рівновазі, тоді матимемо загальну ринкову рівновагу.
_ __
У стані рівноваги простежується збіг попиту і пропозиції. І саме в цьому стані економічної рівновагії в суб'єктів господарювання і споживачів зникають стимули до зміни своєї економічної поведінки. У точці рівноваги економічний рух тимчасово зупиняється. Цю точку ще називають економічним нулем. Щоб вивести економіку зі стану рівноваги (економічного нуля), потрібні зміни якихось зовнішніх чинників -рівня цін, технології, очікування тощо.
Важливо зазначити, що стан рівноваги в економіці - це наукова абстракція, як і ринок досконалої конкуренції. Але саме ця абстракція дає змогу найглибше пізнати закономірності функці-ювання ринкового механізму.
Попит і пропозицію порівнюють із ножами ножиць, які завжди діють одночасно. Проте, як у ножиць, ножі рухаються у протилежному напрямку, так і попит й пропозиція змінюються в часі. У короткотерміновому періоді кількість вироблених товарів більш-менш стала (очікуваний урожай зернових, план випуску продукції підприємством тощо). Отже, в короткостроковому періоді на визначення ціни впливатимуть переважно коливання попиту, а не пропозиції. У довготерміновому періоді простежується протилежна ситуація. Адже з часом, наприклад, фермери та підприємці можуть переорієнтуватися, змінити свої виробничі потужності відповідно до вимог ринку. Тому в довгостроковому періоді на формування ринкової ціни вагоміше впливає пропозиція.
6.4. ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ
Вище з'ясовано основи ринкового механізму, ринкової рівноваги. Однак ми ще не знаємо, чому криві попиту і пропозиції набувають саме такої, а не іншої форми^чому вони перетинаються у цій, а не в іншій точці. Тому дія ринкового механізму потребує всебічного аналізу. Зокрема доцільно з'ясувати, як споживачі різних товарів реагують на зміни їхніх цін.
Спочатку розгляньмо попит через призму трьох можливих ситуацій на ринку (рис. 6.4). Відмінності між ними пов'язані зрізним реагуванням покупців окремих товарів на зміни в їхніх цінах, що відображено в загальному виторзі продавців. Останній є добутком ціни і кількості проданого товару (Рхр). Нарис. 6.4 його величини зображено заштрихованими прямокутниками.
Нарис. 6.4, а маємо ситуацію, коли зниження ціни удвічі (з 2 до 1 гривні) спричинило збільшення величини попиту так само удвічі (загальний виторг у цьому випадку не змінився).
Ринковий механізм
На рис. 6.4, б відтворено інший випадок: ціна зменшилася з З до 1 гривні, а величина попиту зросла знову удвічі. Тепер загальний виторг змінився, а саме зменшився на третину.
На рис. 6.4, в зображено протилежну ситуацію. Тут зменшення ціни удвічі (з 2 до 1 гривні) супроводжує збільшення виторгу на третину.
| РІ | 1 ч |
|
в \ | 1 |
| \ |
| X |
| д |
| Б |
| \в |
Рис. 6.4. Еластичність попиту
Отже, на рис. 6.4 зображено неоднакове реагування величини попиту на зміну ціни, що й визначило динаміку загального виторгу. Чутливість покупців певного товару до зміни його ціни в економічній науці називають еластичністю (гнучкістю) попиту за ціною.
Для вимірювання цієї чутливості застосовують коефіцієнт еластичності попиту, який визначають як відношення відсотка зміни величини попиту на товар та відсотка зміни його ціни. Він інформує про те, на скільки відсотків змінюється величина попиту залежно
, _ ч
від зміни ціни на один відсоток (£„ = — — -).
Якщо величина попиту і ціна змінюються на однаковий відсоток (рис. 6.4, а), то виторг не змінюється. Тут ми маємо справу з одиничною еластичністю попиту, оскільки коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці (за модулем).
Якщо відсоток зміни ціни більший, ніж відсоток зміни величини попиту (виторг зменшується - рис. 6.4, б) то кажуть, що попит нееластичний за ціною. Коефіцієнт еластичності попиту за абсолютним значенням менший від одиниці.
Нарешті, якщо відносна зміна в ціні менша, ніж відносна зміна у величині попиту (виторг зростає - рис. 6.4, в), маємо еластичний
попит. Тепер |Еа|)1.
Поняття еластичності застосовують і до пропозиції.
Гема 6
Цінова еластичність пропозиції відображає чутливість продавців певного товару до зміни його ціни. Розрізняють еластичну і нееластичну пропозицію за ціною. Пропозицію називають еластичною, якщо несуттєва зміна ціни веде до суттєвої зміни величини пропозиції. Пропозицію називають нееластичною, якщо суттєва зміна ціни призводить до несуттєвої зміни величини пропозиції.
На цінову еластичність пропозиції особливий вплив чинить фактор часу. Річ у тім, що зміни у величині пропозиції передбачають зміни у виробничому процесі. Отож вона повільніше, ніж попит, пристосовується до змін у ринковій ціні. Потрібний час, щоб збільшити виробництво - найняти робочу силу, придбати нові машини, наростити потужності тощо. Тому пропозиція еластичніша в довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому*.
Еластичність зумовлена не тільки цінами, вона залежить і від доходу. Справді, оскільки попит розглядають як платоспроможний, то зрозуміло, що зміни в доходах населення також впливають на нього. Переважно збільшення доходів веде до збільшення попиту на товари - більше на товари тривалого користування і менше - на споживчі товари. Хоч і в цій групі товарів (споживчих) зменшується частка так званих нормальних товарів, товарів нижчої якості з нижчими споживчими якостями (наприклад, картопля, хліб) і зростає попит на товари вищої якості (м'ясо, сири тощо).
(Еластичність попиту і пропозиції докладно розглядає "Мікро-економіка".)
6.5. ПЕРЕВАГИ І ВАДИ РИНКУ
Аналізуючи переваги, ринкову економіку порівнюють з іншими економічними системами, зокрема з командно-адміністративною, а розглядаючи недоліки ринку, чомусь прийнято порівнювати реальну ринкову економіку з її ідеальним взірцем - вільним ринком. Хоча, видавалося б, що й тут слід дотримуватися того ж принципу - порівнювати вади "невидимоїруки" з вадами, наприклад, "видимої руки" держави.
Переваги ринку
Ринкова економіка має істотні переваги над усіма іншими способами організації національної економіки.
'Під короткостроковим розуміють період, який с надто малин для здійснення суттєвих змін у виробничому процесі. Довгостроковий період - це період достатній для розширення або скорочення виробничих потужностей фірми
Ринковий механізм
Можливо, найсуттєвішою рисою ринкової економіки є те, що вона повертає всю господарку обличчям до споживача. Споживач -центральна фігура в ринковій економіці. Саме на нього постійно орієнтується виробництво. Будь-який товаровиробник хоче знайти споживача своєї продукції і продати товар. Тому споживач, власник грошей, в підсумку визначає, що виробляють, як і для кого. У ринковій економіці неможливе "виробництво на склад".
Через ринок відбувається стихійний перерозподіл обмежених ресурсів між різними галузями економіки, пристосування обсягів і структури виробництва до обсягу і структури суспільних потреб. Такі органічно притаманні командно-розподільній економіці явища, як "дефіцит", "черги", "викинути товар", "дістати товар" тощо -невідомі ринковій економіці. Вона ефективно розв'язує проблему насичення ринку потрібними споживачам товарами і послугами.
Важливою перевагою ринку є й те, що він забезпечує ефективне використання ресурсів. Кожний товаровиробник з досвіду знає, що він може поліпшити своє економічне становище (збільшити прибуток) головно за рахунок зниження витрат на виробництво товарів, підвищення продуктивності праці. Тому він зацікавлений поліпшити технічний рівень свого виробництва, застосувавши досягнення науково-технічного прогресу. Це дає йому хоч і тимчасові, але суттєві переваги в конкурентній боротьбі. Отже, ринкова система має внутрішньовмонтовані стимули до підвищення ефективності виробництва та науково-технічного прогресу.
Перевагою ринкового механізму є й те, що він постійно відтворює і підтримує стимули до праці. Це досягається тим, що тут налагоджена реальна залежність між вкладом людини у створення продукту та її грошовою винагородою.
Важливо й те, що ринкова економіка - це чинна система. Вона не є плодом якихось теоретичних конструкцій та ідеологічних уподобань. Ринковий механізм виник стихійно, пройшов тривалий і складний шлях розвитку та вдосконалення і довів свою життєздатність. Промовистим є факт, що наприкінці XX ст. група нових країн, що виникли на посткомуністичному просторі після розвалу СРСР, також зорієнтували свої економіки на ринкові відносини.
Це засвідчує, що ринкова економіка повністю узгоджується з природою людини і її можна вважати здобутком людської цивілізації.
Ринкова економіка в країнах, які давно застосувують її принципи у своїй господарці, забезпечила їм процвітання і повагу у світі, а народові - добробут.
Тема 6
Після названих позитивів ринкової економіки можна навести парафраз вислову одного політика, а саме, що ринкова економіка -не ідеальна система, але нічого ліпшого людство поки що не створило.
Справді, було б неправильно й необ'єктивно упускати й ті обмеження й вади, які властиві ринковій системі.
^ Вади ринку
Про справжні чи гадані вади ринку йдеться тоді, коли становище, яке витворює ринковий механізм, відходить від певного ідеального зразка. Це справді трапляється. Однак варто пам'ятати, що альтернативні механізми можуть мати ще гірші наслідки. Тому ринок треба порівнювати з іншими способами координації господарської поведінки людей, наприклад, з державним регулюванням. Відповідно, і слабини "невидимої руки" треба порівнювати зі слабинами "видимої руки" держави.
З аналізу механізму ринку (попиту і пропозиції) знаємо, що ринкова економіка має тенденцію до усталення рівноваги (через рівноважну ціну). Однак ця рівновага постійно порушується, що робить усю систему недостатньо стабільною. Стабільність тут- це тільки певний момент стану динамічної системи. Макроекономічна нестабільність виявляється: у нестійких темпах, спадах виробництва, незавантаженості потужностей, неповній зайнятості, соціальних негативних наслідках тощо. Ці явища не привнесені ззовні, а випливають головно з недосконалості самого ринкового механізму.
Ринковий механізм найкраще працює за структури ринку, яку називають досконалою конкуренцією.
Структура ринку характеризує умови, у яких відбувається конкуренція. Структуру ринку визначають: за кількістю фірм та покупців на ринку, за наявністю та доступністю інформації, можливістю змов між: продавцями чи покупцями, а також за легкістю входження і виходу з конкурентного ринку. На структуру ринку може впливати також держава через ухвалення економічних законів. Структура ринку впливає на рівень цін, обсяги виробництва та прибутки підприємств.
Розрізняють, як ми вже знаємо з попередньої теми, такі основні ринкові структури: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія і чиста монополія.
Досконало конкурентний ринок - це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що
Ринковий механізм
жоден з них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції. Можливість укладання таємних змов на такому ринку невелика, точна інформація про товари та їхні властивості легкодоступна. Різні виробники постачають на ринок однорідний продукт. Нарешті, фірми можуть без перешкод входити на цей ринок та виходити з нього.
Проте парадокс ринкового механізму полягає в тому, що його функціювання стимулює виникнення недосконалих ринкових структур, які дозволяють економічним агентам впливати на ринкові ціни.
^ По-перше, у своїй гонитві за прибутками фірми намагаються звільнитися від обмежень, що накладає на них конкуренція. Нерідко вони укладають таємні угоди, дрібніші фірми можуть злитися в одну велику фірму. Ще А. Сміт зауважив, що представники однієї галузі рідко зустрічаються один з одним, але коли така зустріч відбувається, розмова між ними закінчується... якимось маневром щодо підвищення цін.
Ч> По-друге, технічний прогрес стимулює концентрацію виробництва. Ефективні нові технології нерідко дають змогу кільком великим фірмам задовольняти потреби країни в певному продукті.
Ці та деякі інші обставини зумовлюють виникнення недосконалих структур ринку та монополізацію економіки.
За недосконалої конкуренції ефективність ринкової системи, як механізму раціонального розподілу ресурсів, зменшується. На монополізованих ринках суверенітет виробників і постачальників ресурсів витісняє суверенітет споживачів. "Невидима рука" на цих ринках втрачає або істотно ослаблює свою силу, а відтак і здатність розподіляти ресурси відповідно до потреб суспільства. Недосконалість ринкових структур - одна із головних слабин ринкового механізму.
Суттєва вада ринку й у тому, що він не розв'язує проблеми зовнішніх (побічних) наслідків (ефектів) виробництва або споживання блага, не відтворює цін на деякі дуже важливі блага.
Зовнішні ефекти - це позитивні або негативні побічні наслідки (екстерналії), коли виробництво або споживання блага впливає на добробут людей, які безпосередньо не беруть участі в ринковому обміні. Іншими словами, це витрати або вигоди, які одержують треті особи, що не є покупцями чи продавцями цих благ.
Із позитивними зовнішніми ефектами маємо справу тоді, коли побічним наслідком виробництва або споживання блага є вигоди, _ ^ Тема б
за які третім особам не потрібно платити. Це вигоди третьої сторони, так звані вигоди переливу. Наприклад, компанія побудувала через населений пункт дорогу до свого підприємства. У результаті жителі всього населеного пункту поліпшили умови свого життя -почав ліпше працювати транспорт, зменшився час добирання до роботи, не кажучи вже про низку інших побутових вигід. Тобто від діяльності компанії населення одержало очевидні вигоди, позитивний ефект, яким користуються безкоштовно. У цьому разі виникає ситуація, коли компанія затратила більше коштів, ніж отримала.
Ще один приклад. Завдяки вакцинації від інфекційних хвороб за кошти уряду чи доброчинних організацій вигоду мають і окремі громадяни, і суспільство загалом. Невакциновані особи матимуть очевидні вигоди, оскільки поширення хвороби сповільниться або й припиниться. Однак ці вигоди від вакцинації не впливатимуть на її ціну - люди одержали їх безкоштовно. Отже, ринок тут не реагує на явище, яке стало благом для людей. Ці блага є безкоштовними для окремих споживачів, хоч їх виробництво вимагає затрат ресурсів. Іншими словами, загальні господарські витрати (т. з. соціальні витрати) в цьому випадку вищі від приватних витрат, що означає, що ефекти блага не отримують належної грошової оцінки і не відображені в його ціні.
Класичним прикладом негативних зовнішніх ефектів є ситуація із забрудненням довкілля. Головним благом тут є природне довкілля, а зовнішні ефекти постають у формі його забруднення, що відбувається у процесі господарської діяльності. До прикладу. Виробник якоїсь продукції N скидає в річку отруйні відходи, випускає в повітря шкідливі речовини, що загрожує здоров'ю людей. Для людей - це негативні наслідки виробництва, які називають втратами третьої сторони (витратами переливу). Однак, визначаючи ціну виробу М, враховують тільки внутрішні витрати (на сировину, матеріали, енергію, зарплату тощо) і не враховують витрат на захист довкілля й людей. Ціна виробленого блага, отже, не компенсує негативних наслідків виробничої діяльності, шкоди, завданої довкіллю; вона занижена на розмір перекладених на суспільство витрат. Отож ринок виділив тут менше ресурсів, ніж потрібно було б з огляду на захист довкілля і людей. Ринок переклав ці витрати на третю сторону, яка не є учасником обміну - на суспільство загалом.
Справді, ринок не може визначати ціни так званих вільних благ ~ дарів природи (наприклад, повітря), бо вони не мають свого
Ринковий механізм
індивідуального власника, який присвоював би платню за їх використання. Проте подібний недолік властивий й іншим реальним економічним механізмам, зокрема й державному регулюванню. Наприклад, підприємства в командно-адміністративній системі так само мало переймалися наслідками своєї діяльності для довкілля, як і підприємства ринкової економіки. Однак між ними є важлива відмінність: приватне підприємство за своєю природою більше схильне заощаджувати все, що має ціну. Радянський соціалізм виявився потужним руйнівником природи.
Невідшкодування затрат через ринковий механізм призводить до поширення великої безгосподарності під час виробництва благ, до марнотратства. Тут за нібито "безкоштовні" блага платники податків мусять платити набагато більше, ніж в ефективній комерційній системі. Іншими словами, тотальне вилучення принципів комерційної (ринкової) діяльності є чудовим рецептом для виникнення черг і злиднів, а з іншого боку - для створення ідеальних умов для корупції та криміналітету.
В економічній науці навколо можливостей мінімізувати чи навіть усунути зовнішні ефекти (екстерналії) - у ринковій економіці триває дискусія. Певне розв'язання цієї проблеми запропонував лауреат Нобелівської премії з економіки Р. Коуз, який підійшов до неї з відомої нам позиції "пучка" прав власності. Його пропозиція, яку вважають великим здобутком новітньої економічної теорії, увійшла в науку як теорема Коуза. її суть можна сформулювати так: якщо права власності чітко визначені, і якщо люди згідні твердо дотримуватися результатів добровільного обміну, то ніяких зовнішніх ефектів не виникає. У цьому випадку витрати переливу "інтерналізуються", тобто зовнішні наслідки діяльності стають внутрішніми. Звідси випливає висновок: оскільки провалів ринку немає, то немає й підстав для державного втручання в економіку з метою її коригування. На думку Р. Коуза, держава повинна обмежитись тим, щоб чітко розподіляти і захищати права власності ринкових суб'єктів. Теорема Коуза грунтується на тому, що він в аналізі зовнішніх ефектів враховує трансакційні витрати.
Нарешті, частина економістів і політиків вважає, що ринковий механізм не здатний забезпечити повної зайнятості та стабільного рівня цін, а ринковий розподіл доходів є несправедливий.
На жаль, так воно і є. Однак варто наголосити на тому, що ринкова система покликана розв'язувати передусім головну економічну проблему - забезпечувати ефективний розподіл
обмежених ресурсів. І це завдання вона, порівняно з іншими
______
господарськими системами, виконує непогано. Економічний розвиток, заснований на ринкові, дає змогу краще фінансувати систему соціального забезпечення. Та сфера її чинності не повинна підривати динаміки самого ринку і гальмувати стимули до праці й підприємливості.
Обмеження сфери чинності ринку
Варто розрізняти два моменти: дійсні слабини (вади) ринку і обмеження сфери чинності ринку.
Характеризуючи ринок, варто наголосити на його здатності відшкодовувати витрати на виробництво товару через ціну. Тобто ринок забезпечує комерційне відшкодування затрат, функціювання на засадах самофінансування.
Іншим способом відшкодування коштів є відшкодування через податки.
Ринок здатний забезпечити виробництво тільки тих виробів і послуг, які можна передати, індивідуально продати окремим покупцям, тобто благ індивідуального вжитку. Ці блага становлять більшість корисних для людей об'єктів.
Блага індивідуального вжитку є подільними. Фізичні розміри цих благ такі, що їх можуть купувати окремі покупці. До того ж, товари індивідуального вжитку підлягають принципові вилучення: ті, хто готовий і здатний заплатити рівноважну ціну, отримують продукт, а ті, хто не спроможний і не готовий заплатити цю ціну, виходять із користувачів вигоди від споживання цього блага.
Однак є також блага громадського вжитку, які неможливо передати і споживати індивідуально. До таких благ належить національна оборона, охорона правопорядку, світло маяків чи вуличних ліхтарів, контроль за повенями, боротьба з інфекційними хворобами тощо.
Громадські блага неподільні. Фізичні розміри цих благ такі, що їх просто неможливо продати індивідуальним покупцям, вони не можуть мати індивідуального власника. Індивід може купити на ринку хліб, взуття чи автомобіль, але не автостраду чи космічний телескоп, чи їхню частину.
Ще важливі ше те. що до громадських благ не можна застосувати принципу вилучення. Не існує ефективного способу усунення індивідів від користування вигодами цих благ, якщо вони вже є.
Класичний приклад громадського блага - маяк на небезпечному узбережжі. Спорудження маяка економічно виправдане, якщо вигода (менша кількість аварій кораблів) перевищуватиме витрати ^Ринковий механізм
на нього. Однак, коли маяк уже функціонує, його застережливе світло слугує усім кораблям. Практично немає способу, щоб позбавити окремі кораблі отримувати цю вигоду. Тому постає питання: навіщо будь-якому власникові судна добровільно платити за вигоди від світла маяка? Світло видно всім, і капітан корабля бачить це світло, навіть якщо власник судна вирішив не платити за це. Люди можуть отримувати вигоди від блага, не витрачаючи на це коштів. Оскільки принцип вилучення тут застосувати неможливо, то приватні підприємства не мають економічних стимулів, щоб споруджувати маяки.
Це приклад послуги, яка приносить важливі вигоди, але на виробництво якої ринок не виділяє ресурсів. У цьому випадку ринок ніби недооцінює у грошовій формі корисності цього блага, а, відповідно, і недооплачує його. Іншими словами, на виробництво громадського блага ринок скеровує недостатню кількість ресурсів.
Отже, у сфері виробництва громадських благ чинність ринку обмежена. Тому видатки на виробництво цих благ можуть бути відшкодовані не комерційним шляхом (через продаж блага на ринку), а через податки, за рахунок бюджетних коштів.
Виявом обмеженості сфери дії ринку у певному сенсі є саме існування організацій', тобто структур, у середині яких ринок уже
нечинний.
Діяльність зайнятих там людей підпорядкована ієрархічним розпорядженням. Чому ж потрібні організації? Чому не може існувати економіка з безлічі окремих осіб, які б самостійно продавали свої послуги на засадах безлічі індивідуальних угод купівлі-продажу? Відповідь на це запитання дав лауреат Нобелівської премії Р. Коуз. Він звернув увагу на те, що укладання такої кількості окремих угод було б неможливе або надто дороге. Отже, надмірні трансакційні витрати обмежують сферу дії ринку. Організації потрібні, бо вони зменшують витрати на угоди (трансакційні витрати).
До обмеження сфери чинності ринку іноді призводить і переконання про неприбутковість або малу рентабельність окремих галузей, тому, вважають, їх треба розвивати не на комерційних засадах, а переводити на бюджетне фінансування. Часто це
'Організаціїохоплюють: політичні органи (політичні партії, парламент, міську рад)'); економічні органи (фірми, профспілки, ферми, кооперативи); суспільні органи (церкви, клуби, спортасоціації); освітні органи (школи, університети, центри профпід геп о вки). Організації складаються з групи індивідів, пов'язаних між собою спільним прагненням досягти певних цілей. (Дагас Норт. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. - К.: Основи, 2000. - С.13.) _ _ Тема б
стосується так званих стратегічних галузей (телекомунікацій, енергетики, водогонів, залізничного транспорту). Вважають, що ці галузі мають бути у винятковій власності держави. Однак такі міркування не завжди обґрунтовані. Практика багатьох країн підтверджує, що і ці галузі можуть нормально функціювати на комерційних засадах.
Вади ринку є підставою до коригувального впливу держави в економіку. Однак це не означає, що державі під силу усунути їх, і що ціна такого коригування не перевищить самої слабини ринкової економіки.
Резюме
/. Попит - це кількість продукту, яку готові купувати покупці за певною ціною певний проміжок часу. Між величиною попиту і ціною існує обернена залежність. Це означає, що більше продукту куплять за низькою ціною і менше - за високою. Тому крива попиту є спадною. Рух по кривій попиту передбачає зміну величини попиту, зумовлену зміною ціни. А переміщення кривої попиту праворуч або ліворуч передбачає зміну попиту, зумовлену іншими чинниками (так званими неціновими): доходи споживачів; ціна і корисність інших товарів; очікування споживачів щодо змін цін і доходів; кількість споживачів; споживчі смаки і уподобання та ін.
2. Пропозиція - це кількість продукту, яку виробники готові запропонувати для продажу за певною ціною певний проміжок часу. Між величиною пропозиції та ціною є пряма залежність. Це означає, що більше продукту пропонуватимуть на ринку за вищою ціною, ніж за нижчою. Тому крива пропозиції висхідна. Зміни цін на взаємодоповнювані та взаємозамінювані продукти, зміни у витратах виробництва, технології, податках і дотаціях переміщуватимуть криву пропозиції на продукт. Переміщення цієї кривої праворуч відбиває збільшення пропозиції, а переміщення ліворуч - зменшення. На противагу цьому зміна ціни продукту зумовлюватиме зміну величини пропозиції, тобто переміщення від однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції.
3. Ціна, яка формується під впливом сил попиту і пропозиції, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги. За
Ринковий механізм
рівноважної ціни попит дорівнює пропозиції. Зміна попиту або пропозиції змінює рівноважну ціну та рівноважну кількість.
4. Аналіз попиту і пропозиції показує, як ринковий механізм розв 'язує
основні проблеми економічної організації - "що?", "як?", "для кого?". Він демонструє, як "голосування "грошима визначає ціни й обсяг виробництва.
5. Еластичність (гнучкість) попиту за ціною виражає зміну величини попиту на товар залежно від зміни його ціни, за незмінності всіх інших чинників. З цього огляду розрізняють еластичний і нееластичний попит.
6. Еластичність пропозиції за ціною визначають як відсоток зміни
у величині пропозиції продукту відповідно з відсотком зміни в ціні продукту.
7. Ринковий механізм - важливий механізм організації національної
економіки. Він узгоджує господарську поведінку всіх економічних суб'єктів, встановлює загальну рівновагу цін і забезпечує розв'язання головних проблем організації економіки: "що виробляти ", "як виробляти ", "для кого виробляти ". Ці проблеми, які покликана розв'язувати національна економіка, найкраще сьогодні розв 'язує ринковий механізм. Саме переваги ринкової економіки спричинились до того, що наприкінці XX ст. десятки нових країн перейшли до ринкової системи господарювання.
8. Ринковий механізм зазнає певних невдач унаслідок виникнення недосконалих ринкових структур, недостатності інформації, обмеженої мобільності ресурсів, побічних наслідків, що пов'язані з витратами або вигодами переливу.
Тема б
ТЕМА?
РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА
О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
7.1. Суть, функції та склад ринкової інфраструктури.
7.2. Інфраструктура реального сектору економіки.
7.3. Інфраструктура фінансового сектору економіки.
7.4. Формування ринкової інфраструктури в Україні. Резюме
Ключові поняття та терміни
активні банківські операції асиметрична інформація банк біржі брокер
депозитні сертифікати дилер
інвестиційні фонди комерційний банк кредитні спілки маклер
моральний ризик лізинг ломбард
небанківські фінансові інститути
несприятливий вибір опціон
пасивні банківські операції пенсійні фонди посередники
ринкова інфраструктура страхові компанії товарна біржа ф 'ючерсна угода фінансовий ринок фінансові компанії фінансово-кредитні посередники фондова біржа форвардна угода центральний банк
Важливим чинником фупкціюванпя ринкової економіки є стан інфраструктури.
В економічних системах розвинених країн інфраструктура посідає чільне місце. Вона добре розвинена, що позитивно впливає на економічне зростання.
У країнах з перехідною економікою, і в Україні також,
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |