Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу видавництва Новий Світ - 2000 заборонено 6 страница

У процесі виробництва створюються життєві блага. Залежно від призначення виготовленої продукції виокремлюють виробництво споживчих благ і виробництво капітальних благ, або засобів виробництва. У типовій ринковій економіці частка вироблених за рік капітальних благ становить близько третини всього національного продукту, а решту - продукти споживання. Проте економічна історія дає нам приклади того, коли в країнах з командною економікою частка капітальних благ перевищувала дві третини, а частка споживчих благ становила лише близько третини виготовленого продукту. За такого співвідношення вироблюваних споживчих і капітальних благ відбувається, по суті, виробництво заради виробництва.

2.3. ВИРОБНИЦТВО: ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ І СТРУКТУРА

Погляди на зміст поняття "виробництво" як і на "багатство" зазнали змін. На науковому і побутовому рівні під багатством розуміли тільки матеріальні блага, а під виробництвом- виготовлен­ня тільки матеріально-речових предметів. Сферою, де створювали

Потреби і ресурси. ₆₃

Ефективність використання ресурсів

матеріальні блага, а, отже, й багатство народу, фізіократи вважали сільське господарство (головно землеробство) Адам Сміт розширив цю сферу, увівши до неї промисловість. Це означало, що джерелом багатства є вся праця, яка була докладена до створення матеріальних благ (речей).

Однак ще з XVIII ст. висловлювали думки й щодо інших - нематеріальних - форм багатства. Адже людина має не тільки матеріальні, а й духовні потреби, які можуть бути задоволені тільки нематеріальними благами і послугами. Тому виробництво має виробляти і матеріальні, і нематеріальні блага й послуги.

Наприкінці XIX ст. особливу увагу проблемі нематеріальних благ приділяв англійський економіст А. Маршалл.

Виробництво нематеріальних благ і послуг істотно зросло у XX ст., особливо в другій половині, що зумовлено надзвичайним попитом на них. Адже нематеріальні форми багатства важливі для розвитку працівника, його інтелектуальних і фізичних здібностей, фахових знань, підвищення освітнього і культурного рівня. Тому зміст поняття виробництво сьогодні розширився і збагатився. Вважають, що процес виробництва нині охоплює створення і матеріальних благ та послуг, і нематеріальних (див. рис. 2.2).

ВИРОБНИЦТВО

*	| /!	її		V		*
Матеріальні блага	^ Матеріальні І послуги	Нематеріальні послуги	Нематеріальні блага

Промисловість! Транспорт Охорона здоров'я

Сільське | Зв'язок Освіта

господарство і Торгівля Наука

Будівництво і (частково) Культура

Торгівля (частково) І-----------------------------------------.....----------1 і

СФЕРА ПОСЛУГ (СП)'_* _

Рис. 2.2. Структура сучасного виробництва

* Ця сфера діяльності та її значенім дуже зросли у XX ст. ** Частка цієї сфери у ВВПу 90-ті роки: у США - 70%; Канаді - 68%; Франції - 67%.

Духовні блага

Тема 2

Поняття "виробництво" вживають часто з означенням суспільне - суспільне виробництво. Визначення процесу виробництва як суспільного ґрунтується на тому фундаментальному факті, що воно відбувається в умовах суспільного поділу праці, який об'єднує окремі підприємства в єдину систему. Навіть найменше підприємство, окремий ремісник працюють у системі суспільного поділу праці й пов'язані з іншими виробниками господарськими зв'язками, хоча можуть цього й не усвідомлювати. Усі суб'єкти господарювання пов'язані певними правилами гри, обмеженнями (правовими, моральними, традиційними тощо), що також надає виробництву суспільного характеру.

Результатом суспільного виробництва є створення суспільного багатства. Традиційне розуміння багатства ототожнювали з його речовою формою - матеріальними благами, у яких втілена минула праця попереднього і сучасного поколінь. Тезу матеріальності багатства, ототожнення його тільки з речами, щораз більше не сприймає сучасна економічна наука. Річ, зокрема, у тому, що ототожнення багатства з його речовою формою, як результатом попередньої праці, має відбиток відомої концепції, за якої тільки праця є джерелом багатства. Інші виробничі фактори нібито непродуктивні. З такої позиції виглядає, що ні повітря, ні ліси та й все, що нас оточує і дане природою, - усе це не стосується багатства.

Західна економічна наука у визначенні багатства виходить з того, що люди виробляють¹ не речі, а багатство, тобто те, що цінується. А люди цінують не тільки речі, а й знання, освіту, науку, природні й набуті здібності, довкілля, вільний робочий час (до речі, можливо найцінніший ресурс) - отже, усе це є суспільним багатством. Тобто основою визначення багатства є оцінний критерій. Багатство поза судженням людей щодо того чи іншого блага - не існує. Економічні блага люди оцінюють з погляду задоволення їхніх потреб, корисності цих благ для них.

Залежність категорії багатства від суджень людей щодо цінності тих чи інших благ для них надає їй характеру відносності².

'З певного погляду некоректно говорити, що людина в процесі виробництва створює матеріальні блага. Вона не створює, а тільки видозмінює, перебудовує, комбінує матеріальні предмети так, щоб зробити їх корисними для себе (Маршалл А. Принципи зкономическоії науки. - М.: Прогресе, 1993. -Т. 1. - С. 122). Навіть у найскладніших витворах людського генія виходовими матеріалами є речовина чи енергія природи.

²В аналітичній економії відносні величини і категорії дуже важливі, їх широко застосовують

Потреби і ресурси.

Ефективність використання ресурсів

Безпосереднім результатом виробництва є суспільний продукт. Він перебуває у складному кругообігу, проходячи такі взаємо­пов'язані стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Початковим пунктом цього кругообігу є виробництво. Тут створюють блага, потрібні для життя людини, задоволення її потреб. Давно минули часи, коли люди задовольняли свої потреби даровими благами природи. Нині природа є джерелом ресурсів для створення всього, неодмінного для життя людей. Взаємовідносини людини і природи ускладнилися. З речовини природи людина створила іншу - антропогенну природу, спричинивши цим, правда, багато екологічних проблем.

Сучасне виробництво має надзвичайно складну структуру: продуктову, галузеву, технологічну, територіальну. Широко розвинуті тут такі процеси, як спеціалізація, концентрація, кооперація, інтеграція.

Виготовлені в процесі виробництва продукти закінчують свій кругообіг у споживанні, яке є метою виробництва: виробництво існує для споживання. Однак безпосередньою метою споживання є тільки в умовах натуральних, примітивних господарств.

Щодо розвинутого, ринкового господарства, то тут без­посередня мета - отримати прибуток. І це не є недоліком, а його великою перевагою. Саме орієнтація на отримання прибутку дає змогу використовувати обмежені ресурси найефективніше.

Орієнтація так званого соціалістичного виробництва в колишньому Радянському Союзі безпосередньо на "задоволення потреб трудящих" супроводжувалася надзвичайною безгос­подарністю, перевитратами усіх видів ресурсів.

Наступна стадія кругообігу - розподіл. Він охоплює не тільки розподіл виготовлених у виробництві економічних благ, а й розподіл ресурсів (факторів виробництва). Розподіл ресурсів залежить від власності, оскільки вони належать їхнім власникам. Він може відбуватися по-різному: або під впливом чиїхось адміністративно-командних вказівок, або під впливом цінового механізму. У ринковій економіці на розподіл впливає ціновий фактор, а не чиясь вказівка. Це забезпечує економіці високу ефективність.

Обмін опосередковує виробництво і споживання. Він може бути безпосереднім (у примітивних й у перехідних господарських системах) і за допомогою грошей.

Марксистська економічна доктрина трактувала обмін як непродуктивну сферу, наголошувала на його непродуктивності.

Тема 2

Стверджували, що у цій сфері нічого не створюється, а відбувається тільки зміна грошової форми вартості на товарну і навпаки.

Сучасна економічна наука вважає обмін продуктивним, оскільки він сприяє створенню багатства суспільства. Обмін забезпечує переміщення у просторі створених людиною благ і цим допомагає задоволенню людських потреб, а, отже, і створенню багатства.

Західна економічна наука ще від часів А. Сміта розглядає і розподіл, і обмін як такі, що не просто опосередковують вироб­ництво і споживання, а як сфери, без розвитку яких неможливе ефективне виробництво.

Споживанням закінчується кругообіг суспільного продукту. Виготовлені блага, пройшовши розподіл і обмін, втрачають у споживанні свою корисність, оскільки закінчують економічний кругообіг. Тут відбувається зменшення або руйнування корисності. Розрізняють два види споживання: особисте і виробниче. У першому випадку товари і послуги закінчують свій кругообіг і переходять у кінцеве індивідуальне чи колективне споживання 0'жа, одяг, театральні вистави, кіно, футбол тощо).

У другому випадку частину благ виробничого призначення використовують (споживають) для створення нових корисних речей. По суті, виробниче споживання -це і є виробництво.

Розгляньмо ще декілька широковживаних в українській економічній науці понять, пов'язаних з проблемою виробництва.

Відтворення - це виробництво, яке розглядають не як окремий акт, а як неперервний процес. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене. Уразі простого відтворення процес виробництва відновлюється рік у рік у незмінних масштабах, за розширеного відтворення виробництво постійно зростає.

Важливою характеристикою суспільного виробництва є його ефективність, яку можна визначити як відношення між результатом і затратами на цей результат. Отже, ефективність - це величина відносна. Економісти розрізняють виробничу (наведене визначення) й економічну (чи соціально-економічну) ефективність. Економічну ефективність використовують для оцінки результативності всього суспільного виробництва. З погляду всієї економіки вона ефективна тоді, коли найповніше задовольняє потреби всіх членів суспільства за конкретних обмежених ресурсів.

Економічне зростання - також важлива характеристика суспільного виробництва. Економічне зростання передбачає

Потреби і ресурси. _6?

Ефективність використання ресурсів

кількісні й якісні зміни у виробництві й виявляється у збільшенні виробництва суспільного продукту порівняно з попереднім періодом.

У певному сенсі поняття розширене відтворення й економічне зростання можна вважати синонімами.

Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне.

Екстенсивне економічне зростання означає, що збільшення виробництва суспільного продукту досягають кількісним нарощу­ванням факторів виробництва: будівництвом нових фабрик, заводів, залученням додаткової робочої сили, освоєнням цілини у сільському господарстві тощо. Якісні характеристики ресурсів і застосовуваних технологій незмінні, вони такі, як ті, що вже використовують у виробництві.

У разі інтенсивного типу економічного зростання збільшення обсягів суспільного продукту досягають не стільки кількісними змінами у виробництві, скільки поліпшенням якісних характеристик ресурсів, доцільнішим їх використанням, тобто підвищенням їхньої виробничої ефективності. Інтенсивний тип економічного зростання передбачає, отже, підвищення продуктивності праці та зниження витрат речових факторів виробництва, що виявляється як зниження матеріале- і капіталомісткості.

З другої половини XX ст. Інтенсивний тип економічного зростання став визначальним для розвинутих західних економік.

Отже,

Проблема економічного зростання - одна з найскладніших і найважливіших в економічній науці.

2.4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

Повна зайнятість і повний обсяг виробництва

Головна економічна проблема, яка постає перед окремими індивідами, групами людей, сім'ями, фірмами і суспільством загалом, полягає в обмеженості. Уся господарська діяльність людей завжди і всюди була спрямована на подолання обмеженості ресурсів.

Обмеженість виникає внаслідок незбалансованості між щораз більшими і непогамовними потребами та порівняно обмеженими і рідкісними ресурсами, які використовують для задоволення цих потреб. Жодне суспільство не має достатніх ресурсів для виробництва

~ ~ Тема 2

такого обсягу товарів і послуг (економічних благ), який воно бажало б мати.

Ресурси, які можна використати, як звичайно, обмежені, їх завжди менше, ніж потрібно для задоволення людських потреб за конкретного рівня суспільного розвитку. Хоча обмеженість ресурсів дещо відносна, однак кожного конкретного разу вона - реальний факт.

Це означає, що одночасне й повне задоволення всієї гами людських потреб неможливе в принципі: обмеженість ресурсів зумовлює й обмеженість виробництва економічних благ.

Кожний економічний ресурс має якусь крайню (граничну) межу можливостей віддачі: людина не може працювати 24 години на добу; з 1 га землі не зібрати 1000 тонн зерна; з тонни руди не виплавити понад тонну металу навіть за найпрогресивніших технологій тощо. Тому за конкретної кількості та структури виробничих ресурсів можливо виробити тільки якийсь обмежений обсяг продукції. Тобто можемо говорити про певну межу виробничих можливостей.

Це справджується і для окремої фірми, галузі чи економіки країни загалом.

Водночас суспільство може зменшити ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, підвищуючи ефективність використання ресурсів. Ефективність характеризує зв'язок між: кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг. Збільшення вироблених благ з конкретного обсягу виробничих ресурсів означає підвищення ефективності, а зменшення - зниження ефективності використання ресурсів. Нерідко кажуть, що аналітична економія - це наука про ефективність використання обмежених ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає: повну зайнятість; повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість - це залучення всіх ресурсів до процесу виробництва. У суспільстві не має бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, якої не обробляють, працівників, які вимушено позбавлені роботи. Йдеться, звичайно, тільки про придатні для виробництва ресурси. У кожному суспільстві усталені практика і звичаї визначають, які ресурси придатні для використання. Наприклад, законодавство і звичаї можуть передбачати, що працю дітей використовувати не треба; що для збереження родючості орні землі потрібно залишати під паром тощо. Залучення всіх ресурсів до виробництва ще не означає, що їх використовують ефективно. Потрібно також забезпечити повний обсяг виробництва.

Потреби і ресурси. ₆₉

Ефективність використання ресурсів

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси викорис­товують у такий спосіб, щоб найповніше задовольнити потреби суспільства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовують. Повний обсяг виробництва передбачає два види ефективності -розподільну та виробничу.

Перед кожним суспільством виникає проблема розподілу обмежених ресурсів між виробництвом найрізноманітніших продуктів. Скільки землі треба відвести під пшеницю, а скільки -під пасовища? Скільки кваліфікованої робочої сили варто залучити у виробництво тракторів, телевізорів, а скільки у перукарні тощо? Розподільна ефективність означає, що ресурси залучають у виробництво саме тих товарів і послуг, які найбажаніші й найпотрібніші у цей час суспільству. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення і виробничої ефективності, тобто викорис­тання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів. Інакше кажучи, товари й послуги вироб­ляють із найнижчими витратами. Справді, пшеницю можна жати серпом, а землю копати лопатою, але чи можна в цьому разі забезпечити високу ефективність?

Оскільки ресурси рідкісні, то економіка за повної зайнятості й повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди мусять вибирати, які продукти виробляти, а від яких відмовитися. Тому перед кожною людиною, фірмою і суспільством загалом виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів, визначення умов і напрямів використання обмежених ресурсів.

Економічна теорія в цьому виходить з постулату раціональної поведінки суб'єктів господарювання, раціонального ведення господарства. Передусім це стосується головного суб'єкта господарювання - Ното есопотісиз. Уважають, що така людина раціональна, добре поінформована щодо бізнесу і намагається отримати максимальний результат з мінімальними затратами обмежених ресурсів. І хоч така передумова досить нереальна, теорія оптимальної поведінки є своєрідним керівництвом у раціональній діяльності.

Насправді ж люди завжди стикаються з альтернативними витратами. Тому раціональний суб'єкт господарювання для того, щоб зробити оптимальний вибір, має підраховувати не тільки майбутні витрати, а й витрати невикористаних (втрачених) можливостей.

₇₀ Тема 2

Таблиця і крива виробничих можливостей

Для найліпшої ілюстрації проблеми вибору зробімо декілька припущень, а саме:

О економіка функціонує за умов повної зайнятості й досягає

повного обсягу виробництва;

© наявні ресурси постійні і за кількістю, і за якістю; © технологія виробничих процесів є постійною. Припущення 2іЗ означають, що ми розглядаємо ситуацію на певний момент часу або за дуже короткий проміжок часу. Для тривалого періоду ці припущення були б нереалістичними;

О розглядаємо двопродуктову модель економіки, тобто при­пускаємо, що виробляють не величезну кількість товарів і послуг, а лише два продукти, наприклад, масло і трактори. Масло символізує споживчі блага, тобто продукти, які безпосередньо задовольняють потреби людей, трактори - блага виробничого призначення, тобто продукти, які задовольняють потреби людей опосередковано, забезпечуючи ефективніше виробництво. Останнє припущення (двопродуктова модель) передбачає, що всі ресурси будуть розподілені між виробництвом цих двох продуктів. Однак, припустімо, що ці ресурси суспільство зосередило тільки на виробництві масла. Нехай максимальна кількість масла, яку за чинного рівня технології можна виготовити з ресурсів, становить 5 млн кг.

Уявімо тепер, що всі 100% ресурсів спрямовано на виробництво тракторів, їхнє максимально можливе виробництво становитиме 15 тис. штук. Отже, якщо суспільство повністю відмовиться від виробництва масла, то зможе виробити 15 тис. тракторів.

Це дві крайності. Будь-яка економіка виробляє і споживчі, і капітальні блага. Варіанти вибору між виробництвом масла і тракторів за умови повного використання обмежених ресурсів подано у табл. 2.1.3 табл. 2.1 видно: якщо суспільство відмовляється від деякої кількості масла, то має додаткову кількість тракторів. Масло, отже, трансформується у трактори через переорієнтацію ресурсів. Повне використання обмежених ресурсів означає, що суспільство має вибирати між виробництвом тракторів і вироб­ництвом масла, оскільки така економіка завжди альтернативна. Оскільки трактори символізують капітальні блага, а масло -споживчі, то суспільству завжди доводиться робити вибір між виробництвом капітальних благ і виробництвом предметів споживання (споживчих благ).

Потреби і ресурси. _{7 ]}

Ефективність використання ресурсів

Переміщення ресурсів із виробництва капітальних благ на виробництво предметів споживання видається спокусливим. Суспільство повніше задовольняло б власні щоденні потреби. Однак така поведінка недалекосяжна. Вона згодом завдасть удару по самому суспільству, оскільки запас його капітальних благ зменшиться або принаймні не збільшуватиметься звичним темпом, а внаслідок цього потенціал майбутнього виробництва зни­жуватиметься. Переміщуючись від альтернативи А до альтернативи Р(днв. табл. 2.1), суспільство віддає перевагу задоволенню нинішніх потреб, тобто реалізує підхід "більше тепер" замість "набагато більше потім". І навпаки, переміщуючись від альтернативи Р до альтернативи А, суспільство утримується від поточного спо­живання, що сприятиме збільшенню капітальних благ, і можна сподіватися на більший обсяг виробництва, а отже, більший обсяг

споживання в майбутньому.

_.„._ __ _____ "

у будь-який момент економіка за повно'Г "зайнятості та повного обсягу виробництва мусить* жертвувати частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого. Обмеженість ресурсів не дає змоги одночасно ^збільшувати виробництво обох продуктів.

Таблиця 2.1 Альтернативні можливості виробництва тракторів і масла

Альтернативи	Трактори, тис. шт.	Масло, мли кг
А
В
С
^
Е
Р

Для наочності варіанти виробництва двох альтернативних продуктів можна зобразити графічно у вигляді кривої виробничих можливостей (КВМ), або кривої'трансформації (КТ). На горизон­тальній осі відкладімо кількість виробленого масла (споживчі блага), а на вертикальній - трактори (капітальні блага). Кожна точка є графічним вираженням певного максимального обсягу спільного виробництва обох продуктів. Сполучімо точки й одержимо криву виробничих можливостей, або криву трансформації (рис. 2.3).

Тема 2

Ця крива відображає передусім певну межу економіки за наявних ресурсів. Аналіз кривої трансформації, дає підстави для таких висновків:

*Ь по-перше, за прийнятих обмежень усі точки комбінацій ви­робництва тракторів і масла розміщені на КТ;

<Ь по-друге, очевидно, що суспільство, економіка якого перебуває на КТ, не може одночасно збільшувати виробництво тракторів (інвестиційних товарів) і масла (споживчих товарів);

Ч> по-третє, КТ може ілюструвати рівні виробничих можливостей у різних країнах. Звичайно, це будуть різні криві, і вони дадуть тільки загальне уявлення про відмінності виробничих мож­ливостей у різних державах. Водночас КТ засвідчує, що в кожний момент країна має обмежені можливості й не може вирватися за межі своєї КТ;

^ по-четверте, кожна точка на КТ відображає одночасне макси­мальне виробництво обох продуктів; відмінність між ними тільки в різній комбінації продуктів;

Ч> по-п'яте, точки що лежать на кривій, як і точки всередині кривої, досяжні. Проте точки, що лежать усередині кривої, не такі бажані, як точки на кривій. Точки, що лежать поза кривою виробничих можливостей, як-от точка \У, за наявної кількості ресурсів і незмінної технології недосяжні;

^ по-шосте, спадний характер кривої трансформації відображає і "ціну" одного товару, виражену в альтернативній кількості іншого товару (ціну альтернатив для суспільства). На цьому факті ґрунтується поняття альтернативної вартості;

^> по-сьоме, опукла форма КТ засвідчує, що збільшення виробництва одного товару (у нашому випадку масла) супроводжується зменшенням ефективності використання об­межених ресурсів.

Альтернативна вартість

Альтернативна вартість товару визначена кількістю товару, від якої треба відмовитись, щоб отримати деяку кількість іншого товару, або альтернативна вартість - це те, від чого треба відмовитись, щоб отримати баясане. Економісти також кажуть, що альтернативна вартість - це найцінніша після обраної альтернативи, від якої відмовились. Як тільки хто-небудь ухвалює рішення про використання обмежених ресурсів, тобто робить економічний вибір, то перед ним одразу ж постає питання альтернативної вартості, тобто ціни втраченої можливості.

Потреби і ресурси. ₇₃

Ефективність використання ресурсів

Недосяжно

Крива виробничих можливостей, як видно з рис. 2.3, спадна, тобто вона нахилена праворуч і вниз. Вона є опуклою лінією, а не прямою. Це пов'язано із законом зростання альтернативної вартості. Цей закон можна сформулювати так: для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятись від щораз більшої кількості іншого продукту.

Як видно з табл. 2.1, перша одиниця масла передбачає від­мову лише від однієї тисячі тракторів. Іншими словами, "ціною" першого мільйона кі­лограмів масла є одна тисяча тракторів. Ця "ціна" масла, як видно з прикладу, постійно зростає. Вже для отримання другої одиниці масла треба пожертвувати двома тисячами тракторів, третьої - трьома і т. д. Кожна додаткова одиниця масла стає дедалі дорожчою, тобто доводиться відмовлятись від виробництва щораз більшої кількості тракторів. Графічно (рис. 2.3) це відображено в тому, що крива виробничих можливостей крутіша від точки А до точки Р.

Закон зростання альтернативної вартості поширюється і на виробництво масла. Тільки в цьому разі відмова від кожної одиниці масла виражатиметься у щораз меншому прирості виробництва тракторів. Справді, якщо виробництво першої "партії" тракторів 5 тис. штук обійшлося суспільству досить легко -довелося скоротити виробництво масла на 1 млн т, то вже наступні зменшення виробництва масла (з 4 до 3; з 3 до 2, і з 2 до 1 млн. т.) супро­воджувалися шораз меншим приростом виробництва тракторів (відповідно на 4, 3 і 2 тис. одиниць).

Економічний зміст закону зростання альтернативної вартості пов'язаний з тим, що економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Коли ми намагаємось збільшити виробництво масла, то передусім використовуємо ті ресурси, які найпридатніші для цього. Пере­міщуючись від альтернативи Л до В (табл. 2.1, рис. 2.3), ми спочатку маємо змогу обрати ресурси, найпридатніші для виробництва масла. Однак, коли переміщуємося від В до С, від Сдо ^ і далі, доводиться

2 4

Масло, мли. кг

Рис. 2.3. Крива виробничих можливостей

Тема 2

залучати щораз менш придатні для виробництва масла ресурси. Зрозуміло, що для виробництва додаткової одиниці масла потрібно дедалі більше таких ресурсів, а отже, треба вилучати чимраз більшу кількість ресурсів із виробництва тракторів. Відсутність повної взаємозомінюваності ресурсів, або, як кажуть економісти, досконалої еластичності ресурсів, є основою дії закону зростання альтерна­тивної вартості.

Те, що ціна одного товару, виражена в іншому товарі, має тенденцію зростати, частково пов'язане і з законом спадної віддачі. Цей закон виявляється у послідовному зменшенні приросту продукції в разі додавання рівновеликих порцій одного фактора до незмінної кількості інших факторів. Економічний сенс цього закону такий: додаткові затрати одного фактора "співпрацюють " з незмінною кількістю іншого. Проте ресурси (фактори виробництва) "працюють" у комплексі, у системі, у певній пропорції, якої потрібно дотримуватись. Додаючи рівновеликі кількості одного фактора до незмінної кількості інших, спричинюємо диспропорцію ресурсів, що зумовило б неповне використання усіх ресурсів. Отже, примноження одного фактора (за умов незмінності інших) не дає відповідного збільшення доходу. Віддача ресурсу зменшується. Однак цей результат виявляється не відразу, а тільки з певного обсягу виробництва і з певного часу.

Під час розгляду питання (проблеми) альтернативної вартості ми вперше стикаємося з поняттям ціни. На побутовому рівні ціну звично ототожнюють з певною сумою грошей, яку потрібно заплатити за товар. Однак ціна не обов'язково виражається у грошах.

Наукове розуміння феномену ціни пов'язане з поняттям альтернативної вартості. У нашому випадку ціна масла виражена кількістю тракторів, від виробництва яких треба відмовитись. До того ж, ціною придбання якогось товару може бути й час (час також належить до обмежених ресурсів), яким довелось пожертвувати, щоб отримати цей товар. Іншими словами, ціна може бути виражена: у грошах; у товарах (від яких довелося відмовитись); у часі.

Отже,

ціна - це альтернативна вартість.

Дата добавления: 2015-08-28