Текст 11 Відкритий ринок

Гроші - це не тільки засіб обміну, але також є засобом виміру вартості людської робочої сили. В економічній теорії, «праця» - це будь-яка робота, що здійснюється в обмін на фіксовану плату. Робота, виконана матір’ю по догляду за своїми дітьми, може бути важкою роботою, але вона не отримує фіксовану плату за неї. Тому це не є працею в суворому економічному розумінні. Існують послуги, які люди надають задарма, проте вони не пов'язані з такими послугами. В економіці, гроші є стандартом, за яким судять про цінність речей. Цей стандарт об’єктивний і науковий, і ні в якому разі не має відношення до релігійного, етичного чи суб'єктивного характеру.

Результатом праці людини є як товари, так і послуги. Діяльність фермера і медсестри дуже різні, але обидві є вимірними щодо розміру компенсації. Якщо, проте, фермер працює сам на себе і не отримує фіксовану заробітну плату від когось іншого, він знаходиться в іншій категорії від медсестри і від своїх власних робітників. Його діяльність є не цілком працею. Його робітники отримують свою заробітну плату, в той час як він отримує надлишковий прибуток (великий або маленький) від ведення своєї ферми. Цей прибуток, як і будь-який прибуток у промисловості або на комерційному підприємстві є те, що ми зазвичай називаємо «дохід».

Роботодавці отримують свої чистий прибуток тільки після того, як оплатили всі витрати, що випливають з їх діяльності: проценти, орендну плату, сплату вартості устаткування, заробітні плати та накладні витрати у цілому. Прибуток, зазвичай, виплачується не тільки роботодавцям та членам їх сімей. Зазвичай, частина його віддається тим, хто забезпечив початковий капітал, необхідний для початку бізнесу. Існує завжди елемент ризику в забезпеченні капіталу для нових підприємств. Такі підприємства можуть зазнати невдачі. І ті, хто надає капітал, і ті, хто управляє бізнесом згодні нести ризик, в той час співробітники таких підприємств, як очікується, не несуть ризик. Якщо бізнес успішний, ризик був виправданий, і вкладений капітал заробляє частину прибутку, це є рентабельністю інвестицій за період, протягом якого капітал перебуває в зоні ризику.

Капітал в даному випадку - це просто накопичення надлишкового прибутку від попередньої діяльності. Таким чином, минуле використовується для фінансування майбутнього. Накопичення капіталу майже завжди навмисне, чи зі сторони окремих громадян або зі сторони держави. Навіть в не-капіталістичних суспільствах певна частина надлишкового прибутку, здобутого на будь-яких підприємствах, «реінвестується» в системі для того, щоб сприяти подальшому зростанню.

Коли капітал, праця і підприємництво об'єднуються, щоб зробити новий бізнес успішним, бізнес повинен як і раніше продовжувати конкурувати на ринку з іншими компаніями, що виробляють той же тип товару. Термін «ринок», як використовують його економісти, є логічним продовженням ідеї місця, відведеного для купівлі та продажу. Раніше частина міста відводилася під ринок, і народ країни приходив в ринкові дні для того, щоб купити і продати. Ринки сьогодні не мають бути розташовані в будь-якому певному місці: ринок цукру і ринок бавовни зараз – це не географічно окреслені місця, а просто набір умов, які дозволяють покупцям і продавцям працювати разом.

На вільному ринку, конкуренція відбувається серед продавців для того, щоб продавати свої товари за найкращою можливою ціною, і серед покупців, щоб отримати те, що вони хочуть за ціною, яка їм підходить. Така конкуренція впливає на ціни. Зміни в попиті і пропозиції мають свої наслідки, і це не дивно, що протягом тижнів і місяців можуть мати місце значні коливання в ціні.

Так як ці сучасні ринки зазвичай не знаходяться в якому-небудь спеціальному місці, покупці і продавці не завжди мають зустрічатися лицем до лиця. Вони можуть спілкуватися за допомогою листа, по кабелю, по телефону або через своїх агентів. В досконалому ринку, такі комунікації відбуваються легко, покупці і продавці численні, і конкуренція є повністю безперешкодною. В ідеальному ринку може бути тільки одна ціна для будь-якого одного товару: найнижча ціна, яку продавці прийматимуть, і найвища, яку споживачі будуть платити. Але, однак, існують не зовсім досконалі ринки, і ринок кожного товару реалізується на особливих умовах. Можна сказати, однак, що ціна, що лідирує на ринку, вказує на точку, а якій попит і пропозицію зустрічаються.

Монополія є одним із своєрідних факторів, які можуть вплинути на продаж і купівлю певних товарів. На деяких ринках може бути тільки один продавець, або їх може бути декілька, і вони тісно взаємодіють разом, щоб контролювати ціни. Результат такої монополістичної діяльності полягає у фіксації цін на рівні, що підходить для продавця, на рівні, який може принести йому штучно завищені прибутки. Багато урядів не схвалюють цю процедуру і приймають правові заходи, щоб обмежити або зупинити будь-які ділові заходи, спрямовані на «заволодіння ринком». У США антимонопольні закони діють задля обмеження картелів і злиттів, у той час як у Великобританії Антимонопольна Комісія розглядає всі спеціальні механізми і злиття компаній, згадані ним Радою торгівлі, які призвані діяти супроти державних інтересів.

Цей тип монополії є не єдиний можливий, однак. Є три форми монополії: державна, природня та монополія, яка має юридичну основу. Державні монополії досить часто зустрічаються в наш час, коли влада конкретних країн контролює деякі галузі промисловості, як наприклад металургія, транспорт або важливі і престижні послуги, такі як національні авіакомпанії. Монополії, які мають юридичну основу, мають в дечому інший характер, бо закон дозволяє певним особам отримувати користь виключно зі своїх спеціальних винаходів, відкриттів або процесів. Жодна інша людина не може порушувати їх права щодо таких монополій. Нарешті, природня монополія виникає тоді, коли нація чи людина володіє більшістю конкретних мінералів з міркувань географії та геології. Канадський нікель та золото Південної Африки – це два добре відомих прикладів такого роду монополії.

Дата добавления: 2015-07-10