Прагматизм. Прагматизм — філософська течія, що виникла в Сполучених Штатах Америки на початку 70-х

Прагматизм — філософська течія, що виникла в Сполучених Штатах Америки на початку 70-х років XIX ст., а згодом значно поширилася в Англії, Італії, Китаї. Центром уваги цього філо­софського дискурсу стала окрема людина та її діяльність. Ре­презентували цю філософську течію Чарльз Пірс (1839— 1914рр.), Вільям Джеймс (1842—1910рр.), Джон Дьюї (1859— 1952 рр.). Учені розробляли філософські ідеї, згідно з якими мислення людей необхідно було сприймати як спосіб адаптації до оточуючої дійсності, істину — як момент самореалізації людини з відповідним відчуттям життєвого успіху, аналіз філософії — як метод пояснення конкретного мислення і вірувань людини, спрямованих на вирішення її життєвих проблем.

Основні праці Ч. Пірса «Закріплення вірувань», «Як зробити наші ідеї ясними», «Що таке прагматизм» свідчать про його фі­лософські інтереси. Головною доктриною прагматизму став так званий «принцип Пірса»:

Усі ідеї, поняття, теорії є лише інструментами, які повинні привести до позитивних практичних результатів. Істина ви­значається як корисність або практичне використання ідеї, тому в прагматизмі успішність, корисність — це критерій іс­тини, який збігається зі змістом самого поняття «істина». У зв'язку з цим Чарльз Пірс наводив відомий євангельський ви­слів: «За плодами їх ви пізнаєте їх».

Для доведення необхідності існування релігійної віри амери­канський філософ і психолог Вільям Джеймс використовував пра­гматичну теорію істини. Його хрестоматійний вислів про те, що гіпотеза про Бога істинна, бо вона корисна для людей, був розви­нутий у працях «Воля до віри», «Прагматизм».

В. Джеймс вважав, що віра людини в Бога відображає її по­требу бути впевненою в позитивному вирішенні своїх проблем, гарантувати конструктивні події в житті. Він говорив, що «віра в той чи той факт може сприяти виникненню останнього». Індивід вірить у соціальні інститути, що віддзеркалюють потреби суспіль­ства й окремої людини, без такої віри суспільство не могло б іс­нувати й нормально функціонувати.

Індивідуальність людини, фрагментарність її діяльності та по­ведінки не дають їй відчуття повноцінного та істинного існуван­ня. Тому віра в Бога компенсує почуття неповноцінності існуван­ня, власне, вона дає можливість оптимістичного світосприйняття через релігійну віру. Релігійність, на думку В. Джеймса, — це ре­алізація волі окремої людини бути успішною через Бога та його присутність у людині, тому, на його погляд, існування Бога — це факт, який доводиться наявністю успіху в людській практиці. Сьогодні ідеї прагматизму розвиваються в межах неопрагматиз-му, які концептуально оформлені творчістю американського фі­лософа Річарда Рорті (нар. 1931 р.).

Дата добавления: 2015-07-08