Насправді кількість грошей буде більшою, оскільки потреби в них не обмежуються тільки товарними угодами. Вона поповниться ще попитом на гроші з боку населення, яке на заощаджені кошти купуватиме ще різні цінні папери.
В обігу може перебувати будь-яка кількість паперових грошей. Однак збільшення кількості грошей без відповідного збільшення товарів і послуг знецінює їх, тобто спричиняє інфляцію.
інфляція - це зростання цін певний період, що 'супроводжується знеціненням національної грошової одиницГ
(Докладніше проблему інфляції розглянуто в курсі "Макроекономіка ")
Ціна та її функції
Явище ціни описано в темі 2, де розглянуто питання альтернативної вартості. Ціну там визначено як альтернативні витрати, тобто витрати втрачених можливостей, які ми робимо, відмовившись від іншого блага. Наприклад, один кілограм яловичини коштує 10 грн,
Форма виробництва. Товарна економіка
а один кілограм яблук - 2 грн. Отже, можемо сказати, що 5 кг яблук є альтернативою 1 кг яловичини. Ціну товару, що виражена в певній кількості іншого товару, називають ще відносною ціною товару: 5 кг яблук і є відносною ціною 1 кг яловичини.
Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Зміна структури цін призводить до того, що покупці купуватимуть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни яких знизилися.
Споживачі, порівнюючи відносні ціни різних продуктів, визначають, яку комбінацію товарів та послуг їм найвигідніше придбати. Ділові фірми, порівнюючи відносні ціни різних ресурсів, вирішують, яку комбінацію ресурсів найвигідніше застосовувати для виробництва певних товарів і послуг. Власники ресурсів, порівнюючи відносні ціни на різних ринках, мають змогу визначити, де їм найвигідніше продати ці ресурси.
З'ясування суті грошей дає змогу пізнати феномен ціни ще з іншого боку - як грошове вираження мінової вартості товару.
Ціла — це кількість грошей, яку сплачують за одиницю певного товару чи послуги. Наприклад, 10 грн за кілограм яловичини; 3 грн за стрижку волосся. Ціну товару, що виражена в грошах, називають його абсолютною ціною.
Залежно від способу формування ціни поділяють на. адміністративні та ринкові.
гаг Адміністративні ціпи визначає не ринок, а державний орган. Наприклад, в СРСР ціни визначав Державний комітет цін. Такі ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту; вони не виконують головних функцій ціни.
ваг Ринкові ціни формуються у процесі взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова ціна виконує такі головні функції в економіці: нормувальну; інформаційну; стимулювальну.
Ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. Попит відображає кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а пропозиція -кількість продукту, яку виробники спроможні виробити й поставити на ринок. З підвищенням ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується. У ринковій економіці спроможність конкурентних сил пропозиції і попиту визначати ціну нарівні, на якому купівля й продаже зрівноважуються, називають нормувальною функцією ціни. Ціна, за якої попит і пропозиція дорівнюють одне одному, є рівноважною ціною. Рівноважна ціна "очищає" ринок, тобто на ньому немає незручних нестач для потенційних покупців. Не буває також надлишку, або надвиробництва, що обтяжує продавців.
~ ~ Твма3
Ринкова ціна виконує також інформаційну, або орієнтувальну функцію. Під впливом різних обставин смаки та уподобання споживачів змінюються. Скажімо, споживачі вирішили купувати більше одягу з природних волокон, зокрема льону, й менше - зі штучних. Цю зміну у смаках споживачів буде передано виробникам у вигляді збільшення попиту на одяг з льону і зменшення попиту на одяг зі штучних волокон. Ціни на лляний одяг підвищуватимуться, а на одяг із штучних волокон - знижуватимуться. Вищі ціни на одяг з льону дають змогу підприємствам, що виготовляють лляні тканини, платити вищі ціни за сировину - льон. Площі під льоном розширюватимуться. Протилежний процес простежується у виробництві штучних волокон, яке зазнає спаду.
Здатність ринкової системи передавати зміни в потребах покупців і зумовлювати відповідну реакцію з боку фірм та постачальників ресурсів називають інформаційною, або орієнтувальною, функцією цін. Ринкова система пристосовується через ціни й до інших фундаментальних змін, наприклад, до змін у технології або до змін у пропозиції ресурсів.
Здатність конкурентної ринкової системи ініціювати технічний прогрес називають стимулювальною функцією цін. Застосування фірмою нової технології знижує витрати, що забезпечує цій фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Нижчі витрати виробництва фірми, яка запровадила нововведення, означають збільшення її прибутку, що стимулює подальше вдосконалення технології і техніки. Конкуренти повинні брати приклад з передової фірми, інакше вони зазнають збитків і збанкрутують. Збільшення прибутків завдяки технічному прогресові розширюватиме інноваційну галузь. Таке розширення є результатом збільшення обсягу виробництва наявних фірм, або входження в галузь нових фірм, яких приваблюють високі прибутки, що їх початкове створив технічний прогрес. Розширення галузі означає, що ресурси відводять з менш прогресивних галузей у прогресивніші. Отже, стимулювальна функція цін підвищує рівень ефективності використання обмежених ресурсів.
3.4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ТИПИ
Суть, структура та види грошових систем
У кожній державі грошовий обіг відповідно регульований, тобто функціює національна грошова система. Грошова система -
Форма виробництва. Товарна економіка
це спосіб організації грошового обігу, що склався історично в будь-якій країні і закроплений законом. Грошові системи формуються з утворенням централізованих держав, хоча окремі елементи з'явилися раніше1. У сучасних умовах грошова система країни має такі головні елементи:
*Ь найменування грошової одиниці (наприклад, Україна - гривню, США - долар, Польща - злотий, Росія -рубль, країни ЄС - євро, Японія - єну та ін.);
^ види державних паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;
^ регламентацію безготівкового грошового обігу;
^ державний апарат, що регулює грошовий обіг. До середини 70-х років в усіх країнах був, а в деяких є і нині, правда формально, ще один елемент грошової системи - золотий вміст грошової одиниці.
Економісти розрізняють два типи грошових систем: металевого обігу, у яких грошовий товар виконує всі функції грошей або лежить в основі грошової системи; паперово-кредитного грошового обігу, який ґрунтується на паперових грошах.
Історії відомо два види металевих систем: біметалізм; монометалізм. Біметалізм - це грошова система, у якій за золотом і сріблом законодавче закріплена роль грошей. Валютні метали відігравали рівноправну роль у грошовій системі, і в обігу перебували монети з обох металів. Монометалізм - грошова система, у якій лише один метал становить її основу (золото або срібло).
Біметалізм тривалий час панував у країнах Західної Європи. Така система відповідала різним потребам розміну. Кожен метал використовували для певного кола операцій, він відігравав свою роль: золото було призначено для панів, великих купців (навіть церкви); срібло -для звичайних операцій. За цієї грошової системи є два види цін - ціни у золотих і срібних грошах (золото і срібло -брати-вороги). Держава визначає ціннісне співвідношення обох грошових металів. Якщо ринкова ціна одного з валютних металів знижується, то вигідно скуповувати цей метал і карбувати з нього монети. Наприклад, коли срібло дешевшає, то золоті монети
'Європа знала всю гаму грошових систем: торговельний обмін, натуральне господарство, примітивні гроші. А над цим - металеві гроші, золото, срібло й мідь, яких у Європі було порівняно багато. І нарешті, безліч форм застави, від позик під заставу до вексельного обігу й спекуляції у великих торговельних містах. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація. Економіка і капіталізм. ХУ-ХУІИ ст. - Т-1. - С. 393 __. Тема З
зникають з обігу, і в ньому панує срібло. Отже, фактичними грішми стає метал, ціна якого на світовому ринку знизилася (погані гроші витісняють добрі - закон Грешема). Біметалізм виявився нестабільною, внутрішньо суперечливою грошовою системою, оскільки використання двох еквівалентів спричиняло труднощі у визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом. До того ж, коштовні метали постійно відпливали з Європи, а також щораз більшу кількість золота і срібла тезаврували, тобто використовували для виготовлення прикрас. Тому в більшості країн у другій половині XIX ст. утвердилася система золотого монометалізму (в Австрії- 1892, Японії- 1897, США - 1900 р.). Уперше золотий монометалізм запроваджено в Англії наприкінці XVIII ст. (законодавче закріплено 1816 р.).
Залежно від характеру розміну паперових грошей на золото було три різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт; золотозливковий і золотодевізний стандарт; золотодоларовий стандарт.
Золотомонетний стандарт - найдорожча, та водночас, і високо стабільна грошова система. Він має такі ознаки: по-перше, у грошовому обігу обов 'язково перебували золоті монети. Усі інші види грошей розмінювали на золото за номіналом; по-друге, країна визначала золотий вміст своєї грошової одиниці, який не змінювався десятиліттями; по-третє, золото вільно ввозили в країну та вивозили з неї; по-четверте, підтримували жорстке співвідношення між запасом золота в країні та внутрішньою кількістю грошей. Після Першої світової війни золотомонетний стандарт зберігся лише в США. У країнах-переможницях (Англія, Франція та ін.) було запроваджено урізану систему золотого монометалізму - золото-зливковий стандарт, за якого паперові гроші обмінювали на золото лише в разі подання суми, передбаченої законом. Наприклад, в Англії ця сума становила 1700 фунтів стерлінгів, у Франції - 215 тис. франків, що відповідало ціні стандартного зливка 12 кг. У більшості країн, зокрема переможених (Німеччині, Австрії та ін.), було усталено золотодевізний стандарт. У такій системі паперові гроші обмінювали на іноземну валюту (девізи), яку розмінювали на золото. За обох цих різновидів золотого монометалізму в обігу вже немає золотих монет, а монетарне золото зосереджене в руках держави. У 30-х роках ці урізані форми золотого монометалізму було ліквідовано.
Форма виробництва. Товарна економіка.
Після Другої світової війни золотий монометалізм відновився, проте в ще більш урізаній формі - золотодоларового стандарту. В усіх країнах розмін паперових грошей на золото не був відновлений. Лише для урядів та центральних банків країн-членів Міжнародного валютного фонду зберігалася можливість обміняти долари США, якими володіли ці країни, на зливки із золотого запасу США. Наприкінці 1949 р. золотий запас США досяг 21, 8 тис. т, що становило 70% світових резервів. Однак після цього стягування золота в США припинилося. Золотий запас 1960 р. становив 15, 8 тис. т (44%), а 1972 р. - лише 8,6 тис. т (21%). Золотого запасу США ледве б вистачило, щоб обміняти 25% доларових активів іноземних власників. Обмін доларів на золото було припинено у 1971 р. Грошові системи, у яких золото виконує у сі функції грошей або леясить в основі цих систем, зникли.
У 1970-х роках остаточно утвердився новий тип грошової системи, в основі якої - паперові гроші. Формування такої системи у всіх країнах практично розпочалося від часу витіснення золота з обігу. "Щоразу, коли бракувало металевої монети, доводилося користуватися будь-якими заставними і з'явилися... паперові гроші"1.
Сучасна грошова система має такі ознаки: її основу становлять паперові гроші; хронічне знецінення грошей; широкий розвиток безготівкового обігу і скорочення обігу готівки; зростання ролі держави в стабілізації грошового обігу.
Валюта й валютні курси
Валюта пов'язана із функщ'юванням грошей у міжнародному обігу, з економічними відносинами громадян, фірм та урядів різних держав. Грошова одиниця кожної країни є її валютою. Розрізняють такі валюти:
> вільно конвертовані;
> частково конвертовані;
> неконвертовані (замкнені).
сз* Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюють на будь-які інші іноземні валюти - грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать долар США, євро ЄС, єна Японії, фунт стерлінгів Великобританії та деякі інші. Практично це валюти розвинених держав.
'Бродель Ф. Матеріальна цивілізація. Економіка і капіталізм, ХУ-ХУІП ст. - Т. І. -С. 408. _________________________________________________________
106 ТЄМд3
в®" Частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні валютні обмеження, наприклад, заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку держави можуть передбачати багато заходів. Це стосується валют менш розвинених країн та країн із перехідною економікою, наприклад, гривні України, злотого Польщі та ін.
о? Некопвертованими (замкнутими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. До групи не-конвертованих належать валюти країн з командною економікою, у яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.
У міжнародних розрахунках використовують саме вільно конвертовані валюти.
Економічні зв'язки країн зумовлюють потребу обміну грошової одиниці однієї країни на грошову одиниці іншої. Пропорцію обміну валют називають валютним, або обмінним курсом. Наприклад, 1 долар США = 5, 33 гривні України, 1 долар США = 130 єн, або 1 долар = 0,80 євра ЄС. Це означає, що за долар під час обміну дають 5, 33 української гривні, 130 японських єн або 0,80 євро.
Упродовж сторіч, аж до Першої світової війни, основою валютного курсу був монетний паритет - співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, тобто монет достоїнством в одну грошову одиницю. Наприклад, золотий вміст фунтів стерлінгів Великобританії дорівнював 7, 32 г золота, а американська монета - один долар - містила 1,505 г золота. Монетний паритет фунта стерлінгів до долара дорівнював 7,32/1,505 = 4,87. Отже, валютний курс фунта стерлінгів становив 4, 87 дол., або за 1 фунт стерлінгів Великобританії давали 4,87 дол. США.
У 20-ті роки XX ст. золоті монети вилучили з обігу. Країни почали фіксувати номінальний золотий вміст грошової одиниці. Кожна грошова одиниця відповідала певній кількості золота. Співвідношення номінального золотого вмісту грошових одиниць і було основою валютного курсу. Однак із середини 70-х років номінального золотого вмісту грошових одиниць не фіксують. Це означає, що і монетний, і офіційний номінальний паритет втратили сенс, їх уже не можна обчислити.
У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: фіксовані та плаваючі.
из* Фіксовані валютні курси визначають на підставі міждержавних угод. Об'єктивною основою для визначення фіксованого курсу валюти є передусім її реальна купівельна спроможність.
Форма виробництва. Товарна економіка
Співвідношення купівельної спроможності валют ґрунтується на вартості однакового набору товарів і послуг у різних країнах (споживчий кошик).
сзг» Плаваючі валютні курси формуються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Наприклад, курс долара упродовж одного дня міг становити ПО єн, а за кілька місяців -зрости до 140 єн, а відтак знизитися до 130 єн.
У світі переважають плаваючі валютні курси. Нинішню систему валютних курсів найправильніше було б назвати керованим плаванням валютних курсів. Курси валют більшості країн "плавають", і час від часу центральні банки країн роблять валютні інтервенції, щоб стабілізувати або змінити ці курси.
З валютою пов'язані так звані золотовалютні резерви країн. Кожна країна має ці резерви, які охоплюють: золото (золотий запас); вільно конвертовані, або резервні, валюти; СПЗ (спеціальні права запозичення - МВФ).
Від кінця XX ст. золото уже не відіграє ролі грошей. Його не застосовують у міжнародних розрахунках. Проте країни не поспішають розпрощатися зі своїм золотим запасом, який і далі вважають частиною резервів. Річ у тім, що золото має високу ліквідність, тобто його легко продати на міжнародних ринках. Золотий запас країни нині оцінюють за ринковою ціною золота. Газети практично щотижня повідомляють про ціну на золото. У третьому кварталі 2000 р. ціна золота становила приблизно 370 дол. за одну тройську унцію. Найбільший золотий запас мають СІЛА - 262 млн. унцій, Німеччина- 95 млн., Франція - 82 млн., Великобританія - 19 млн. унцій. Щорічно у світі видобувають трохи менше 1000 т золота.
Щодо резервних валют, то долари США становлять приблизно 75% усіх резервів країн у валюті. На японську єну і швейцарський франк припадає 4%, а на англійський фунт стерлінгів - 1% резервів у валюті. Зростає частка євро.
СДР, або спеціальні права запозичення (СПЗ), їх ще називають "паперовим золотом", - це нові міжнародні активи, вперше випущені 1969 р. їх використовують для безготівкових міжнародних розрахунків через занесення на спеціальні рахунки країн - членів Міжнародного валютного фонду (МВФ). Європейський Союз випустив спільну грошову одиницю євро.
Сфера використання СДР (СПЗ) - взаємні розрахунки між країнами на рівні їхніх центральних банків. Незважаючи на розширення емісії СДР, їхня частка в золотовалютних резервах країн-членів МВФ не перевищує 4%. _ Гема З
Для підтримання курсу української валюти - гривні - та зрівноважування платіжного балансу Національний банк України створює запас резервних валют. Для активного поповнення цього запасу вітчизняна економіка має виробляти дедалі більше товарів і послуг, які б користувалися попитом в іноземних покупців, що забезпечуватиме стабілізацію курсу гривні.
1. Упродовж історії людство використовувало лише дві форми виробництва: натуральну і товарну. Натуральне виробництво - це виготовлення продуктів для власного споживання в межах домогосподарства. Товарне виробництво означає виготовлення продуктів для обміну на ринку. Важливими компонентами товарної форми виробництва є гроші та ціни. Вони - своєрідний цемент, що творить систему товарної економіки.
2. Загальною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний
поділ праці, який спричинює обмін продуктами між виробниками. Безпосередньою причиною товарного виробництва є соціально-економічна відокремленість виробників на основі приватної власності та неоднорідності праці. Виробники прагнуть відокремитися у веденні свого господарства, щоб поставити споживання у пряму залежність від затрат своєї праці та інших ресурсів.
3. Суспільний поділ праці означає спеціалізацію людей на виготовленні певних видів продукції або виконанні окремих операцій. Розвиток суспільного поділу праці стимульований природною диференціацією суспільних потреб. Розрізняють поділ праці усередині національної економіки й усередині підприємства. Поділ праці неминуче передбачає кооперацію, що відображає зв'язки спеціалізованих виробничих підрозділів чи одиниць, їхній обмін різними видами діяльності та продукцією. Поділ праці та низка інших процесів ведуть до концентрації виробництва, тобто виникнення великих підприємств, на яких виготовляють суттєвий відсоток продукції певної галузі.
4. Товарне виробництво сумісне із будь-якою формою власності. Поєднуючись із певною формою власності, воно творить той чи інший соціально-економічний уклад - просте товарне виробництво, підприємницьке товарне виробництво, державне товарне виробництво. У сукупності з певною формою власності, політичним режимом та національним менталітетом товарна форма виробництва творить певну економічну систему.
Форма виробництва. Товарна економіка
5. Проблему макроекономічної координації у товарних економічних системах вирішують ринковий механізм, об'єднання виробників та держава. Ринковий механізм збалансовує національну економіку в умовах змагальності, конкуренції виробників. Якщо конкурентна боротьба між виробниками послаблена або заглушена, то макроекономічну координацію забезпечують об'єднання продуцентів, як було в середньовічних цехах, або держава -у командно-адміністративній системі. Товарна система господарювання із ослабленою конкуренцією неефективна.
6. Усе, що виробляє національна економіка, є її продуктом. Продукт, який уречевлено, називають товаром. Продуктом є також послуга - вид економічної діяльності, результат якої є зміна якості речей. Останнім часом в економічній літературі широко використовують поняття благо. Розрізняють економічні й неекономічні блага (дари природи). Товарами є економічні блага, тобто створені працею.
7. Товар має дві властивості: споживну вартість та мінову вартість, або ціну. Споживна вартість - це здатність товару задовольняти певні потреби людини. Співвідношення, у якому одне благо обмінюють на інше, називають міновою вартістю, або ціною. В економічній науці полемізують з приводу того, що визначає ціну товару. Є два головні підходи: одна група економістів уважає, що ціну товару визначають витрати праці на його виробництво, а інша, що це робить гранична корисність.
8. Головними елементами товарної форми виробництва є ціни і гроші. Усе, що виконує функції грошей, є грішми. Гроші виконують три функції: міри вартості, засобу обміну та засобу нагромадження багатства. Гроші пройшли тривалий шлях: від товарних до паперових і банківських. У сучасних умовах простежується їхня подальша еволюція. Нині є серйозна проблема захисту паперових грошей від підроблення. Для визначення загальної кількості грошей у національній економіці використовують грошові агрегати.
9. Для визначення грошової маси (загальної кількості грошей) у
національній економіці використовують грошові агрегати. Рух грошей між господарськими суб'єктами, що пов'язаний з реалізацією товарів і нетоварними платежами, називають грошовим обігом. В сучасних умовах готівка у грошовій масі в розвинених країнах не перевищує 10%; решта - банківські гроші. З цим пов'язане питання про кількість грошей в обігу. З позицій неокласичного підходу, її визначають фізичним обсягом
по
Тема З
виробленого продукту, рівнем цін та швидкістю обігу грошей. В обігу може бути будь-яка кількість паперових грошей, але надмірна їх кількість спричиняє знецінення грошей, тобто інфляцію.
10. Ціна - це кількість грошей, які покупці віддають в обмін за одиницю певного товару або послуги. Ціну товару, що виражена в грошах, називають його абсолютною ціною; ціну товару, що виражена в певній кількості іншого товару - його відносною ціною. Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Ціни бувають адміністративні й ринкові. Ринкові ціни формуються в ході взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова ціна виконує такі головні функції в економіці: нормувальну, інформаційну, стимулювальну.
11. Спосіб організації грошового обігу, що склався історично в країні й закріплений законом, називають грошовою системою. Нині грошова система має такі головні компоненти: найменування грошової одиниці; види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу; регламентацію безготівкового грошового обігу; державний апарат, що регулює грошовий обіг. Історично були біметалеві та монометалеві системи грошового обігу. У 1970-хроках остаточно утвердився новий тип грошової системи, основу якої становлять паперові гроші.
12. Валюта пов 'язана із функціюванням грошей у міжнародному обігу, з економічними відносинами громадян, фірм та урядів різних держав. Валюта - це грошова одиниця країни. Розрізняють валюти: вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані. Валютний курс є ціною грошової одиниці країни, вираженою в грошовій одиниці іншої країни. За золотого стандарту країни фіксували валютні курси відповідно до золотого вмісту своїх грошових одиниць. У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: фіксовані, плаваючі. Золотовалютні резерви країн охоплюють: золото, резервні валюти, СДР (СПЗ).
Форма виробництва. Товарна економіка
ш
ТЕМ А 4
ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ
О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
4.1. Національна економіка та економічна система. 4.2.. Типізація економічних систем. 4.3. Перехід до ринку. Резюме
Ключові поняття та терміни
адміністративно-командна система американська модель виробничі відносини власність володіння
галузева структура економіки
групово-кооперативні цінності
демонополізація державна власність державний патерналізм егалітарно-колективістські цінності економічна система індивідуалістсько-конкурентні цінності
конкуренція користування лібералізація економіки макроекономічна стабілізація
національна економіка об'єкт власності перехідна економіка право власності приватизація приватна власність продуктивні сили розпоряджання спосіб виробництва суб'єкт власності Шведська модель "шокова терапія " Японська модель
Людство впродовж своєї історії застосовувало різні системи господарювання. Одні з них передбачають використання грошей, в інших - гроші непотрібні. Одні системи господарювання забезпечують добробут народу, в інших - більшість людей перебуває на межі виживання. У цій темі з'ясуємо суть економічної системи, її еволюцію, основні складники, типізацію економічних систем. Це
допоможе зрозуміти, чому наприкінці XX ст. дедалі більше країн обрали шлях до ринкової економіки.
4.1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
Національна економіка
Економічні ресурси використовують у межах національної економіки і відповідно певної господарської (економічної) системи. Національна економіка, або господарство країни, - це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій, установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. Основне завдання національної економіки -виробництво й розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.
У національній економіці виділяють фізичну і грошову.
вз- Фізична економіка охоплює виробничі ресурси та вироблені життєві блага. Розвиток фізичної економіки характеризують за допомогою різних натуральних показників обсягів виробництва і споживання конкретних товарів і послуг, зайнятості населення тощо.
Головним компонентом монетарної економіки є гроші й пов'язані з ними процентні ставки, валютні курси тощо. Монетарна економіка обслуговує фізичну економіку, впливає на неї, але має власні закономірності розвитку. Фізична й монетарна економіки утворюють складну єдність.
Національна економіка складається із галузей. Галузь є частиною національної економіки, сукупністю підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію. Співвідношення між окремими галузями національної економіки називають її галузевою структурою. У національній економіці прийнято виокремлювати:
<=> галузі матеріального виробництва;
=> галузі нематеріального виробництва.
Отже, національна економіка має складну структуру і функціонує як певне системне утворення - економічна система.
Економічна система - це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов'язаних і відповідно впорядкованих її Економічні системи
структурних елементів (галузей, підприємств, господарських суб'єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв 'язки міме виробниками та споживачами благ і послуг.
Економічна система є структурним елементом сутності вищого порядку -суспільноїсистеми, з якою тісно взаємопов'язана, впливає на неї, оскільки пронизує усі важливі сфери її життєдіяльності. Економічна система відкрита до впливу всіх інших чинників -суспільних і природних. Люди, щоб спростити собі пізнання світу, вдаються до певного "виспеціалізування" цього процесу, зокрема й економічного пізнання.
Місце економіки в суспільній системі визначає те, що вона постачає потрібні для її життєдіяльності блага на основі раціонального використання обмежених ресурсів.
Економічна система має складну структуру, яка формується багатьма чинниками: панівними цінностями, політичним ладом, правовим та екологічним компонентами, економічним механізмом (регулятором поведінки господарських суб'єктів). Суттєвий вплив на економічну систему мають і так звані "неформальні інститути": традиції, звичаї, господарська етика, історична пам'ять - менталітет народу, а також географічне середовище, а нині й глобалізаційні процеси.
Чільне місце у функціюванні економічної системи належить головним економічним суб'єктам. У сучасній ринковій економіці ними є домогосподарства, фірми і держава. В умовах глобалізації на національні економічні системи істотно впливають різні наднаціональні утворення - інтеграційні структури (наприклад, ЄС), та міжнародні економічні інститути (СОТ, МБРР, МВФ та ін.).
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 36 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |