Загальноосвітні органи

3 органів загальноосвітніх треба в першу черну згадати відновлення часопису п. н. „Письмо з Просвіти". Початки цього органу Т-ва „Просвіти"у Львов! сягають 1877-79 рр. Через брак фондів сталася перерва, що тяглася 15років. Року 1894приступленодопоновлення видання просвітнього органу, на цей раз п. н. „Читальня". Та недовго протримався і цей часопис. По двох роках мусів припинитися. Нова перерва тяглася 10 років. Щойно з початком 1907 р. пощастило відновити „Письмо з Просвіти", як літературно-популярний ілюстрований місячник за редакцією Яр. Весоловського, а від 1910 р. Ю. Балицького. Виходив двічі на місяць аж до 1914 р.

3 вибухом першої світової війни завмерла вся діяльність Т-ва „Просвіта". „Письмо з Просвіти" перестало виходити, а його редактора, при обсадженню Львова російським військом, вивезено на Сибір.

Спроба продовжувати видання цього часопису була 1916р. По-явилося тоді одно число у м. липні. Було воно інструктивного змісту. У грудні 1919 р. Т-во ухвалило видавати ілюстрований орган п. н. „Живописна Україна" за редакцією Ф. Федорцева. Однак знову брак фондів став на перешкоді. Щойно з 15 грудня 1921 р. щастить знову приступити до видання „Письмо з Просвіти", як літературно-просвітнього тижневика за редакцією В. Дорошенка. 3 1923 р. перетворюється цей часопис у місячник, присвячений позашкільній освіті п. н. „Народня Просвіта".

Тим часом відчувалася потреба в популярно-науковому органі, подібному до колишньої львівської „Зорі". Не зважаючи на тяжкий матеріяльний стан, що переживала „Просвіта", Головний Відділ все ж рішився приступити до видання такого часопису.

Перше число цього часопису п. н. „Життя і Знания" появилося у жовтні 1927р. за редакціяю М. Галущинського. Початки були досить тяжкі. Перший і другий роки принесли дефіцит. Щоб орієнтуватися у вимогах і бажаннях суспільства и читачів, редакція вирішила перевести анкету. У липні 1929 р. розіслано було понад 1 500 анкетних листків з 20-ти питаннями. Редакція дістала... 104 відповіді. Не багато. Але цінні і цікаві своїм змістом.

Шзніший редактор (1931-33)1. Брик подає такі висліди: „Відповіді надійшли від поодиноких читачів, від читалень (6), кооператив (2) та від однієї гімназії: Були це відповіді вчителів – 21, селян – 19, священиків – 10, решта інших станів.

Щодо освіти: з високою освітою – 25, учительські семінарії -19, з середньою освітою – 2, решта з менше, ніж середньошкільною освітою. В цілому часопис усім подобався. Одним – без застережень, іншим з деякими застереженнями. Але всі, майже одноголосно, стверджували, що часопис дуже потрібний і корисний.

Наслідком цієї анкети було те, що „Просвіта", не вважаючи на недобір, рішилася видавати журнал далі в надії, що усунувши хиби і взявши на увагу справедливі замітки читача, вивести його на гладку стежку.

Минули так ще два роки. Вмер перший редактор М. Галущинський, який вкладав до часопису все своє серце і душу. Його наступником став I. Брик (з листопада 1931 р.). Поставив він такі засади ведення часопису: „Ясний, популярний виклад, якнайкоротші і найрізнородніші статті, зв'язок із життям минулим і відзивчивість на життєві питання, обмеження статтей із техніки тощо".

Помалу пощастило зробити журнал популярнішим, а 1932 р. приніс він уже і рівновагу матеріяльну, а в дальших роках почало „Життя і Знання" давати вже навіть деякий прибуток.

У листопаді 1933 р. редакцію перебрав проф. В. Сімович. Журнал ставав все більш популярним серед суспільства, здобув зрозуміння і прихильність. За одинадцять років став він скарбницею, до якої внесла свої вклади довга низка наукових сил, письменників, громадських діячів, згорнувши їх у таких відділах: 1) Українська культура, письменство, національне життя; 2) Українське минуле; 3) Українські діячі – їх життя і праця; 4) Старий і новий побут. Архівництво і музейництво; 5) Українська історія; 6) Давні люди і давні часи у світі; 7) Українське краєзнавство; 8) Мова і зокрема українська; 9) Чужі краї, народи, культура, побут, діячі; 10) Природознавство; 11) Господарство; 12) Медицина, гігієна; 13) Техніка; 14) Мистецтво; 15) Педагогіка; 16) Соціологія; 17) Поезія і оповідання; 18) Посмертні згадки, рецензії та дрібніші нотатки.

3 квітня 1936 р. Т-во „Просвіта" приступило до видання нового місячника освіти, виховання і культури п. н. „Просвіта". Було це розгорненням попередньої „Народньої Просвіти". Завданням своїм цей місячник ставив „створити постійний і безперервний зв'язок із усіма просвітними працівниками в краю". Розгорнувся цей часопис в орган провідництва в просвітнянській праці. Добре підібраний матеріял, поважність і любов до поставленої мети, все це пробивалося з кожного числа, з кожної сторінки. Цілий зміст розкладено в пооди ноких відділах, що охоплювали все життя і працю Т-ва „Просвіта" та його читалень на місцях.

Були тут відділи: 1) „Читання" – матеріял для читання масового і одиночного, 2) „Молода Просвіта" – організація та виховання молоді під прапором,,Просвіти", 3) Бібліотека, 4) Мистецтво організація зборів, театру тощо, 5) Порад („Поуки і поради") при влаштуванню просвітянських свят, освітніх занять, провадження зборів, розподіл обов'язків і т. д. 3 цим же відділом в'яжеться „Календарець праці" за порою року та огляду життя і праці „Просвіти" і 6) Відділ забав і розваги та листування з читачами.

Був це зразково поставлений журнал-порадник, журнал-виховник, цінність якого було підкреслено низкою органів преси, як центральної, так і провінціяльної. Всі вони підкреслювали поважність і корисність лектури, надзвичайно цікавий, різноманітний зміст, висловлювали надію, що часопис знайде дорогу,,до сердець численних читачів". Таким відгуком зустріли цей орган,,Діло", „Українські Вісті", „Новий Час", „Батьківщина", „Наш Прапор", „Шлях виховання і навчання", „Обрії", як також „Зборівські Вісті", „Думка" в Стрию, що писала про цей журнал, як про „приятеля - інформатора, фахового дорадника і знаменитого учителя". Дуже сердечно зустрів вихід часопису і ввесь край, що виявилося в низці листів, якими відгукнувся він до редакції.

Подібно до видань „Просвіти" з метою прислужитися українській молодій селянській та робітничій масі на шляху освіти і знания, в 1937 за редакцією Р. Паладійчука видавництво „Дешева Книжка" почало видавати часопис масової освіти п. н. „Самоосвітник".

Був це новий тип журналу лекційного характеру з контрольними вправами. Виходив спочатку раз на місяць, а з ч. 9 став двотижневиком.

Лекції під заголовком: „Університет Суспільної Освіти" обіймали такі галузі знання, як: землезнання, історія народів, українські землі, українське письменство, українська мова, історія української нації, суспільні рухи і течії і т. д. Тут же і практичні відомості з математики. Крім того провідні статті на актуальні теми політичного і культурного характеру, статті з літератури, спомини і т. д. Все це надавало часопису різнобарвности, робило його цікавим. Цьому ж сприяло і добре оформлення його з багатьма ілюстраціями, фотографіями, карикатурами.

3 інших освітньо-інформаційних органів треба згадати ще такі, як: ілюстрований двотижневик „Світ" та „Українська Ілюстрація".

Журнал „Світ" видавало в-во „Друкар" у Львові в 1926-27 рр. Ближчу участь в ньому брали М. Рудницький, М. Возник, М. Галущинський, Р. Купчинський та інші. Крім ориґінальних творів та статтей на освітньо-інформаційні теми, знайомив він читача також з творами українських письменників з-під совєтської України та інформував про культурне життя на українських землях під совєтами.

„Українську Ілюстрацію" почав із січня 1934 р. видавати I. Тиктор, як місячник, що ставив завданням „рятувати з минулого те, що ще є до врятовання, а з сучасного закріплювати в картині те, що на увагу живих і пам'ять грядучих поколінь заслуговує".

Реалізуючи це завдання, часопис почав приносити крім фотографій барвну ілюстрацію з відповідним текстом. На жаль, доброму наміру не пощастило і часопис невдовзі перестав виходити.

Дата добавления: 2015-07-08