткі диски не дозволяють здійснювати розмітку на сектори і доріжки.

Форматування високого рівня повне - форматування коли інформація стирається з усіх секторів диска і проводиться запис у сектори спеціального байта та диск перевіряється на наявність збійних секторів і їхнє виключення з роботи.

Форматування високого рівня неповне - стирається інформація про імена файлів у кореневому каталозі диска.

Х

Холодним запуск - запуск, що відбувається після припинення подання струму.

Ш

Шлях доступу – шлях до файлу починаючи із кореневого каталогу.

Розділ 1. Загальні відомості про операційну систему DOS

1.1. Історія розвитку операційних систем для персональних комп'ютерів

Перші персональні комп'ютери з'явилися на ринку наприкінці 1974 року. Це були серійні вироби, у яких застосовувався мікропроцесор типу Intel 8080. Ці пристрої за своєю конструкцією були дуже примітивні, а об’єм їхньої пам'яті складав лише 256 байт, що відповідало приблизно трьом рядкам тексту. На цьому етапі ще не використовувалася клавіатура, а введення інформації здійснювалося за допомогою перемикача. Замість дисплея використовувалися світлові індикатори. У великих ЕОМ інформація записувалася і зберігалася на магнітній стрічці, перфострічках або перфокартах, але вони виявилися непридатними для використання в персональних комп'ютерах. На цьому етапі розвитку персональних комп'ютерів ще рано було говорити про використання в них яких-небудь операційних систем.

Операційна система— це комплекс програм із керування роботою апаратної частини персонального комп'ютера та організації взаємодії користувача і комп'ютера. Історія розвитку операційних систем подана на рисунку 1.1.

Операційна система є невід'ємною частиною комп'ютера і додається, як правило, з його апаратною частиною. Обрамлення операційної системи складають програми, що розширюють її можливості. Дискова операційна система – це ОС, основні компоненти якої знаходяться на зовнішньому носії (в основному на магнітних дисках).

Ринок персональних комп'ютерів почав привертати до себе увагу розроблювачів нових типів ЕОМ. Тоді ж почали розробляти спеціальну операційну систему, яка допускала збереження інформації на гнучких дисках (дискетах).

Першою операційною системою була СР/М (Control Program for Microcomputers), розроблена фірмою Digital Research. Операційна система СР/М дуже швидко стала стандартом для персональних комп'ютерів. Вона була розроблена на базі 8-розрядних мікропроцесорів типу Z80, 6800 і 8080. Конструкція мікропроцесора обмежувала об’єм основної пам'яті 64 Кб. Персональні комп'ютери, засновані на застосуванні операційної системи СР/М, продавалися в першій половині 1980-х років.

Новий етап у розвитку персональних комп'ютерів почався з появою 16-розрядних процесорів. У 1978 році фірма Intel поставила на ринок новий 16-розрядний мікропроцесор типу і8086. Однак у той час він був занадто дорогим для застосування в персональних комп'ютерах, з цієї причини фірма Intel виготовила більш дешеву версію мікропроцесора і8088, внутрішня шина даних якого була 16-розрядною, а зовнішня — 8-розрядною. У цей же час виготовлювачі великих ЕОМ, насамперед фірма IBM, почали виявляти інтерес і до персональних комп'ютерів. Цей момент став переломним етапом в історії розвитку персональних комп'ютерів, тому що саме тоді промисловість серйозно зацікавилася персональними комп'ютерами та їхніми можливостями.

У серпні 1981 року фірма IBM випустила свій персональний комп'ютер, у якому був застосований мікропроцесор Intel 8088. Цей комп'ютер одержав назву IBM PC (Personal Computer). Він дав початок швидкому розвитку персональних комп'ютерів. Поява на ринку персональних комп'ютерів фірми IBM свідчила про те, що персональний комп'ютер перестав бути тільки об'єктом захоплення аматорів, і його подальший розвиток відтепер обумовлювався вимогами, пропонованими промисловістю і крупними споживачами. Завдяки тому, що фірма IBM дотепер є законодавцем мод на ринку збуту ЕОМ, її прихід на цей ринок як постачальника персональних комп'ютерів вселив у користувачів комп'ютерів цього типу впевненість у тому, що процес подальшого розвитку персональних комп'ютерів буде продовжуватися постійно.

З появою нових персональних комп'ютерів виникла нова операційна система, відома за назвою PC-DOS. На цьому етапі операційна система СР/М, яка сформувалася як стандарт, не могла функціонувати в комп'ютерах, створених на базі мікропроцесора типу і8088, тому фірма IBM незабаром приступила до розробки операційної системи, яка була б придатною для цього мікропроцесора. Така операційна система разом з фірмою IBM розроблялася фірмою Microsoft, заснованою в 1974 році. Ця фірма на початковому етапі свого існування спеціалізувалася у сфері, пов'язаній з використанням мови BASIC у перших персональних комп'ютерах, що дозволило їй нагромадити великий досвід застосування мов програмування. Однак фірма не мала досвіду в розробці операційних систем.

Назва PC-DOS швидко закріпилася як назва операційної системи для комп'ютерів фірми IBM. Та ж операційна система, яка пропонувалася фірмою Microsoft іншим фірмам-виготовлювачам ЕОМ, одержала назву MS-DOS. Однак практично вони означають ту саму операційну систему. Новий мікропроцесор типу і8088 дозволяв використовувати пам'ять об’ємом 1024 Кб. Розроблювачі операційної системи DOS ще не були впевнені у тому, що буде необхідний настільки великий об’єм пам'яті, тому операційна система надавала користувачу 640 Кб пам'яті, а також забезпечувала використання пам'яті для власних потреб ЕОМ, наприклад, для дисплеїв, постійних запам'ятовуючих пристроїв (ПЗП) і т. ін.

Обмеження об’єму пам'яті 640 Кб спробували виправити, зокрема, застосуванням пам'яті типу EMS (Expanded Memory Specification). Оперативна пам'ять (RAM, Random Access Memory) розширювалася шляхом створення в її верхній частині, між 640 та 1024 Кб, вікна, в яке вручну підключалася додаткова пам'ять. Цей метод, прийнятий у 1987 році, лише частково поліпшував становище, що сталося. Подібне розширення пам'яті було прийнятним тільки для тих програм, які здатні використовувати цю пам'ять. Попередні програми доцільно було змінювати для подальшого використання додаткової пам'яті. Операційна система DOS має ті ж особливості, що й операційна система СР/М. В обох є три файли, які безпосередньо становлять операційну систему. Операційна система СР/М має у своєму складі діалоговий монітор ССР (Console Command Processor), а також базову дискову операційну систему BDOS і базову систему вводу–виводу BIOS.

Операційна система DOS включає відповідно командний процесор COMMAND.COM, файл MSDOS.SYS та IO.SYS. Швидкий розвиток застосування персональних комп'ютерів починає висувати нові вимоги до характеристик операційних систем.

Межа об’єму оперативної пам'яті, надана операційною системою (640 Кб), стала дуже прикрою проблемою. Тому в квітні 1987 року, в один день фірми IBM і Microsoft випустили нову операційну систему за назвою OS/2 (Operation System/2). Найважливішою відмінністю нової операційної системи було збільшення об’єму основної пам'яті, наданої прикладним програмам, до 16 Мб. У випадку, якщо навіть цього виявляється недостатньо, OS/2 може використовувати жорсткий диск і переносити на нього частину файлів. Це відбувається автоматично, без втручання користувача. З погляду користувача така можливість є істотним удосконаленням. Друга перевага — це багатозадачний режим роботи, що забезпечується операційною системою, за яким обчислювальна система одночасно може виконувати кілька задач. Операційна система DOS дозволяє виконувати одночасно тільки одну програму, а OS/2 допускає одночасне виконання декількох прикладних програм. Іншими словами, стало можливим, наприклад, використання програми обробки тексту (текстового редактора) одночасно з виконанням програми, що виводить малюнок.

1.1.1. Розвиток операційної системи DOS

Коли фірма IBM випустила на ринок перший персональний комп'ютер, він був обладнаний операційною системою DOS 1.0. Операційна система DOS постійно розвивається, тому вона має порядковий номер для того, щоб знати, про яку її версію мова йде в даному випадку.

За номером версії можна довідатися, які команди в ній є і які її додаткові можливості. Важливо пам'ятати про те, що команди однієї системи DOS можуть виявитися непридатними для роботи під керуванням якої-небудь іншої версії цієї операційної системи. З цієї причини завжди здійснюється зміна всіх команд відповідно до нової версії операційної системи DOS.

У серпні 1981 року фірма IBM випустила персональний комп'ютер, обладнаний першою операційною системою DOS версії 1.0. Фірма Microsoft використовувала для цієї версії назву MS-DOS 1.0, а фірма IBM PC-DOS 1.0. Вона містила тільки частину тих команд, що містяться в найбільш розповсюдженій у даний час операційній системі DOS. Великим недоліком цієї операційної системи було використання лише однієї сторінки диска, тобто пам'ять об’ємом 160 Кб. У той час стандартні дискети вже були двосторонніми, але персональні комп'ютери фірми IBM могли використовувати лише одну сторону.

Влітку 1982 року була опублікована операційна система MS-DOS 1.25 (IBM PC-DOS 1.1), що допускала використання двосторонніх дискет, об’єм запису зріс до 320 Кб.

У листопаді 1983 року фірма IBM випустила нову модель персонального комп'ютера XT, що була обладнана поліпшеною версією операційної системи PC-DOS 2.0 (Microsoft MS-DOS 2.0). Ця операційна система була значно кращою за попередні, більш удосконаленою. Найважливіше з них - це можливість використання жорстких дисків об’ємом до 10 Мб. Для цього був доданий ряд команд, за допомогою яких стало можливим створювати на жорсткому диску каталоги і керувати ними. Одночасно в цю версію були додані розпізнавальні ознаки операційної системи UNIX, наприклад, переспрямування вводу-виводу, конвеєризація і фільтри. Число секторів на дискеті зросло з 8 до 9, при цьому обсяг дискети зросла з 320 до 360 Кб. Новацією були файли CONFIG.SYS і ANSI.SYS.

Одночасно, починаючи з цієї версії, у користувача з'явилася можливість пакетної обробки, для чого в операційну систему були додані команди ECHO, IF, FOR, SHIFT і GOTO. Для роботи операційної системи DOS 2.0 потрібна наявність оперативної пам'яті обсягом 128 Кб, а версії, що застосовувалися раніше, працювали з пам'яттю об’ємом 64 Кб.

У наступні місяці з'явилися версії 2.05, 2.11,2.2 та 2.25, у яких були зроблені незначні доповнення, наприклад, надавалася можливість установки традиційних національних позначень часу, дати, символів на клавіатурі і грошових одиниць.

Наприкінці 1984 року з'явилася операційна система DOS 3.1, у яку була додана можливість підтримки локальної мережі. З'явилися нові команди JOIN і SUBST. У команді LABEL потрібно було підтвердження перед видаленням мітки, а в команду TREE був доданий ключ /F для виводу вмісту каталогів. У файл CONFIG.SYS була додана команда SHELL. Влітку 1986 року була розроблена версія DOS 3.2. З'явилися нові команди APPEND, REPLACE і XCOPY. У DRIVER.SYS була додана можливість обслуговування дисків різних форматів, зокрема формату 720 Кб для дисководів на 3,5 дюйма. Тут також передбачені можливості підтримки кільцевої мережі типу Token Ring IBM. У команду ATTRIB були додані ключі +А/-А, у команду COMMAND був доданий ключ /Е, у команди DISKCOPY/DISKCOMP і в команду FORMAT була додана підтримка дисків обсягом 720 Кб, а команда SELECT відтепер могла застосовуватися також до жорстких дисків.

У 1987 році з'явилася версія DOS 3.3. Ця версія розроблялася в основному фірмою IBM. Тому була звернена особлива увага на задоволення власних потреб цієї фірми, наприклад, підтримка драйвера для принтера IBM. Звичайно, у ній був зроблений цілий ряд змін. Цілком ймовірно, найбільш значним нововведенням стали сторінки змінної довжини, що вимагало у свою чергу створення нових команд. Були додані нові команди СНСР, FASTOPEN і NLSFUNK. B CONFIG.SYS з'явилися нові драйвери DISPLAY.SYS і PRINTER.SYS. Вони могли підтримувати EGA, VGA і PC-сумісні термінали, принтери фірми IBM, а також принтери Quietwriter 111. У кожній з команд були зроблені відповідні зміни. У файл CONFIG.SYS була додана команда COUNTRY для драйвера COUNTRY.SYS, а кількість байтів, що вказуються в команді SHELL, було змінено зі 128 на 160. У команду ATTRIB був доданий ключ /S для системних файлів. У команду BACKUP були додані ключі /F, /Т и /L. У командні файли була додана команда CALL і символ @ ("котячий хвіст"), а також додатковий драйвер для змінних % змінна %. У команди DISKCOPY/DISKCOMP була додана підтримка драйвера для дисків 1,44 Мб. Команда FORMAT одержала ключі /N і /Т. Команда GRAFTABL могла підтримувати кодову сторінку. Був змінений формат команди KEYB: колись вона мала вид KEYBxx, у цій версії — KEYB хх. У команду MODE були додані чотири різні альтернативи для підтримки розміру сторінки печатки, а діапазон швидкостей розширений до 19200 бод. У команду RESTORE були додані ключі /N, /V, /L, /Е.

Очікуючи появу принципово нової операційної системи OS/2, фірми IBM і Microsoft продовжували подальшу роботу над операційною системою DOS. Результатом цього співробітництва стала опублікована в червні 1988 року версія DOS 4.0. Ця версія містить командний процесор із графічним інтерфейсом подібним до віконної системи керування. Користувач може вводити команду за допомогою клавіатури, як у колишніх версіях операційної системи DOS, або використовувати для цієї мети «мишу», тобто пристрій введення координат, або командний процесор із графічним інтерфейсом. Через деякі проблеми, пов'язані із застосуванням операційної системи DOS 4.0, у другій половині 1988 року з'явилася нова версія DOS 4.01.

У червні 1991 року фірма Microsoft опублікувала версію DOS 5.0. У цій версії в значній мірі враховуються можливості нових мікропроцесорів.

Паралельно з DOS фірма Microsoft займається також розробкою графічного інтерфейсу (оболонки) Windows, версія Windows 3.0 з'явилася в березні 1990 року, а на початку 1992 року - версія Windows 3.1.

Зараз останньою, окремо розповсюджуваною версією MS DOS, є версія 6.22, яка була випущена у травні 1994 року. В цю версію MS DOS нарешті була включена підтримка введення російських букв із клавіатури та ії відображення на екрані монітора (раніше для цього використовувалися спеціальні програми-русифікатори).

MS DOS версії 7.00 посталялася в складі Windows (з серпня 1995 року). Цю версію MS DOS треба розглядати не як окрему ОС, а як підсистему Windows95.

1.1.2. Класифікація персональних комп'ютерів та ЕОМ за групами

ЕОМ, що використовують операційну систему DOS, можна розділити на чотири основних групи. До ЕОМ можна також віднести персональні комп'ютери, що працюють на мікропроцесорі типу 486 і Pentium, що з'явилися на ринку наприкінці 1989 року. За основу для класифікації персональних комп'ютерів за цими групами прийнятий використовуваний у них мікропроцесор, а також застосування в них жорсткого диска. Нижче подані пояснення найменувань та деяких інших типів ЕОМ.

1.1.2.1.Комп'ютери типу PC

PC — це загальна назва, яка виникла від першого персонального комп'ютера (Personal Computer) фірми IBM, що з’явився у 1981 році. У ньому був використаний мікропроцесор типу і8088 або (у більш пізніх моделях) і8086. У перших персональних комп'ютерах не було жорстких дисків, а запис проводився на дискету, що знаходилася в дисководі.

1.1.2.2. Комп'ютери типу XT

У серпні 1983 року фірма IBM випустила нову модель персонального комп'ютера, що отримала назву IBM XT. У персональному комп'ютері типу XT також використовувалися мікропроцесори типу і8088 чи і8086. Основною відмінністю цієї моделі була наявність умовного жорсткого диска обсягом 10 Мб.

1.1.2.3. Комп'ютери типу AT

Роком пізніше, тобто восени 1984 року на ринок надійшла модель AT, випущена фірмою IBM, у якій був установлений новий мікропроцесор і80286, що з'явився в 1982 році. Одночасно об’єм жорсткого диска зріс до 20 Мб. У порівнянні з першою моделлю персонального комп'ютера швидкість виконання операцій цієї моделі збільшилася майже в три рази. Початок експлуатації нового мікропроцесора ознаменувало собою значне розширення сфери застосування мікрокомп'ютерів.

1.1.2.4. 32-х розрядні компьютери

У 1985 році фірма Intel випустила новий тип мікропроцесора — і80386. У 1986 році на ринку з'явилися перші персональні комп'ютери, що працювали на мікропроцесорах типу і386. Їхня відмінність полягала в тому, що мікропроцесор і286 був 16-розрядним, а мікропроцесор і386 — 32-розрядним. З погляду користувача, до числа значних достоїнств персональних комп'ютерів серії 386 можна віднести їх більш високу швидкодію, завдяки чому персональні комп'ютери цього типу за своєю швидкодією стали наближатися до міні-ЕОМ. Комп'ютери на мікропроцесорі типу і486 фірма Intel розробила новий мікропроцесор типу 486, перші версії якого з'явилися на ринку на початку 1990 року. Цей новий тип мікропроцесора більш інтегрований, ніж попередні моделі і містить, зокрема, вмонтований арифметичний процесор типу і80387, що для інших комп'ютерів поставлявся окремо. Комп’ютери на базі процесорів Pentium також відносяться до даного типу комп’ютерів.

1.1.2.5. Міні-ЕОМ

Межа, що розділяє персональний комп'ютер і міні-ЕОМ, поступово зникає. До числа типових відмінностей між цими двома типами ЕОМ можна віднести різницю у швидкодії, обсязі основної і додаткової пам'яті, можливості підключення зовнішніх пристроїв, а також у використанні різних операційних систем.

Міні-ЕОМ у цілому є багато користувальницької ЕОМ, до якої можуть підключатися одночасно кілька користувачів. У принципі, персональний комп'ютер є машиною одного користувача, але сучасні високоефективні персональні комп'ютери, що працюють на базі мікропроцесора типу Pentium, цілком придатні для використання в мережі (як центральна ЕОМ), в якій можуть спільно працювати декілька інших ЕОМ. Найбільш ефективні персональні комп'ютери за своєю швидкодією цілком тотожні з міні-ЕОМ.

Супер-ЕОМ

Супер-ЕОМ найчастіше застосовуються при проведенні різних наукових досліджень, де потрібна велика швидкість рішення математичних задач. Якщо швидкодіючі персональні комп'ютери здатні виконувати кілька мільйонів команд у секунду, то супер-ЕОМ за секунду виконують кілька мільярдів команд. До персонального комп'ютера можна підключити лише кілька зовнішніх пристроїв, а до супер-ЕОМ підключають сотні дисководів і спеціальних пристроїв.

Рис. 1.2. Склад персонального комп'ютера

1.1.3. IBM-сумісні персональні комп'ютери

Коли фірма IBM остаточно завоювала ринок персональних комп'ютерів, багато невеликих фірм почали випускати моделі, максимально наближені до моделей фірми IBM. Ці комп'ютери здатні використовувати ті ж драйвери і програми, але вони більш дешеві в порівнянні з виробами фірми IBM. Завдяки цьому більшість виробників персональних комп'ютерів без особливих утруднень можуть удосконалювати свою продукцію. Персональні комп'ютери, що випускаються фірмою IBM, стали свого роду стандартом у світі персональних комп'ютерів, а комп'ютери подібні їм, одержали найменування IBM-сумісних чи клонів.

Виготовлювачі подібних мікрокомп'ютерів роблять у них незначні поліпшення в порівнянні з відповідними моделями фірми IBM і завдяки цьому їхня продукція цілком конкурентноздатна. Такі поліпшення робляться, наприклад, у клавіатурі, чіткості зображення на екрані, за допомогою додавання додаткових з'єднань і т. ін.

Ці комп'ютери, подібні IBM PC, не завжди цілком сумісні з машинами фірми IBM. Зумовлено це тим, що частина операційної системи BIOS розміщена в постійній пам'яті комп'ютера і є запатентованою. Вона забезпечує взаємодію операційної системи з зовнішнім пристроєм. Більшість програм коректно виконуються на IBM-подібних комп'ютерах, тому що розроблювачі прикладних програм вдало використовують функції BIOS.

Якби персональний комп'ютер був цілком сумісним з IBM, у тому числі і на рівні BIOS, то в ньому функціонували б усі програми, розроблені для IBM PC.

1.1.4. Апаратні засоби персональних комп'ютерів

Апаратні засоби персональних комп'ютерів складаються з декількох компонентів.

Загальний склад системного блоку поданий на рисунку 1.2.

Кожен з цих компонентів є сумісним чи з'єднаним з іншим. Звичайно, апаратні засоби містять у собі такі компоненти:

- центральний процесор;

- материнська плата;

- пам'ять;

- відеоадаптер;

- дисководи гнучких та жорстких дисків;

- дисплей;

- клавіатура та миша.

Крім того, досить часто прикладні програми вимагають застосування наступних пристроїв:

- пристрій введення графічної інформації;

- модем;

- сканер;

- принтер.

Кожний з цих пристроїв має свої власні технічні характеристики. Виготовлювачі подібних пристроїв намагаються випускати свої вироби в більшій чи меншій мірі сумісними з іншими пристроями. Тому, поки нема стандарту стосовно цих пристроїв, існує проблема їхньої сумісності. Іноді, наприклад, принтер може працювати без обслуговуючої програми, але це скоріше виняток, ніж правило.

1.2. Клавіатура

1.2.1. Загальна будова клавіатури

У даній лекції буде розглянута клавіатура, що має 102 клавіші. Все, про що буде сказано нижче, стане в пригоді у випадку роботи з меншими клавіатурами. Стандартна клавіатура подана на рисунку 1.3.

Уся клавіатура поділяється на чотири групи клавіш:

1. Клавіатура стандартної друкарської машинки.

2. Функціональні клавіші.

3. Цифрова клавіатура.

4. Клавіші керування курсором.

Рис. 1.3. Стандартна клавіатура

1.2.2. Клавіатура стандартної друкарської машинки

Рис. 1.4. Клавіатура стандартної друкарської машинки

Клавіатура персонального комп'ютера дуже нагадує клавіатуру звичайної друкарської машинки (рис. 1.4) і звичайно використовується аналогічно. Утримання клавіші в натиснутому положенні дає повтор символу, що вводиться.

Нижче розглядаються деякі спеціальні клавіші, що входять у цю частину клавіатури.

1.2.2.1. Клавіша Alt

Клавіша Alt (Alternative - альтернатива) завжди застосовується в комбінації з іншими клавішами. Натискання лише на цю клавішу не викликає ніяких дій. Вона виконує яку-небудь дію лише в тому випадку, якщо буде натиснута одночасно з іншою клавішею. Ця клавіша використовується для зміни дії інших клавіш. Зміна, що відбувається, залежить від того, яка прикладна програма використовується в даний момент.

Є дві клавіші Alt. Якщо натиснути одночасно на розташовану з правої сторони клавішу Alt і на цифрову клавішу, на якій зображений який-небудь символ, то в результаті буде введений цей символ. Введення числового коду ASCII при натисканні клавіші Alt дозволяє одержати відповідний символ ASCII.

1.2.2.2. Клавіша Ctrl

Клавіша Ctrl (Control - керування, контроль) діє за тим же принципом, що і клавіша Alt. Вона натискається одночасно з іншою клавішею й іноді може змінювати значення цієї клавіші. Наприклад, в операційній системі MS-DOS при одночасному натисканні на клавіші Ctrl і C відбудеться припинення виконання програми. Якщо використовується програма обробки тексту Wordstar, то одночасне натискання клавіш Ctrl і C приводить не до припинення виконання програми, а до переміщення тексту на екрані дисплея.

1.2.2.3. Клавіша Caps Lock

Дата добавления: 0000-00-00