Лінгвістичне явище синонімії в текстах документів.

Синоніми - це слова, близькі або тотожні за значенням, що позначають одне поняття, або відрізняються відтінками значень, стилістичним забарвленням. Синоніми, що відрізн. Відтінками значень – ідеографічні. Стилістичні – розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням.

Абсолютні – слова різних мов, що позначають те саме поняття або предмет. Наприклад: процент – відсоток, паралельний – рівнобіжний, фактор – чинник.

Синоніми в діловому мовленні допомагають дібрати найбільш точне, доцільне слово, а також уникнути повторів.

Використання паронімів у текстах документів.

Пароніми – це зазвичай однокореневі слова, які близькі за звучанням, але різні за значенням. Зазвичай вони ідуть парами, рідше по три. Наприклад:

Адресат – одержувач

Адресант – відправник

Абонент – користувач послуг

Абонемент – послуга

Отже, під час використання паронімів в українській мові, слід чітко знати їх лексичне значення, для того щоб їх не сплутати, висловитись зрозуміло і доречно.

Правила оформлення бібліографії.

Бібліографія – це галузь знань про книгу, газети або інший бібліотечний документ, завданням якого є: виявлення, облік, опис, систематизація, якісний аналіз творів. Складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою. Розробка принципів і методів бібліографічного друку творів та організація бібліографічної роботи.

Види:

1. Реєстраційна (знайомить читача з назвами усіх книг з конкретними питаннями).

2. Рекомендаційна (містить назви книг, які автор радить прочитати).

3. Як список використаної літератури – містить перелік книг, на які посилається автор.

Правила оформлення:

1. Автор. (якщо 4 автори і більше – вказують лише першого і зазначають – «та інші»)

2. Назва книги

Без скорочень і без лапок, підзаголовок.

3. Місце видання.

3.1 Місто

3.2. Видавництво.

3.3. Том, частина.

3.4. Номер видання.

3.5. Рік видання.

3.6. Кількість сторінок.

Приклад: Козырев В.К. Грузоведение – М.: Транспорт, 1991. – с. 26-27 - §8

Частини тексту, вимоги та правила написання тексту документів.

Текст є основним реквізитом будь-якого документа. Текст проф.. документа повинен відповідати таким вимогам: достовірність, точність, повнота інформації, стислість, логічна послідовність, нормативність мовних засобів, стандартизація тексту документа, переконливість.

Текст документа може бути оформлений у вигляді: власне тексту, анкети, таблиці. Також названі форми тексту можуть поєднуватись.

Текст поділяють на абзаци – частини тексту, які складаються не більше як з 2-4 речень. Треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різні: найкоротші на початку і в кінці. У виробничих документах, де звертається увага на кожну операцію чи деталь, абзаци використав. Для виділення однорідних членів чи сурядних речень в мікротексти. Тут доречні абзаци з одного-двох речень. Текст документа складається з вступної і основної частин, а також з активного чи пасивного закінчення (активне – називає дію, яку повинен виконати адресат, пасивне – констатує певний факт). Слід також використовувати звичні стандартизовані форми словосполучень - це прискорює складання і сприйняття документа.

Форми викладу в текстах документів:

1) від першої особи однини (автобіографія, резюме, заява, тощо)

2) від першої особи множини (спільні розпорядження, службові листи, протоколи, тощо)

3) від третьої особи однини (положення, інструкції, акти, довідки, тощо)

Дата добавления: 2015-07-08