Вічна насолода

Якби я хотів зустрітись

Знов з тобою, як в ті дні,

Як були такі наївні

І були такі смішні.

Як би знов хотів заглянуть

В ту незайману блакить,

Від якої тільки глянеш –

Вся душа палахкотить.

Якби я хотів в те небо

Як у совість зазирнуть,

Щоб провітрить свою душу

Перше, ніж в життя стрибнуть.

І по‑новому на тебе

Подивитись знов і знов,

Шоб іще, іще відчути,

Що то є таке любов.

І в магніт твоєї вроди

Щоб пірнати і пірнать,

І ту вічну насолоду

По краплиночці черпать.

А як Сонце ніч розгонить,

Зажене всі зорі спать,

Квіточки твого кохання –

Всі по черзі – цілувать.

31.10.1998 р.

БЕРИ І РАДІЙ!

Я пішов до Гідропарку,

Де співала Повалій,

Ну а там дівчат тьма‑тьмуща,

Ніби бджіл великий рій.

Боже ж мій! Які шикарні!

Кожна – витвір юних мрій,

І хоч всі вони бульварні,

Та зате – бери, радій.

І не треба їх вмовляти,

І не треба їх прохать,

Ті свою роботу знають,

Варто бакси показать.

27.7.1998 р.

ПОТЯГ ЩАСТЯ

Із ким я жив – я всіх любив

І свідок в цьому – цвіт калини,

Й людською честю дорожив,

Хоч честь сьогодні всім до спини.

Й хоч ідеалом я не був –

Буть ідеалом неможливо,

Якщо ви хочете в житті

Бути по‑справжньому щасливим.

9.9.1998 р.

ЯКЩО ЗАКІНЧИЛИСЬ ДРОВА

Любов – то вічне почуття,

Але й воно колись згасає,

Якщо в те ніжне багаття

Ніхто дровець... не підкидає.

23.11.1998 р.

БУЛО КОЛИСЬ

Все‑таки життя прекрасне!

Хай би хто що говорив,

Та без дів, вина і кави

Й сам не знаю, що б робив!

То буває, плаче серце,

Сум такий, хоч пропади,

А прийде твоя забава –

Радість з ніг до бороди.

А як вип’єш ще чарчину

І почуєш саксофон,

Будеш буцать без зупину

І фокстрот, і вальс Бостон.

Словом, що була б за радість

Без горілки і дівчат?

Тільки жаль пройшли ті роки,

Що хотіли всіх... підряд.

Ті, які свою кохану

Не хотіли відпускать,

Поки вийде мати з дрином,

Щоб у двір її загнать.

16.2.1998 р.

ТИ Ж МУЖЧИНА ТАКОЖ...

Хай говорять, ніби

Там, де жінка – гріх,

Та за цю їх "ваду"

Ми і любим їх.

Варто лиш почути

Їхній голосочок,

Як усі мчимось ми,

Ніби на медочок.

Я не стану стверджувать,

Що ті варті того,

Щоб за них у пеклі

Буть за посильного.

Та, якщо на світі

Кращих їх немає,

Так якого... й справді

Нам потрібно раю?

Хто‑зна, в чому істина?

Важко це сказати,

Але як же фею

Можна не кохати?

А тому сьогодні

Я благаю: Боже!

Ти прости їй гріх той,

Ти ж мужчина тоже...

15.2.1999

ЯК ЖЕ НАМ НЕ ЦІЛУВАТИСЬ?

Як же нам не обніматись,

Як же в світі не любить,

Як же нам не цілуватись,

Як душа вогнем горить...

27.4.1998 р.

ТАК ХОЧЕТЬСЯ...

Так хочеться кохатися з тобою,

І руки твої взяти у свої,

І там, де жито шепчеться з вербою,

Їх цілувать, як Сонечко гаї.

27.7.1998 р.

БОЖА МОВА

Той, хто хоче з Богом

Вік вести розмову,

Той повинен вивчить

Справжню Божу мову.

Бо вона єдина

Й всіх вона єднає,

Бо чарівне слово –

Меж воно не знає.

І не лише людям,

Навіть і тварина –

Варт їй посміхнутись –

Й та також щаслива.

Бо отим камінням,

Що на когось "грянеш",

Не сьогодні – завтра

Й сам себе пораниш.

11.2.1999 р.

ЧОРНЕ Й БІЛЕ

Жінка – це спекотне літо,

Це відомо всім панам.

Радує весняним цвітом

І належить тільки нам.

Очі жінки – то, як зорі,

А на місячні кільця

Варто лише задивитись –

Заїкаються слівця.

Все у ній найкраще в світі –

Найсолодше всяких мрій

І заодно все найгірше

Ви також знайдете в ній.

Так що, брате, годі мимрить,

Годі квіточки шукать,

В кожній жінці – чорне й біле,

Це вже, що зумієш взять.

16.2.1998 р.

Дата добавления: 2015-10-31