У кожного своя стежка

У кожного свої смаки,

Свої вподобання,

У кожного своя стежка

І свої бажання.

Один має ціле небо

І кричить, що мало,

А мені б шматочок сала

Та сусідку Аллу.

7.2.2002 р.

КОЛИ ТЕБЕ НЕМАЄ

Коли тебе нема – чогось мов нехватає,

А коли є – хоч з хати утікай,

І знай піди, чого вам не хватає,

І чого вам ще треба – піди знай.

Але якби вас не було на світі,

То щоб тоді робили ми?

Тож, поки є жінки на світі,

Живи, мій братику, і ти.

26.9.2002 р.

МОЯ РУСАЛОЧКО!

Моя русалочко, моя,

Моє ти Сонечко весняне,

Як жаль, що молодість твоя

Як і моя – все більше в’яне.

А як же хочеться кохать

Ще більше очі твої милі,

І губки вічно цілувать,

Щоб аж душа була у милі.

О, як же хочеться тримать

Ті хвильки вічного кохання,

І їх із пристрастю лизать,

Як плід найбільшого бажання!

14.11.2002 р.

О, БРАТИКУ МІЙ!

О, братику, що поміж ніг,

Стільки отримуєш ти втіх!

Стільки отримуєш ти втіх,

А я відмолюю твій гріх.

Прийшов попу я сповідаться,

А він: – З ким був ти, признавайся?

Тільки згадав про стюардесу,

А він мені: – Скажи адресу.

– Навіщо?– я в попа питаю,–

Гріхи відпустиш? Він іде

Й впритул мені відповідає:

– Як скажеш, де вона живе?

– А що робить,– Максим питає, –

Якщо попа у нас немає?

Невже отак – це поміж нами–

Жить з потаємними гріхами?

А що я Господу скажу,

Якщо на небо попаду?

26.2.2002 р.

ПОЛЕ НЕОЗОРЕ

Там, де поле неозоре,

Й світле марево, як тінь,

Я шукав в тім полі море,

Що пливло десь в далечінь.

І чим швидше біг до нього,

Те від мене – звісна річ,

Може б я й добравсь до нього,

Так завжди мішала ніч.

Й кожен день розчарування,

Що до моря не добіг,

А як новий день приходив,

Знов, як сніп валився з ніг.

Бо кудись зникало море.

А куди? – Не міг я знать,

Все ж й на другий день, й на третій

Я ходив його шукать.

А як ввечері матусі

Розповів про ті моря,

То матуся посміхнулась

І купила букваря.

Та й сказала: – Хочеш знати

Все про море і про цвіт –

Ось тобі, іди до школи

Й будеш знати все про світ.

16.1.2003 р.

РОЗЛУКА, ЯК КАТОРГА

Піднявся раненько, пішов у тайгу,

Умився святою водою.

Дивлюсь на цей край,

На красуню Амгу,

А серце далеко з тобою.

А річка пливе і пливе в далину,

А хвильки крадуться, як кроки,

Тривожно у мене чомусь на душі,

Закоханим й три дні – як роки.

А тут цілих п’ять, – і ні днів, ні ночей,

П’ять місяців мук і чекання.

О, як би хотів буть з тобою в цю мить

Й тобі дарувати кохання.

23.5.1986 р.

СЯЙВО

Скрізь, куди не кинеш оком,

На майдані – дівоньки,

Ой, як хочеться схопити

Хоч одну за грудоньки.

Притулитися до неї,

І сказать: – Пішли у гай!

На хрена тобі ці крики,

Що гримлять із краю в край.

Все життя живу й не можу

Відірвать від тебе зір,

Ти, немов Північне сяйво,

Що палає вище гір.

Хто б подумать міг, що в сяйві

Тих небесних куполів,

Наші щастя і нещастя

Всіх без винятку віків.

21.8.2002 р.

КОЛОТУН

Ти поглянь, яке над нами

Сяє небо голубе.

Я прошу, прийди до мене,

Як раніше в декольте.

Бо як ти на мене глянеш –

Нападає колотун...

Уявляю, щоб творилось,

Щоб пішли ми десь в буркун.

21.12.2002 р.

ЧУДО‑КВІТКА

Якби я хотів, кохана,

В лісі, що шумить,

В твоїй пазусі веселій

Квіточки ловить.

Твої очі, твої губки

Вічно цілувать

Й кожен день із чудо‑квітки

День свій починать.

15.11.2002 р.

ДИВИСЬ, ЯК ЛИПИ ШЕПОТЯТЬ

Дивись, як липи шепотять,

Тремтять берізки вічно сонні,

Ми тільки можем ще іржать,

Хоч ми уже давно не коні.

Ми вже не ті, що вже були,

Хоч кожен харахориться,

Але то вказує на те –

Що кожен з нас ще бореться...

2.4.2003 р.

Дата добавления: 2015-10-31