Зростання національної свідомості на Західній Україні

Культурна діяльність на Україні головним чином зосереджувалася на Лівобережжі — території давньої Гетьманщини та Слобідської України. В інших регіонах Російської України спостерігалося мало ознак зацікавленості українською народною культурою. На Правобережжі кілька польських шляхтичів, такі як Тимко Падура, Міхаль Чайковський, Зоріян ДоленгаХодаковський, у романтичному світлі бачили козацьке минуле України й мріяли про час, коли українське селянство, забувши про минулі образи від шляхти, допоможе включити Правобережжя у відновлену Польську Річ Посполиту. Однак ця тенденція мало сприяла послабленню польської культурної гегемонії на Правобережжі. Що стосується новозаселених причорноморських регіонів, то там практично не існувало будьяких ознак українофільства.

Західноукраїнська інтелігенція. Говорити про західноукраїнську інтелігенцію початку XIX ст.— значить говорити про духовенство. І справді, оскільки духовен
ство було єдиною соціальною групою, що могла користуватися перевагами вищої
освіти в Австрійській імперії, вища освіта на Західній Україні практично стала си
нонімом освіти богословської. Так, на початку 1840-х років із майже 400 студентів
українців Львівського університету та інших закладів 295 навчалися теології, в той

час як майже вся решта займалася філософськими дисциплінами, котрі також вхо
дили до курсу богослов'я. Іншим доказом переважання священиків серед інтелі
генції є те, що із 43 книжок, написаних між 1837 і 1850 рр. українською мовою,
40 належало перу священиків.

Лише у другій половині XIX ст. вагомим чинником на Західній Україні стане
світська інтелігенція — вчителі, юристи, вчені, письменники та чиновники. Втім,
не слід вважати кожного священика інтелігентом. Величезну більшість духовен
ства становили бідні сільські священики, котрі за своїм інтелектуальним рівнем
ледве підіймалися над селянами. Й лише його невелика частка, зосереджена
в таких містах, як Львів і Перемишль (тобто центрах церковної адміністрації, що
мали заклади вищої освіти, бібліотеки та друкарні), мала змогу брати участь у куль
турному житті.

Навіть за сприятливих обставин інтелектуальному розвиткові духовенства пере
шкоджали його природна консервативність, рабська відданість династії Габсбургів.
Тонкий прошарок освічених західних українців — людей за суттю своєю провінцій
них і консервативних — із надзвичайною підозріливістю сприймав нові ідеї, при
множуючи свої обмежені інтелектуальні ресурси навколо таких другорядних (хоч і
гостро дебатованих) питань, як абетки, календарі та церковні обряди. Для тих
небагатьох, хто прагнув ознайомитися з більш радикальними західними ідеями чи
взяти участь у революційній діяльності, єдина можливість для цього відкривалася
у контексті польського руху. Тому в 1830-х роках незначна кількість молодих укра
їнських семінаристів приєдналася до польських революційних груп, котрі боролися
за відновлення Польської Речі Посполитої, розглядаючи українців як щось ледве
більше, ніж дезорієнтовану й відсталу гілку польської нації.

Привабливість престижної польської культури була настільки сильною навіть
для найбільш традиціоналістськи настроєних представників церковної інтелігенції,
що з покращенням юридичного, освітнього й матеріального становища західно
української верхівки вони стали наслідувати поляків. Це позначалося й на мові:
чим далі поліпшував українець свій соціальний статус, тим більше соромився він
користуватися «мовою селянства».

Унаслідок цього духовенство та інтелігенція дедалі частіше послуговувалися
польською мовою, а українською розмовляли лише з селянами. Промовистим свід
ченням занепаду української мови (тобто тієї неприродної та незграбної мішанини
місцевої говірки, церковнослов'янських, латинських, польських та німецьких еле
ментів, яку тоді видавали за літературну українську мову) в середовищі освіче
них людей стала ліквідація у 1809 р. україномовного факультету «Студіум рутенум»
у Львівському університеті. Як не парадоксально, але до цього спричинилися не по
ляки і не австрійці, а самі українці. Оскільки інші дисципліни в університеті виклада
лися німецькою мовою, студенти факультету вважали дискримінаційним те, що
їх, як і всіх інших, не вчили німецькою мовою, й радо пішли на заміну української
німецькою.

Та водночас із підкресленням недоліків української мови вища освіта також
народжувала її оборонців. Навчаючись у Львові чи Відні, деякі українці не могли не
чути про ідеї Гердера стосовно значення рідної мови для народу. Вони часто спілку
валися з польськими й особливо чеськими інтелігентами, які у справах національної
свідомості й культурного розвитку йшли далеко попереду інших слов'ян Австрій
ської імперії. Натхнена успіхами сусідів, долаючи несприятливий вплив свого се
редовища, невелика, але зростаюча західноукраїнська інтелігенція стала чимдалі
ближче сприймати нову ідею української нації.

«Народні будителі» на Західній Україні. Перші ознаки зацікавлення культурними
аспектами національної проблеми з'явилися на початку XIX ст.. у старовинному міс

ті Перемишлі — центрі грекокатолицької єпархії, де були семінарія, багаті книго
збірні й де проживали деякі з найосвіченіших представників українського духовен
ства. Протягом десятиліть це найзахідніше на українських землях місто віді
граватиме у розвитку національної свідомості австрійських українців роль, аналогіч
ну тій, яку приблизно в той самий час відігравав для російських українців Харків,
розташований на найсхідніших землях України. Причому слід підкреслити, що
перемишльські священики, творчі здібності яких були не дуже високими, брали при
клад із харківських романтиків.

Найвидатнішим серед представників перемишльської групи був Іван Могиль
ницький — високопоставлений церковний ієрарх, котрий відав справами початкової
освіти в єпархії. У 1816 р. за підтримки свого зверхника — єпископа Михайла
Левицького — Могильницький організував так зване «Клерикальне товариство»,
що ставило за мету готувати й поширювати серед селян нескладні релігійні тексти
українською мовою. У контексті панівних тоді полонофільських тенденцій такий
крок сприймався як щось неортодоксальне. Звісно, Могильницький та його одно
думці керувалися не тільки ідеями Гердера чи прикладом східних українців; важли
вим їхнім міркуванням було й те, що, користуючись польськими книжками, селяни
могли б навернутися до римокатолицтва.

І хоч зусилля товариства, що вилилися у видання кількох молитовників та буква
рів, дали скромні плоди, а саме воно незабаром розпалося, його поява варта уваги,
оскільки це була перша спроба української інтелігенції — як на Правобережній, так
і на Лівобережній Україні — організуватися й, що ще важливіше,— привернути
увагу до мовного питання, яке на наступні десятиліття лишатиметься основною
справою західноукраїнської інтелігенції. Проте, намагаючись «вдосконалити» місце
вий діалект, Могильницький наполягав на тому, щоб вживати його з численними
церковнослов'янськими домішками. Отриманий внаслідок цього штучний мовний гіб
рид мало сприяв спростуванню тверджень про непридатність української мови
для літературного вжитку.

Крім перемишльського гуртка, у 1820-х роках працювали кілька західноукра
їнських учених, які, на зразок колекціонерів та антикварів, збирали матеріали з істо
рії Східної Галичини та її фольклор. Серед представників цієї невеликої групи
були історики Михайло Гарасевич та Денис Зубрицький, а також граматисти й етно
графи Йосип Левицький та Йосип Лозинський. Втім, написані німецькою, латин
ською чи польською мовами, їхні праці мали обмежений вплив.

«Руська трійця». У 1830-х роках центр діяльності, спрямованої на пробудження
національної свідомості, переміщується до Львова, де на арену виходять молоді
ідеалістично настроєні й захоплені ідеями Гердера семінаристи, їхнім лідером був
Маркіян Шашкевич — 21річний юнак, що мав поетичний та організаторський та
лант. Разом із двома близькими товаришами — високоосвіченим Іваном Вагилеви
чем та енергійним Яковом Головацьким — він утворив гурток, згодом названий
«Руською трійцею». У 1832 р. вони організували групу студентів, котра поставила
перед собою мету піднести український діалект, звільнений від церковнослов'янських
та чужомовних «вишуканостей», до рівня літературної мови. Лише так, на їхню дум
ку, можна було відкрити селянству доступ до знань, які допомогли б полегшити його
долю й дати змогу українцям виразити свою віками гноблену індивідуальність.

Для грекокатолицьких ієрархів сама ідея — писати простою, незміненою мовою
селянства й спрощеною абеткоюкирилицею — здавалася чимось нечуваним. Вони
прямо дали зрозуміти Шашкевичу та його товаришам, що в своїй справі їм не варто
розраховувати на допомогу церкви. Але підтримка, однак, прийшла з Російської Ук
раїни, де «Руська трійця» встановила контакти з такими українофілами, як Ізмаїл
Срезневський, Михайло Максимович та Йосип Бодянський. А з Заходу їх надихав

приклад наростаючого чеського національного руху. За допомогою чеського інтелі
гента Карела Запа, що служив у галицькій адміністрації, «Трійця», й насамперед Го
ловацький, вступила в активне листування з такими досвідченими «будителями на
роду» й палкими слов'янофілами, як словаки Ян Колар і Павел Шафарик, словенець
Бартоломей Копітар та чех Карел Гавлічек.

Для здійснення своїх задумів «Руська трійця» вирішила публікувати альманах
«Русалка Дністровая», що містив би народні пісні, вірші, історичні статті на місце
вому діалекті. Коли про вихід альманаху стало відомо грекокатолицьким ієрархам,
вони засудили його як «негідний, непристойний і, можливо, підривний». Водночас
начальник німецької поліції Львова зазначав: «Ми вже маємо достатньо клопоту
з одним народом (поляками.—Лет.), а ці божевільні тут хочуть відродити давно
мертвий і похований русинський народ». Місцевий цензор і грекокатолицький
священик Венедикт Левицький заборонили публікацію альманаху у Львові, тому в
1837 р. Шашкевич із товаришами був змушений видавати його у далекому Буда
пешті. З 900 привезених до Львова примірників майже всі конфіскувала поліція. Ли
ше невелика частина потрапила до рук скептичної публіки. Розчарований такою ре
акцією й переслідуваний церковною владою, помирає в молодому віці Маркіян Шаш
кевич; Вагилевич згодом переходить до польського табору; й лише Головацький по
слідовно і невідступне продовжує працювати над здійсненням цілей «Руської трійці».

Хоч видання «Русалки Дністрової» з самого початку зазнало краху, воно ста
новило важливий прецедент, який показував, що мова українського селянства може
вживатися як літературна. Під впливом «Русалки Дністрової» повільний, але не
відворотний процес переорієнтації на українські народні маси почне нове покоління
західноукраїнської інтелігенції, покоління, котре вербуватиме більшість своїх членів
із народу.

Як ми пересвідчилися, поширення ідей національного відродження було проце
сом тяжким і повільним. На середину XIX ст. воно не просунулося далі виникнення
невеликих груп української інтелігенції, котрі самі визначали для себе суттєві скла
дові української культурної самобутності. Щоб вийти за межі культурницького етапу,
належало подолати численні перешкоди. За винятком інтелігенції, в аграрному, тра
диціоналістському, провінційному суспільстві України не було соціальних верств,
чутливих до нових ідей. До того ж твердження про те, що українці — це окремий
народ, мова й культура якого варті того, щоб їх плекали, часто викликало серед
самих українців гострий скепсис і зневагу. Важко було протистояти впливові пре
стижних і більш розвинених польської та російської культур. І все ж, підбадьорені
прикладом західних народів і впевнені в тому, що їхня діяльність відповідає потре
бам ідеалізованого народу, «будителі нації» не здавалися.

Із самого початку процесу поширення національної свідомості між Східною й
Західною Україною спостерігалися важливі відмінності. На Лівобережжі, де ще
зберігали силу традиції Козаччини й пам'ять про часи автономії, діяльність, спря
мована на піднесення національної свідомості, мала багатообіцяючий початок. Проте
жорстока розправа з КирилоМефодіївським товариством показала, що як тільки
український рух у Російській імперії переходив певні межі, він зустрічав у особі
царського уряду немилосердного й непереборного ворога. У Східній Галичині про
грес був повільний, і опір йому чинила переважно консервативна грекокатолицька
верхівка. Зате тут не відбувалося драматичних відступів, і попри свою в'ялість зрос
тання національної свідомості ставало чимдалі відчутнішим. Нарешті, цей паралель
ний розвиток за всіх розбіжностей мав ще один важливий результат: після сто
літь обмежених контактів східні та західні українці почали виявляти посилений
взаємний інтерес. Розгортався процес національної інтеграції.

ІМПЕРСЬКІ РЕФОРМИ

Зміни в Австрійській імперії

Зміни в Російській Імперії

В усій Європі середини XIX ст. неподільно панував консерватизм, але в жодній
державі він не виявлявся з такою очевидністю, як в Австрії та Росії — двох імперіях,
де проживали українці. Для них, як і для інших підданих, життя й свідомість підпо
рядковувалися принципам авторитарності, покори, суспільного порядку й традиціо
налізму. На зміни в будьякій їхній формі дивилися з великою підозрою. Однак нові
ідеї, суспільні сили, економічні відносини, що поширювалися Європою, проникали
й в австрійські та російські володіння попри енергійні зусилля стримати їх. Із зрос
танням внутрішнього та зовнішнього тиску Габсбурги й Романови розуміли, що
старі порядки не можуть лишатися незмінними. Це породжене кризою усвідомлення
поклало початок ері великих реформ — спочатку в Австрії, а потім і в Росії. Реформи
ці особливо сильно позначилися на українцях, поза як вони належали до най
більш пригноблених підданих обох імперій.

Зміни в Австрійській імперії

На початку 1848 р. правляча династія Габсбургів була впевнена у майбутньому
своєї імперії. Однією з підстав для цього був недавній успіх Габсбургів у врегулю
ванні ситуації на таких неспокійних землях, як Галичина, де протягом десятиліть
невеликі групи польської шляхти та інтелігенції плели змову з метою відновлення
давньої Речі Посполитої. Переконані в тому, що домагаються політичної свободи для
всіх, поляки завжди вважали, що все населення розчленованої Речі Посполитої,
незалежно від соціального та етнічного походження, підтримує їхні цілі. Ця впев
неність посилилася у 1830ті роки, коли до польських таємних осередків приєднала
ся група українських семінаристів. Проте коли поляки відмовилися визнати їх як
окрему національність, українці вийшли із змови. У 1846 р. впевненість поляків
у широкій підтримці їхньої справи зазнала ще дошкульнішого удару. Дізнавшися,
що польська шляхта готує повстання, австрійські урядовці переконали селян
Західної Галичини в тому, що їхні пани збираються й далі, як раніше, жорстоко
визискувати їх. Розлючені польські селяни накинулися на власну шляхту, вирізавши
багатьох і тим самим підірвавши її заміри.

Революція 1848 р. в Галичині. Повстання, що навесні 1848 р. охопили більшу
частину Європи, позначили собою корінні зміни у майбутньому імперії Габсбургів.
Ці повстання, спричинені не лише вимогами політичних і соціально-економічних
реформ, але також — і це особливо стосувалося Центральної Європи — прагненням
національного суверенітету, завдали нищівного удару консервативній багатонаціо
нальній імперії. Під час цієї «весни народів», коли питання про національну неза
лежність постало як осново політичне питання, німецькі та італійські піддані Габ

сбургів піднялися за возз'єднання зі своїми братами поза межами імперії. Одночасно
розпочали війну за національну незалежність мадяри, а поляки знову виступили
за відновлення втраченої держави. Під впливом цих подій свої національні вимоги
стали висувати інші народи імперії. Запанував хаос, і, здавалося, імперія опинилася
на грані розвалу.

Коли 19 березня 1848 р. до Львова дійшли звістки про повстання у Відні, від
ставку ненависного князя Меттерніха та обіцянки переляканого імператора Фер
динанда провести політичну лібералізацію і суспільні реформи, поляки негайно поча
ли діяти. Вони надіслали цісареві петицію, закликаючи до ще більшої лібералізації та
надання полякам у Галичині ще ширших політичних прав, цілком зігнорувавши при
цьому всяку присутність у провінції українців. Щоб заручитися широкою під
тримкою цих вимог, ІЗ квітня у Львові було створено Польську Раду Народову.
Незабаром після того виникла мережа місцевих рад, а також було засновано газету.
На превеликий подив і розчарування поляків, українці, яких ті не вважали за окрему
націю, відмовилися взяти участь у цих заходах. Натомість вони утворили власний
представницький орган — Головну Руську Раду з розгалуженнями на місцях, а та
кож свою газету. На щастя для Габсбургів, в особі щойно призначеного губернатора
провінції Франца Стадіона вони знайшли надзвичайно розумного й винахідливого
захисника австрійських інтересів у Галичині. У напруженій ситуації, що виникла там,
йому вдавалося майстерно маніпулювати ключовими політичними питаннями, зі
штовхуючи українців із поляками й зберігаючи контроль Габсбургів у про
вінції.

Перед українцями у 1848 р. стояло два першочергових і тісно переплетених
питання. Одне за своєю суттю було соціально-економічним і торкалося традиційної
проблеми селянства, зокрема нестерпно тяжких феодальних повинностей. Інше
пов'язувалося з новою концепцією національної належності, і в тому числі зі
співіснуванням в одній провінції двох народів — поляків та українців, котрі до
недавнього часу завжди вважали себе просто селянством чи шляхтою, греко чи
римокатоликами, а тепер починали визначати себе за окремі етнокультурні спіль
ності, або нації, з різними національними прагненнями.

Селянська проблема. Ще до 1848 р. для тверезомислячих чиновників, лібераль
ної інтелігенції та навіть деяких представників шляхти цілком очевидним стало те,
що феодальні права земельної аристократії та селян, які працювали в її маєтках,
безнадійно застаріли. Ще у 1780-х роках, за правління Йосифа II, у відносинах «зем
левласник — селянин» було проведено важливі зміни. Найважливішою з них було те,
що селяни тепер могли обстоювати свої права в суді. За іншою реформою, землі фео
дала відмежовувалися від земель, виділених для користування селянам. Проте ли
шалася основна ознака відносин «землевласник — селянин» — панщина, особливо
у таких відсталих частинах імперії, як Галичина. Панщина полягала в повинності
селян обробляти землі пана (звичайно дватри дні на тиждень) за право користу
ватися своїми наділами. Власне, ця ненависна повинність і була основною причи
ною невдоволення серед галицьких селян.

Революція 1848 р. й особливо напруженість, до якої вона спричинилася в Га
личині, нарешті створили умови для скасування цього останнього пережитку крі
пацтва. Засвоївши урок 1846 р., польські патріоти — в основному шляхта — тепер
палко прагнули завоювати симпатії селян, щоб зміцнити свої позиції в Галичині. То
му вони спонукали інших польських шляхтичів добровільно скасовувати ненависну
панщину. Та більшість шляхти реагувала різко негативно. Тактика поляків завдала
Стадіонові стільки клопоту, що він заходився переконувати Відень взяти на себе іні
ціативу у звільненні селян від повинностей, оскільки, мовляв, це не лише звело б на
нівець польські розрахунки, а й завоювало б монархії вдячність селян у найкритичні

ший момент. Переконаний його аргументами, 23 квітня 1848 р. Фердинанд 1 видав
історичний маніфест, що скасовував панщину в Галичині. Він майже на п'ять міся
ців випереджав аналогічний указ, що забороняв панщину в усіх частинах імперії.

Задум Стадіона виявився вдалим. Українські селяни, принаймні, з ентузіазмом ві
тали цей маніфест і клялися у вірності Габсбургам (хоч зрозуміло, що маніфест ли
шав без відповіді багато запитань). Аби заспокоїти шляхту, віденський уряд оголо
сив про виплату їй компенсації за втрачену робочу силу. (Пізніше він переклав
близько двох третин суми цього відшкодування на саме селянство.) До того ж, хоч
;70 % оброблюваних земель отримували селяни, а 30 %— землевласники, основне
питання про те, кому належать ліси й пасовиська, що раніше були спільною влас
ністю, лишалося нерозв'язаним. Із часом ці громадські землі перейдуть у воло
діння феодалів, а селяни стануть залежними від них у таких надзвичайно важливих
справах, як заготівля дров та випас худоби. Й нарешті, розміри селянських наділів
були жалюгідними: понад 70 % із них займали менше 14 акрів, що в кращому випадку
ледве дозволяло прогодувати середню сім'ю.

Проте це ще не значить, що скасування панщини мало принесло селянинові.
Навпаки, воно розірвало останній формальний зв'язок між ним і паном. Зробивши
галицького селянина володарем своєї власної землі, а отже й долі, воно пробудило
в ньому не властивий раніше потяг до політики, освіти ба навіть культури; Відтак і на
далі галицький селянин став тим політичним чинником, який не можна було більше
ігнорувати.

Національне питання. Революція 1848 р. дала невеликому прошаркові за
хідноукраїнського суспільства, що переважно складався з представників духо
венства та інтелігенції, поштовх і нагоду до формального самовизначення своєї
нації як окремої та до заснування національних установ. Полохливу західноукра
їнську еліту всіляко заохочував і підтримував габсбурзький губернатор Стадіон,
який відкрито сприяв українцям протягом усього 1848 р., сподіваючись використати
їх на противагу агресивнішим полякам. Тимто поляки згодом довго звинувачу
ватимуть Габсбургів у «винайденні русинів» (тобто українців), маючи на увазі,
що українці, мовляв,— лише побічний продукт австрійських махінацій, а не справж
ня нація. Однак українці, яких тішила така увага з боку уряду й водночас обурю
вало невдоволення поляків, уперше вирішили вийти на політичну арену.

19 квітня намовлена Стадіоном група грекокатолицьких священиків, пов'язаних
із собором Св. Юра у Львові, на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем зверну
лася до імператора з петицією. На відміну від раніше поданої польської петиції,
це було несміливе й лояльне звернення. У передмові до нього подавався історичний
огляд, в якому підкреслювались осібність українців Східної Галичини, давня слава
середньовічного Галицького князівства, його наступне поневолення та пригноблен
ня поляками й той факт, що населення належить до великої руської (української)
нації, всі 15 млн членів якої, з них 2,5 млн галичан, розмовляють однією мовою.
. Петиція містила прохання ввести у школах та адміністративних закладах
Східної Галичини українську мову, удоступнити для українців урядові посади й ре
ально зрівняти в правах греко й римокатолицьке духовенство. Через два тижні,
2 травня 1848 р., у Львові було засновано Головну Руську Раду — першу українську
політичну організацію. Очолена єпископом Яхимовичем, вона налічувала 66 членів,
майже половину яких складали духовенство й студентибогослови, а другу полови
ну — світська інтелігенція. В наступні кілька тижнів священики, що виступили го
ловними організаторами Головної Руської Ради, заснували по всій Східній Галичині
50 місцевих і ІЗ регіональних її філій. Іншою нечуваною подією став вихід 15 травня
першого українського тижневика «Зоря Галицька». Одночасно були налагоджені
контакти з українцями Буковини й Закарпаття.

Зростання політичної активності українців у Східній Галичині неухильно вело до
загострення українськопольського антагонізму. Розглядаючи Галичину як наріжний
камінь у планах відродження своєї державності, поляки дивилися на появу про
австрійськи настроєного українського руху як на серйозну загрозу. Тому вони зро
били спробу нейтралізувати Головну Руську Раду, утворивши конкуруючу «україн
ську» організацію, настроєну пропольськи. 23 травня у Львові зібралася жменька
остаточно полонізованої шляхти та інтелігенції українського походження — на
зразок тих, котрі називали себе «русинами польської нації» (цепіе гиІЬепі
паїіопе роіопі), яка проголосила створення Руського Собору. Була також заснована
українська газета «Кизуі ОпеупуЬ», що друкувалася латинською абеткою. Полякам
удалося домогтися певного успіху, заманивши на посаду її редактора члена «Русь
кої трійці» Івана Вагилевича. Але це було єдине їхнє досягнення. Існування Руського
Собору та його газети, що майже повсюдно викликали до себе ворожість серед укра
їнців, виявилося коротким і ефемерним. Більше того, весь цей епізод погіршив поль
ськоукраїнські стосунки.

Празький конгрес. Незабаром між поляками та українцями відбулася гостра
сутичка. За всієї іронії, вона трапилася саме на Слов'янському конгресі у Празі, на
початку червня організованому чехами власне для того, щоб сприяти слов'янській
солідарності та узгодити спільні інтереси. Своїх делегатів до Праги послали Головна
Руська Рада, Польська Рада Народова та Руський Собор. На велике здивування
чехів, між поляками та українцями миттєво розгорілися тривалі дебати про те, хто
повинен репрезентувати Галичину і якими мають бути стосунки між їхніми двома
народами. Проте найбільш суперечливе питання випливло дещо пізніше, коли укра
їнці висунули вимогу про поділ Галичини на дві окремі адміністрації: польську та
українську, що викликало затятий опір поляків.

Оскільки запекле суперництво між поляками та українцями перешкоджало
успішній роботі конгресу, втрутилися чехи й допомогли досягти компромісу між
двома делегаціями. Якщо українці відмовляться від вимоги про поділ Галичини, то
поляки погодяться визнати їх за окрему націю з рівними мовними правами
та рівними можливостями, зокрема займати адміністративні посади. Втім цю
угоду так і не реалізували, бо за кілька днів після її досягнення австрійські війська
обстріляли Прагу, змусивши конгрес роз'їхатися й позбавивши його рішення реаль
ного змісту. Так було перервано перший у новітній історії дебют українців на
міжнародній політичній арені.

Українці в імперському парламенті. Під час роботи Слов'янського конгресу в Галичині почалися вибори до рейхстагу — нижньої палати новоствореного імперського парламенту. Для українців, і особливо селянства, вони були справою новою й малозрозумілою. На відміну від них поляки, набагато досвідченіші у політичній грі, мали на виборах виразні переваги: шляхом поширення чуток і погрозами їм удалося відвернути від голосування багатьох українських селян. А ті, хто всетаки голосував, підтримували своїх товаришів із селян, багато з яких були неписьменними, а не рекомендованих Головною Руською Радою священиків та представників міської інтелігенції. Внаслідок цього зі 100 виділених Галичині місць українці здобули тільки 25. Із них 15 дісталося селянам, вісім — священикам і два — представникам інтелігенції.

У парламентських дебатах, що відбулися у другій половині 1848 р. спочатку у Відні, а потім у Кромержі, українці зосереджувалися на двох питаннях: компенсації землевласникамфеодалам за скасування панщини й, знову ж таки, адміністративного поділу Галичини. Українські селяни різко відкидали будьяку форму компенсації. У своїй пристрасній промові, першій, будьколи виголошеній українцем у парламенті, простий селянин Іван Капущак засудив багатовікове гноблення селянства шляхтою, закінчивши її такими словами: «Чи за такі образи й кривди ми ще маємо платити компенсацію? Напевно, ні. Хай нашою платою будуть ті батоги і нагайки, що шмагали по наших спинах. Хай вони задовольнять панів!»

Хоч ця пам'ятна промова викликала захоплені оплески, пропозиція про виплату компенсації все ж таки пройшла невеликою більшістю голосів. Розчаровані селянські депутати втратили інтерес до подальших дискусій. Інші представники української делегації, зі свого боку, вважали адміністративний поділ Галичини на окремі українську та польську частини «справою життя і смерті для народу». На підтримку своєї пропозиції вони подали список із близько 15 тис. підписів, що згодом зріс до 200 тис. Але й їм після кількох місяців гострих дебатів не вдалося переконати більшість парламенту. Тим часом імперський уряд став поступово брати ситуацію під контроль. У грудні, незабаром після того, як на трон сів новий імператор, 18річний Франц Йосиф, парламент розпустили.

Діяльність українців у Східній Галичині. Конкретнішими були здобутки українців на місцевому рівні. Взявши за приклад чеську культурну організацію «Матіца», у липні 1848 р. вони заснували у Львові «Галицькоруську матицю». Цей заклад ставив собі за мету публікувати для широкого читача дешеві книжки про релігію, звичаї, ремесла, сільське господарство та педагогіку. Він також намагався сприяти використанню української мови в школах. 19 жовтня для визначення загальних культурних потреб українців та обговорення питань нормування української мови Головна Руська Рада скликала з'їзд українських учених. Більш як дві третини з приблизно 100 учасників становило духовенство, решту — інтелігенція. Не дивно, що з'їзд дійшов висновку про сумний стан української культури в Галичині. Близько двох третин освічених українців полонізувалися, а селяни переважно лишалися неписьменними. Проблема ускладнювалася відсутністю літературного стандарту української мови. Після тривалих нарад з'їзд одностайно рекомендував користуватися кирилицею, а не латинською абеткою. Було також досягнуто згоди проте, що основою для літературної норми має служити розмовна мова, але цю пропозицію прийняли, подолавши значний опір і з багатьма застереженнями.

У цей період українці розпочали будівництво у Львові Народного Дому, що мав містити музей, бібліотеку та видавництво, їм також удалося добитися заснування кафедри української мови й літератури при університеті, її першим завідувачем був Яків Головацький. І нарешті, під кінець 1848 р., не бажаючи приєднуватися до контрольованої поляками Галицької народної гвардії, українці, виявляючи свою відданість Габсбургам, попросили згоди Відня сформувати українські військові частини. Та не встигли 1400 «руських стрільців» як слід опанувати військову науку, як їх кинули проти повсталих мадярів.

Буковина й Закарпаття. 1848 рік позначений зростанням активності й в інших західноукраїнських землях, хоч і в значно менших масштабах, ніж у Галичині. В невеликій Буковині відбулося лише кілька більшменш значних подій: проти румунських панів вибухнуло кілька селянських повстань під проводом відважного Лук'яна Кобилиці; до парламенту було обрано п'ять українських делегатів; і в 1849 р. цей край відокремлено від Галичини й перетворено на окрему провінцію Корони.

У зайнятому мадярами Закарпатті спостерігалося незначне пожвавлення активності, головним чином пов'язане з діяльністю талановитого й енергійного Адольфа Добрянського. Коли мадяри повстали проти Габсбургів, вони, як і поляки в Галичині, сподівалися дістати підтримку немадярського населення, яке вони роками гнобили. Проте Добрянський, будучи чимось на зразок Головної Руської Ради в одній особі, переконав своїх земляків відкинути улещування мадярів і присягнути на

вірність Відню. Переконаний у тому, що слов'янський люд Закарпаття належить до єдиної з українцями Галичини етнічної родини, Добрянський також домагався, щоб Головна Руська Рада у Львові проголосила серед своїх цілей приєднання За
карпаття до Галичини. Ці погляди не перешкоджали Добрянському й невеликому
колу його прибічників плекати проросійські симпатії, які посилювалися присутністю
російських військ, що йшли через Закарпаття на придушення ненависних мадярів.
Русофільські тенденції й надалі підігріватимуть суперечки про національну належ
ність населення цієї найбільш ізольованої з усіх українських земель.

Значення 1848 року. На західноукраїнських землях революційні події 1848 р. були наче спресовані у 277 днів. У цей переламний період українці вперше у своїй істо
рії дістали нагоду самовиразитися як нація. Проте цей самовияв мав неоднозначні
наслідки. Поза всяким сумнівом, найбільшими досягненнями 1848 р. для українців
стали скасування панщини та впровадження конституційного правління. Але ці здо
бутки не належали виключно українцям, оскільки завдяки тимчасовій слабкості габ
сбурзького режиму аналогічних поступок домоглися й інші народи. Найвидатнішим
серед суто українських досягнень цього періоду стала діяльність Головної Руської
Ради. З огляду на цілковиту відсутність в українців будьякого досвіду політичної
боротьби успіхи Головної Руської Ради, яка змогла мобілізувати ще вчора пасивних
українців на досягнення чітко окреслених цілей, були просто вражаючими. Заснував
ши установи, що систематично сприяли культурному розвиткові, Головна Руська
Рада зробила перші кроки до перетворення Галичини на організаційну твердиню
українства.

Але 1848 рік висвітлив і недоліки західних українців, найсерйозніший із яких полягав у відсутності дійового проводу. Монополізувавши керівництво, духовенство наклало на весь західноукраїнський політичний рух свій незгладимий відбиток. Убачаючи в Габсбургах своїх найбільших доброчинців, священики Головної Руської Ради нав'язували українському суспільству позицію цілковитої й безумовної підтримки династії. Внаслідок цього протягом 1848 р. українці опинилися на боці абсолютизму проти повсталих поляків і мадярів, які переважно дотримувалися ліберальних і демократичних поглядів (продовжуючи в той же час перебувати в спілці з дворянамиземлевласниками). Відтак через політичну і суспільну консервативність духовенства та через те, що антиавстрійські сили ототожнювалися з ненависними панами, українці часто виявлялися лише знаряддям Габсбурзької династії. До того ж замість домагатися від уряду більших поступок за свою підтримку, священики Головної Руської Ради не спромоглися ні на що краще, як покірно сподіватися цісарської прихильності. Такий підхід мав розчаровуючі наслідки.

Проте в цілому 1848 рік, без сумніву, знаменував переламний момент в історії
західних українців. Він покінчив з їхньою віковою інертністю, бездіяльністю та
ізоляцією й поклав початок довгій запеклій боротьбі за національне та соціальне
визволення.

Зміни в Російській Імперії

У середині XIX ст. імперський устрій Росії, як і Австрії, зазнав дошкульного
удару, котрий породив сумніви в його ефективності та міці. Суворим випробуванням
режиму, що його протягом свого 30річного царювання так заповзято оберігав Мико
ла 1, стала Кримська війна 1854—1855 рр. Почалася вона як типовий конфлікт ве
ликих держав, у якому Росія виступила проти союзу Англії, Франції, Сардінії та
Оттоманської імперії. Цей союз прагнув перешкодити давнім спробам Росії поширити
свій вплив на Балкани й заволодіти Босфором та торговими шляхами в Серед

земному морі, що було особливо важливо з огляду на зростання в той ча торгівлі
збіжжям через причорноморські порти.

Окупований союзними державами Крим став головним театром воєнних дій,
тому цей конфлікт справляв на сусідню Україну більший вплив, ніж на будьяку іншу
частину імперії. Українські губернії були основним джерелом постачання царської
армії, а з їхнього населення у великих кількостях набиралися солдати — або для
служби на передовій, або для охорони кордонів, або дяя роботи візниками чи на бу
дівництві фортифікацій. Про напруження, що починало відчуватися на Україні, свід
чить так звана Київська козаччина 1855 р. Коли того року царський уряд оголосив
про утворення ополчення з добровольців, українські селяни, сприйнявши це за від
новлення козаччини, яка в їхній свідомості асоціювалася з свободою від кріпацьких
повинностей, тисячами кинулися формувати «козацькі» загони, відмовляючись слу
жити своїм панам. Становище стало критичним у Київській губернії, де понад
180 тис. селян 400 сіл оголосили себе козаками й почали вимагати скасування крі
пацтва. Порядок відновили війська, але цей випадок виразно продемонстрував одну
з внутрішніх хвороб, що підточували імперію.

Ще очевиднішими ці недуги були на фронті, де попри весь героїзм захисників
Севастополя російські війська врештірешт зазнали поразки. Крім того, що ця по
разка значно підірвала престиж Росії, вона переконливо засвідчила, як далеко поза
ду модернізованих промислових країн Заходу лишилася Росія. Відсталість росіян ви
являлася в усьому: їхні рушниці стріляли вдвічі ближче, ніж англійські та французь
кі; їхня система постачання та комунікацій була менш ефективною, ніж у західно
європейців, незважаючи на те, що останні перебували за тисячі верст від своїх баз; за
нечисленними видатними винятками командування росіян виявилося некомпетент
ним, а царським солдатам, хоч і досить хоробрим, бракувало як ініціативи, так і
технічних умінь. Пригнічений цією поразкою, Микола 1 помер у 1855 р. Його син
Олександр II зійшов на трон, цілком усвідомлюючи нагальну необхідність реформ.

Звільнення кріпаків. У 1855 р. в промові перед московськими дворянами новий цар заявив: «Краще скасувати кріпацтво згори, ніж чекати, доки кріпаки скасують його знизу». Навіть архіконсервативний батько нового царя Микола 1 давав зрозуміти, що рано чи пізно кріпацтво доведеться скасувати. Радикально та ліберальне настроєні представники дворянської інтелігенції протягом багатьох десятиліть вимагали покласти кінець цій «ненависній практиці». Але коли Олександр II висловив цю думку, стало ясно, що він прийняв історичне рішення провести ряд реформ, спрямованих насамперед на скасування кріпацтва.

Як кожний переломний момент в історії, причини реформ стали об'єктом гострих наукових суперечок. Деякі західні вчені переконані, що вирішальними у проведенні реформ були економічні чинники. Вони стверджують, що відкриття чорноморських портів і дедалі активніша участь російських землевласників у світовій торгівлі зробили ще очевиднішими недоліки кріпацької праці. Так, продуктивність праці російського кріпака у 1860 р. дорівнювала продуктивності праці англійського фермера в 1750 р. та центральноєвропейського селянина у 1800 р. Словом, кріпацька праця за всієї своєї дешевизни була настільки малоякісною, що не виправдовувала себе економічно. До того ж небачена конкуренція і власна безгосподарність перетворили багатьох землевласників на боржників. У 1848 р. Більш як дві третини землевласників на Україні мали такі великі борги, що неспроможні були забезпечувати своїх селян насінням чи харчами, не кажучи вже проте, щоб шукати шляхів підвищення врожаїв. Унаслідок цього ще задовго до впровадження реформ кріпацтво стало занепадати. Про це свідчить і такий факт: якщо у 1811 р. з усіх селян Російської імперії близько 58 % були кріпаками, то до 1860 р. їхній відсоток упав до 44.

Є також учені, які вважають, що за всієї важливості економічних чинників не меншу, коли не більшу роль відігравали й інші рушії. Радянські історики наполягають на тому, що селянські заворушення створили «революційну ситуацію», яка перелякала царя і дворян, змусивши їх до поступок. За їхніми даними, лише на Україні між 1856 та 1860 рр. мали місце 276 заворушень, у яких взяло участь близько 160 тис. селян. Американський історик Альфред Рібер доводить, що до реформ спричини лося передусім прагнення модернізувати царську армію, в той час як англієць Бернард Пейрз мотивує це занепокоєністю Росії своїм відставанням від Заходу. Інші історики схильні підкреслювати роль у реформі ліберальної інтелігенції, яка в своїй зворушливій прозі, поезії (зокрема, Шевченковій) і полеміці піддавала кріпацтво моральному осудові. Проте всі сходяться в одному: шок, який викликала у царату нищівна поразка Росії у Кримській війні, був вирішальним поштовхом, кот
рий змусив його визнати потребу негайних реформ.

Розуміючи, яку потенційну небезпеку крило в собі звільнення кріпаків, Олек
сандр II діяв обережно. У 1857 р. з метою обговорення справи звільнення кріпаків
і опрацювання конкретних пропозицій він призначив таємну комісію '(згодом пере
йменовану на Головну комісію), до якої ввійшли провідні чиновники та громад
ські діячі як ліберальних, так і консервативних поглядів. Помітне місце у Головній
комісії, що працювала в Петербурзі, посідали українці. Одним із них був Григорій
Ґалаґан — переконаний ворог кріпацтва й особистий друг Шевченка. Інший украї
нець — М. П. Позен, багатий, впливовий, хоч і безпринципний кріпосник із Полтав
ської губернії — робив усе, аби перешкодити всякому прогресові. Щоб вивчити на
строї на місцях, уряд запровадив у кожній губернії дворянські комісії. На Україні
в роботі цих комісій взяли участь 323 дворянини, що представляли різноманітні
інтереси таких регіонів, як Слобідська Україна, Лівобережжя та Правобережжя,
Південна Україна. З селянами ніхто не радився.

Хоч багато дворян не проймалися радістю з приводу звільнення селян, вони ро
зуміли неухильність цього кроку. Тому з самого початку основним питанням було:
коли і як проводити реформу. Для заспокоєння стурбованих кріпосників царський
уряд оголосив, що в першу чергу забезпечуватимуться інтереси дворянства — го
ловної опори режиму. Щодо звільнення кріпаків мали розглядатися дві проблеми:
особистий статус кріпаків та наділення їх землею. Хоч кріпаків і мали проголо
сити вільними людьми, поставало питання: чи якось обмежуватиметься їхня во
ля? Багатьох дворян і чиновників лякала навіть думка про те, що мільйони селян
раптом дістануть волю й зможуть піти, куди їм заманеться, й робити, що схочеться.
Поставало також складне питання землеволодіння. Як звільняти кріпака: з землею
чи без неї? А якщо з землею, то на яких умовах вона надаватиметься?

Оскільки в різних частинах імперії переважали різні форми землеволодіння, не дивно, що серед дворян виникли розбіжності в поглядах на способи передачі селянам землі. На не дуже родючих північних землях Росії основним джерелом прибутків поміщиківкріпосників був оброк, тобто грошовий чинш. Замість змушувати селян обробляти неродючі грунти, дворяни в цих землях заохочували їх шукати роботу в селищах і містах, щоб сплачувати повинність грішми. Земля не була для тамтешніх поміщиків єдиним джерелом прибутку, і вони погоджувалися дати кріпакам щедрі наділи. Проте за прибутки, втрачувані внаслідок звільнення селян, поміщики вимагали грошової компенсації. У багатому ж чорноземом південному регіоні України переважав інший підхід. Тут поміщики воліли, щоб кріпаки відбуваючи панщину, тобто трудову повинність, оскільки свої прибутки вони отримували головним чином із сільськогосподарських врожаїв. Не дивно, що вони не бажали ні за яких умов давати селянам землю. Варіанти цього «південного» підходу переважали також в інших частинах України. На Лівобережжі й особливо у Полтавській губернії поміщики погоджувалися дати селянам лише присадибні ділянки. У недавно

освоєній Південній Україні, де бракувало робочої сили, великі землевласники висту
пали за продовження кріпосного права десь на 10 років. А на Правобережжі польські
магнати взагалі не хотіли давати селянам землі. Однак, незважаючи на перешкоди,
за наполяганнями царя Головна комісія продовжувала діяти.

19 лютого 1861 р. Олександр II видав маніфест, що скасовував кріпосне право.
Цей епохальний за значенням документ являв собою незграбну й заплутану за своєю
суттю заяву, яка створювала у селян враження, що жадане звільнення прийде ще
не скоро й не задовольнить усіх їхніх сподівань.

Сам акт звільнення ліквідував залежність селян від поміщиків. Але, перетво
ривши колишніх кріпаків на громадян, він не приніс їм повної рівності. На відміну
від інших верств суспільства звільнені селяни повинні були сплачувати викупні пла
тежі. Вони передавалися під юрисдикцію спеціальних судів, що за невеликі прови
ни мали право піддавати тілесним покаранням. Хоч реформа вводила для селян
ських громад самоврядування, функція нагляду зберігалася за урядовими чиновника
ми, які звичайно призначалися з місцевих дворян. Хто бажав виїхати з села, пови
нен був отримати від властей паспорти. Якщо селяни не виконували фінансових
зобов'язань перед державою, старости мали повноваження примусити їх до цього.

Ще більше розчарували селян труднощі, пов'язані з правом землеволодіння. Реформа в основному дозволяла поміщикам лишати близько половини землі для власного користування, а решту розподіляти між їхніми колишніми кріпаками. При цьому селян зобов'язували заплатити за свої наділи. Оскільки грошей у селян було мало або взагалі не було, передбачалося, що уряд виплатить поміщикам 80 % вартості земель у формі казенних облігацій, а селяни в свою чергу зобов'язувалися виплачувати урядові цю суму разом із процентами протягом 49 років. Решту вартості земельного наділу селяни мали виплачувати безпосередньо поміщикові або грішми, або, що було реальніше, домовившись відробити на нього.

Для тих, кому не під силу був фінансовий тягар такого врегулювання, пропонувався крихітний «дарчий» наділ у 2,5 акри. Менше поталанило тим кріпакам, котрі служили при панських садибах,— на Україні їх налічувалося близько 440 тис.,— оскільки звільнення принесло їм свободу, але не дало землі.

При розподілі земель реформа враховувала місцеві відмінності. Оброблювана земля поділялася на три категорії: чорнозем, нечорнозем, степові грунти. Причому селянські наділи у двох останніх категоріях (гірших за якістю) були більшими, зате в чорноземних регіонах, як, наприклад, Україна,— меншими.

Взагалі кажучи, після реформи селяни мали в своєму розпорядженні менше землі, ніж до 1861 р. На російській Півночі вони втратили близько 10 % своїх колишніх наділів. На Лівобережжі та Південній Україні їхні землі зменшилися майже на 30 %. Так, якщо середня величина селянського наділу в імперії становила 27 акрів на сім'ю, то на Лівобережній та Південній Україні — лише 18.

Особливо нажилися на реформі поміщики України. Вдаючись до різноманітних хитрощів під час переговорів та перерозподілу земель, вони привласнювали собі ліси, луки та водойми, що раніше вважалися загальною власністю. Собі вони завжди лишали найродючіші землі, а гірші продавали за підвищеними цінами. У процесі перерозподілу вони часто змушували селян переїжджати, штовхаючи бідняків на додаткові витрати. До такої практики вдавалися по всій імперії, але особливо поширеною вона була на Україні, де точилася найгостріша боротьба за землю. Внаслідок цього селяни Лівобережної та Південної України потерпіли від реформи набагато більше, ніж їхні російські сусіди.

Виняток становило Правобережжя. Серйозно сумніваючись у відданості польської шляхти цього регіону (безпомилковість цих підозр підтвердило повстання поляків 1863 р.), уряд намагався привернути на свій бік українських селян і роздавав їм наділи на 18% більші, ніж вони мали до 1861 р. Але виграючи на величині наділів, колишні кріпаки втрачали на дуже завищених цінах, які вони мусили платити за землю.

Інша особливість реформ на' Україні зумовлювалася формами землеволодіння. У Росії, де понад 95 % селян жили общинами, документ на щойно набуті землі був у колективній власності, а плата за них входила в обов'язок общини. Але на Україні общинні володіння були рідкістю. Понад 80 % селян Правобережжя й майже 70 % Лівобережжя вели одноосібне господарство. Відтак більшість українських селянських сімей отримували індивідуальне право на землю й несли особисту відповідальність у сплаті боргу за неї. Така ситуація сприяла зміцненню й без того
розвиненої прив'язаності до приватної власності, що відрізняло українських селян
від російських.

Слід пам'ятати, що не всі селяни були кріпаками. Приблизно половину становили
державні селяни, які поділялися на щонайменше 30 різних категорій, включаючи
майже 1 млн колишніх українських козаків. Вони звичайно жили краще за помі
щицьких кріпаків (бо хоч і сплачували більшу подушну подать державі, що фактично
була для них феодалом, зате могли без дозволу переселятися), мали в своєму роз
порядженні більше землі, до того ж над ними не було осоружних панів (хоч їм часто
отруювали життя підкупні чиновники). Реформа 1861 р. й, зокрема, закон 1866 р.
звільняли державних селян швидше і на умовах сприятливіших, ніж для кріпаків.
Разом із свободою вони отримували більші наділи, плата за які була нижчою порів
няно з тою, що вносили кріпаки. Проте на Правобережжі становище державних
селян мало чим змінилося на краще.

Взагалі селян і особливо колишніх кріпаків реформа розчарувала. Вони споді
валися права на володіння своїми наділами — натомість наділи урізалися, а селянам
нав'язувався обтяжливий фінансовий тягар. По селах прокотилася хвиля завору
шень, щоправда, неоднакових за силою у різних регіонах. На Лівобережжі та Півден
ній Україні повстань було відносно небагато. Проте на Правобережжі, де ще жила
пам'ять про гайдамаків і ворожнеча між православним українським селянством та
католицькою польською шляхтою посилювалася релігійними, етнічними та соціаль
ноекономічними розбіжностями, дрібні конфлікти набули значного поширення.
Але їх завжди швидко придушували, й селяни продовжували в поті чола добувати
свій щоденний хліб, хоч і за помітно змінених умов.

Інші реформи. Скасування кріпосного права вело за собою інші реформи. Окре
мим аспектом імперського устрою, що потребував негайного вдосконалення, було
місцеве управління. Із зміною суспільства та з наданням кріпакам прав грома
дянства зростала необхідність у місцевій адміністрації. Проте для задоволення цих
вимог царський уряд не мав ні людей, ні грошей. Тому в 1866 р. він дозволив общинам
обирати на повітовому та губернському рівні власних представників для нагляду
за освітою, охороною здоров'я, поштовими послугами, утриманням шляхів, накопи
ченням запасу їжі на випадок голоду та за збором статистичних даних. Для фі
нансування цих служб місцевим комітетам, або земствам, надавалося право обкла
дати населення земськими податками.

Радикальним відступом від імперської практики призначення «згори» всіх
урядових чиновників стало те, що члени земств обиралися з числа виборців, поділе
них на три окремих категорії: великих поміщиків, міщан і селян. Вплив виборців
був пропорційним кількості землі, що вони мали. Само собою, значна більшість
у земствах належала дворянам. На Україні вони звичайно складали понад 75 % усіх
членів земств, у той час як селяни рідко коли м їли 10 %. Але хоч земства й не були
посправжньому представницькими, вони відігравали дуже важливу функцію. Окрім
сприяння піднесенню загального рівня життя на селі, вони привчали місцеве насе
лення до обмеженого самоврядування.

На Україні земства впроваджувалися на Лівобережжі та Півдні. Проте на Право
Ібережжі через недавнє повстання польської шляхти їх не вводили аж до 1911 р.
і Представляючи місцеві інтереси, земства виявилися чутливішими до культурних
І прагнень українців, ніж імперське чиновництво. Так, у другій половині століття стали
ї відчутними українофільські тенденції, зокрема у земствах Полтавщини, що слугу
' вали ареною підготовки багатьох провідників українського руху.
, Ще гострішою була необхідність удосконалення системи судочинства. Пробле
ма значною мірою крилася в нерозвинутості у росіян почуття законності. Імперські
чиновники, на яких лежала відповідальність за багато юридичних рішень, вважали,
що правосуддя — це сфера держави, а суди, на їхню думку, існували для того, щоб
вирішувати, що відповідає інтересам держави. Права особи не мали до цього ніякого
відношення чи в кращому разі вважалися другорядними. Судові відправи проводи
лися таємно, судді часто займалися хабарництвом, а їхні нерідко свавільні вироки
виносилися з урахуванням класових відмінностей — нижчим верствам діставалися
суворіші покарання, а легші вироки — дворянам. Цю ситуацію значно виправила
судова реформа 1864 р., зробивши судочинство незалежною сферою управління, за
критою для втручання чиновництва. Відтоді суд засідав відкрито, розглядаючи пози
ції обох сторін. Одним із наслідків цього була поява нової групи фахівців — адво
катівюристів.

Важливі зміни також відбувалися в інших суспільних сферах імперії. Реформи
в системі освіти 1860-х років відкрили для нижчих верств більший доступ до неї
на всіх рівнях, включаючи університетський. Вони також удосконалили програму
навчання й надали університетам більшу автономію. Водночас було послаблено цен
зурні утиски, хоч усе ще неясним лишалося те, до якої міри дозволялося обстою
вати «підривні» погляди. У 1874 р. було введено зміни до суворих правил військової
служби, згідно з якими військова повинність поширювалася на всі верстви суспіль
ства. Скорочувалася також з 25 до 6 років тривалість служби і вводився ряд правил
звільнення від військової повинності.

Значення реформ. Хоч ці «великі реформи» і не революціонізували умов життя
українців та інших підданих Російської імперії, вони, однак, спричинилися до важли
вих змін. Західні вчені часто підкреслюють те, що реформи принесли кріпакам осо
бисту свободу, сприяли розвитку земської системи місцевого врядування та піднесен
ню ролі закону й права. Зі свого боку радянські історики вважають, що реформи від
крили для Росії епоху переходу від феодалізму до буржуазного, капіталістичного
.суспільства. Зрозуміло, реформи мали серйозні недоліки, але існує загальна згода,
що без них подальша соціально-економічна модернізація імперії була б неможли
вою.

На Україні, де кріпаки складали близько 42 % всього населення порівняно
з 35 % в середньому по імперії, звільнення селян мало ще більші наслідки. Вдоскона
лення системи освіти, поширення юридичного захисту, зміцнення й поглиблення міс
цевого самоврядування — все це примножувало можливості вираження національ
них особливостей і місцевих інтересів. Звісно, що віднині різноманітні ідейні течії,
включаючи ідеологію української національної ідентичності, легше могли знайти
шлях до широких кіл громадськості.

Зміни та реформи, що впроваджувалися в АвстроУгорській та Російській імпе
ріях відповідно у 1848 р. та 1860-х роках, мали важливі подібні риси. Як захід, ви
мушений в обох імперіях, особливо Австрійській, ці реформи проводили «згори» ре
жими, що продовжували утримувати політичну владу. Глибокі, хоч і не революційні

за своєю суттю, вони лишили недоторканими старі засади. Однак реформи явно при
скорили наближення нової ери, коли народ і його представники справлятимуть від
чутніший вплив на політичне, соціально-економічне й культурне життя. Відтак і
в Австрійській, і в Російській імперіях зміни середини XIX ст. були гігантським кро
ком на шляху до сучасної доби.

З точки зору того впливу, який справила ця епоха на українців, відмінності між
австрійськими та російськими реформами мали таке ж значення, як і подібності.
Революційний 1848 рік поставив перед українцями Австрійської імперії два головних
питання: соціально-економічної долі селянства й національних прагнень церковної
інтелігенції. Корінне значення мав той факт, що на Західній Україні ці проблеми пе
репліталися, позаяк поляки, які виступали проти українських національних прагнень,
часто були водночас і шляхтичами, що визискували селян. Тому для західних укра
їнців національне питання з самого початку пов'язувалося з такими повсякденними
справами, як освіта, місцеве врядування, соціальне законодавство. З часом цей зв'я
зок наповнить соціальне питання такою ж вагою у свідомості селянства, якої воно
вже набуло в середовищі інтелігенції. Вимушена згода Габсбургів на введення кон
ституційного правління, попри всі його вади й недосконалість, дала змогу західним
українцям виражати й захищати у парламенті свої національні та соціально-еконо
мічні інтереси й сприяла залученню до цього селянства. Відтак західні українці,
що населяли найвідсталіші землі Австрійської імперії та зазнавали соціально-еконо
мічних утисків, дістали можливості політичної, організаційної та культурної діяль
ності, яких не мали українці в Росії.

Глибокі зміни 1860-х років мало вплинули на розвиток національного руху
українців Російської імперії. В Росії національне питання не могло досягти гостроти
соціально-економічних проблем Австрії з цілого ряду причин, серед яких: куль
турне й демографічне панування в імперії росіян; ворожість царату до всякого плюра
лізму; небажання царя навіть розглядати питання конституції, що створила б умови
для національного та місцевого самовираження; слабкість громадських організа
цій; жорстока репресивна політика уряду проти національних рухів серед неросій
ських народів імперії. Внаслідок цього був відсутній важливий зв'язок між соціально
економічним становищем селян та національними прагненнями інтелігенції. Ця
обставина значно перешкоджала зростанню національної свідомості українців Ро
сійської імперії.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗМІНИ

Нужденне село

Індустріалізація

Національні меншості на Україні

Протягом ледь не всього XIX ст. нові ідеї, політичні перевороти та суспільні
реформи привертали до себе увагу європейців, отже й українців. Однак паралельно
з цим розвивався менш помітний, проте набагато глибший процес змін, а саме —
промислова революція. Ще ніколи від кам'яного віку, коли людина навчилася оброб
ляти землю, не відбувалися такі докорінні зміни в усіх царинах людського життя,
як ті, що були викликані появою машини. Втім на Україні індустріалізація спо
чатку відбувалася повільно, й величезна більшість її населення лишалася такою,
якою вона була протягові тисячоліть,— хліборобами. Але, нарешті розвинувшись
наприкінці XIX ст. в деяких регіонах України, індустріалізація стала швидко на
бирати широкого розвою. Внаслідок цього несподівано виник конфлікт між двома
цілком різними системами виробництва, суспільної організації, цінностей — однією,
пов'язаною з модернізованим містом, пролетаріатом і машинами, та іншою —
традиціоналістським селом, селянином і ручною працею. Тертя, суперечності та ди
леми, що виникали з цього протистояння, формували плин української історії про
тягом не одного десятиліття XX ст.

Дата добавления: 2015-07-10