Божа щедрість

Гриць до жіночки: – Кохана,

Звідки щедрість в тебе, мем?

Та на Гриця подивилась:

– Нам Бог дав і ми даєм.

А чого б його жаліти,

В рай її не забереш,

То ж хто хоче і ще може

Хай її сьогодні теж.

3.7.1998 р.

У БОГА МІЛІЬЯРДИ ВУХ

У Бога мільярди вух,

Стільки очей, і стільки рук,

Тому із Богом не жартуй,

А краще душу ти рятуй.

3.7.1998 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ

Коли дозріває дівча молоденьке,

Не втримає батько, не втримає ненька.

І що б не казали у той час ви їй –

На думці у неї – Грицько чи Матвій.

Отож, моя мила, іди й не барись,

Бо так вже не буде, як було колись.

Бо все має час свій і має свій вік

Й про це знає ненька і нень‑чоловік.

21.8.1999 р.

ЯКЩО ВМІРУ

Якщо хочеш довше жити –

Менш жінок старайсь любити,

Бо любов хоч й гарне діло,

Та тоді – як все це вміру.

13.6.1999 р.

ІВАНУШКА, РАДІЙ!

Ти, Іванушка, радій,

Що живеш серед повій,

То хоч будеш, хлопче, знати:

Сам не будеш сумувати.

14.6.1999 р.

НАДУХАНА

Ну ж і надухана, ну ж і напахана,

Мов троянда серед дібров.

І хоч знаю, що ти всіми трахана,

Та і я, бач, до тебе прийшов.

Дуже глянуть хотів я на тебе,

На сідниці твої, грудочки,

Чи то й справді така ти чарівна,

Чи то хлопці такі дурачки?

24.8.1999 р.

Я ВЕСЬ В ТОБІ

Я весь в тобі, як вітер в полі,

Як промінь Сонця в вітах верб,

Я зливсь з тобою в одну долю,

Як з молотком радянський серп.

Й нарешті – тиша… Й важкий подих

Мене виводить з забуття,

Невже це й справді є те диво,

Яке дарує нам життя?

12.8.1999 р.

ВЕРСТАТ

Хлопці зупиняються:

– От де благодать,

Ну навіщо феям

В полі працювать?

Як у них і грудоньки,

І такий верстат...

От би на тих грудоньках

Дівчинку б зверстать.

9.9.1998 р.

НІБИ БУЛО УСЕ ЦЕ ВЧОРА

Так, як колись – як жив ще батько –

І досі віволга співає,

Як раз в той час, як у садку

Черешня й вишня дозріває.

І я пригадую той час,

/Бо ніби все було це вчора/,

Й не віриться, що був малим

І ти була, немов Аврора.

10.6.1999 р.

СВОЇ НАБРИДЛИ

Знаю, вам свої набридли

Верхові кобилки,

Тож і ходиш заглядаєш

На чужі задвірки.

Бо вам треба нові й нові

Чарівні Оксани,

А працюють хай Степани,

Та дурні Івани.

Бо вам треба, дорогенькі,

Феї та борделі,

А мені шматочок неба

Та своя в постелі.

15.2.1999 р.

ДІВОЧЕ ПОВНОЛУННЯ

Коли цвіте краса дівоча

І йде по полю ясним днем,

О, як на неї глянуть хочу,

Й її зігрітися вогнем!

Скупнутися у повнолунні

Її невимовних щедрот

І запахом її кохання

Дихнуть тоді на повний рот.

І ніби в лісі до берізки,

Припастись до її тепла,

Бо кращого нічого в світі

Ще нам природа не дала.

27.4.1998 р.

Я ДІВЧИНА НЕБАГАТА

Я дівчина небагата,

Все багатство – батько й мати.

А не дай Бог ті помруть,

На панель прийдеться дуть.

От таке життя дівоче,

Всі її... хто тільки хоче.

16.8.1999 р.

КОЛИ КРИЧИТЬ ДУША

Таких, як в вас солодких губок

Я ще в житті не цілував,

І слава Богу, хоч на старість

Що таке мед нарешті взнав.

Не знаю, сон це був чи правда,

Чи просто випадкова мить,

Але від того поцілунку

Ще й досі в пам’яті шумить.

Не знаю, що тепер робити,

Куди дівать той серця крик?

Був молодим – не вмів любити,

А зараз вмію – та не бик.

26.4.1998 р.

КОЛИ ЗІ МНОЮ ТИ ІДЕШ

Коли зі мною ти ідеш,

Серце все тік та тік,

Хтось любить спокій, тишу,

А я – гірський потік.

Гірський потік, гірський потік –

Це літо і весна,

Який біжить, який дзвенить,

Як пісня чарівна.

Люблю тебе, люблю тебе,

Люблю тебе життя,

Люблю, як небо голубе,

Як пісню солов’я.

23.1.1998 р.

Дата добавления: 2015-10-31