ЛЕКЦІЯ 1. Історія мережі Інтернет

1. Поява комп'ютерних мереж.

2. Виникнення формату World wide web.

3. Якісна та кількісна еволюція аудиторії Інтернету.

4. Трансформація глобальної структури та архітектури мережі.

5. Фінансова еволюція інтернет-проектів.

За останніх 2-3 десятиліть світ зазнав неймовірних змін, які можна назвати революційними у цілому ряді сфер людського життя. Це ж стосується і видавничої справи. Комп’ютери і їх мережі призвели до появи мережевих ЗМІ. Сьогодні для мільйонів людей вони стали важливим джерелом інформації. Використовуючи новітні соціальні мережі, молодь соціалізується через них, знайомиться з людьми по всьому світові, організовує спільноти за інтересами, творче реалізує свої потенції. Знання можливостей які несуть у собі інтернет та його базова мова макетування HTML дає змогу краще реалізувати у себе у сучасному інформаційному суспільстві. Видавцям ці навики дають можливість комплексно зрозуміти сучасну видавничу справу, в якій електронні видання займають значну частку, а також дозволить їм успішно створювати сайти, змінювати дизайн у вже існуючих системах управління контентом, а також популяризувати свої сайти чи сторінки у мережі. Для цього необхідно не тільки елементарні знання з редакторів по створенню сайтів, а глибоке розуміння коду HTML, систему функціонування серверів мережі та багато іншої фахової інформації. Важливу ролю у вивченні вебдизайну відіграє вивчення історії мережі та електронних ЗМІ. Це дозволяє побачити розвиток уже існуючих сервісів, краще вивчити комп’ютерну термінологію, познайомитися з екзотичними видами електронних видань, які на сьогодні майже зникли, та уникнути помилок, які робили їх попередники.

Інтернетом ми називаємо всесвітню мережу з проводів, супутників, серверів та інших пристроїв, що допомагають поєднати комп’ютери між собою, а також їх програмне забезпечення. Інтернет, як явище з’явився в 1969 році. Американські науковці розробили план, за яким головні комп’ютери, що відповідали за оборону Америки мали б бути об’єднанні однією сіткою. Головною умовою було те, що ця сітка не повинна мати центру, щоб при потраплянні ядерної ракети у один з таких комп’ютерів, усі інші працювали далі. Така децентралізація інтернету зберігається і понині. Це забезпечувала пакетна передача інформації, коли вона ділиться на маленькі шматочки (пакети) і відправляється по мережі до адресата. Зіткнувшися з непрацюючим вузлом інтернету, пакети самостійно продовжують блукати мережею, допоки не знайдуть іншого шляху і не зберуться на комп’ютері, куди їх посилали. 1969 року перші 4 комп’ютери, які розміщені в різних кінцях США були об’єднані мережею. Згодом до неї долучили усі оборонні машини. Назву вона отримала за ім’ям організації ARPANET. Ця мережа ставала корисною лише у випадку ядерного удару. Тому певний час вона працювала впусту, поки до неї не дібралися військові науковці, які швидко освоїли мережу і налагодили жвавий обмін корисною інформацією. Це було набагато зручніше і швидше аніж через традиційні дискети. Згодом невійськові науковці запросили доступ. Військові дозволили це і підключили декілька університетів та лабораторій до неї, потім ще декілька, поті ще.

В 1971 році співробітник компанії "Bolt Beranek and Newman, Іnc." (BBN) Рэй Томлінсон (Ray Tomlіnson) розробив першу поштову програму для пересилання повідомлень по мережі. При створенні нової програми за основу були прийняті дві інші - поштова програма для внутрішніх мереж та експериментальна програма пересилання файлів.

У 1973 через інтернет вперше поспілкувалися комп’ютери різних країн і він став міжнародним. У мережі тоді перебували тисячі науковців, студентів та інших людей, які зачасти вирішували абсолютно ненаукові проблеми. 1 січня 1983 року був офіційно запроваджений протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».

Тогочасний інтернет був всього сіткою, для посилання-отримування файлів, в якій майже не було розваг. Незважаючи на це, кількість її відвідувачів зростала з неймовірною швидкістю. Всього за 6 років свого існування кількість підключених комп’ютерів зросла понад у 100 разів.

У 1979 році Том Траскотом (Tom Truscott) була створена перша у світі електронна-конференція (news). Цей винахід зняв просторові обмеження які були у BBS. Для отримання нових повідомлень вже не потрібно було додзвонюватися до терміналу. Тепер варто було лише підписатися на якусь конференцію і нові повідомлення починали приходити у вигляді пошти. Такий метод доставки був реалізований через пакетну передачу даних, тому, по великому рахунку, було все рівно звідки користувач писав з Австралії, чи з Аляски. Архіви USENETу – найстарішої конференції, нараховують мільйони таких повідомлень ще з 1979 року.

Поки світ освоював конференції, в 1989 році у Женевській лабораторії ядерної фізики (CERN) науковець Тім Бернерс-Лі (Tim Berners-Lee) винаходить гіпертекстову систему. Нова гіпертекстова технологія дала змогу поширити захоплення інтернетом далеко за межі технічних та військових еліт. Пройде ще декілька років, поки вона стане масовою. Мережа WWW базується на своєму протоколі - HTTP (HyperText Transfet Protocol – протокол транспортування гіпертексту.), який сьогодні є найважливішим серед усіх інших. На базі гіпертекстових документів постали нові види видань: статичні сайти.

У 1988 році фінський програміст Яркко Ойкарінен (Jarkko Oikarinen) винаходить технологію IRC (Internet Relay Chat), яка давала можливість спілкуватися з іншими користувачами синхронно – в режимі реального часу. До цього часу спілкування в інтернеті проходило переважно асинхронно. Спочатку текст надсилався адресату. І доводилося чекати, поки він його прочитає і відповість.

Технологічно мережі також не стоять на місті. Якщо ще 10 років назад більшість користувачів у нашій країні входила в мережу через повільний телефонний зв’язок, то зараз, завдяки широким кабельним мережам у більшості міст країни, пересічні люди мають швидкісний інтернет у себе вдома. Це дає можливість активно застосовувати мультімедіа в мережі (відео, аудіо, анімацію). Справжнюються мрії Біла Гейтса про «інформаційну магістраль», яка поглине в собі телебачення, радіо, телефон та інші засоби комунікації.

У 2000 році інтернет ЗМІ переживають стрімке падіння своїх акцій. Цей обвал був названий терміном – „крах дот комів” (від англ. dot com -.com). Ціна деяких інтернет компаній зменшилася в 100 разів. Наприклад Sport Internet Group до 2000 року коштувала 301 млн. фунтів стерлінгів, а до кінця 2000 – від 3 до 5 млн. Цей крах зачепив переважно американські та європейські компанії, які вкладали в електронні ЗМІ та інтернет комерцію мільярди доларів. Для таких проектів набирався штат працівників, знімалися приміщення, проводилися широкі рекламні акції в традиційних ЗМІ. В кінці 2000 на початку 2001 року масово починається їх згортання. Після „краху дот комів” інтернет зазнав суттєвих змін, які дослідники називають Мережа 2.0. Цим терміном (WEB 2.0) ми завдячуємо видавництву O’Reilly Media і компанії MediaLive International, які на своєму спільному засіданні з’ясували основні віхи, що відділяють Мережу 2.0 від попередньої Мережі 1.0.

Електронні видання епохи Мережі 1.0 могли забезпечувати популярність та вплив на читачів лише силами редакцій. Вони створювалися, як еквіваленти друкованих видань, і мали багато спільного з ними. Такий підхід є дуже ефективним, але й занадто витратним. Утримувати будь-який інший ЗМК можна за рахунок реалізації продукції (преса, неперіодичні видання, книги), за рахунок розміщення реклами (радіо, телебачення, преса). В інтернеті реалізувати матеріальний носій інформації доволі складно, а прибутки від реклами настільки малі, що утримувати за їх рахунок редакцію – неможливо. За такої ситуації створення інтернет видання супроводжується суттєвими фінансовими обмеженнями. Потрібно економити на журналістах, приміщеннях та інших обов’язкових атрибутах повноцінної редакції, щоб отримати певний прибуток. Усі ці ознаки стосуються не лише новостійних сайтів, а й усілякого роду інтернет-каталогів, інтернет-магазинів та інших видів електронної видавничої продукції.

Електронне видання Мережі 1.0, як і друковане, виступає певним місцем/носієм, яке знаходиться у підпорядкуванні редакції. Редакція контролює усі інформаційні потоки, набирає штат журналістів, проводить коректуру та внутрішню цензуру інформації і підготовлює її до публікації (здійснює макетування та верстку видання). Усе видання від початку до кінця, створюється та наповнюється редакцією. Головною відмінністю Мережі 2.0 є підхід до видання як до платформи, де здійснюється комунікація між користувачами мережі. Роль управління та редакторської цензури у таких видання зводиться до мінімуму. Однією з найперших колективну працю почала використовувати Yahoo! (www.yahoo.com). Yahoo! – це найпопулярніший в англомовному світі інтернет каталог, в якому зібрані сотні тисяч посилань на сайти. Над його створенням добровільно працювали тисячі користувачів. Інтернет магазин amazon.com своєму розвитку багато в чому завдячує ідеї залучення користувачів до написання відгуків на товари. Таким описам покупці довіряли набагато більше, аніж офіційно написаним рецензіям.

З часом технології спрощувалися. З’явилися готові пакети систем управління контентом сайту, з якими можна було працювати не знаючи програмування. Зараз запустити в життя нове інтернет видання досить легко, необхідно лише обрати актуальну тематику і дати можливість там висловлюватися усім, хто забажає. Як писав Біл Гейтс „Легкість, з якою фірми та приватні особи публікують інформацію в інтернеті, змінила сам зміст цього дієслова. Інтернет проголосив себе місцем, де публікують контент. У нього достатньо користувачів, тому виникає виграш від позитивного зворотного зв’язку: чим більше він залучить користувачів, тим більше отримає матеріалів, а чим більше отримає матеріалів, тим більше у нього буде користувачів.”

Перший крок власників мережевих електронних видань у бік Мережі 2.0 був зроблений під тиском користувачів сайтів. Статті, розміщені в інтернеті, викликали інтерес читачів і бажання висловити свою думку з приводу прочитаного. Тому деякі видання технологічно переробили свою структуру і надали можливість залишати власні враження від статті. Такі повідомлення отримали назву „коменти” з наголосом на „е” (від англійського comments – коментар). Ці зміни започаткували новітні тенденції, які ми зараз відносимо до Мережі 2.0. Людина, що прочитала статтю, могла вільно заповнити після неї доволі просту форму і опублікувати свої враження слідом за прочитаним. Користувачам дуже сподобався такий підхід і обговорення статей стало популярним. На сторінках видань розгорялися цілі дискусії, щодо якоїсь конкретної статті. Нікнейми багатьох користувачів, справжніх майстрів слова, стали широковідомі у всьому інтернеті. Публікування коментарів давало і суттєві переваги виданню. Насамперед це стосується популярності та утримування аудиторії читачів на своєму сайті. Людина що опублікувала гостру критику на якусь аналітичну статтю буде обов’язково чекати на реакцію інших читачів і згодом обов’язково ув’язне в дискусії.

Передача управління сайтом деяким найактивнішим дописувачам є важливою перевагою видання Мережі 2.0. Сайт може існувати і щоденно оновлюватися, навіть, без втручання видавця. Навколо кожного мережевого ресурсу формується спільнота людей, які постійно беруть участь у обговоренні матеріалів сайту. Вони самостійно управляють виданням, без втручання у їх справи власників платформи.

Наступною корисною для читачів та дописувачів специфіка Мережі 2.0 є використання браузера, як основного програмного продукту. Це означає, що будь-який користувач зможе працювати з сайтами виключно через веб-інтерфейс. Через нього здійснюється оперування текстовими редакторами, таблицями, сервісом зберігання файлів, прослуховуванням музики тощо. Тобто веб-інтерфейс замінює усі ті додаткові програми, які необхідно було встановлювати на комп’ютері раніше. Такі рішення стали можливі з появою систем управління контентом (від англ. - Content Management Systems або CMS). Вони дали змогу поновлювати інформацію на сайті через браузер, оминаючи програмування. Кожен користувач, використовуючи таку систему, міг робити багато операцій (реєструватися, писати новини та коментувати статті), не вивчаючи програмування.

Іншою важливою характеристикою Мережі 2.0 є використання веблогів та форумів як традиційних ЗМІ. Шалений розвиток громадянської журналістики пояснюється існуючими недоліками у традиційній журналістиці: наявність редакційної, або державної цензури; низька оперативність роботи кореспондентів; відсутність можливості поспілкуватися безпосередньо з автором новини, задати йому запитання. Громадянська журналістика стала надзвичайно популярною лише нещодавно. Практично в світі на неї звернули увагу після потопу в Новому Орлеані (США) та військової операції в російському місті Нальчик. Офіційні засоби інформації не могли дати повної картини подій. Тоді як блогери цих міст давали майже щохвилинну інформацію з фотографіями. В Україні розвиток Веб 2.0 відбувався переважно завдяки політичним процесам.

Дата добавления: 2015-07-10