Економічна сутність прибутку аграрного підприємства

ВСТУП

Дослідження проблеми економічної безпеки на рівні галузей в українському суспільстві знаходиться тільки на початку свого шляху. Економічну безпеку агропромислового комплексу взагалі треба розглядати як найважливішу якісну характеристику економічної системи, яка визначає здатність підтримувати послідовну реалізацію національно-державних інтересів, стійку дієздатність господарюючих суб’єктів АПК, нормальні умови життєдіяльності населення. Тому питання економічних досліджень формування прибутку аграрних підприємств як основної складової економічної безпеки АПК постійно знаходяться в центрі уваги дослідників.

Аграрне виробництво нині переживає не найкращі часи. Невизначеність сільських трудівників, відсутність їх економічного інтересу і повсюдна безвідповідальність керівників і спеціалістів у більшості регіонів України ще досить значна. Це призвело до того, що в останні роки в аграрному секторі спостерігається стала тенденція погіршення економічних результатів господарювання як у суспільному, так і у приватному секторах, які призначені забезпечити вирішення головного, першочергового як соціально-економічного – сталого забезпечення населення необхідними продуктами харчування. Окрім цього незважена приватизація і поспішне реформування сільськогосподарського виробництва також породило ряд нових проблем. Саме ці обставини, на наш погляд, стали причиною затягування реформ, зумовили їх низьку результативність та кризові явища у сільському господарстві. Найважливішою з проблем є організація і удосконалення управління виробництвом високоякісної сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, яка б користувалася найбільшим попитом у населення, а також забезпечення прибутковості аграрних підприємств.

Економічна сутність прибутку аграрного підприємства

2. Діяльність кожного підприємства полягає у тому, щоб їх фінансові результати покривали витрати виробництва, а також приносили їм певні доходи. Адже метою кожного виробника є отримання таких прибутків, які б дозволили здійснювати розширене відтворення їх діяльності. Для забезпечення ефективності такої роботи важливим її елементом є правильність управління та розподілу прибутку, його раціональним використанням, оскільки прибуток відображає кінцеву грошову оцінку виробничої діяльності підприємства, а саме: ефективність виробництва, обсяг і якість реалізованої продукції, рівень її собівартості.

3. В умовах ринкової економіки прибуток є основним джерелом здійснення виробничої діяльності. За його рахунок формуються бюджетні ресурси держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, стимулюється робота персоналу, збільшуються обсяги виробництва, прибуток використовують на реконструкцію і технічне переозброєння основних засобів, удосконалення технології. Одержання прибутків є основною ціллю будь-якого підприємця.

4. Прибуток як економічна категорія є грошовим вираження вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб’єктів господарювання.

5. В результаті операційної, фінансової, інвестиційної, позареалізаційної діяльності формується прибуток.

6. Прибуток сприяє стабільному розвитку аграрних підприємств, забезпечує зацікавленість трудового колективу в рості продуктивності праці, збільшенні об’ємів і ефективному веденні виробництва.

7. Для підвищення рівня прибутковості підприємства створюють та використовують моделі управління прибутком. Вони включають в себе планування, прогнозування та контроль за формуванням, розподілом та використанням одержаного прибутку.

8. Планування прибутку включає в себе створення позитивних умов, які б дозволили підняти рівень прибутків. Використовуються різні методи планування: метод прямого розрахунку, аналіз перекриття ліміту рентабельності, прогноз рентабельності, аналіз перекриття ліквідності та інші.

9. Прогнозування прибутковості є досить складним елементом управління, оскільки на Україні склалася досить несприятлива фінансова ситуація, яка не дозволяє здійснити точні прогнози. Присутність інфляції, варіація цін на ринку, коливання курсу валют – все це негативно впливає на здійснення прогнозів.

10. Контроль є досить важливою складовою. Вона полягає у забезпеченні наявності надійних джерел надходження прибутків, використанні оптимальних методів розподілу та прийнятті правильних рішень щодо використання прибутку.

Схему використання прибутку на підприємствах України по­казано на рис. 1. Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Вели­чину, що залишилась, називають чистим прибутком. З неї виплачують борги і відсотки за довгострокові кредити, а решта поділяють на дві частини:

1) прибуток, який розподіляють між власниками майна (капіталу) під­приємства (акціонерами), спрямовують на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо);

2) прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду. Прибуток є найважливішим показником фінансових результатів. Ріст

прибутку становить фінансову базу для самофінансування, розширення, від­творення, рішення проблем, соціальних та матеріальних потреб трудових ко­лективів. За рахунок прибутку виконується частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями.

Показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої і фінансової дисципліни підприємства. Вони характеризують ступінь його ді­лової активності та регулюються законодавчими актами:

1) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР;

2) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджено Міністерством фінансів України від 31.03.99 р. №87;

3) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові ре­зультати", Міністерством фінансів України від 31.03.99 р. №87;

4) Державного комітету статистики України про затвердження форми дер­жавної статистичної звітності №1-Б термінову (місячну) "Звіт про фінан­сові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість" та інструк­ції щодо її заповнення від 20.08.98 р. №290 [4].

Рис. 1. Схема використання прибутку підприємства

Формування прибутку відбувається за рахунок таких джерел як реалізація продукції, продаж основних фондів та іншого майна і позареалізаційних операцій.

На даному етапі розвитку аграрного виробництва більшість сільськогосподарських підприємств є збитковими і низькорентабельними. Тому для них особливо важливим є визначення схеми розподілу прибутку. Вона має наступну послідовність:

1).підприємство, отримавши валовий прибуток, повинно сплатити всі податки, збори та обов’язкові платежі до державного бюджету та державних цільових фондів;

2). таким чином ми отримали чистий прибуток. Після сплати усіх податків, наступним кроком є повернення боргів та сплата відсотків за одержані кредити;

3). далі здійснюють виплати працівникам та керівництву;

4). кошти, що залишилися, зазначаються в балансі як нерозподілений прибуток і він на розсуд власників може бути віднесений до резервного фонду або ж витрачений на інвестиційні потреби.

Управління прибутком тісно пов’язане також з управлінням витратами. Адже саме вони складають собівартість продукції, від реалізації якої залежить і розмір прибутку. В систему управління витратами входить детальний облік та аналіз витрат, їх нормування за видами, пошуки можливої економії витрат трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Для зростання прибутку підприємствам необхідно:

— розширювати свій асортимент і поліпшувати якість продукції. На споживчому ринку пропонується широкий асортимент товарів і тому для підвищення обсягів реалізації важливим є поліпшення якості товарів, що дасть можливість виробникам піднімати ціни на свою продукцію;

— підвищувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг, що є основним джерелом надходження прибутків;

— впроваджувати стимулюючі заходи для підвищення продуктивності праці персоналу. Це має вплив також на підвищення продуктивності виробництва;

— зменшувати витрати на виробництво, метою якого є зменшення собівартості;

— пошук наявних ресурсів;

— зниження непродуктивних витрат;

— впровадження системи управління витратами.

Дата добавления: 2015-10-24