Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Реструктуризація доходів населения

Читайте также:
  1. I. ДЕЙСТВИЯ НАСЕЛЕНИЯ ПРИ СТИХИЙНЫХ БЕДСТВИЯХ
  2. III. ДЕЙСТВИЯ НАСЕЛЕНИЯ ПРИ ХИМИЧЕСКОЙ АВАРИИ
  3. Армия резунов против мирного населения
  4. Б.Н. Миронов. Благосостояние населения и революции в имперской России: 18 – начало 20 века.
  5. Виды доходов населения. Вариационный ряд по доходам как основа измерения дифференциации по доходам. Кривая Лоренса. Коэффициенты и индексы дифференциации.
  6. Глава 23. Защита населения в чрезвычайных ситуациях 23.1. Оповещение, эвакуация и рассредоточение
  7. Глава 5. Формы непосредственного осуществления населением местного самоуправления и участия населения в осуществлении местного самоуправления

 

Показники доходів Пріоритети реструктуризації
Сукупний дохід сімТ— сума гро- 1 шових і натуральних (у грошовому вимірі) доходів населения від дер-жавних, кооперативних і приватних підприємств та організацій, із су-спільних фондів споживання, що враховуються в бюджеті сім'ї. • збільшення доходів за рахунок зростання обсягу виробництва і заробітної платні
Реальні доходи населения — вартість усього обсягу матеріяльних благ, спожитих чи нагромаджених населениям. • перевищення темпів зростання обсягу виробництва над темпами зростання доходів грішми
1 Зростання рівня реальних дохо­дів — сума доходів грішми, ско-ригована з урахуванням індексу цін на споживчі товари і послуги. • перевищення темпів зростання доходів грішми над темпами зростання споживчих цін
1 Рівень життя населения — забез-печеність населения необхідними матеріяльними і духовними благами та міра задоволення його потреб у 1 цих благах. і • пропорційне зростання обсягів виробництва національного продукту до обсягу і структури потреб населения

 

До підприємств базового комплексу України належать: вироб­ництво та розподіл електроенергії, газу та води; металургійне виробництво; машинобудування і металообробка; хімічне і нафто-хімічне виробництво; виробництво деревини, целюлози, паперу і будівельних матеріялів; виробництво транспортного устаткування.

У 2007 р. частка підприємств базового комплексу становила 67 %. Вони виробляли 79,3 % промислової продукції від загального її випуску. Прибутковими є лише підприємства нафтової і газової промисловості, решта мають нульову чи невисоку рентабельність або збиткові.

В основу реструктуризації підприємств базових комплексів покладено економічний фактор — конкурентоспроможність про­дукції за її ціною і якістю: ціна відшкодовує собівартість виробництва, а якість — Гарантує вимоги споживачів щодо її використання чи експлуатації. 3 огляду на це головним напрямом реструктуризації є підприємизація — створення на базі великих комплексних виробництв підприємств, які орієнтуються на попит їхньої продукції на ринку і на прибутки.

Підприємизація у вугільному секторi. Запаси вугілля в Україні значні, але воно має невелику конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Полегшення адаптації вугільної промисловості до ринку можливе за умов:

- створення самостійних підприємств на базі виробничих об'єднань. За такого підходу кожна шахта самостійно веде облік витрат.

- лібералізації внутрішньої торгівлі звичайним і збагаченим вугіллям, коксом. Це дає змогу торговельним підприємствам, на відміну від виробників вугілля, виявити свої специфічні переваги (наприклад, оптимальна організація потоку товарів, збирання та поширення інформації) і завдяки диверсифікації послуг підвищити свою ефективність;

- лібералізації зовнішньої торгівлі вугіллям. Забезпечує вільний вибір споживачами джерел отримання вугілля, у тому числі імпорт, а виробники вугілля повинні отримати свободу експорту в інші країни;

- обмеженого прямого державного втручання у галузъ.

Підприємизація у газовому сектори гостра потреба реформування газового сектора продиктована і нестабільністю ситуації з міжнародним постачанням газу.

Для підприємизації газового сектора, потрібні такі заходи:

- скасування регулювання імпорту; надання власниками трубопроводів високого тиску, які (все ще) є монополістами, третім особам можливості користування ними;

- відмова від однієї проміжної організаційної ланки (Укргазу) при переході від виробників-імпортерів до районалъних розподілъних підприємств;

- підприємизація у сфері торгівлі газом для того, щоб позбутися регыоналъних монополій на постачання газу і забезпечення оптовим продавцям змоги здійснювати торгівлю в усіх районах

на основі контрактів з обласними та оптовими і з іноземними постачальниками;

- спеціяльне регулювання транзитних угод. Мета підприєми­зації полягає у створенні самостійних підприємств з транзиту газу в рамках холдингової компанії "Укргазпром", що уможливить визначення транзитних тарифів, які узгоджуються з РАО "Газ­пром", з орієнтацією на витрати.

Підприємизація у нафтовому секторі. Реструктуризація у нафтовому секторі передбачає часткове розукрупнення його об'єктів, посилення конкуренції у тих сегментах, де це доцільно. Здійснювані для того заходи мають бути спрямовані на:

- лібералізацію виробництва, імпорту та експорту сирої нафти;

- створення самостійного транспортного підприємства для надання послуг з транзиту нафти;

- вільний доступ на український ринок продукції іноземних нафтопереробних підприємств, за винятком випадків неспростовного субсидіювання іноземних нафтопереробних компаній (демпінг);

- доступність торгівлі нафтопродуктами для багатьох під­приємств;

- розширення нафтового терміналу в порту "Південний" з огля­ду на необхідність диверсифікації системи енергопостачання в Україні.

Підприємизація в електроенергетичному секторі. Підвищення ефективності електроенергетики пов'язане із заощадженням елекроенергії: його резерви (за даними інституту проблем енергозаощадження НАНУ) становлять 20 — 25 %.

Проблеми української електроенергетики повязані нез пропозицією, а передусім з попитом (споживанням) Унаслідокрізкого скорочення виробництва з 296 млрд. кВт/г у 1990 р.до180 млрд. кВт/г у 2006 р. вивільнилися надмірні потужності Спорудження нових електростанцій недоцільне ні з техничного погляду, ні щодо фінансування. Оскільки в Україні реформування електроенергетичного сектора почали з корпоратизації без створення самостійних підприємств, спроможних функціонувати продуктив­но і прибуткове, постала потреба поліпшення структури енергетичних підприємств і підвищення їхньої продуктивності та ефективності.

Підприємизація у металургійному секторі Україна має усі умови для функціонування потужної сталеплавильної промисловості: власні родовища залізної руди і коксованого вугілля, місця інтегрованого виробництва сталі з гарантованим водопостачанням, великі запаси металобрухту, а також є кваліфіковані інженерні та робітничі кадри.

Рамкові умови для реструктуризації було поліпшено дерегуляцією (вільним ціноутворенням, полегшенням технічних змін завдяки зупиненню нерентабельних підприємств, прискоренням корпоратизації суміжних стадій виробництва, скасуванням обмежень на торгівлю металобрухтом).

Кольорова металургія розвинута в Україні доволі слабко че­рез нестачу сировини.

Основні фонди кольорової металургії потребують відновлення. Головними напрямами промислової політики уряду України в цій галузі є розвиток алюмінієвої промисловості і збільшення ви­робництва титану.

Підприємизація у машинобудівному секторі. До 1991 р. цей сек­тор був провідний у промисловості: володів третиною промислового капіталу, виробляв понад третину промислової продукції і посідав перше місце в загальному її обсязі.

Реструктуризація підприємств, які належали до військовопромислового комплексу, — важливе завдання структурних реформ.

Перепрофілювання машинобудівних підприємств, які працювали на оборону, на цивільне виробництво, можливе за прискорення їх розукрупнення, чіткого розмежування цивільних і військових підприємств, зміцнення технологічної бази, цілеспрямованих науководослідних програм і потребує капіталовкладень у сумі приблизно 15 — 20 млрд. дол. Для залучення таких іноземних інвестицій потрібні відповідні політичні та економічні передумови.

Підприємизація у хімічному секторі. В Україні хімічна галузь потребує радикальних організаційних зрушень. Вона енерговитратна, негативно впливає на довкілля. На реструктуризацію хімічного виробництва потрібно щонайменше 3 — 5 млрд. дол., позаяк основні фонди зношені, не існує замкнених виробничих циклів. I як наслідок — великі витрати на транспортування і трансакції, що знижують конкурентоспроможність кінцевої про­дукції. Ця галузь є також і матеріяловитратною. В Україні слабка сировинна база для хімічної промисловості, тому більшість сиро­вини імпортується. Для поліпшення стану в хімічній промисловості треба відмовитися від здійснення вертикальної промислової полі­тики та прямого державного втручання.

 

Реструктуризація сільськогосподарського сектора. У цьому секторі існує найбільше нерозв'язаних проблем, зокрема проблеми приватизації землі, створення фермерських господарств, ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, відносин між виробниками сільськогосподарської продукції та підприємствами промисловості, банками, збутовими організаціями. Не менш складним питаниям є обмеження або скасування субсидій з Державного бюджету на продукцію сільськогосподарського виробництва та ін. Реструктуризація сільськогосподарського сектора дасть змогу задовольнити потреби переробних виробництв і забезпечитинаселения України необхідними продуктами. Це могло б значно послабити тиск на бюджет через зменшення субсидій для сільського господарства.

Реструктуризація сільськогосподарського сектора і приведен­ия його у відповідність з вимогами ринкового механізму необхідне з таких причин:

- цей сектор найскоріше може адаптуватися до ринку, окупити необхідні для його реструктуризації капіталовкладення і давати прибутки;

- його продукція є однією з важливих статей українського експорту і має попит на світовому ринку, тобто є ліквідна.

Потенціал сільськогосподарського сектора України достатній для забезпечення продуктивного й ефективного виробництва. Про­блема полягає у відсутності належних правових, економічних, організаційних умов для такого виробництва.

Формування ринку землі та нерухомості. Одним з елементів ринкової інфраструктури е ринок землі та нерухомості. Його існування продиктоване потребою підприємців сільськогосподарського сектора економіки у кредитних ресурсах для придбання техніки, насіння, худоби, оборотних засобів, які їм надають банки чи страхові компанії під певні відсотки і гарантію повернення кредиту (застави). На ринку кредитів для сільськогосподарського сектора економіки діють спеціялізовані іпотечні банки.


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 152 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Макроекономічна структурна перебудова | Стратегія структурних перетворень | Капіталовкладення і реструктуризація основного капіталу, зайнятості та національного продукту | Мікроекономічна структурна перебудова |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Макроекономічна структурна перебудова| Іпотечний банк (грец. hуроthеке — застава) — банк, який надає кредита під заставу землі та іншого нерухомого майна.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)