Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення

Матеріалістичне пояснення природи свідомості (теорія від­ображення) ґрунтується на тому, що матерія завдяки своїй здат­ності розвиватися до найвищого рівня відображення породжує «людський дух» — мислення, волю, емоції тощо. Розвиваючись у формі окремих предметів та явищ, матерія не просто існує у про­сторі й часі, а й активно впливає на інші матеріальні об'єкти. Цей вплив спричиняє певні зміни у внутрішніх і зовнішніх структурах між матеріальними об'єктами, які взаємодіють (призводить до певних наслідків). Характер цих змін і наслідків залежить від особливості предметів, явищ і процесів, що взаємодіють між со­бою. Ця взаємодія стає основою (сутністю) процесу відображення.

Відображення є універсальна якість матерії, процес і результат взаємодії, завдяки якому особливість одного об'єкта тією чи тією мірою відтворюється в особливостях іншого.

Результати відтворення залежать не від природи відображеного предмета, а від природи предмета, який відображує. Саме під останнього залежать характерні особливості відображення, часткове і неповне відображення. Крім того, упорядкованість струк­тури об'єкта, що відображує, має певну спотвореність. Ці особ­ливості мають місце в будь-якій формі відображення.

Форми відображення в різноманітних матеріальних об'єк­тах неодинакові, вони залежать від особливостей самооргані­зованої матерії. Тому, спостерігаючи за рівнем розвитку мате­ріальних об'єктів, ми легко побачимо якісні «стрибки» в про­цесі відображення, які умовно збігаються з трьома величез­ними історичними етапами: 1. Відображення на рівні неживої природи. 2. Відображення на рівні живої природи. 3. Відображен­ня на соціальному рівні.

Відображення на рівні неживої природи (фізико-хімічне від­ображення) проходить за законами фізики, хімії, механіки. Взає­модія між матеріальними об'єктами в неживій природі спричиняє зміни фізичних (зокрема й механічних) властивостей, появу но­вих упорядкованих структур, нових хімічних якостей, реакцій тощо. Наслідки цього рівня взаємодії між матеріальними об'єк­тами зберігаються певний час (фіксуються за допомогою певної інформації про характер причинно-наслідкових зв'язків).

Відображення на рівні живої природи (біологічне) є резуль­татом взаємодії між живими організмами. У цьому разі відо­браження виявляється у формах подразливості, чутливості, а згодом і психіки. Подразливість є найпростішою формою біоло­гічного відображення, вона є реакцією живих організмів на предмети та явища навколишнього світу (живі та неживі). Чут­ливість є зворотною реакцією на зовнішній подразник, який має безпосереднє життєво важливе значення для живого організму. Біологічне відображення (подразливість і чутливість) дає змогу живим організмам пасивно адаптуватися до навколишнього се­редовища.

На найвищому рівні живої природи з'являється психічне від­ображення. У найскладніших живих організмах формується нер­вова система. Формою відображення стає відчуття, тобто від­ображення, що переорієнтовує живий організм від пасивної ада­птації (пристосування) до активно-пошукової реакції (у формі інстинктивної поведінки). Поступово відбувається ускладнення нервової системи живих організмів, що стає передумовою фор­мування спинного й головного мозку. У результаті виникає центральна нервова система з якісно новим способом відобра­ження навколишнього світу на основі психічної діяльності (пси­хіки). Якщо раніше взаємодія організму та зовнішнього світу проходила на основі безумовних рефлексів, то тепер виникають умовні рефлекси, що стають основою складної пошуково-орієнтаційної поведінки. Психічні явища набувають форми образів (ре­зультату) взаємодії організму з природою, об'єктивним світом. Той чи той образ впливає на формування умовних рефлексів.

Психічне відображення є процесом систематизації, осмис­лення різноманітних слідів подразнення, здатність живих ор­ганізмів найвищого рівня розвитку моделювати свою поведінку з метою адаптації до навколишньої дійсності творчо й неста­ндартно

Дата добавления: 2015-07-08